Про біль, намагання його применшити та самотність під час війни
Буває, що в перервах між клієнтами хочеться пройтись, щоб "провітрити" голову. Це я й роблю на світлині.
За відсутності звернень кризові консультації майже зникли з мого порядку денного. Натомість люди повертаються в тривалу роботу над своїми індивідуальними проблемами та запитами (вони нікуди не зникли після вторгнення рф).
Війна досі триває і люди адаптуються до життя у стані війни. Як психолог я розумію, що це нормальний процес для нашої психіки, як мінімум, щоб не збожеволіти. Але як людину мене це лякає, оскільки адаптація до такої жахливої реальності з усвідомленням того, що я не можу глобально на це вплинути - це дійсно страшно. І так, психологи також бояться цієї реальності.
Будь-яка психотерапія чи психологічне консультування направлені на бажані зміни в житті клієнта. Коли ці зміни не можуть реалізовуватись через таке явище як війна, то дуже гостро виникає питання "Що саме я контролюю у своєму житті?"
Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.
Важливо мати адекватну відповідь, яка зводитиметься до того, що я маю контроль хоча б над чимось. Зрозуміло, що в період війни це щось зменшується в рази, а процес зменшення є дуже болючим абсолютно для кожного українця. Останнє звичайно, якщо ми не говоримо про відірваних від реальності людей.
Для когось цей біль терпимий і з ним можна справитись самостійно, хтось потребує близьку людину поруч з собою, хтось - психолога. І навіть в цій потребі війна зв'язує нам руки, відправляючи одних рідних на фронт, а інших - за межі країни. Все це загострює відчуття самотності і робить його ще більш нестерпним.
Допомагайте ближньому, коли бачите цю самотність, яка не є результатом вибору людини. Допомагайте собі, коли відчуваєте в цьому потребу, не порівнюйте і не применшуйте власні проблеми на фоні катастрофічних історій, які ви чуєте чи бачите щодня.
Занадто високо війна підняла планку трагізму і ми точно не досягнемо її за свого життя, як мінімум тому, що хтось це життя втратив. Не намагайтесь порівнювати свій біль із болем інших. Болить усім по-різному і багато в чому подібно, але цей біль присутній як би ми його не заперечували чи нівелювали словами "Іншим гірше".
Ви маєте право на біль, в певних життєвих ситуаціях - на слабкість і на прийняття цієї слабкості. Єдина повинність, яка присутня з нами у цій війні - ми точно не маємо права програти, бо перемога пов'язана із нашим виживанням.
Слава Україні!
КОНФЛІКТ ЯК МИСТЕЦТВО ДОМОВЛЯТИСЯ Сирени. Ракети. Вибухи. Війна. Градус стресу зашкалює, напруга зростає, дратівливість сягає своєї найвищої позначки ... Поки існують люди, існуватимуть протиріччя інтересів. Тому вміти конфліктувати – це мистецтво, якому варто вчитися.
Як проживати втрату Зараз, під час війни, кожен із нас проживає багато великих та маленьких втрат. Втрати можуть бути буквальними, фізичними - як втрата близьких людей, втрата здоров’я та безпеки, втрати домівок, втрата доходу, звичного стилю та місця життя.
запитати психолога онлайнГероям слава!
Дата публікації 2022-05-27 в 16:30:48
Опубліковано на сайті 27-05-2022