ЛЮБОВ БЕЗ ПРАВИЛ АБО ПРО ЦИВІЛЬНИЙ ШЛЮБ ОЧИМА СІМЕЙНОГО ПСИХОЛОГА.

» Сімейна психологія » ЛЮБОВ БЕЗ ПРАВИЛ АБО ПРО ЦИВІЛЬНИЙ ШЛЮБ ОЧИМА СІМЕЙНОГО ПСИХОЛОГА.

Клієнт: я заміжня…тобто в цивільному шлюбі… ну Віталік каже, що це як у справжньому…а ви що думаєте? Ви думаєте, є шанси, що він зі мною одружиться?..

В цій статті пропоную розглянути таке явище як цивільний шлюб: на теренах нашої держави, в нашому суспільстві та нашому сприйнятті.

Оскільки така форма партнерської взаємодії запропонована заходом, у багатьох з нас є викривлене або неповне уявлення що це є насправді.Дійсно, в різних країнах в суспільстві і на державному рівні відношення до даної форми відносин - різне. Але точно те, що цивільний шлюб являє собою на Заході і в нашому сприйнятті та інтерпретації – це два різних поняття. Тому і говоримо про це далі…

Щоб розставити всі крапки над «І», почнемо з визначення.Цивільний шлюб – також громадянський шлюб – це шлюб оформлений в органах державної влади без участі церкви. Тривалий час існувало дві форми шлюбу – цивільний та церковний, тобто шлюб, що є законним для держави та шлюб, що є законним для церкви.Батьківщиною цивільного шлюбу ще в ХVI столітті стала Голландія. Коли її громадяни належали до різних релігійних конфесій, не могли обвінчатися в церкві, влада дозволила оформляти їм свої стосунки в мерії. Саме такий шлюб почали називати «цивільним».Сьогодні в Україні цивільним шлюбом часто помилково називають вільні сімейно-статеві стосунки, що не оформлені ані державою, ані церквою. Але доречним терміном щодо подібних стосунків є «фактичні шлюбні відносини» або «фактичний шлюб».

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

В ХІХ столітті в Україні існував аналог сучасного фактичного шлюбу, який називався «жити на віру». До нього вдавалися одинокі дорослі люди. Приклад таких відносин показав М. Коцюбинский у своїй повісті «На віру».

Отже, далі в цій статті ми будемо говорити саме про сімейно-статеві стосунки як форму «подружнього» життя.

Одразу хочу зазначити, що все нищевикладене не буде стосуватися тих людей та відносин, які їх свідомо обрали і які задоволені даною формою взаємин.

Я буду писати для тих і про ті ситуації, для кого ця тема чутлива, для кого такий вид відносин неоднозначний та некомфортний або з самого початку (виходячи з цінностей та принципів), або як то кажуть життя показало – що воно щось не те…не те, що хотілося б…

Насправді відносини важливі всім, чоловікам і жінкам. Життя сучасної людини з усією її самодостатністю, нікуди еволюційно не витісняє потребу бути в близьких стосунках. Навпаки, наша сучасна автономність, робить цю потребу менш економічно-матеріально-базово обґрунтованою, а все більше психологічною (емоційною, душевною).

Але ми можемо спостерігати деякі тенденцій до знецінення інституту шлюбу як такого і поширення наративів щодо переваг «цивільних», а правильніше - позашлюбних стосунків.Що цьому сприяє?

Хтось скаже що нестабільні соціально-економічні умови. Але на мою думку є також інші чинники.

З розвитком суспільства змінюються і певні уклади існування, які діяли ще якийсь час назад. Процес змін постійний, нове приходить на зміну старому, це нормально. Дещо перестає бути актуальним, заміняючи його на більш доречне, оптимальне, «робоче» в нових умовах. Але іноді, поки і для того щоб сформувався новий устрій, суспільству потрібно пройти, перебрати, перечекати декілька перехідних етапів.

На жаль, такі перехідні етапи функціонування та взаємодії в суспільстві супроводжуються певними втратами, послабленням певних морально-етичних норм, зміною цінностей (наприклад, бажання створити шлюб і на противагу бажання уникнути шлюбних обов’язків), невизначеними, неоднозначними і не зрозумілими умовами взаємодії тощо. Тобто така собі еволюція через інволюцію.

