Question

22-04-2013

Доброго дня. Допоможіть розібратись в стосунках, аби прийняти правильне для себе рішення. Мені 28. Ось вже 9 років маю стосунки (чи не стосунки) із молодим чоловіком (йому теж 28). Спочатку ми були парою півтора роки, потім розійшлись. Згодом почали зустрічатись для тілесної втіхи. Я це допустила, бо то була єдина можливість побути з ним, побачитись. Після кількох невдалих спроб все припинити махнула рукою. Отак ми стали друзями, які сплять разом. Смішно.
Він мені був і залишається найближчою людиною і тим, кому насправді довіряю. Це той, що заставляє мене рухатись вперед, досягати висот і щиро радіє за мене. На його прикладі, я зрозуміла, яку бажаю сім’ю. Та й сама багато його рис характеру перейняла, що допомогло побороти комплекси невпевненості.
Щодо нього, це чоловік, який нічого не скаже і не зробить, поки не вирішить на всі 100 %. Не буде нічого придумувати і лукавити. Тому вірила в слова про, що подобається бути поряд, відпочити, приїжджав би незалежно від того, де б жила, радий, що зустрів мене, що я є в його житті, не хоче втрачати. Я знаю, що він ніколи не скаже того, що не відчуває, не буде грати виставу? “Люблю” скаже раз, а доказувати буде майже щодня.
Донедавна ми багато часу проводили разом. І, раптом: «я не буду залишатись на ніч, бо не встигаю нічого зробити по дому. Не привикай до мене. Я зараз не готовий до стосунків, хочу чогось досягти, для мене шлюб – єдиний і назавжди, хочу погуляти, може 2-3 роки. Тому, давай не звикай, якщо хтось з нас зустрічає дівчину чи хлопця, аби не було боляче розходитись.»
Мені здається, що він злякався. Що сам звик, але не готовий щось міняти, що не хоче робити обіцянки мені, бо сам остаточно не вирішив. Не хоче бути винним, що я не створюю свою сім'ю. З мого боку ніяких змін не було, я не тиснула, не натякала ніколи.
З того часу минув майже рік. Нічого не змінилось окрім ночівлі.Недавно зловила його на обмані. В житті притримуюсь принципу: “як постелиш, так поїдеш”, “Все в твоїх руках”. Але зараз не знаю чи правильно все роблю.
Але все ж таки, чи сподіватись мені на взаємність, чи я сліпа, якщо її не бачу. Чи припинити все і відпустити, чи не тиснути і чекати поки буде готовий, вірити серцю і його словам? Кажуть, якщо чоловік не готовий до стосунків, то не готовий з Вами.
Підкажіть, будь-ласка, як вчинити? Як зрозуміти психологію хлопця? Кого слухати: серце чи факти і чужий досвід? Дякую.

Вопрос от: Лілія; Возраст: 28

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

22-04-2013 11:31:08Дополнение от автора

Вікторія Михайлівна, спасибі Вам. Ви праві, що ніхто за мене рішення не прийме. Причиною того, що почала задумуватись чи вірно я поступаю стало те, що недавно зловила його на обмані. Я запідозрила, що в нього справдилась мрія про машину. На пряме питання відповів: «Що я щось наплутала.» Зробила вигляд, що повірила. Мені не зрозуміла його поведінка може дав хтось покористуватись, або ще в кредиті. Чого він так поступає? Я ж йому довіряю, а він мене обманює. Що такого, якщо поділитись такою новиною? Бути мудрою і зробити вигляд, що нічого не знаю, чи знову «в лоб» спитати? А як знов збреше? Боюсь в ньому розчаруватись. На питання чи готова віддати йому своє життя, серце, душу відповім "Так". Готова розділити, але не розчинятись в ньому. Ніколи не шукала ідеалів. В мене не було батька, тому хочу створити сім"ю із готовим до неї чоловіком. Зроблю все, щоб сім"я була міцною, а стосунки теплими та дружніми. Я знаю, що він той з ким хочу йти по життю. Безмежно люблю його. Якщо він не бачить в мені ту, єдину, відпущу і побажаю щастя. Мені в жодному разі не шкода тих років. Я з ним виросла, він став мені рідним, я тілом відчуваю, де болить в нього, пам"ятаю тільки хороше. Але напевно воно йому не треба. Напевно я для нього чемодан без ручки. Дівчатам властиво додумувати скаритий сенс слів чоловіка, але справа в тому, що вони і справді роблять те, що й думають, і нічого скритого нема.В житті я притримуюсь тієї думки, що треба боротись за своє щастя і не здаватись без бою, любий труд і зусилля винагороджуються. Невже він нічого не розуміє? Він же розумний хлопчик, повинен здогадуватись в моїх почуттяхю. До чого розмови про "не привикай"? Ніби можна цим на серце бронь накласти. Скажіть, будь-ласка, обман про машину може свідчити про його неповагу і бажання не впускати в своє життя? Чому чоловіки так поступають?

