Question

28-08-2017

Доброго дня.
Я дуже рано подорослішала в тому плані, що почала брати на себе відповідальність яку мені було ще рано брати. І досить не погано як здавалось справлялась з усім. Мені подобалось відчуття, що від мене щось залежить, що можу комусь допомогти, що я щось вирішую, що до мене прислухаються. Мені подобалось слухати людей, давати їм поради, підтримувати. Та і зараз це подобається, але якщо не впевнений в собі, як я можу комусь допомагати. Вважала себе дуже сильною, думала що з гордістю пройду любе випробування. Я чітко розуміла себе і оточуючих, чи можливо мені просто хотілось так думати. І в результаті здається я вимотала себе настільки, що зараз немає сил боротись, просто пливу за течією. Я перестала розуміти інших і що найгірше саму себе. Я все більше і більше замикаюсь в собі, самотність це мій кращий друг. Але розумію що це не правильно. Було б добре з кимось поговорити, виговоритись, але немає кому. Я привчила всіх до того що в мене все добре, завжди позитивна, усміхнена. І як тільки мій позитив почав гаснути це мало кому сподобалось, і люди почали потихеньку мене залишати. А мама сказала що я веду себе, як дитина і просто накручую. Мені здавалось що випробування, люди які зустрічаються нам по житті це певний досвід. Те що нас не вбиває робить нас сильнішими. Тоді чому в мене появляється тільки страх? Я відштовхую від себе всіх, тому що страшенно боюсь нових проблем. Мені страшно і я не знаю, що з цим робити.

Вопрос от: Аня; Возраст: 20

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

29-08-2017 12:08:42Дополнение от автора

Я завжди намагалась віддавати і нічого не вимагала в замін (хоча звичайно хотілось), тому напевно в криниці не залишилось води, звідки їй там взятись. Я втомилась і більше не хочу працювати тільки на когось, я злюсь тому що мені здавалося що хоча б від рідних я заслужила банальної підтримки. Змінитись не просто, зняти із себе всі маски не просто, але прийняти саму себе найважче. Особливо коли поруч немає нікого хто сказав чи правильно я роблю чи ні. Моє щасливе дитинство закінчилось коли мені було 11, тоді розбились мої рожеві окуляри і я зрозуміла що світ не настільки прекрасний як мені хотілось думати. Але все таки маленька дівчинка в мені живе.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Оксана Владимировна Палун (Харьков) · Answer 1 · 2017-08-28 13:00:46

Здравствуйте, Аня.
Очень хочется Вас поддержать в этот нелегкий период. Вы действительно много на себя взвалили, а почему бы Вам было и не взвалить, если такое положение вещей было многим людям удобно, но одно дело быть удобным человеком, а другое - счастливым и когда-то должен был настать момент, когда Вы бы сказали себе "хватит". С одной стороны грустно что так разворачиваются события и уходят люди, которые наполняли Вашу жизнь, но с другой стороны радостно, что у Вас появилась возможность найти себя и выстроить отношения с людьми так, чтобы они ценили Вас не за удобство, а смогли бы принимать Вас разной. Очень важно знать свои границы и уметь их отстаивать, я бы рекомендовала Вам обратиться к психологу на личные консультации, поскольку с эмоциями нужно работать вживую.

Александр Сагайдак (Одесса) · Answer 2 · 2017-08-28 14:36:32

Думаю есть основания и порадоваться за себя, у вас Аня здоровая психика, которая вам подсказала - СТОП, ХВАТИТ.
Так бывает, когда все направлено в одну сторону, от вас, а теперь надо немножко позаботиться о себе. А понимание себя придет. Просто это непривычная ситуация для вас, все механизмы были приспособлены для выдачи кому-то, куда-то. Это как батарея смартфона, рано или поздно он садится и требует подзарядки. С гаджитом проще, мы все знаем что делать. Сложнее переучиться и заботиться о себе, о своих ресурсах. Это дело поправимое. И правда воспользуйтесь помощью специалиста. Так эффективнее.
"від мене щось залежить, що можу комусь допомогти, що я щось вирішую, що до мене прислухаються. Мені подобалось слухати людей, давати їм поради, підтримувати
справлялась з усім. " Тепер треба навчитись бути чутливою до себе, приймати допомогу інших, та й взагалі - бути юною, хрупкою ніжною жінкою, яка потрбує турботи, уваги, . . .

Наталья Викторовна Луценко (Миргород) · Answer 3 · 2017-08-28 14:58:27

Здравствуйте!
Всё ваше предыдущее поведение говорит о том, что вы пытались "покупать" к себе любовь, будучи сильной. Вы просто играли роль сильного человека, чтобы вас любили и ценили. Но это только роль, это не вы настоящая. Я бы вам советовала начать прислушиваться в первую очередь к собственным потребностям, к собственным эмоциям. Начните реализовывать собственные цели, не взирая на взгляды окружающих вас людей. С психологом же стоит проработать самооценку, любовь к себе настоящей. Удачи!

Марина Андріївна Листопадська (Житомир) · Answer 4 · 2017-08-29 09:38:16

Доброго дня, Анно!
Нам страшно тоді, коли з"являється щось чого раніше не було, бо ми не знаємо як себе поводити у цьому випадку...
Чомусь мені приходить така метафора "криниця із водою, всі черпали цю воду, а потім виявилось, що води не залишилось... звідки ця криниця отримувала воду? що її живило?" Тут можна подумати над цим...
Ви говорити, що рано почали брати на себе відповідальність і мама говорить, що Ви поводите себе як дитина... Чи достатньо в дитинстві Ви були дитиною? Чи дозволяєте собі інколи бути дитиною зараз?

Марина Андріївна Листопадська (Житомир) · Answer 5 · 2017-08-29 16:35:08

"Моє щасливе дитинство закінчилось коли мені було 11, тоді розбились мої рожеві окуляри і я зрозуміла що світ не настільки прекрасний як мені хотілось думати..." - що тоді трапилось?
"Змінитись не просто, зняти із себе всі маски не просто, але прийняти саму себе найважче. Особливо коли поруч немає нікого хто сказав чи правильно я роблю чи ні..." - про що це?
Що зараз відбувається у Вашому житті? Чому саме зараз вирішили звернутись за допомогою?

Як виплутатись із власної пастки?