Також важливо визнати, що раніше ніхто особливу увагу соціально-психологічній грамотності, обізнаності в сфері відносин та стосунків не приділяв. Справлялися хто як міг, набутою мудрістю в результаті життєвого досвіду. Як наслідок, дехто і в наші дні має об’єктивно низький рівень психологічної і соціально-комунікативної грамотності, що сприяє засвоєнню і поширенню від покоління до покоління негативних прикладів, песимістичних вірувань та обмежених установок щодо сімейного життя і зрозумілого страху перед ними.Нерідко можна почути «аргументи»:- «он сусіди одружилися і шо, живуть як кішка з собакою. Ні, шлюб це ніяка не запорука сімейного успіху».- «он, знайомі побралися, навіть в церкві вінчалися, а тепер не можуть квартиру з машиною поділити, вимушені жити разом…»- «он, товариш на батьковому заводі одружився і тепер ходить немов в воду опущений. Каже що до весілля вона була янголом, а після – відьмою, як з ціпка зірвалася… Так, штамп однозначно псує людей».- «он Віталька живе з Альонкою вже 8 років, собаку завели, дітей народили, без ніякого одруження. А він справжній мужик – і в баню, і на рибалку ходить! Чому? Тому що ні в кого відпрошуватися не треба. Бач, молодець який!»- «якщо вже одружуватись, то раз на все життя, треба бути на 100% впевненим! А ви бачите в якому світі живемо, ну як можна хоч в чомусь бути впевненим?»Також є причини про які прямо не говорять:

1. Страх чоловіків, що на них буде покладено більшу відповідальність та очікування, ніж вони можуть/хочуть брати у взаєминах, за сім’ю, за фінансове утримання. Інколи може «зупиняти» небажання дотримуватися певних правил і норм, наприклад, мати постійну роботу, не зловживати, кожного дня ночувати вдома, не спілкуватися паралельно з Наташкою та Альонкою, коли твою фактичну половину звати Оля, приділяти час і турботу спільній дитині тощо.
2. Жінки, в свою чергу, почали бояться злякати чоловіків бажанням серйозних стосунків і залишитись взагалі без стосунків. І тому в анкетах на сайтах знайомств, і навіть в перші роки відносин (це із цікавого), можуть активно запевняти, що вони не такі як усі інші, що серйозних стосунків не хочуть, сам інститут сім’ї зневажають, і штамп в паспорті не є їхньою метою. В той же час нишком (пробачте, дівчата, що розкриваю секрети) сподіваючись, що чоловік, як це було в казках та легендах, перший «дозріє» і запропонує одружитися.
3. Ідея, що раптом підвернеться або зустрінеться хтось інший, кращий, краща партія, привабливіший варіант, щоб легше було переметнутися. Цей «мотив» і ілюзія, що десь є кращий, вже готовий партнер саме для них, з яким буде все «на easy», характерний і для чоловіків, і для жінок.Ну всьо було б нічо, і не було з цієї статті, якщо б не було «але».

І це АЛЕ полягає в вагомих аспектах, які витікають один з одного і є основою для конфліктів та непорозумінь, які реально можна було б уникнути.

А саме:

• НЕпрозорості і НЕзрозумілості,
• НЕдовірі та НЕнадійності
• БЕЗвідповідальності та як наслідок БЕЗперспективності.

1. Теорія транзакційного аналізу (ТА) дуже шанобливо ставиться до контрактування. Конктрактування - тобто детальна прозора зрозуміла і погоджена між всіма учасниками процесу домовленість - одна з ключових умов здорової взаємодії між людьми в яких би відносинах вони не знаходилися: партнерських, терапевтичних, ділових і т.д.Договір передбачає взяття взаємної відповідальності, має на увазі, що перед тим, як потиснути один одному руки сторони дійшли взаємної угоди, яка по-чесному (!) влаштовує обох, що між людьми все ясно і зрозуміло.Відносини без узгоджених домовленостей – це відносини без ясних, зрозумілих і прийнятих правил взаємодії, зон відповідальності, вектора та спільної цілі. Серйозними такі відносини назвати складно.Контракт, який не укладено - недоконтракт. А якщо немає домовленостей – немає претензій. Але претензії є. І часто з обох боків, обопільні.

Хтось скаже:

- Підпис нічого не значить!

- Якщо підпис формальний – то так. Але якщо люди серйозно відносяться, до того, що обіцяють один одному, про що домовляються – то значить і багато.

