4 когнітивні спотворення спричинені емоційною депривацією в дитинстві

» Самопізнання » 4 когнітивні спотворення спричинені емоційною депривацією в дитинстві

Чотири когнітивні спотворення, спричинені емоційним нехтуванням (депривацією) в дитинстві.

Емоції – це наша фізіологічна реакція на те, що відбувається всередині нас або зовні. Емоціями керує наша доісторична частина мозку- лімбічна система. Ми вчимося розрізняти небезпеки та загрози виживанню на рівні емоцій раніше, ніж думати.

Емоційна депривація (нехтування) в дитинстві трапляється, коли батьки виховуючи вас, не помічали або не реагували на ваші почуття.

Якщо ви росли в оточенні, що не визнавало ваші емоції чи навіть знецінювало їх, ви навчилися  думати в певний спосіб, який може обмежувати вас та навіть шкодити в дорослому віці. Ви засвоїли декілька потужних переконань та способів мислення, що є беззаперечно помилковими. 

По суті, протягом свого дитинства помилкові переконання чи когнітивні спотворення ваших батьків автоматично стають вашими власними. Невідомі вам, вони стають вашими правилами життя. Але це правила, засновані на помилкових припущеннях, і це правила, які завдають вам шкоди протягом усього вашого дорослого життя.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Чотири когнітивні спотворення, спричинені емоційною депривацією в дитинстві (ЕДД).

1.   Потреби інших людей важливіші ніж мої.

Я сподіваюся, що, читаючи це, ви можете чітко сказати - це спотворення істини. Однак багато людей живуть своє життя, керуючись цим "принципом".
Коли батьки не достатньо цікавляться потребами дитини, не задають питань типу: Чи ти в порядку? Чого ти потребуєш? Чим я можу тобі допомогти? – діти, в природній спосіб, засвоюють заборону мати  власні потреби. Ви зростаєте з «повідомленням», що ваші потреби не мають значення. Тож зараз, будучи дорослою людиною, ви навіть можете не усвідомлювати, що у вас є потреби. Вам дуже складно вимовити слова « Я потребую…», в вас є автоматичне налаштування погоджуватися на те, що хочуть або потребують інші люди.

2.   Я не такий, як… “розумний / знаючий / привабливий / цікавий / здатний / люблячий / вставити сюди власний прикметник”…, як інші люди.
Кожна людина, що мала емоційне нехтування в дитинстві має свою версію цього глибокого почуття «недостатньо добре». Тож не має значення, наскільки ти глибока вдумлива розумна особистість, якщо ти не відчуваєш цього, ти «виходиш» з розмови  бо боїшся, що тобі нічого додати. Скільки ідеально привабливих людей уникають побачень через їхню віру, що вони недостатньо привабливі? Скільки людей терплять погане ставлення тільки через те, що не вірять, що варті кращого?
Коли ви зростаєте, та отримуєте мало відгуків чи уваги, ви автоматично припускаєте, що негідні відгуків чи уваги. І тоді складно повірити в себе та зважитися на будь-які зміни.

3.    Якщо я довірюсь  іншім людям вони мене розчарують (інші люди ненадійні, не варто на них покладатися)
Зростання в сім’ї, де не прийнято проявляти та говорити про почуття, навчає вас цього не робити. Це вчить вас не звертатися по емоційну підтримку до інших людей, бо інші неодмінно розчарують вас.
Ніщо так не ранить дитину, як неможливість задовольнити цю загальнолюдську базову потребу в  емоційному відгуку та підтримці.
Це такий знайомий всім заклик «Мамо (тато) дивись, як я можу!» Негативний відгук або його відсутність - це так наче ви йдете вгамувати спрагу до колодязя, в якому ніколи немає води. І тоді ви добре засвоюєте свій урок: «не потрапляти в ситуації, де вас можуть підвести, знову».
Дорослим з досвідом ЕДД тяжко говорити про складні чи значущі речі, просити чи приймати емоційну підтримку від інших.
Ви не тільки думаєте, що ви повинні робити все самостійно, але й помилково вірите, що можете.

4.   Краще нікому не казати коли я стурбований, переповнений почуттями чи засмучений.
Ця спотворена думка – результат невербального щоденного послання від батьків, що ігнорували ваші емоції : «Твої почуття не мають значення. Вони є непотрібним тягарем для інших».
Коли в сім’ї прийнято не проявляти своїх почуттів, діти вчяться робити так само. Особливо поширена заборона на негативні емоції, такі, як злість та смуток.
Не можна на маму (тата) сердитися, так гарні дітки не роблять.
Ой, ну чого ти засмутився (лася)? Тут нема чим перейматися.
В таких умовах діти переймають віру в те, що проявити власні емоції – це відштовхнути інших та завдати шкоди стосункам, тоді як насправді нічого не може бути далі від істини.
Емоції - це рушійна сила всіх типів стосунків. Коли ви тримаєте свої почуття в собі, ви позбавляєте іншу людину можливості пізнавати вас і піклуватися про вас на більш глибокому, значущому рівні. Ви, не усвідомлюючи,
утримуєте свої відносини від розвитку багатства та стійкості, які вони можуть і повинні мати, і які ви могли б і повинні насолоджуватися у своєму житті.
 
Оригинал статті : Jonice Webb PhD - 4 Cognitive Distortions Caused By Childhood Emotional Neglect, Feb 2019

Переклад практичний психолог Козак Ядвіга Михайлівна

Опубликовано 2020-08-02 в 03:23

Опубліковано на сайті 01-08-2020

» Самопізнання » 4 когнітивні спотворення спричинені емоційною депривацією в дитинстві