Question

04-06-2021

Останні два роки працюю вчителем. Так вийшло, що з вересня минулого року в буквальному сенсі не мала жодного вихідного: велике навантеження в школі, підготовка до уроків, індивідуальні заняття з учнями для підготовки до зно кожного дня. Я звикла до того, що мій мозок має постійно працювати, що час виділений для відпочинку - це час, який я використала неправильно. Останні два тжні була велика напруга, працювала на грані можливостей. І ось сьогодні, після того, як мої учні склали ЗНО, я з подивом для себе відчула, що я не знаю, що мені робити далі. Психологічно дуже звикла до спілкування. Інколи навіть здається, що учням я більш потрібна і учнями більш любима ніж власною сім'єю, чоловіком. Ніби чогось не вистачає, як подумаю, що попереду велетенська відпустка, взагалі плакати хочеться. Як змусити себе відпочити?

Вопрос от: Яна; Возраст: 24

понравился вопрос?

05-06-2021 00:15:15Дополнение от автора

Мене з дитинства навчали, що родина - це могутня фортеця, яка захищає і зігріває, де добре і затишно. Але за останніх два роки вона майже повністю розвалилась: помер дідусь, за ним через пів року бабуся, а на новий рік мене приголомшила смерть дядька, яку я змогла пережити тільки завдяки роботі. Хоча самій собі страшно признатись, що не пережила, так і не змогла поїхати на похорон, не пересилила себе, не можу уявити, що його немає. Почались проблеми із здоров'ям другої бабусі, їй діагностували деменцію і зараз вона мене не пам'ятає. Бабуся, до якої я їздила щоліта мене не пам'ятає... Вона зараз живе у батьків, тому боляче не тільки від того, що мене забули, а й просто страшно дивитись на маму і тата, які це щодня бачать.
Чоловік після пандемії довго не міг знайти роботи, тому я мала тягнути усе на собі. Коли ж він її знайшов і почав "сутками" працювати, ми почали віддалятись один від одного. Ось і виходить, що усю себе я віддаю роботі і у мене немає часу думати про усілякі дурниці (насправді, як я щойно зрозуміла, серйозні та болючі речі).

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 1 · 2021-06-04 23:35:50

Яна, добрый вечер!
Нужно понимать от чего Явы бежите в работу. Какие у Вас отношения в семье?почему на работе Вы чувствуете свою ценность, а дома нет ? Чем Вас пугает отпуск?

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 2 · 2021-06-05 10:18:18

Доброго дня, Яна.
Дуже Вам співчуваю - у Вашому житті багато стресовиїх подій. Припускаю, що Ви вже відповіли на власне запитання:

цитата:

мене приголомшила смерть дядька, яку я змогла пережити тільки завдяки роботі.

цитата:

Ось і виходить, що усю себе я віддаю роботі і у мене немає часу думати про усілякі дурниці

Помітно, що Ви знецінюєте свої переживання, щоб з ними не зустрічатися, адже їхній заряд дуже високий. Робота - це Ваш психологічний захист від перепроживання, а зараз, коли Ви залишилися "один на один" зі своїми почуттями, то відчуваєте страх, що з ними не впораєтеся. Я б Вам рекомендувала індивідуальне звернення до психолога-психотерапевта, де б Ви, у безпечному середовищі, перепрожили Ваш попередній досвід та відпустили його + отримали б підтримку, якої Вам зараз так не вистачає.

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 3 · 2021-06-05 14:59:48

Доброго дня Яно! Я Вам співчуваю, бо Ви опинилися в ситуації, коли самі, не розуміючи цього, почали "тікати в роботу", намагаючись притамувати почуття страху, самотності, непотрібності... Так, поштовхом до Вашого теперішнього стану, безумовно стали останні трагічні події. Але, як на мене, за зовнішніми, не дуже приємними почуттями, криється набагато сильніша проблема - нерозуміння сенсу свого життя. Адже смерті "обнулили" попереднє бачення світу, а нового поки що Ви не віднайшли... І те, що чоловік знайшов роботу і там "пропадає" цілими днями, не є, як мені знову ж таки здається, проблемою насправді. Просто його відсутність і Ваша раптова зупинка по завершенню роботи пікреслила, виділила внутрішню самотність.... І це чудово що прийшло усвідомлення, що зовнішні дії аж ніяк не допомагають вирішувати глобальні внутрішні питання... хіба що на деякий час дають забутися... Але, як на мене, саме такі "зупинки" допомагають переосмислювати вже пройдене та шукати вихід на новий рівень життя. Певне, якщо сама людина цього захоче і готова до внутрішньої роботи...

Ответ отредактирован автором 05-06-2021 15:14:19

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 4 · 2021-06-05 17:58:27

цитата:

Чоловік після пандемії довго не міг знайти роботи, тому я мала тягнути усе на собі. Коли ж він її знайшов і почав "сутками" працювати, ми почали віддалятись один від одного. Ось і виходить, що усю себе я віддаю роботі і у мене немає часу думати про усілякі дурниці (насправді, як я щойно зрозуміла, серйозні та болючі речі).

Вы говорите, что Вам много пришлось пережить и в этом Вам помогала работа, но, как Вы говорите, что семья очень важна и у Вас есть муж, которому тоже не хватает Вашего внимания. Вы скорее спасаетесь работой, но это только часть жизни. Вам стоит подумать об отдыхе и о своей семье.

Оксана Игоревна Истомина (Киев) · Answer 5 · 2021-06-05 19:43:08

добрый вечер. обратитесь к психотерапевту, это место где вам помогут стабилизироваться и прийти в себя. в такой кризисной ситуации важно не оставаться одной, позаботьтесь о себе.

Виталия Юрьевна Мельник (Харьков) · Answer 6 · 2021-06-05 20:59:26

Схоже, що ви збігали від переживань у роботу.
Розібратися у вашій роботі можливо у індивідуальній роботі з психотерапевтом.

Як змусити організм відпочити?