- Та навіщо всі ці формальності з домовленостями, нормальні люди і так мають розуміти що до чого, головне любофффф!

- Задам зустрічне питання: чи нормальна практика погоджуватись працювати в компанії без чіткого трудового договору? Без офіційного працевлаштування? На постійному «випробовуваному терміні»? або просто «поки працюється»?...

Якщо і є ті, яких такі невизначені ризиковані умови влаштовують – їх небагато. Й до того ж тоді ризик має бути виправданим, а персональний зиск - очевидним та чимось компенсованим. Тобто обов’язково має бути своя вигода.І якщо серйозно, то любов без правил - це стрьомно. І не далекоглядно. Тому що любов - крім всього мур мур - це взаємодія дорослих свідомих людей з прозорими чистими намірами, визначеними цілями, погодженими тактиками та стратегіями реалізації та взаємодії.

Слизьке місце «цивільного шлюбу» – відсутність чіткого розуміння хто кому є і що кожен має робити.

Культуральна проблема нашого суспільства з цієї точки зору - ми часто не вміємо і не говоримо прямо, як є, що хочемо, що влаштовує, що ні.Ми натякаємо, додумуємо, придумуємо і потім маємо з цим проблеми.

І діємо також не прямо, чітко і чесно, а граючи «в хто кого переграє».Але оскільки «природа не зносить порожнечі», це значить, що всі прогалини у питаннях та домовленостях заповняться очікуваннями, фантазіями, непрошеними авансами і «послугами» … які згодом обов’язково перетворюються в ЩО? Правильно: в претензії, незадоволеності, конфлікти та драматичні історії.

2. Пройшла любоффф, зів’яли помідори»… Люди часто «застрягають» в «поживемо – побачимо», залишаючи собі можливість бути неприв’язаним до партнера, «вільними» в плані кар’єри, життєвих звичок, місця проживання тощо.Живучи кожен своїм життям, умовні Коля і Оля в кращому випадку перетворюються в співмешканців з спільними проблемами та побутом. Відкладаючи спочатку наче з об’єктивних причин, а потім за звичкою «будівництво будинку, народження дитини, заведення собаки»… виносячи сферу відносин за пріоритети, звикаючи, що відносини якось складаються «самі по собі», забуваючи, що відносини, як і будь яка інша сфера, потребує присутності, уваги та розвитку…

Але щоденна рутина неминуча, рожеві окуляри десь діваються, певні фрустрації та втомлюваність накопичуються, первинна пристрасть та закоханість проходить… , а з нею і легка мотивація щось робити в цих відносинах.

І для того, щоб відносини тут тепер і надалі приносили радість, партнерам потрібно вже свідомо їх розвивати.

Надалі, щоб жінці бачити в своєму партнері Чоловіка, тобто гідного, успішного, впевненого, щасливого, хотіти, любити, захоплюватися ним, і транслювати це відчуття йому - потрібно відчувати себе Його Жінкою. А це значить довіряти, відчувати надійність, бути спокійною щодо майбутнього.

Відповідно, що для того щоб відчувати себе Чоловіком, мужчина має бажання і потребу у Його Жінці, тобто бути для неї Альфа, кращим, сильним і мужнім. А це має на увазі брати відповідальність за когось ще, крім себе, бути захисником, досягати не заради хлопчачої гри в амбіції, а щоб забезпечувати, розвивати і розширювати свій ареал і свій прайд. Саме ці відчуття і обов’язки його підсилюють, робить сильнішим, мужнішим, впевненішим в собі.Але якщо цього не відбувається, одного разу хтось з партнерів говорить: «наші відносини вичерпалися», хтось когось переріс, дороги розійшлися, ми не робимо один одного щасливими, це був тимчасовий проект. Добре, якщо подякують за час чи за досвід. Часто розстаються без «дякую».В тих випадках, коли з’являються і спільний кактус, і дитина і квартира – питання та неясності не розсіються самі по собі як туман, а накопичуються і концентруються.Поступово все частіше і частіше, як камінь спотикання, псують нерви та настрій – питання «що я тобі винен/винна?», «хто ти така?» і «хто ти мені взагалі?».

