Ирина Константиновна 14 хвилин тому: 
Не переношу своїх дітей, не маю до них терпіння. Хочеться здохнути від того, що я їх так мучу(
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Не переношу своїх дітей, не маю до них терпіння. Хочеться здохнути від того, що я їх так мучу(
| Александра Кримкова (Киев) 18-02-2015 22:14:31 |
Добрий вечір. Дуже боляче читати вашого листа. Боляче за вас, за той стан, в якому ви знаходитесь, боляче за дітей. Але, впевнена, що можна розібратися в вашій ситуації. Розумієте, агресія, яку ви проявляєте - це енергія, яка не може знайти іншого виходу. Ви сказали, що бачите звязок між ставленням до вас вашої матері і тим, як виставитесь до власних дітей. Дуже складно зрозуміти,що було в вашій сім"ї.
Також, незрозуміло, які відносини у вас з вашим чоловіком.Як взагалі ваше життя? Чи є у вас час на відпочинок? Хто вам допомагає з дітьми? Скільки їм років? Така агресія була до нах завжди, чи ні? Дуже важко розібратися зі всім цим тут. Найліпший варіант - очна консультація. Все можна вирішити. Тримайтесь. 
|
| 18-02-2015 22:50:39Дополнение от автора |
|
Моя мама сама мене виховувала. Були складні часи, вона не мала де жити, на роботі не платили зарплату, та і нерви в неї в поганому стані, от і зривалась на мені. Психологічно добивала, читала моралі годинами, коли я була менша била мене. Пам"ятаю в років 5 я вже думала про те, щоб викинутись з балкону. Потім мала готову сумку із необхідними речима, щоб піти з дому. Я її в дитинстві дуже боялась але і бунтувала сильно, була неслухняна, робила все на зло... Виходило замкнене коло. І зараз це продовжується. Мене дратує все, що вона мені говорить і те, як вона це говорить, ми придираємось до кожного слова... Спілкуємось лише заради дітей, вона їх дуже любить. До них має терпіння, хоч і не дуже справляється в плані догляду, через це часто сваримось. З чоловіком у мене складні стосунки. Якось хвилями... Був період, що я хотіла розлучитись, але якось настав момент і я почала старатись якось налагодити наші стосунки. Але щось не дуже виходить... Коли ми зустрічались він був ніжний зі мною, турботливий, я бачила в ньому надійного чоловіка батька. Але коли ми одружились, він дуже мене розчарував, я побачила який він егоїст. Для нього на першому місці тільки він і його потреби. Старшому синові 4 роки. Зривалась на ньому від народження. В мене була важка вагітність, дуже мене виснажила, потім малий був неспокійний дуже, ще й в розвитку трішки відстає. До 3х років було дуже з ним важко, хоч він порівняно ще не є дуже прикра дитина. Після 3х стало простіше, але народилась дочка, якій зараз рік. З нею не так складно, як було з малим, на ні менше зриваюсь, бо вона менша, але коли і вона капризує, то не завжди стримуюсь(( Найбільше перепадає старшому синові. До нього чомусь найменше терпіння маю. На рахунок допомоги і відпочинку, з одної сторони, то багато хто допомагає мені з дітьми, свекруха з ними на вихідних сидить, моя мама (правда частіше із старшим, мабуть відчуває, що йому найбільше перепадає від мене). В будні часом няня приходить погуляти з малими. Але коли з дітьми хтось сидить, то дома море справ, на цілий день їх не забирають. Крім того, мама привила мені рису перфекціонізму, від якої я тепер мучусь і не можу позбутись. Дуже нервуюсь коли вдома неприбрано, брудно. речі лежать не на своїх місцях, а з дітьми це взагалі є нереально, через що я постійно до ночі розгрібаю завали, потім невисипаюсь, потім рано зла і роздратована, і просто забити на все і піти лягти, просто не можу((( Відчуття, що я як загнаний кінь( Ні психологічно ні фізично відпочити ніколи не можу. Ще й чоловіка кілька років просила поїхати десь відпочити, так хочеться нових вражень... Але вічно недостатньо грошей, хоч і заробляє він добре, просто не всіє ними ропоряджатись, і мене до фінансів не підпускає. А мені обідно, бо ж дома типу "сиджу і нічого не роблю". Коли намагалась з ним поговорити на рахунок того, що я зриваюсь на малому, він якось дивно реагував на це, замість того, щоб допомогти, в ньому появляласось презирство до мене(( І я перестала йому це говорити, але боюсь це може погано закінчитись( |
| Александра Кримкова (Киев) 19-02-2015 16:59:53 |
Ваше уявлення про сімейні відносини складалося с того, що бити дітей - це нормально. Так було, виходячи із ваших слів, в вашій батьківській сім"ї. Можливо, це був єдиний спосіб контакту. Якщо ви хочите навчитись іншому способу контактування із власними дітьми, то для цього необхідно зробити певний пласт психологічної роботи, як я вам написала раніше. Суха інформація і рекомендації в вашому випадку нічого не змінять, а я бачу, що ви дуже втомлена і дуже переживаєте за себе, за сімїю, за дітей. Тому, зверніться на очну консультацію. Треба проводити індивідуальну роботу.
|
| Ольга Сергеевна Байбородова (Сумы) 19-02-2015 18:15:54 |
Здравствуйте! На мой взгляд, основным источником Ваших срывов, Вашей нетерпимости, апатии, злости является Ваша не любовь к себе. У Вашей матери были такие жизненные обстоятельства, что у неё не получилось привить Вам любовь и уважение к себе самой. У Вас также не было примера гармоничных отношений женщины и мужчины, поэтому Вам сложно строить отношения с мужчинами: с мужем, сыном. Чувствуется, что Вы не ощущаете свою значимость как дочь, как любимая женщины, как мать.
То, тепло, то принятие, которое Вы не получили от матери, Вы теперь стремитесь получить от мужа. Но и здесь возникают сложности, у мужа, похоже, не хватает душевных сил компенсировать Вам недостачу любви. Вы молодая девушка, у Вас много энергии, но эта энергия направлена на внешний протест, на негласный поиск виновных в Вашей неудовлетворённой потребности в любви, в тепле, в принятии. Каков выход? Вам бы, конечно, важно получить тепло и подтверждение своей человеческой значимости от матери. Также в настоящем времени для Вас важно учиться быть более открытой в отношениях с мужем, чтобы и взамен получать необходимое Вам тепло и принятие. Если у Вас есть достаточное понимание корней Ваших проблем, достаточное чтобы у Вас была мотивация для собственного роста, то это тоже может быть вариантом выхода из положения. Для опыта, как могут происходить изменения в отношениях с детьми, можете посмотреть передачу http://tv.ua/news/kokhana-mi-vbivaehmo-ditejj-5-smotret-onlajjn-vypusk-ot-27012015-video-68801/, Кохана, ми вбиваємо дітей. Удачи Вам!
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наші психологи
