Публічні виступи

Сьогодні в одному чаті двоє людей написали, що їм подобається публічно виступати.

У мене є заздрість до тих людей, які можуть публічно виступати і не почувають себе при цьому так, як я.

Коли уявляю, що я виступаю перед публікою, і багато людей на мене дивляться, перше, що спадає на думку — я буду почувати себе брудним. Мені буде здаватися, що люди, які на мене дивляться, будуть сприймати мене як брудного. Я буду собі не подобатися. Мене буде дратувати мій голос.

Може, це проекція, яка означає, що я сам собі не подобаюся. І найчіткіше відчуваю це тоді, коли сприймаю себе у віддзеркаленні уявних поглядів інших людей. Деколи мені здається, що в корені всіх моїх психіатричних симптомів і психологічних труднощів лежить моя глибока ненависть і огида до самого себе. Що з цим можна зробити, я не розумію. Я не розумію, як психотерапія може допомогти людині, яка не любить себе. Я питав про це свого психотерапевта, але він прямо не відповів.

Також під час публічного виступу є велика ймовірність, що я провалюся в настільки сильне хвилювання, що буквально втрачу контроль над тим, що говорю. Тоді у мене буде відчуття, що наді мною сміються (хай навіть подумки) і мене зневажають. Думаю, що такі речі є несвідомими спробами повторити / розіграти давні травми (У восьмому класі у мене був один публічний виступ, під час якого наді мною відверто сміялися багато людей. Було також багато інших випадків, коли наді мною насміхалися.). Людина з психічною травмою схильна несвідомо намагатися повернутися в цю травму.