22-04-2013 11:41:15Дополнение от автора

Дякую всім. Напевно я й справді себе не чую. Приймаю за дійсне те, що намалювала собі в уяві. Якось на вашому сайті я прочитала відповідь одного психолога дівчині: “любов – це почуття взаємне. Любити в односторонньому порядку неможливо, принаймні досить довго. Можна страждати людиною, відчувати пристрасть, жалість, ненависть але не любити. Тому чесна відповідь самій собі на питання: чи люблю я цього мужчину, як єдиного, як того самого? – і є самою вірною відповіддю на питання про його почуття до Вас. Говорячи про те, що ваш мужчина сприймає вас я “м'ясо”, ви тим самим внутрішньо принижуєте його. Принижувати – значить не поважати. Кохана людина завжди достойна у ваших очах поваги. Тобто, або у вас є підстави самій сумніватись у свої почуттях, або ваш голос “розуму” – це голос страху та чужих установок. Останній не найкращий порадник".
Зараз мене долає страх. Страх, що не справлюсь з тим що його не буде в моєму житті. Але напевно треба боятись того, що такими стосунками ні від себе, ні від нього поваги чекати не слід. Як можна будувати стосунки з тим, який тебе не поважає? Я подумаю як наважитись на розмову, і все це припинити. Дякую щиро всім, хто відгукнувся.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Виктория Михайловна Большакова · Answer 1 · 2013-04-22 10:52:02

Лілія, здравствуйте.
Все женщины разные, но большинство из нас предпочитает жить в стране иллюзий. Тогда как слово мужчины - это его дело. Если хочешь узнать женщину - спроси о чем она мечтает. Если хочешь узнать мужчину - посмотри что он делает.
Лилия, ну кто кроме Вас сможет принять решение? За Вашу жизнь, за Ваши отношения, за Ваши чувства? Кто? Есть ли такой человек, которому Вы готовы отдать свою жизнь, свое сердце, свою душу?
Вы со своим парнем худо бедно пробыли вместе целую вечность и уже можете оценить результаты. Хотите вы этого или не хотите но вы сейчас подбиваете баланс, подсчитываете убытки и пленных. И когда вы это сделаете, тогда легче всего можно посмотреть в будущее.
Почитала почитала я..., грустная история, 9 лет коту под хвост и Вы для него уже "сбитый летчик". Похоже на то что в Вашей жизни появилось что-то такое, что заставляет Вас задуматься над "с кем я?" "зачем я?" и "туда ли я иду?". Что это?

Татьяна Владимировна Клибайс · Answer 2 · 2013-04-22 10:59:55

Лілія, я просто відтворю деякі слова з вашого листа, а ви послухаєте себе ще раз і вирішите, що робити.
"Ось вже 9 років маю стосунки (чи не стосунки) із молодим чоловіком..."
"Я знаю, що він ніколи не скаже того, що не відчуває ..."
А це слова вашого товариша, написані вами: "Не привикай до мене. Я зараз не готовий до стосунків..."
Як ви думаєте, що він відчуває, кохання, бажання будувати з вами сім'ю? Я розумію, що вдповісти на це боляче. Але вже пройшло цілих 9 років вашого життя! В якому було можливе справжнє кохання, щастя, радість, сімя, діти. Ви готові ризикнути всим цим? Скільки ще років?
А що відчуваєте ви, коли чуєте це, коли стосунки за 9 років не закінчилися шлюбом?
Можливо, перш ніж прийняти рішення ви згадаєте про свою особистість, свої бажання, мрії, досягнення, таланти, (запишіть все це)!
Чи збудуться ваш мрії, якщо ще 3, 5 10, років ви будете чекати чогось від хлопця?
Скільки років вам тоді буде? Якою ви станете?

Алла Владимировна Саенко · Answer 3 · 2013-04-22 11:06:32

9 лет - и он говорит,чтобы вы не привыкали к нему?!Не смешно...Я вижу серьезное противоречие в том,что вы ставите вопрос - верить ли его словам,но на самом деле это вопрос - продолжать ли не обращать внимание на его слова?Потому что он вам ясно сказал - "не привыкай - ты у меня не на всю оставшуюся жизнь,я через пару лет женюсь,и не хочу отвечать за твои страдания,чувствовать себя виноватым.Так что давай договоримся,что ты страдать не будешь,а если и будешь - ну я же тебя предупреждал..."

Ольга Владимировна Лазаренко · Answer 4 · 2013-04-22 12:23:54

Лілія, що особисто я помічаю з ваших листів - це те, що ви багато-багато розмірковуєте про те, що може одначати та чи інша поведінка чи його слова, багато осмислюєте значення які він надає тим чи іншим вашим стосункам. Чому б не запитати у нього про все те, що вас насправді хвилює? Тільки не односкладово, а розгорнуто - про всі ті значення слів, які він у них вкладає. От, наприклад, що для нього значить "сім`я", "любов", "друг", "зобов`язання", "прив`язуватись" тощо. Тоді зменшується напруга і привід для домислювання і фантазування. Це з одного боку так. Проте з іншого боку, на мій погляд, певна дистанція між вами і цим молодим чоловіком і відбувається через неможливість відкрити одне одному свої страхи, тривоги, сором, злість, напруження. Звідки ця неможливість береться? Важко сказати заочно, ось так по переписці. Все з дитинства, як то кажуть. Проте це не вирок і можна змінити спосіб спілкування з коханим на більш відкритий і тільки тоді з`явиться шанс побачити відкритість і з його боку. З цим краще на очну консультацію до психолога в вашому місті. Чи по скайпу за вибором із сайту.