Конфліктні питання, замість того щоб вирішуватись конструктивно, навпаки завершуються тупиковими «а чому в нас так?», «Якщо любиш, якщо все серйозно, тоді чому ми не одружені?», «що в наших відносинах не так, порівняно з тими, хто вирішив одружитися?».Неясність породжує недовіру, відчутність надійності – тривогу, тривога – проявляється часто на поведінковому рівні у вигляді незадоволеності, претензій, тиску, докорів тощо.

Поступово якісь невизначені питання каменіють і набувають форм принципово важливих та непохитних, що стає платформою та ареною для розгортання психологічних ігор: «Я тобі нічого не обіцяв, що ти від мене хочеш?» - з однієї сторони, і «ні, я все таки свого доб’юсь/дочекаюсь/дожму» - з іншої. А вони, ці ігри та взаємодії, як відомо, прямо протилежні довірі, близькості, щирості та спокійному позитивному сприйняттю себе та партнера.

3. І тут варто все таки згадати про психологічне сприйняття для нас самих.Невизначений статус «ху із ху і що ми тут робимо разом» попри всі маніпуляціями про прогресивність, все таки має значення та впливає на сприйняття себе у відносинах, своєї ролі в них, цінності самих відносин.Є різниця «жити разом» та «бути одруженими», є різниця між «подругою» і «коханою дружиною», коханим чоловіком та Альошею, з яким вже більше 4 років. У вислові «Як корабель назвеш, так на ньому і попливеш» - є певний сенс і досвід поколінь.

Коли люди живуть поряд, але просто винаймають житло, бо так дешевше, зручніше - це одне. І всі питання між ними вирішуються просто і ясно: якщо тебе щось не влаштовує і ми не можемо/хочемо легко домовитися – ми просто змінюємо місце проживання або сусіда по квартирі. Сусіда поміняти не складно.

Якщо ж люди не просто співмешканці, а є ще почуття, певні ігри в сім’ю та близькість – це інша річ. І питання які виникають щодо побуту, взаємовідносин та подальших перспектив - так легко і кардинально вже важко вирішувати. Тому що тут більша емоційна включеність, але менший рівень персональної відповідальності.

Хто б не називав шлюб атавізмом людських взаємин, але це психологічно важливий крок, етап і показник рівня усвідомленості що ти робиш в своєму житті.

Ми цінуємо те чому надали сенс, вагу та значення, в що вклали сили, думки і почуття. Цінуємо те, що вирішили цінити, любимо те, що вирішили любити. Так ми влаштовані.

І виходить те, що ми самі інколи обираємо таку форму відносин, яка не являється для нас чимось цінним, вагомим.На відміну від нашого несерйозного сприйняття і ставлення до цивільних відносин, в інших країнах люди, які знаходяться у відносинах, ведуть спільне господарство, виховують дітей, навіть якщо вони офіційно не одружені - мають і несуть спільну рівну відповідальність, юридичну та фінансову. Мабуть тому, питання цивільного або офіційного шлюбу не є принциповим.

Пишу цей текст і відчуваю себе менеджером з продажів «офіційного шлюбу» який крок за кроком долає заперечення та упередження. Але я просто психолог).

Отже, наступний пункт для тих кому потрібні гарантії:

Так от, гарантій на тотальний щоденний екстаз, щастя та життя без проблем ніхто не дає. Ніде, в жодній формі відносин: ні між батьками та дітьми, роботодавцем та працівником, ні між палко закоханими, ні у досвідченого подружжя - 100% -их гарантій щасливого шлюбу, вічної любові, повного порозуміння, безпроблемного життя - НЕМАЄ. Навіть стоматолог, до якого ви ходите понад 10 років, ставить пломбу із гарантією лише на 2 Ви їз своїм партнером є гарантами вашого нормального життя і щасливих відносин. Якщо не будете нехтувати один одним, розвивати ту саму зрілу та усвідомлену любов, розуміти один одного та підтримувати в здорових проявах – вимальовується нормальна перспектива.І сам шлюб – це не показник та гарантія безумовного щастя. Це домовленність!

Рішення про шлюб – це умовно та серйозність якою ви наділяєте для себе ці стосунки і той сенс, який ви в них вкладаєте.

Коли люди вирішують одружитися – це тут і тепер, в цей момент часу, сьогодні - найреальніше, найпрактичніше підтвердження їх бажання бути разом, будувати відносини, їхньої серйозності, усвідомленості та масштабності почуттів.Хтось скаже, що більш показові інші вчинки та подвиги.- Можливо. Які?

