Опора на себе чи прагнення до ідеалу?
Так склалось історично, що ми виросли в пострадянській оціночній культурі, де важливо було бути тим, хто не виділяється з натовпу, бути, як усі, щоб вижити, щоб не вигнали із групи, не висміяли, не відіслали в заслання, не вбили.
Звідси в нас досі активно процвітає культура критики, порівняння з іншими і рівняння на результат, оціночні судження "правильно-не правильно", "добре- погано", "слухняна дитина - нечемна дитина", "відмінник - двієчник" як основа виховання і педагогіки.
Часи змінились, а відголоски радянського виховання залишились в підсвідомості.
І щоб замінити цю стару модель, важливо розуміти, як і що ми формуємо натомість замість неї.
Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.
Адже може виникнути питання, якщо не критикувати і не порівнювати, тоді як виховувати? Як вказати на помилки? Як підштовхувати до розвитку, мотивувати? Невже постійно потрібно лише заохочувати дитину?
Ні. В цьому немає ніякого сенсу, більше цього - це не працює.
Що ж тоді працює?, - запитаєте ви.
Виховуємо і формуємо опору на себе!
Що не допомагає формувати опору на себе:
- токсичний сором
- порівняння з іншими
- оціночні судження "добре-погано" "правильно-неправильно"
- постійна критика дій та самої особистості "не так", "не такий", "не те"
- знецінення старань, здібностей, результату
Що допомагає опиратись на себе в майбутньому:
- підмічати індивідуальні особливості, якості свої та дитини
- похвала зусиль, старань, спроб, а не лише кінцевого результату
- звернення до себе/ дитини "А як ти думаєш?" "А як тобі важливо/потрібно/комфортно і т.д?"
Жизненные сценарии: кто я и чью жизнь проживаю? (Часть 1) Нам кажется, что это мы выбираем мужей, работу, стиль жизни, но чаще всего просто следуем невидимому сценарию, а потом говорим – судьба.
Подлинные идеалы и кумиры Идеализированный образ - это ширма. Сколько бы человек ни сказал себе: «Я всегда смелый и не боюсь», бояться он от этого меньше не будет. Лучше сказать: «Я боюсь, я признаю, что мне страшно, но сейчас хороший повод стать на один уровень смелее».
запитати психолога онлайнОпора на себе схожа на компас чи орієнтир, який підкаже вірний шлях, який не поведе проти себе ж самого, який як ніхто знає, що потрібно, що підходить, а що точно ні.
І знати, коли я більше не можу, коли потрібна допомога і підтримка. Знати як і в кого я можу її запросити - це теж про опору на себе і самопідтримку в тому числі.
Опора на себе - підтримує в складні часи, які кожен в тій чи іншій мірі переживає сьогодні, вона є тим фундаментом незламності духу, яким ми так захоплюємось в інших.
Тому відчути, віднайти і довіряти їй, а отже собі - є важливою задачею для ментального благополуччя і здоров'я людини.
Додано на сайт 2024-01-12 в 15:23:31
Опубліковано на сайті 13-01-2024