У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Можете прочитати мої твори будь ласка?!

У Психолога » Поради психолога онлайн (безкоштовно) » Можете прочитати мої твори будь ласка?!
Вітаю! Я дуже хотів би аби хоч хтось оцінив мої твори! Вони дуже важливі для мене! Я знаю, це не для цього сайт, але мені дуже потрібно це показати. Тому, якщо маєте час, не ігноруйте будь ласка. Я знаю, це не щось важливе, але...
Питання від: ; Вік: 16

31-03-2024 20:42:06Доповнення від автора
(Захід сонця тут символізує втрату надії і відчуття покинутості)
Я просив хоч мить присутності. Натомість підбадьорливі, яскраво-багряні промені холодного заходу сонця пройшлись по моїх колінах, лишаючи надію позаду. У самоті мене лишаючи. Доки сама темрява не наслідує його, світло все холоднішало, усе гіркішав краєвид з усвідомленням його незворотності. І враз полуничне миготіння. Пусто і замкнуто. Сонце я любив не зводячи очей, доки нестяма кличе торкаючись плечей. А без нього то життя тяжких ночей. Погляду важкого й дотику гидкого.
Свята покаліченого. Хто б із днем не привітав, слова всі запозичені. Поки мої очі зовсім тихо плакали, он де всі були - сиділи та й балакали.
Тільки-но прислухатись - ось он, я ще тут! Від мене таки щось лишилось. Та моє сонечко вже згасло. Бліда без того моя оболонка.
Незнаючий спокою погляд блукає в пошуках пристання.
І хто ж бо дослухається до мого прискіпування?
Замер я намертво в зоні очікування.
Не стулить очей.
Наслухався не любих був речей. Гидко до плечей приторкнеться сутність цих ночей.
Сонце моє, вирізнись добротою. Безмірно прекрасне, щоби утримати з собою.
Надто крихке, отруїлось моєю гіркотою.
Не скоро ж ми повстанемо з тобою.
Ні одна сльозина гибле не відродить,
А твоя надія марного не вродить.
Ні одна іскра стійко не лишається.
І здається пазл стрімко розсипається.
І он те цвітіння дурить твоє око,
А його шипи видніють ненароком.
Я благаю віру дати мені знати,
Чи можу я у сон той востаннє завітати.
Щоб там мене сонце більше не калічило,
Бо моя довіра сталлю поневічена.
Такій як я бридоті до сонця не дорога.
Вкрай дурне повір'я зазнало перемоги.
І прокинутися більше я не маю змоги.
Із моєї крові мак розквітає,
А моє серце шипами покриває.
Бо без свого сяйва хутко помираю.
Я життя покращого за журбу не знаю.
Хто ходить, хто літає, я лишень шкутильгаю.

31-03-2024 20:46:42Доповнення від автора
(Смуток і самотність)
Я таки маринував себе у думці, що мушу втопити тушу свою в лимонаді з гірчинкою сліз і перчинкою слів. Я таки шукав надію стати і знайти опору в русі.
Навкруги був безкрайній простір. Та це омана - пустоти. Бігти було нікуди. Я ходив колами як мураха, що продовжувала би до самої смерті. Куди би я не прямував, всі дороги знущались з моїх відчайдушних спроб. Вели до місця, з якого все почалось. З нікуди. Чи знаєте ви, як пахне безвихідь? Я не відчував опори під ногами. Ніби крокував повітрям. Але чому ж так тяжко йти? Наче камені під моїми ногами. Наче зламані були ноги ті. Коли холодний вітер пронизував тіло а пітьма - душу, від думок відволік різкий біль. Один погляд донизу. Білі шкарпетки вмить стали червоними. Кров. Дорога з битого скла. Ріже наче найгіркіші слова. Розбите різнокольорове скло - пам'ять про те, що більше не гріє душу. Не треба намагатись зібрати уламки, щоб зігрітися. Це прекрасне холодне сяйво. Прекрасно те, що оманливо.

(Соціальна тривога і невпевненість)
Думки твої самотні лунають геть усюди.
Вони тобі як судді.
З тобою щось не так.
Ти зламаний літак.
Всі тебе засудять.
Від тебе вже нудить.
Біжи не озирайся,
Падай та вдаряйся.
Утікай дорогою
Зі своєй тривогою.
Гній знатний перемогою
Над твоєю змогою.
Ти бридкий на смак.
Ти іржавий цвях.
Не ходити тобі по квітах.
Камінь та не птах.
Ходиш по скляних слідах.
Ноги у снігах.

(Неповноцінність і досвід насилля у дитинстві)
Марна дитина.
Мальована картина.
Синцями замість ковдри крита.
І цвяхом криво забита.
Забризкана, заляпана,
Сльозами вся уплакана.
Засуджена не знати як по краще стати.
Засуджена до страти не вміючи літати.
Як зірок дістати?
Хоче сонцем стати, а каменем їй бути.
Як стріли відвернути?
А дитина не картина!
Повинна буть перлина.
Але її данина як кров на скатертині, білій скатертині.
Не признають, винні.
Їх каяття примарне.
Поміч же як мрія.
Згубно марна мрія,
За обрієм хмарина.
Марно ти уроджена, маленька людино.
Нам потрібна квітка, а не насінина.

