Навіщо психоаналіз людині сучасності?

» Робота з психологом, психотерапевтом » Навіщо психоаналіз людині сучасності?

У 1922 році Зигмунд Фройд визначає психоаналіз як:

1. спосіб дослідження душевних процесів, інакше малодоступних;
2. метод лікування невротичних розладів;
3. ряд психологічних теорій, що виникли завдяки цьому та поступово розвиваються й складаються в нову наукову дисципліну.

Через століття розуміння можливостей психоаналітичної роботи збагатилося. Так, розмежування психоаналізу та психоаналітичних терапій дало можливість останнім спиратися на аналітичну теорію, використовуючи в клініці неаналітичні інструменти, модифікувати техніку для лікування психотичних пацієнтів, перетворити тривалий аналіз на короткострокову фокусовану на усуненні симптому терапію.

Згідно з останніми дослідженнями, ефективність психоаналітичних психотерапій не поступається іншим популярним формам терапії (наприклад, когнітивно-поведінковій або гештальт-терапії), при цьому позитивні зміни від психоаналітичної терапії зберігаються довше після закінчення терапевтичних зустрічей і навіть зростають з часом.

Але й сам психоаналіз сучасності – це не моноліт, але радше мозаїка течій, теорії яких часом дуже різняться. Спадок Фройда одержав свій розвиток у кожній з течій, тому визнати на нього монополію лише за однією з них – складно.

Знайдіть свого психолога онлайн.

В будь-якому випадку психоаналіз та психоаналітичні терапії є практиками турботи про себе. Проте, якщо йдеться про психоаналіз, особливу увагу слід звернути на етичну строгість, якої позбавлені психотерапевтичні практики. Нейтралітет аналітика забороняє йому приймати сторону суспільних норм чи ідеалів, але дає можливість досліджувати їх вплив та роль у житті аналізанта (людини, що проходить аналіз). Етична строгість виникає там, де аналітик віддає першість психічній, а не об'єктивній реальності, там, де аналітик визнає існування сенсу симптомів, які у неаналітичній оптиці є свідченнями тільки хворобливого процесу.

Психоаналіз винаходиться заново з кожним новим аналізантом, адже щоразу аналітик має справу з людською суб'єктивністю, з тим особливим, що відрізняє людину від інших, з її способом поводитися зі стражданням, її способом буття, її мовленням.

Психоаналіз працює з несвідомим, що продукується в аналітичному процесі та існує між аналітиком та аналізантом. Психоаналіз, що спирається на етику та естетику стосунків, вже не вбачає своїм взірцем умовну норму: він не може вкорінюватися в ній, не може орієнтуватися на «здорову людину», не може лікувати, нормалізувати, адаптувати до зовнішньої реальності, удосконалювати функціональність. Він також не може стати суто позитивістською наукою, адже кожен клінічний випадок стає сингулярним. Те, що пропонує такий психоаналіз аналізанту – це дотик до реальності власних внутрішніх потягів, виявлення своєї істини, свого несвідомого бажання. Набуття нового знання про себе допоможе відкрити потягам інший, менш болючий шлях реалізації. А пропрацювання повторень, що мають місце в історії аналізанта, дозволить полегшити страждання шляхом зниження деструктивності та збагачення можливості любити, працювати та жити з задоволенням.

Психоаналіз націлений на створення аналізантом унікального винаходу, що дозволить значно зменшити градус та інтенсивність страждань, породжених внутрішніми конфліктами людини. Так, психоаналіз є корисним в терапевтичних цілях, втім, він пропонує ще й інші сенси, як от дослідження свого внутрішнього світу, своєї історії. Якщо людина орієнтована на самопізнання, то робота може тривати довше й не припинятися після полегшення чи зникнення симптомів. Ритм та частота психоаналітичних сеансів варіюється в залежності від конкретного випадку. Перевага надається 2-3 сеансам на тиждень, але так буває не завжди й не з усіма аналізантами.

Проте тенета яких страждань може ослабити психоаналіз?

Очевидно, що страждання сучасності відрізняються від страждань часів Фройда. Істеричні театри вже практично не зустрічаються, але натомість суспільство затоплює депресія.

Повсюдний культ успіху та щастя, непомірне споживання, пристрасть контролювати дійсність, одержимість самовдосконаленням обертаються ледве переносимою тривогою, депресивними провалами, самобичуванням, деструктивною та самодеструктивною поведінкою, соромом за слабкості та не вмінням прощати собі та іншим помилки.

Фантазія про власну всемогутність та ілюзія влади над дійсністю розбиваються об біологічну та суспільну реальність, адже на шляху до індивідуального щастя завжди стоятимуть перешкоди – чи то власне тіло, яке схильне хворіти, чи то інші люди, чи то природа.

