МИРИСЬ-МИРИСЬ-МИРИСЯ І БІЛЬШЕ НЕ СВАРИСЯ!

» Батьки й діти » Мирись-мирись-мирися і більше не сварися!

Дитячі сварки - зворотний бік дитячої дружби, і без них не обходиться ні у кого. Інша справа, що є діти, які порівняно легко, швидко, і, головне, самі вирішують свої непорозуміння - а бувають, навпаки, й малюки, які сваряться так, що навіть їхні батьки потім вітатися перестають.

Маленькі діти рочків до 3-4 - істоти егоцентричні, в центрі їх всесвіту панують вони самі, і власні почуття і потреби для них не просто важливіше почуттів і потреб друзів-приятелів - найчастіше це єдино можлива реальність, яку вони здатні бачити. Лише ближче до шкільного віку в них прокидається інтерес до особистості та потреб інших дітей, і вони починають ними активно цікавитися і з ними рахуватися.

Саме ця причина - егоцентризм - і лежить в основі практично всіх дитячих конфліктів: дитина просто не в змозі ще поставити себе на місце іншого і дати йому те, чого він від нього чекає - відчуття «я краще за всіх», «я потрібен», «мене люблять ». У цьому віці діти налаштовані поки ще на те, щоб самому «брати» - вміння «давати» прийде пізніше.

Та й в своїх оцінках інших дітей малюки досить різні все з тієї ж причини: якщо хтось йому заважає - він гідний суворого осуду. Хтось когось випадково штовхнув або першим взяв привабливу іграшку - і понеслося: «дурень», «противна» ... І ось вже сварка в розпалі.

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

Що ж робити дорослим в цій ситуації? Безумовно, не слід приймати на себе функції суворих полісменів, особливо не розібравшись. Куди краще (і повчально!) бути посередником, а не суддею.

Ще гірше - переносити конфлікт на членів сімей, коли в результаті дитячої сварки спочатку пересваряться, намагаючися захистити кожна своє чадо, матусі, потім туди ж підключаються батьки, бабусі... і ось вже готові Монтеккі і Капулетті. Крім того, що це неконструктивно, подумаєте, який «чудовий» приклад ви можете подати своїй малечі...

Отже, пам'ятаємо: дорослий встановлює правила і стежить за їх дотриманням, але навчитися розрулювати свої конфлікти потрібно все ж самим дітям - адже не все життя за них будуть все вирішувати старші ....

Ідеальна модель - це навчити дітей знаходити компроміси - тобто рішення, які влаштовують обидві сторони, що посварилися, і головне при цьому донести, що компроміс - це не поразка і не перемога, це просто третій-п'ятий-десятий варіант вирішення ситуації, новий погляд під незвичним раніше кутом.

Наприклад, коли дві подружки посварилися через ляльки, можна:

а) покарати обох, відібравши ляльку («так не діставайся ж ти нікому!») – неконструктивно, але ефективно;

б) дати другу ляльку - нехай всім вистачить (правда, не факт, що допоможе - перша іграшка може виявитися привабливіше хоча б з принципу: «А я хочу саме цююююю!»)

в) переключити увагу і зайняти дівчаток іншою грою - в м'яч, в магазин і т.д.

г) пояснити, що з лялькою можна грати не тільки поодинці, але і разом: наприклад, пошити їй наряди і потім приміряти по черзі, або зробити їй прикраси з пластиліну.

Подумайте самі, які з варіантів ближче до компромісних, які досягнуть мети найімовірніше.

Крім навчання компромісам, необхідно і формування вміння управляти своїми емоціями.

Якщо дитина з дитинства звикне, що цілком допустимо «давати собі волю» - істерити, психувати, розпускати руки, кричати і тупотіти - швидше за все, цю модель вона пронесе по життю до старості. Як думаєте, звідки беруться істеричні дорослі? ;))

А ось якщо основам саморегуляції ви, як завбачливі батьки, навчите ще в дитинстві - майбутні ваші родичі і друзі вашої дитини скажуть вам щире «дякую». Правила тут прості: «Порахуй до 10, перш ніж відреагувати», «Не говори іншому того, чого не хотів би почути сам» - ці начебто набили оскому прийоми ми самі «прекрасно знаємо», але чомусь забуваємо познайомити ними дітей. Однак в 5-7 років їх куди легше освоїти, ніж в 27 ....

Отже, як бачимо, ниточки до успішної дитячої дружби нерідко в наших, дорослих руках. Тому давайте будемо уважні до себе і до дітей - і постараємося, щоб руки ці були добрими і вмілими. Успіхів!

З повагою, дитячий і сімейний психолог Наталія Царенко. При потребі ви завжди можете отримати приватну консультацію!

Опубликовано 2021-05-05 в 20:03:05

Опубліковано на сайті 05-05-2021

» Батьки й діти » Мирись-мирись-мирися і більше не сварися!