Елена Шпундра · Answer 5 · 2013-04-22 13:40:11

Это называется "меня обманывать не надо, я сам обманываться рад". Почему женщины не хотят слышать в словах мужчины, то что в них сказано "я на тебе не женюсь, ищи кого-то другого", а ищут то, чего в них нет "наверное, он любит меня, просто испугался, нужно дать ему время, я же не давлю на него".
Дали время, 9 лет. Мало?
Если вам нужна семья, так ищите мужчину, которому она нужно тоже. Причем не лет через 30, а сейчас. Мужчину, который ищет женщину для брака.
А этого мужчину оставляйте как friend with benefit если вам так с ним приятно, ну и пока вы в поисках, чего себе отказывать в телесном удовольствии.
А все эти драмы- люблю его, не знаю как жить без него, как привыкнуть, мне страшно- смешны- это без почки жить страшно, трудно привыкнуть жить с одной.

Анна Викторовна Катрук · Answer 6 · 2013-04-22 15:59:38

Уважаемая Лилия!
Хочется Вас поддержать, ведь кажется Вы ужасно одиноки! Вы больше живете во внутреннем мире, чем во внешнем, больше в иллюзиях, чем в реальности.
Так часто случается с девушками, выросшими без отца. Одни проносят озлобленность на мужчин порою сквозь всю жизнь. Другие, как и Вы, находят себе идеал. Как маленькая девочка мечтает: "Вот вырасту и найду себе такого мужа, который меня и моих детей никогда не бросит, а я "Зроблю все, щоб сім"я була міцною, а стосунки теплими та дружніми."" Мечтать о хорошем здорово, но жить в мечтах, и все надеяться, что когда-то будет все хорошо... Когда? И что?
Я прекрасно понимаю Ваш страх остаться одной, ведь этот мужчина столько лет был Вам как папа, поддерживал Вас, Вы могли довериться ему. И Вы вроде бы ничего в замен не просили, не давили на него. Но может именно тем и давили, что ничего не просили?
Эти отношения были все это время удобны и ему и Вам (у него был секс и, как я предполагаю, вкусный обед, у Вас был фантом, демо-версия прекрасного будущего). Но, видимо, они перестали устраивать его (раз он сказал не привыкай), а может где-то и Вас.
Я Вам бы очень пожелала разобраться, чего Вы от жизни хотите. И разобраться в своих страхах и установках. Найдите себе специалиста для очной работы, это Вам очень необходимо. И уж точно дешевле, чем очередные 9 лет жизни.

Павел Леонидович Басанский · Answer 7 · 2013-04-28 00:07:39

Здрастуйте, Лілія!
"Після кількох невдалих спроб все припинити махнула рукою. Отак ми стали друзями, які сплять разом. Смішно". Думаю, що не дуже вам і смішно. Мабуть, якраз напаки - тільки ви втікаєте від своїх справжніх почуттів, як ви до того звикли. Нажаль:(
І ще цікаво, які такі "спроби все припинити" у вас були?! І ще цікавіше, чому ж таки вони виявилися невдалими? Чого забракувало?
Ви ж самі писали, що “Все в твоїх руках”!?

Далі. Пишете: "чи сподіватись мені на взаємність, чи я сліпа, якщо її не бачу". Мабуть, що сліпі, але не тому, що не бачите взаємність (бо її нема), а тому, що не бажаєте бачити неприємну реальність.

"...прочитала відповідь одного психолога дівчині: “любов – це почуття взаємне. Любити в односторонньому порядку неможливо, принаймні досить довго. Можна страждати людиною, відчувати пристрасть, жалість, ненависть але не любити. Тому чесна відповідь самій собі на питання: чи люблю я цього мужчину, як єдиного, як того самого? – і є самою вірною відповіддю на питання про його почуття до Вас. Говорячи про те, що ваш мужчина сприймає вас я “м'ясо”, ви тим самим внутрішньо принижуєте його. Принижувати – значить не поважати. Кохана людина завжди достойна у ваших очах поваги. Тобто, або у вас є підстави самій сумніватись у свої почуттях, або ваш голос “розуму” – це голос страху та чужих установок. Останній не найкращий порадник". Зараз мене долає страх. Страх, що не справлюсь з тим що його не буде в моєму житті.."
Це я й є той самий психолог і це моя відовідь:)
Через це, хочу ще щось додати. Вам заважає не стільки страх, скільки "чужі установки". А ось хто вам їх понаставив і як від них здихатись - краще пропрацювати з психологом на очній консультації.

Чого чекати від затягнутих стосунків?