Відчуваючи непомірну відповідальність за власне щастя, людина сучасності схильна невдачі в його досягненні покладати на себе. За таких умов кожен провал стає вкрай болючим, втрати швидше заперечуються, аніж проживаються, а безсилля жахає. Парадоксально також і те, що запаморочливий успіх часто не приносить радості, навпаки, він загострює почуття провини або втрати сенсу.

Окрім тягаря відповідальності за своє щастя, людина сучасності зустрічається і з тягарем вибору. Говорячи про тривогу сьогодні, люди відзначають її посилення в ситуації вибору – у сучасному світі ми змушені робити вибір щодо місця проживання, кар'єри, шлюбу, ідентичності, сексуальності, дітонародження. Але це лише ілюзія свободи, тому що маркетингова політика формує наші ідеали і диктує як ми маємо виглядати, що маємо їсти і що робити, аби бути досить успішними в очах інших. Проблема полягає у неможливості для більшості людей наблизитись до цих уніфікуючих стандартів.

Навіщо ж психоаналіз людині сучасності?

Можливо, кабінет аналітика – це ледве не єдиний простір опору тому, що можна назвати дискурсом капіталіста: це чи не єдине місце, де ще можна говорити про безсилля і страждання. А специфіка сучасного страждання полягає в тому, що воно часом породжується нелімітованою насолодою та несвободою, що маскується під свободу. Кабінет аналітика – це також місце, де можна почути свою власну істину, де можна виявити власне бажання.

Але що відбувається, коли людина проходить аналіз, інакше кажучи, як працює аналіз? Звичайно, симптоми, що турбують людей, можуть приймати різноманітні прояви. І навіть однаковий на перший погляд симптом може мати різний сенс у різних людей. Тим не менш, позитивні ефекти від психоаналізу досягаються завдяки:

1. дослідженню себе та своїх раніше невідомих сторін. Отримання нового знання про себе призводить до катарсичного ефекту, а інтеграція цього знання збагачує внутрішній світ і звільняє від страждань, причина яких була не ясною. Поєднання афекту з несвідомим уявленням може усунути симптом або значно полегшити його тяжкість.
2. досвіду безпечних та задовільних стосунків. Часто стосунки, що виникають між аналітиком та аналізантом, вже самі по собі мають терапевтичну силу. Якщо в досвіді аналізанта не було переживання задовільних стосунків, то робота з аналітиком допомагає відкрити новий спосіб взаємодії. Аналітик, що дотримується фіксованого сеттингу (частоти, місця, часу зустрічей) може стати стабільним об'єктом, завдяки якому у аналізанта з'явиться можливість від'єднатися від поганих внутрішніх об'єктів (тобто таких, що в історії аналізанта були або надто байдужими, або деструктивними, або переслідуючими) та здобути хороший, аби потім мати змогу будувати довірчі, стабільні стосунки з іншими людьми та бути вдячним за них.
3. інтеграції розрізнених, незв'язаних між собою психічних змістів. Переживання внутрішнього світу як цілісного, а власного досвіду як неперервного дасть можливість краще розуміти себе і свої стосунки з іншими, знизити рівень тривоги, здобути свободу від болісного минулого і вийти за рамки життєвих сценаріїв, що повсякчас повторюються. Крім того, розвиток навичок менталізації, тобто розвиток психічного апарату, покращить здатність формувати уявлення про вчинки та переживання як власні, так і оточуючих людей.

Кожен аналіз, виявляючи та працюючи з несвідомими змістами, перенесенням та супротивом, приділяє тією чи іншою мірою увагу цим трьом аспектам, однак, у різних психоаналітичних напрямах акцент може ставитися на одному з них.

Психоаналіз покликаний насамперед пом'якшити страждання та хворобливі переживання, віднайти здатність любити і працювати, творчо справлятися з труднощами, будувати міцні стосунки, час від часу переживати щасливі моменти. Психоаналіз відкриває шлях до прийняття себе та своїх обмежень, до самореалізації згідно зі своїми можливостями, до примирення своїх бажань з можливостями навколишнього середовища. Психоаналіз відкриває нові горизонти майбутнього і хоча він не може позбавити людину всіх потенційних бід, але він може зробити переживання стерпними, подарувати відчуття повноти життя і задоволення від нього, а, отже, психоаналіз призводить до бажання жити.

Дата публікації 2023-04-07 в 14:03:12

Опубліковано на сайті 07-04-2023

» Робота з психологом, психотерапевтом » Навіщо психоаналіз людині сучасності?