14-02-2012 00:40:27Дополнение от автора
|
так не дуже добре пам'ятаю те саме дитинство. може і було. Варто якось згадати, може через гіпноз?
|
Ольга Владимировна Лазаренко
14-02-2012 09:52:27
|
Ник,
добре розумію ваші почуття. Я приїхала в Київ, коли мені було 17 із невеликого містечка. І справді, в мегаполісі, гостріше переживаєш свою самотність, є відчуття своєї мізерності, непотрібності. Тому важливо, якщо вам і справді потрібно буде там жити, знати про якісь моменти створення для себе психологічного комфорту: певне "освоєння" території (відкриття своїх "улюблених" місць - кав"ярень, магазинів, розважальних комплексів, бібліотек і т.д.), тобто того поля, де б вам було добре. Інший момент - створення емоційного поля - в стосунках з людьми, які живуть у Києві - друзі, родичі, знайомі, зустрічі з якими допомогли б відчути свою приналежність до кола небайдужих вам людей. Удачі.
👍 рекоммендовать:
|
Наші психологи