Question

23-06-2024

Останнім часом, протягом цього року, у мене регулярно виникають сварки із хлопцем, деколи не розумію звідки починається процес конфлікту. Мені щоразу стає складніше з ним спілкуватися, починається зневіра у те, що у нас може бути та атмосфера, яка була раніше спокійно та комфортно один з одним. Зазвичай сварки починала я, тому що мені завжди щось не вистачає або не влаштовує у ньому, він багато працює, практично цілий день, ми на відстані, він працює закордоном, зараз складно жити разом, тому тримаємось як можемо і стараємось бачитись. Ми почали мало спілкуватися, він після роботи пише теж мало, практично не дзвонить сам, не проявляє ініціативу, грає постійно в ігри, я завжди питаю, чому ти взагалі не активний у наших стосунках, мені не вистачає спілкування, він не чує мене, не раз з його уст я чула натяки, що йому важко бути у стосунках, він втомився від сварок, він хоче бути один, причина також у тому, що він часто конфліктує з мамою, і я помітила як він грубо розмовляє зі мною, дратівливо мені відповідає без причин. Також він не виконує мої прохання, не чистить зуби, не слідкує за гігієною, мені складно з ним цілуватись, також постійно хоче інтиму, є легкий тиск на це, чомусь я не можу з ним розслабитися, мені хочеться завершити це чим швидше, не розумію чому такі емоції виникають як діло йде до цього, ми про це говорили, тепер він взагалі не проявляє інтерес до цього. Також тема із спілкуванням, раніше він дзвонив щосекунди, весь час переслідував мене умовно, навіть заходив зі мною у вбиральню, я йому сказала не роби так, тепер він абсолютно мені не пише, пише по два слова, відчувається холод і байдужість. Спілкування відбувається на пасивно агресивній ноті із злими жартами, я стараюсь змінитися і не ставити претензії, проте він все одно мене провокує, гавкає на мене та недостатньо уваги дає. Недавно настільки посварилися, що він заблокував всюди мене, бо я йому багато дзвонила через те, що я образила його, аж мусила до нього їхати. Також через певні випадки в мене ревнощі та недовіра до нього, вічно шукаю докази, чи в нього часом немає іншої. Ми любимо один одного. Він мені це каже, і я маю почуття до нього, але водночас є відчуття образи до нього. Не розумію, чи справа в мені, чи в ньому. Я закрилася від нього, постійно ображаюсь, також стосунки на грані через мій стан, бо багато друзів втратила, розчарувалася в людях і залишилася одна із своїми комплексами

Питання від: Софія; Вік: 22

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

23-06-2024 22:51:35Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367407 для Алла Григорівна

З батьками мені складно було ще з дитинства, особливо з батьком, стосунки з ним та підтримувати спілкування викликають труднощі та почуття вини. Він ніколи не проявляв до мене тепла, ніжності та любові, його любов та увага проявляється, коли я маю якісь досягнення чи успіхи, а так він завжди був холодним до мене, постійно казав, коли ти вже виростиш, мені буде з тобою цікавіше, часто вживав алкоголь, при похміллі розбивав речі, бив мене та матір, ми неодноразово втікали з дому, завжди критикував, давав у всьому зауваження, починаючи від ваги, закінчуючи успішністю, його цікавить лише статус, все життя був на роботі, не мав часу, щоб зі мною бути. Мати була набагато лояльніше до мене, я відчувала турботу та любов, проте вона теж складна людина, теж чула критику, то я не так одягаюсь, то неправильно роблю, моя думка неважлива, вона завжди за мене приймала рішення, не сприймала всерйоз мій вибір, тільки вона права, аж після 20 почала мене чути, хоча все одно присутня гіпер опіка, контроль у всьому, вона має все знати та керувати всім. Хоча так, то батьки давали можливість у фінансовому плані, завжди компенсували свою увагу грошима та покупками, дозволяли робити, що захочу.

23-06-2024 22:51:35Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367407 для Алла Григорівна

З батьками мені складно було ще з дитинства, особливо з батьком, стосунки з ним та підтримувати спілкування викликають труднощі та почуття вини. Він ніколи не проявляв до мене тепла, ніжності та любові, його любов та увага проявляється, коли я маю якісь досягнення чи успіхи, а так він завжди був холодним до мене, постійно казав, коли ти вже виростиш, мені буде з тобою цікавіше, часто вживав алкоголь, при похміллі розбивав речі, бив мене та матір, ми неодноразово втікали з дому, завжди критикував, давав у всьому зауваження, починаючи від ваги, закінчуючи успішністю, його цікавить лише статус, все життя був на роботі, не мав часу, щоб зі мною бути. Мати була набагато лояльніше до мене, я відчувала турботу та любов, проте вона теж складна людина, теж чула критику, то я не так одягаюсь, то неправильно роблю, моя думка неважлива, вона завжди за мене приймала рішення, не сприймала всерйоз мій вибір, тільки вона права, аж після 20 почала мене чути, хоча все одно присутня гіпер опіка, контроль у всьому, вона має все знати та керувати всім. Хоча так, то батьки давали можливість у фінансовому плані, завжди компенсували свою увагу грошима та покупками, дозволяли робити, що захочу.