(Нехтуванням батьками у дитинстві, а також страх перед агресією матері)
Що і не скажи, усі були байдужі.
Боляче було та й набридло дуже.
Плавала веселка у брудній калюжі.
Здається, що повітря згодом стає важче.
Здається, щось страшне із цього виросте.
Здається, злість твоя мене і загризе.
Здається, бо не бачу.
Страх мій геть ледачий.

(Самотність, замовчування почуттів, відчуття непотрібності, натяк на самогубство)
В мовчанні гинуть люди.
Тихо вигорають.
В мовчанні і мені, раз вони не знають.
Мовчали і всі ті, що серед нас були.
Щоб осталь їх слова більше не забули.
Історії не сказані.
Все, що то не казане, на папері писане.
Зверху кров'ю мазане.
Як не бути нам творцями,
Покінчимо зі всім цим самі.

(Відраза до своєї сім'ї, бажання розірвати її. Образи від матері. Повторюване фізичне і психологічне насилля наді мною у сім'ї)
Якщо пролитій крові не минати завтра,
Назавжди полишиш ти своє завзяття.
Хворобою постало могутнє знаряддя.
Тінь у платті.
В кровному багатті.
Гори воно до біса.
Опускаймо занавісу.
Сум твій нам не личить.
Тінь перед обличчям.
Горить букет мімоз.
Батогів прогноз.
Шквал летить погроз.
Пече в твоєму серці кожне кляте слово.
А ми йдемо по колу,
Знову все по колу.
Це не мине ніколи.


психолог онлайн
2
Ольга Владимировна Паничева
Алла Володимирівна Романенко
Доброго вечора Skimia!
На мою думку, Ви дуже талановита людина з багатим внутрішнім світом.
І не зважаючи на те, що Вам ще тільки 16 років, змогли дуже точно та поетично передати те, що лежить на Вашій душі.
А щодо не теми цього сайту... Так, як на мене, якраз все по темі... Хтось просто описує своє життя, свою ситуацію і свій біль... Ви ж змогли зі свого болю та душевних травм створити прекрасні, щемливі віршовані твори, у такий спосіб, проводячи самотерапію. Адже, змогли дуже чітко визначити ту проблему, яку і описали віршованими рядками...
Я Вам скажу так. Зараз дуже багато душ, які втілилися саме для того, щоб отримати кожний свій кармічний досвід і, проживши його, змінитися та почати дуже швидко розвиватися. Нам ніколи не дають батьків заради покарання, а лише для того, щоб ми щось зрозуміли через них і отримали якийсь дуже важливий досвід. І як на мене, Ви вже на шляху розуміння себе. Пройде ще декілька років і Ви зможете стати повністю самостійним і вже самому вирішувати як Вам жити далі. Але для того, щоб жити в гармонії з собою та оточуючим світом, потрібно зрозуміти, для чого Вам дадено саме таких батьків і чи самі вони в своєму житті щасливі? Більшість тих, хто вчиняє насилля над своїми дітьми і не вміє їх любити, і самі в дитинстві потерпали від агресії дорослих. Тобто, це таке собі замкнуте коло, з якого можна вийти лише тоді, коли остаточно розберешся у всьому, зробиш висновки, перестанеш від них, батьків, очікувати те, чого вони дати не можуть і візьмеш відповідальність за своє життя на себе.
А Ваші твори дуже глибокі і змушують замислюватися над сенсом самого життя...
Додам лише одне. Батьки - це портал, завдяки якому ми маємо можливість прийти у цей світ. І якщо ми зрозуміємо, що та любов, яку ми так очікуємо від них і яку так потребуємо, насправді, їм не належить, а є лише у Творця, який і дав нам можливість втілитися - претензії до батьків зникнуть, пройдуть пекучі образи залишивши лише досвід, а разом з цим, з'явиться бажання жити. Бо людина самотня лише до тих пір, поки не розуміє основного сенсу життя. Я бажаю Вам просвітлення, сили рухатися вперед, знайти своє призначення і своє місце в житті. Прислухайтеся до себе, до своєї душі, бо саме там живе Любов, яка дарувала Вам життя і яка допоможе Вам це життя прожити в Любові до себе та до Того, хто, насправді, це життя і створив.

Відредаговано автором 31-03-2024 21:42:51


👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Алла Григорівна Веленко
Добрий день. Не знаю,як оцінювати. Можу описати власні враження,що ваші твори хочеться читати. Вони справжні, ви знаєте про що пишете. Доволі глибинні, відчутне поранення. Кожний твір,наче окремий запит,якому ви знаходете вираження у словах.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Алла Григорівна Веленко
Доброго дня!

Вражаючі образи, метафори болю та травм… Ви переробляєте травматичний досвід у твори і відповідно ваша творча функція жива та зцілююча. Енергія в минулому і ви чітко це відображаєте. І так сумно, що було холодно, самотньо. Проте ваша творчість і ваші почуття прориваються перлинами слів та образів. Дякую, що поділились своєю Душею та талантом!

Хай світло вашої Душі висвітлить біль, смуту, печаль та подарує відроджену надію на Життя❤

👍 радити психолога:

04-04-2024 07:07:47Доповнення від автора
Дуже дякую всім за відгуки☺️ Це так радує...

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.



Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Психологічний аналіз творів
qr