Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 51 хвилина тому: «Ваша проблема в том, что Вы очень рано вступили в первые отношения, Вы не были психологически готовы к ним и теперь их воспринимаете как "ментальную смерть". Почему так получает»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 8 годин тому: «Добрый день. У вас есть фантазии (желания) про безопасность (близость) и про небезопасность (отдельность), недоверие. Но, соответствено, возможно, если у Вас есть страх остаться од»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 8 годин тому: «цитата: «Потому что изначально я себя зарекомендовала такой личность ( покладистой, безотказной, неконфликтный)» Обычно на безотказных, неконфликтных и покладистых начальство езди»
Питання від: Валения Вік: 20

Ранимость и работа

Мне 20, так получилось, что я снова поступаю на 1 курс(в след.году), не могу сказвть хочу ли этого, но надо, чтобы меня обеспечивали. Я не умею ничего делать руками и точно знаю, что лучше работаю головой. У меня есть разные интересы, но я почему-то не верю, что могу стать специалистом в какой-то сфере. А еще боюсь, что деятельность в которой я буду развиваться окажется невостребованной(хотя врядли), или я не смогу найти смелость заявить о своей компетентности в ней(очень вероятно).

Думаю, надо терпение и время чтобы узнать. У меня оно есть, у моих родствеников - нет. Как и веры в меня. Я и сама по натуре из хрупкого разряда. Меня и баловали, и критиковали, стресоустойчивость слабая. Каждый раз когда мама случайно ляпнет что-то хоть издали намекающие на мою неработоспособность, я хочу забить на учебу и пойти работать. Чтобы доказать что-то.

Я вишу у нее и бабушки на шее + есть 2 сестры. И вот сегодня должна была отвезти младшую к бабушке на базар, так как та хотела заработать, перед праздником много покупателей. Я раньше тоже помогала, мы много зарабатывали и она платила мне хорошую долю. Я решила, что в этот раз тоже смогу подзаработать. Но вчера я услышала как мама говорила по телефону с отчимом, дословно: Лера не умеет торговать, а Соня умеет, Соня так торгует, ух. Я зашла на кухню, показав свою злость. Откуда ты знаешь как я торгую? Я тебе не помогала, а Соня да! Она сказала, что Соня охотнее торгует, и я же сама всегда волнуюсь и не хочу идти к бабушке помогать. Но это же не значит, что я хуже работаю чем 11-летний ребенок. И я раньше была не уверена в своих способностях.

В итоге, сегодня, когда бабушка спросила почему я не останусь помочь, я сказала, что плохо себя чувствую, и что я и так плохо торгую, она удивилась с чего ты взяла?. Не то, чтобы бабушка в меня всегда верит, но она видела мою эффективность. А мама судит по характеру, и это меня ранит. Я знаю, что стоит быть уверение, чтобы другие в меня верили, но мне не видно, не понятно насколько я хороша в чем-то, и я боюсь быть излишне самоуверенной, заявляя, что точно смогу что-то сделать(ведь я не знаю на самом деле, пока не попробую). Иногда и пробовать не хочется, боюсь разочароваться в себе.

Почему и что стоит сделать?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго дня Валенія! Ви багато написали про ситуацію, але не сформулювали запит. Якої допомоги Ви очікуєте від психологів? На яке питання хочете отримати відповідь?
...
Доповнення від автора питання ·
Как перестать так бурно реагировать на чужие сомнения в моей работоспособности?

Нормально ли, что я в 20 лет не работаю и не учусь(в университете), а занимаюсь самообразованием?

Как при этом не чувствовать вину за свой медленный темп? За то что не делаю все, что скажут так еще и на шее сижу(

У меня есть стратегия, но сомнения родных в моем выборе и усилиях выводят меня из себя. Ведь я тоже начинаю сомневаться в том, что это что-то даст.
«Как перестать так бурно реагировать на чужие сомнения в моей работоспособности?» - есть только один способ - обрести уверенность в собственном мнении, самодостаточность. В 20 лет - прекрасный возраст для психологической сепарации от родителей. Но здесь очень трудно без финансовой и территориальной сепарации.

