сумую за мамою, бо не можу побачитися з нею через війну. як тільки згадую її - хочеться плакати

Добрий день, nik52a.
Дуже тобі співчуваю, це нормально, що ти сумуєш і хвилюєшся зараз.

зараз я не можу з нею побачитись

А ти з нею підтримуєш зв'язок?

також відіграє важливу роль те, що з тими людьми, з якими я знаходжусь зараз - мені не комфортно

Що саме викликає твій дискомфорт?

я підтримую з нею зв'язок по телефону та соц мережам.

Радію, що ти на зв'язку зі своєю мамою. Ти говорила мамі про свої переживання? Чи планує мама забрати тебе, або приїхати до тебе?

вони ведуть себе дуже голосно, сваряться весь час; один з них випиває, що наводить тривогу. я не відчуваю себе в безпеці разом з ними.

Погоджуюся з тобою, дійсно неприємно і страшно. Ці люди твої родичі? Ти їм говорила про своє хвилювання і щоб вони припинили? Якщо говорити про алкоголь, то зараз в країні оголосили "сухий закон", тому скоро цей чоловік не матиме що пити + ти може навіть звернутися у поліцію, якщо він продовжуватиме пити. Вони почали себе так поводити після оголошення війни? Чи є у тому місці, де ти зараз перебуваєш, якісь інші знайомі дорослі? Можливо батьки твоїх друзів навіть?

Ответ отредактирован автором 01-03-2022 18:56:29

Добрий день, Сонечко (на превеликий жаль не знаю як тебе звати)! Тобі 15 років і сумувати за мамою, нервуватися, боятися, особливо в ситуації війни, абсолютно нормально. Це нормально і для дорослих людей. Це війна ненормальна. Коли страшно, тривожно, хочеться бути не біля кого-небудь, а біля тієї людини, яка дає найбільше відчуття захисту. Найчастіше це батьки, особливо мама. Ти дуже сильна, тому що добре усвідомлюєш, що з тобою зараз відбувається і не сидиш в розпачі чи просто дратуєшся, а шукаєш виходу - наприклад, пишеш психологам. Ти пишеш про дискомфорт поруч з іншими людьми, з якими знаходишся зараз. Якщо це дісно дискомфорт (не дуже комфортно, не так тепло...), то хочу сказати, що хто би не був зараз поруч з тобою, вони не зможуть дати тобі те, що може дати мама, тому це також цілком нормальне почуття. Подумай, що раніше, окрім перебування біля мами, тобі допомагало, коли було неприємно, страшно, сумно. Може, це музика, фільми, малювання, читання, фізичні вправи, поговорити з подружкою чи інше. Людина дуже сильна, вона може багато і в кожного з нас є ресурси, що допомагають, їх тільки треба віднайти в собі. Інакше просто бути не може. Окрім цього, обов'язково говори з мамою по телефону, якщо маєш таку можливість про те, що ти нам пишеш: що хочеш бути поряд, що тобі тривожно - говори стільки, скільки тобі треба - виводь свої почуття назовні. А ще - озирнися і подумай кому зараз поруч з тобою потрібна твоя допомога - людині чи тварині. Почни дбати - це додасть ще більше сил. З цього ми всі вийдемо з новим досвідом і станемо ще сильнішими, ось побачиш!!!

я не можу мамі сказати про свої почуття по телефону, адже буду плакати, а їй це не потрібно зараз. їй також важко

Твої сльози не зроблять її почуття важчими, навіть навпаки, коли ви поплачете разом, ви розділете почуття разом, а сум поділений навпіл стає меншим. Таким чином ти йдеш із мамою у психологічну близькість і дозволяєш переживати почуття не лише собі, але і своїй мамі.

чи вистачить того, що я виписую думки на листочок?

Це хороша техніка, але особисто тобі цього вистачає? Припускаю, що якби тобі цього вистачало, ти б не писала сюди. Почуття повинні знаходити відгук і коли їх розділяють, то ми їх перепроживаємо. Скажи, будь ласка, чи ти підтримуєш конакт зі своїми друзями?

так, це мої родичі. нажаль ні, вони вели себе так і до війни. я не маю інших знайомих у цьому місті. тим більше мене ніхто не пустить, адже це родина: бабуся, дідусь, тьотя.

Так шкода. Скажи, будь ласка, чи в тебе є якась діяльність, яка приносила і приносить тобі задоволення?

Ответ отредактирован автором 01-03-2022 19:32:48

Це, звісно, дуже важливо, що дбаєш про свою маму, не хочеш, щоб їй не було гірше. В той же час тут є кілька важливих моментів. По-перше, якщо ти з нею мало говоритимеш в цій ситуації, то їй буде гірше, бо їй дуже важливо чути тебе і спілкуватися так, як ти з нею спілкувалася раніше - це додасть хоч трохи спокою вам обом. По-друге, мама - доросла людина і в неї є сили протистояти негараздам. Якщо ти можеш у свої 15 років, то і мама точно зможе. Говори з нею про свої почуття і не забувай поговорити про її почуття. Питай, як їй, що вона відчуває, що робить і що думає... Дякуй і кажи, що це тобі дуже допомогло. Так ви дбатимете один про одного. У складних ситуаціях нам дуже потрібні інші важливі для нас люди. Щодо "мені є чим зайнятися", то я не про те, щоб ти зайняла себе будь-якою роботою, а про те, щоб робила те, що тобі колись допомагало, коли було погано. Згадай, подумай, щось точно є, бо мозок собі щось обов'язково вибирає. Мені дуже тепло, коли спілкуюся з тобою, нам всім потрібна зараз підтримка!.

я підтримую контакт з друзями.
мені подобається танцювати, читати та співати. інколи я танцюю, але не дуже часто. співаю так само, а книги не можу знайти. загалом, мені є чим зайнятися

Радію, що у тебе є ще підтримка з боку друзів - це важливий ресурс. Ділися також із ними своїми переживаннями і проси про підтримку. Важливо, щоб ти також давала собі час на те, що приносить тобі задоволення і що додає ресурсу. Так само, у кожному місті зараз працюють волонтери, які надають безкоштовну психологічну підтримку по телефону, якщо відчуваєш у цьому потребу - також телефонуй їм і пам'ятай - ти здатна впливати. Якщо твої родчі здійснюватимуть над тобою насилля, якщо ти не відчуватимеш себе у безпеці поряд із ними - звертайся до поліції або у соціальну службу. Обіймаю, турбуйся про себе.

Ответ отредактирован автором 01-03-2022 20:04:36