Як повернутись до життя?
Ви можете звернутися до психолога безкоштовно з приводу війни.
| Ирина Николаевна Островерх (Харьков) 25-04-2022 20:57:30 |
1
Добрий вечір, Яна! Дуже вам співчуваю. Ви пережили травматичні події, з якими поки що не впоралися. Дуже рекомендую вам звернутися за допомогою на індивідуальну терапію, або групову підтримку, де вам буде надана допомога, щоб надалі уникнути посттравматичного стресового розладу. 
|
| Виктория Лопатко (Киев) 25-04-2022 21:05:30 |
1
Яна, дуже співчуваю Вам! Те, що Ви перестали відчувати гострі емоції- це нормальна реакція психіки на довготривалий стрес. Ви живите у постійному страху за чоловіка та батьків, це виснажує. Та ще до цього додалася втрата маля. Вам дуже важливо зараз знайти професійну підтримку, щоб прожити це горе і не дати шанс депресії. Зараз можна звернутися до психолога онлайн.
|
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 25-04-2022 21:48:58 |
1
Добрый вечер!!! Очень сочувствую Вам и Ваша задача сейчас пережить эту утрату. Постарайтесь, как бы не было тяжело, все-таки обсуждать это со своими близкими. При возможности обратитесь к специалисту
|
| Светлана Владимировна Киселевская (Днепр) 26-04-2022 06:49:09 |
цитата:
Так ми втратили наше маля. Вы сейчас проживаете потерю своего ребёнка, которая происходит по определённым этапам. И основная задача - это не застрять на каком-то из них. Стадия злости - это один из первых и естественных этапов. Поэтому то, что с Вами происходит - это нормально. Главное, чтобы Вы умели и имели возможность конструктивно выражать свою злость. К сожалению, настраиваться Вам надо на длительность процесса переработки потери. В норме это занимает 1 год. А если учесть, что на потерю ребёнка наложилось проживание потери прежней жизни из-за войны, то для Вас эта ситуация является стрессовой вдвойне. Поэтому Вам нужна помощь психолога и индивидуальная работа с ним. Так как Ваши мысли о том, что Вы не видите своего будущего, могут говорить о приближении стадии депрессии. Что будет совсем неблагоприятно влиять на Вас.
|
| Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) 26-04-2022 10:25:03 |
|
| Марина Александровна Сивец (Конотоп) 26-04-2022 12:15:03 |
Доброго дня, Яна. Співчуваю вашій утраті. Погоджуюсь з колегами, що зараз варто зробити все можливе, щоб не застрягти на стадії депресії у переживанні горя і для цього варто звернутися за індивідуальною допомогою до психолога. Втрата дитини - випробування і для відносин у сім'ї. Ваш чоловік також переживає ті ж стадії, що і ви і зараз вкрай важливо залишатися з ним у контакті. Проживання болю, а не приховування його один від одного, підтримка одне одного, в цей нелегкий для вашої родини час, допоможе вам швидше вийти з горювання.
Дайте собі час на прийняття того, що сталося і попіклуйтеся про підтримку для себе у цей складний період.
|
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 27-04-2022 14:59:26 |
Доброго дня Яна! Окрім того, що зараз надзвичайно важкий період для всіх в Україні, для Вас він ще й поглибився особистою трагедією з втратою вагітності... Тому лише слова співчуття навряд чи допоможуть Вам... Як на мене, у Вас зараз всі ознаки постстресового стану, які, певне, лише занурення в роботу навряд чи вирішать... Батьки на окупованих територіях, чоловік воює, втрата вагітності... навряд чи хтось зміг би такі випрбовування перенести в рівновазі... Тому, в таких ситуаціях, найперше, що може хоча б трохи допомогти оговтатися - це почуття прийняття того, що вже є, що вже сталося... Як би це не здавалося абсурдним чи неможливим... Але без прийняття неможливо рухати далі... Бо внутрішній протест та незгода лише можуть включити процес самознищення (депресія, руйнація стосунків і т.д.)... Ви пишете про почуття злості... і що Вам не хочеться говорити з батьками про те, що сталося...це природньо... У Вас зараз змінюється сприйняття себе та оточуючого світу, Ви вже інша... а батьки з Вашого безтурботного минулого і несвідомо нагадують Вам про ту, якою Ви були ще так нещодавно... Це захисні блоки, щоб витримати біль...