Якщо люди кохають один одного, відчувають взаємоповагу і дійсно планують бути разом, то освідчення й пропозиція руки та серця – це доведення того, що це не просто бла-бла-бла, а чесних намірів і почуттів по відношенню до свого партнера.

І нехай ніхто не дає гарантії, що все буде в майбутньому гладко, що пара зможе або захоче пройти і подолати всі питання та проблеми, які виникатимуть в їхньому спільному житті, але те як розглядають і куди спрямовують свої відносини партнери сьогодні - теж напрочуд важливо.

Якщо вже бути дууже чесними, мало хто хоче працювати над відносинами, але багато хто хотів би перетнути для багатьох нездоланний «левел» і розвинути свої відносини із закоханості все таки в глибоке справжнє кохання. А для цього потрібна банальна зацікавленість, мотивація рухатися далі, в одному напрямку, разом, іноді долаючи непорозуміння, іноді каверзи долі, розвиваючись особистісно та як пара.

Спитаю так: вам де більше захочеться робити власноруч ремонт в своїй власній, чи орендованій квартирі?

Якщо хтось скаже «а навіщо взагалі той геморой, з’їхав на нову – та й живи» - має право, але хід думок та спосіб вирішення проблем зрозумілий.І тут потрібно розуміти наступні речі:

 Побудувати якісні відносини, на які зможеш спиратися, які можуть бути вагомим ресурсом та підтримкою – не раз плюнути.

 У відносинах будь якого формату не вдасться довіку гойдатися на ендорфінних гойдалках закоханості в рожевих окулярах, інфантильно дозволяючи бути як буде. Якщо кожен з нас хоче для себе в житті щастя, хороших відносин та міцної родини – то кожен і має в це вкладатися, приймати певні рішення, брати певну відповідальність, робити правильні речі.Замість резюме, або те, що лікар прописав:

1. Яку б форму взаємовідносин ви не обрали – головне щоб вона була прозора і задовольняла обох партнерів.
2. Слухати себе. Довіряти собі. Якщо не хочеш одружуватися, сім’ю і весь гамуз щастя разом з цим – маєш право, але не мороч голову тим, хто цього хоче. Май шляхетність та сміливість не знецінювати право і бажання інших.
3. Відповідно для тих хто хоче, але якось несміливо і невпевнено – час подорослішати і зрозуміти, що ми маємо тільки те, що озвучуємо, на що претендуємо, на що спрямовані. Ігри в милих брехунців на кшталт «одруження для мене не важливо» - завжди обертаються проти того бреше собі та іншим.
4. Якщо ти хочеш заміж, сім’ю і щасливе спільне майбутнє під одним прізвищем, а він не хоче – не волочи кота за я..ки… дай цьому спокій, знайди іншого, і не витрачай свій час та нерви туди куди не потрібно.
5. Якщо хочеться і рибку з’їсти і як кажуть все інше встигнути або уникнути – пробуй! Але спочатку згадай скільки тобі років. Визнач для себе скільки ще років без очевидного ризику для себе будеш гратися в такі ігри. Чи може одразу вирішиш подорослішати? Головне пам’ятати, що за всі наші рішення, які ми приймаємо у своєму житті або не приймаємо, і все що ми маємо в результаті - відповідальність на нас.
6. Проясняйте і домовляйтеся на березі перед тим як, щоб потім, як кажуть, не було «мучительно больно». Якщо відчуваєте, що вас «качають» і намагаються уникнути домовленостей – сміливо зупиняйтеся, немає сенсу просуватися в глиб відносин без спільного узгодження, щоб знову ж таки не було боляче, сумно і досадно.
7. Шлюб - не самоціль. І мета цієї статті не закликати всіх проходити через РАГС, а називати речі своїми іменами, тоді стає набагато ясніше і простіше розуміти, що відбувається в житті і стосунках, і як життєві задачі правильно вирішувати.

Бажаю узгодженості в голові та серці, ясності в думках, прозорості у відносинах та та міцного кохання!)

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко

Додано на сайт 2023-11-23 в 14:46:51

Опубліковано на сайті 30-11-2023

» Сімейна психологія » ЛЮБОВ БЕЗ ПРАВИЛ АБО ПРО ЦИВІЛЬНИЙ ШЛЮБ ОЧИМА СІМЕЙНОГО ПСИХОЛОГА.