Депрессия

Доброго дня!
У своєму житті мені довелось через багато що пройти. Ці події певним, якщо не повним чином зламали мене. Як мені впоратись із цією зламаною серцевиною?

Я розумію, що це все ще залишок позиції жертви, де потрібно брати відповідальність за своє життя, як свідома людина, проте в мене фізично не вистачає сил. І я це визнаю.
Все бере початок з моєї матері. Вона постійно, морально та фізично знущалась. Особливо, коли я переживала втрату нареченого, близької людини. В перший день, як я дізналась про це; я вила і каталась по підлозі, а мати просто почала бити мене ногами, виривати пасма волосся.
Далі, вона кожного дня садила мене на кухні, і по шість годин говорила: "Хто ти? Ти - ніхто, просто виродок цього світу"
У батька була можливість забрати мене до себе, проте він просто байдуже говорив: " Це ж твоя мати"
У дитинстві, вона підносила мої пальці до вогню газової конфорки, пхала голову у духовку. Якось раз у 9му класі, вона побила мене ногами у живіт через те, що посварилась зі своїм коханцем.
Іноді, могла бити просто так, без будь-якої видимої причини. Постійний контроль за кожним кроком, постійні дуже гучні крики (вона могла до 10 разів на день зайти у мою кімнату). Вона постійно лізла у мої речі. Одного разу, знайшла дві кофтинки, які я купувала за власний кошт і влаштувала мені сцену з побиттям. Але це лише дуже мала частка усього того, що вона робила.

Іноді, я досі бачу у снах старий дім і знову фізично відчуваю весь той кошмар. Зараз я з нею не живу і не маю бажання спілкуватись (за це вона написала заяву до поліції про моє зникнення).
Але я дуже хочу припинити це пекло у собі. Відчуваю якийсь постійний злам (можливо, навіть його можна назвати порожнечею), з яким не можу впоратись самостійно.

Більшу частину життя мала певні ментальні проблеми, ходила до психологів і психотерапевтів, але нічого з цього не допомагало. Не так давно наважилась піти до психіатра. В графі з діагнозом мені написали генералізований тривожний і межовий розлади особистості. Виписали дуже маленьку дозу пароксину(1/4 таблетки на добу 6 днів, потім половинка на добу 20 днів). В рецепті також були інші препарати(когнум, адаптол), теж мінімальні дозування. В моїй голові настільки маленьке дозування може означати різні речі. Можливо мої проблеми вигадані, тому мені просто назначили щось, щоб я отримала те що хотіла і пішла. Назначили щоб назначити, от. Можливо лікар просто не хоче втрачати мене як клієнта(це була приватна клініка). Чи є взагалі сенс приймати настільки невелику кількість ? Чи буде від цього якийсь ефект ? Може в даній ситуації взагалі нема ніякої різниці чи приймати ті таблетки чи ні? Заздалегідь дякую.

Понад місяць я відчуваю себе як труп, я не висипаюсь навіть якщо сплю по 8-10-12-14+ годин, я завжди прокидаюсь втомленою, без настрою, немаю бажання встати з ліжка, щось робити, хочеться тільки лежати, немаю бажання спілкуватися з людьми зовсім, дивлячись на те, що я екстраверт, єдине що хочеться, це закритись від всього світу