Справа в тому, що я навіть не можу знайти ту причину, через яку так переживаю і плачу. Дуже важко переношу день його від’їзд. Збирання сумки, проводжання до автобуса. Чомусь дуже боляче, так плачу, якби не дай Бог хтось помер. Розумію, що тут немає нічого поганого, багато хто їздить так і мають сім’ї, а мені не виходить ніяк з тим змиритись. Я розумію ще поплакати в той день, коли вже від’їзд, а місяць наперед себе мучити це не нормально.
05-11-2018 14:58:42Дополнение от автора
Не знаю кого жалію більше, його чи себе. Чоловіка дуже шкода, тому що робота не легка і знаю, що сам теж не хоче їхати. А зараз приближаються Новий рік, Різдвяні свята, а його не буде. В час його відсутності, я переїжджаю жити до своїх батьків в інше місто, що теж мені чомусь не легко, хоча жила в тій хаті весь період до заміжжя. Дуже важко переношу зміни любі в житті.