Опора на себе чи прагнення до ідеалу?
Так склалось історично, що ми виросли в пострадянській оціночній культурі, де важливо було бути тим, хто не виділяється з натовпу, бути, як усі, щоб вижити, щоб не вигнали із групи, не висміяли, не відіслали в заслання, не вбили.
Звідси в нас досі активно процвітає культура критики, порівняння з іншими і рівняння на результат, оціночні судження "правильно-не правильно", "добре- погано", "слухняна дитина - нечемна дитина", "відмінник - двієчник" як основа виховання і педагогіки.
Часи змінились, а відголоски радянського виховання залишились в підсвідомості.
І щоб замінити цю стару модель, важливо розуміти, як і що ми формуємо натомість замість неї.
Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.
Адже може виникнути питання, якщо не критикувати і не порівнювати, тоді як виховувати? Як вказати на помилки? Як підштовхувати до розвитку, мотивувати? Невже постійно потрібно лише заохочувати дитину?
Ні. В цьому немає ніякого сенсу, більше цього - це не працює.
Що ж тоді працює?, - запитаєте ви.
Виховуємо і формуємо опору на себе!
Що не допомагає формувати опору на себе:
- токсичний сором
- порівняння з іншими
- оціночні судження "добре-погано" "правильно-неправильно"
- постійна критика дій та самої особистості "не так", "не такий", "не те"
- знецінення старань, здібностей, результату
Що допомагає опиратись на себе в майбутньому:
- підмічати індивідуальні особливості, якості свої та дитини
- похвала зусиль, старань, спроб, а не лише кінцевого результату
- звернення до себе/ дитини "А як ти думаєш?" "А як тобі важливо/потрібно/комфортно і т.д?"
Почему «мысль материальна» не просто эзотерические бредни. Но этим нужно уметь пользоваться. Часто сталкиваюсь с различными мнениями на cчет материальности мысли. Сейчас стала распространена идея о том, что, мол, мысли позитивно и все у тебя будет хорошо или мысль материализирует желания и .т.д.
Проекції. Чому ми бачимо світ по-різному Кожен з нас по-різному реагує на оточуючих. Хтось нас дратує, когось ми вважаємо скупим або недолугим, когось нахабним. Частіше за все в основі таких реакцій лежить механізм проекції. Ми бачимо перед собою не реальну людину, а ...
запитати психолога онлайнОпора на себе схожа на компас чи орієнтир, який підкаже вірний шлях, який не поведе проти себе ж самого, який як ніхто знає, що потрібно, що підходить, а що точно ні.
І знати, коли я більше не можу, коли потрібна допомога і підтримка. Знати як і в кого я можу її запросити - це теж про опору на себе і самопідтримку в тому числі.
Опора на себе - підтримує в складні часи, які кожен в тій чи іншій мірі переживає сьогодні, вона є тим фундаментом незламності духу, яким ми так захоплюємось в інших.
Тому відчути, віднайти і довіряти їй, а отже собі - є важливою задачею для ментального благополуччя і здоров'я людини.
Додано на сайт 2024-01-12 в 15:23:31
Опубліковано на сайті 13-01-2024