«Нормально ли, что я в 20 лет не работаю и не учусь(в университете), а занимаюсь самообразованием?» у каждого своё «нормально», главное только делает ли что-то вас счастливой или нет. Но здесь нельзя не учитывать, что если бы вам это было нормально, то очень мала вероятность, что вы бы здесь это спрашивали. Вы бы были уверенны, что это нормально и даже если бы кто-то утверждал обратное- не слушали бы.

«Как при этом не чувствовать вину за свой медленный темп?» - уверены ли вы, что то, что вы сейчас делаете действительно ведёт вас к тому, чего вы мечтаете достичь? Пусть и медленно, но точно туда идёте, куда надо?

«У меня есть стратегия, но сомнения родных в моем выборе и усилиях выводят меня из себя. Ведь я тоже начинаю сомневаться в том, что это что-то даст.» - здесь все с точностью до наоборот. Это изначально у вас есть сомнения в себе, именно по этому вас так задевает, когда родные вам их отражают.
...
Дякую за щирість. Діти та батьки дуже емоційно залежні один від одного. Просто рівень залежності буває різним. У Вас, як на мене, ще не відбулася сепарація з мамою. І Ви себе як особистість ще до кінця не усвідомили. І справа не у тому, що мама говорить, а як Ви на слова реагуєте. А ще, дуже схоже на конкуренцію з сестрою та бажанням завжди бути "гарною дівчинкою".А стосовно повільного темпу та пошуку себе... У кожної людини свій темп, що робить всіх індивідуальними та неповторними. І немає "гарного" чи "поганого". Самоосвіта - це чудова річ, яка може допомогти зрозуміти себе та оточуючий світ. І кожна людина розвивається за своїм індивідуальним планом: у потрібний час та за певних умов...
...
Доповнення від автора питання ·
Дякую за відповіді.

Сепарація це справді все ще актуальне питання для мене. Я сепарувалась територіально, живу окремо. Але фінансово та психологічно все ще дуже залежна. Мама з дитинства несвідомо прививала патерни, що я нічого не вмію, не знаю, не можу сама, все вирішувала і робила за мене. Тому зараз я реагую не тому що сумніваюсь в собі, а просто ніби хочу "покарати" її - ось що приходить в голову.

Але сумніви є на рахунок мрії і того, як краще вчинити.
Піти заробити гроші/бодувати кар'єру в сфері, яка для мене чужа, щоби ПОТІМ мати кошти для навчання, адже це штука дорога курси/книги/необхідні речі/ практика - коштують грошей. Чи вчитись зараз як можливо, з чим є, поки дозволяє вік, свіжа пам'ять, і потім заробляти та досягати своїх цілей на грунті любимої справи? Хоча, мабуть це теж те, що кожен вирішує сам для себе, але все таки хотілось би почути думку зі сторони.

Будь моя воля я би обрала 2 варіант, але боюсь, що втрачаю якийсь важливий досвід. Моя подруга-ровесниця вже працює в Call-центрі, і має хороші гроші, може дозволити собі дорогі парфуми, подарунки близьким, і хоч живе з батьками, справляє враження більш зрілої особистості. Тоді для чого мені вчитись, коли життя самий найкращий вчитель, можливо я марно просижую штани за книгами?(
Доброго вечора Валения! Якщо хочете знати суто мою думку, можу сказати, що для жінки професійна кар'єра - це справа двадцять п'ята, перепрошую. Найголовніше, це особисте життя. А все інше - вже може іти тільки таким собі фоном. І найбільша омана сучасних дівчат - думати, що спершу потрібно відбутися професійно, а особисте життя прийде само собою... Тому, виходячи з цього, я б також більше схилялася до другого варіанту. Робіть як складається. Не потрібно докладати неймовірні зусилля у ту сферу, яка не допоможе бути ані реалізованю як жінка, ані щасливою... Але вирішувати Вам! І ще... Як правило, патерни, що сформувалися в дитинстві, зачасти, перетворюються на установки, які "запускаються" у дорослому житті і на це життя потужно впливають. Якщо і є сенс над чимось глибоко працювати зараз, то це якраз над тим, щоб сформувати правильний світогляд та стати самодостатньою особистістю. І в цьому, знову ж таки як на мене, може допомогти тільки спеціаліст...
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?