|
| 30-04-2022 00:15:27Дополнение от автора |
|
Я дуже кохаю свого чоловіка, ми разом з 8 класу і одружилися, коли нам тільки виповнилося по 18. Ми завжди разом долали труднощі: навчання, робота, побут. Я вже чекала його з війни... Наш сімейний корабель дуже сильно хитався після повернення чоловіка з передової у 2016 р., але ми все витримали. Просто, якщо раніше війна була якимось таємничим світом, із якого можна було поступово вибратися просто перебуваючи в своїй квартирі і не слухавши новин, то тепер усе змінилось. Ми дуже довго зважувались на народження дитини, я працюю з дітками і чітко розумію, що батьківство - це дуже відповідальна справа. Ми встигли назбирати на квартиру, автомобіль, досягти певних успіхів у роботі і, врешті, усвідомити, що ми хочемо дарувати свою любов дитині. Але цьому не судилось статись... Вчора, вперше за довгий період, чоловік зателефонував мені по відеозв'язку і ми спробували поговорити про все, що сталось... Точніше не поговорити, а поплакати, причому плакала не тільки я, а й він. Його сльози я бачила вдруге за більше ніж 14 років з моменту нашого знайомства. Розмова була не довгою, всього 10 хвилин, мені стало легше від прояву емоцій. Ми чітко усвідомлюємо, що після того, що з нами відбулось, ми просто змушені пережити цю кляту війну і жити далі. Я дуже люблю і своїх батьків і батьків свого чоловіка, просто поки ні я, ні чоловік не готові обговорювати з ними тему втрати дитини. Крім того я знаю, що їм теж боляче. А війна і постійне горе ще більше загострює цю ситуацію. Тим не менше, ми намагаємось триматись, бо іншого виходу просто немає |
| Марина Александровна Сивец (Конотоп) 30-04-2022 14:10:41 |
Доброго дня, Яна.
цитата:
Вчора, вперше за довгий період, чоловік зателефонував мені по відеозв'язку і ми спробували поговорити про все, що сталось... Точніше не поговорити, а поплакати, причому плакала не тільки я, а й він. Його сльози я бачила вдруге за більше ніж 14 років з моменту нашого знайомства. Розмова була не довгою, всього 10 хвилин, мені стало легше від прояву емоцій.
|
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 30-04-2022 18:43:16 |
Так, Яно, Ви все правильно думаєте і робите... Все потрібно пережити і жити далі... Зараз такий період, коли руйнується наше сприйняття оточуючого повністю... Ми усвідомлюємо, що життя дуже крихке і у цьому світі все може змінитися за одну мить... Тому чим швидше станемо шукати опору у вічному, тим менш болючим буде і сам перехід... Як на мене, те що ви вдвох змогли відверто проговорит найболючіше, також є певним катарсисом, що допоможе вам двом витримати, пережити і стати щасливими знову... Впевнена, Ви ще народите свою дитину обов'язково!
|
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 01-05-2022 08:29:20 |
|
Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться
Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователиЧтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.
 |
|
Наши психологи
Похожие онлайн консультации
Рекоммендуем
Як не з’їхати з глузду, не випасти в депресію, а витримати і вистояти фізично і морально тоді, коли
Під час війни говорити про баланс, внутрішню рівновагу та гармонію не доводиться.Потужний стрес вибиває кожного з власної орбіти по якій рухалися ще донедавна. Як залишатися здоровими, сильними, як в ментальному, так і фізіологічному рівнях, щоб бути
Вина или комплекс выжившего. Как справится.
Вина выжившего многих сейчас парализовала. Те, кто находится в безоспасности, те кто имеет какой-то уровень комфорта столкнулись с очень тяжёлыми переживаниями, которые мешают жить и быть эффективным здесь и сейчас.
Способы преодоления стресса и кризиса
Сейчас реальность такова, что наша задача не исключить сильный стресс в жизни (во время войны - это невозможно), а научиться жить под воздействием стрессоров , замечая при этом пользу для себя и некоторые возможности, которые могут появляться в измен
Причини підтримки агресії: страх, заперечення, нездоровий патріотизм…
Аналіз причин підтримки агресії з точки зору психології та соціології. Боягузтво, страх. Одна з реакцій на агресію це - приєднання до агресора. Вплив пропаганди. Байдужість. Заперечення або втеча від реальності. Патріотизм. Є здорові прояви патріотизму
ЧАС ІДЕ, ВІЙНА ТРИВАЄ… ПРО ТЕ ЯК РУХАТИСЯ ДАЛІ.
З плином часу все більше накопичується і відчувається напруга і у тих людей, які були вимушені виїхати з України і в тих, що їх зустрічають, приймають, допомагають, рідні чи чужі б вони не були. Мене всі бісять, вони продовжують жити звичним життям,
Психологічні поради, щодо адаптації дітей в умовах війни
«Мама, коли закінчиться війна?» - майже не щодня питає мене донечка, «Хочу додому, хочу до тата!» Наші діти - діти війни. Що потрібно знати батькам, аби допомогти своїм дітям в цих складних обставинах. Переживання дітей можуть відображатися ...