23-06-2024 23:01:26Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367413 для Наталия Горская

Якби я побачила фільм про наші стосунки, у мене б одразу виникла думка, що герой є «поганим хлопчиком», який постійно матами виражає емоції, грубіянить, не доглядає за собою, проте він любить, сентиментальний, оскільки неодноразово плаче, коли ми сваримося та я йому ставлю претензії, цінує, часто дарить дорогі подарунки та заробляє гроші заради мене, боляче, коли втрачає мене, проте водночас втомився від цих відносин. А я є маленькою дитиною, яка травмована в минулому, всі проблеми навалює на хлопця, тому що не може з ними справитися, не знає, що таке гармонічні відносини, тому що постійно жила в емоційних качелях, намагається добитися деструктивної поведінки, щоб партнер зневажав, тому що некомфортно, коли люблять та цінують, страшно привʼязатися, розкритися, бо може потім бути боляче, тому краще та зручніше бути у спів залежних стосунках із маніпуляціями.
Чи є відчуття, що страшно бути одною?
Так є, і неодноразово про це думала, що буде, коли я буду одна, ми він мене заблокував на тиждень, було боляче і водночас видихнула від полегшення, що більше не важко, немає привʼязки, і водночас біль, я за ним дуже сумувала, мені не вистачало його, бо розуміла, що я його люблю.

23-06-2024 23:01:30Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367413 для Наталия Горская

Якби я побачила фільм про наші стосунки, у мене б одразу виникла думка, що герой є «поганим хлопчиком», який постійно матами виражає емоції, грубіянить, не доглядає за собою, проте він любить, сентиментальний, оскільки неодноразово плаче, коли ми сваримося та я йому ставлю претензії, цінує, часто дарить дорогі подарунки та заробляє гроші заради мене, боляче, коли втрачає мене, проте водночас втомився від цих відносин. А я є маленькою дитиною, яка травмована в минулому, всі проблеми навалює на хлопця, тому що не може з ними справитися, не знає, що таке гармонічні відносини, тому що постійно жила в емоційних качелях, намагається добитися деструктивної поведінки, щоб партнер зневажав, тому що некомфортно, коли люблять та цінують, страшно привʼязатися, розкритися, бо може потім бути боляче, тому краще та зручніше бути у спів залежних стосунках із маніпуляціями.
Чи є відчуття, що страшно бути одною?
Так є, і неодноразово про це думала, що буде, коли я буду одна, ми він мене заблокував на тиждень, було боляче і водночас видихнула від полегшення, що більше не важко, немає привʼязки, і водночас біль, я за ним дуже сумувала, мені не вистачало його, бо розуміла, що я його люблю.

23-06-2024 23:05:27Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367413 для Наталия Горская

Деколи страшно бути самою, що я не зможу відокремитися від батьків, і що я не зможу себе знайти серед інших людей, відчую самотність та страждання. Він для мене, як рука, яка витягує із цих абʼюзивних стосунків із людьми, я постійно находжу складних та рідкісних токсичних людей. Хоча я у наших відносинах створюю цю токсичну атмосферу, тому що не розумію як це можна побудувати здорові відносини.

24-06-2024 16:50:48Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367473 для Наталия Горская

Я вам дуже вдячна за цінні поради та аналіз моїх поведінкових поттернів. Буду працювати з психологом, оскільки самій складно розібратися, хоча можливо, просто потрібно змінювати своє ставлення до ситуації.

24-06-2024 21:19:20Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367495 для Алла Григорівна

Дуже дякую за зворотній зв’язок, буду старатися пропрацювати ці травматичні моменти, які заважають рухатися далі. Ви досить влучно вказали, що хлопець не є батьком, як б це важко не сприймається, тому що завжди його ідеалізовую.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 1 · 2024-06-23 11:15:09

Доброго ранку Софіє!
Співчуваю Вам. Але якщо продовжите перебувати в такому стані, на превеликий жаль, є великі шанси втратити стосунки "Я закрилася від нього, постійно ображаюсь, також стосунки на грані через мій стан, бо багато друзів втратила, розчарувалася в людях і залишилася одна із своїми комплексами"
З того, чим Ви відверто поділилися, вимальовується Ваша величезна внутрішня залежність від стосунків, так зване "залипання" на коханій людині. Це рівноцінно тому, як ліана непомітно обвивається навколо дерева, щоб бути ближче до сонечка і вижити. Але при цьому, не помічаючи цього, починає здавлювати дерево, знищуючи його.
Це все відбувається на рівні рефлексу, несвідомо, і провокує величезну кількість образ та претензій до того, хто поруч. Адже, за наявності психо-емоційної залежності в стосунках, ми замикаємося один на одному, і підсвідомо намагаємося постійно від об'єкту кохання отримувати енергію щастя, тобто, просто "вампіримо" його.
А зважаючи, що хлопець багато працює, втомлюється, має депресивні стани, сил у нього, судячи з усього, не те що на Вас, а і на себе самого не вистачає. Звідси і низький рівень гігієни.
Тому, до речі, і хоче багато примітивного сексу, бо у такий спосіб намагається вже "підживитися" від Вас. Але, оскільки, Ви не транслюєте енергію щастя, він залишається "голодним". Це як телятко, що не може відійти від корови, у якої немає молока або його дуже мало.
Окрім того, є певна природа чоловіка та жінки, і самих стосунків, це закони, про які Ви не знаєте, але вони діють.
Чоловіки спершу дуже сильно закохуються, бо хочуть сексуальної насолоди. І якщо дівчина не вміє себе правильно поводити, отримавши те, чого хотів, стає більш холодним в стосунках.
Образи, претензії, конфлікти вбивають почуття і стосунки. Але, судячи з усього, Ви не вміє е себе по іншому поводити, бо не мали прикладу гармонічних стосунків. Тому, як на мене, проблема більш глибока і "родом з дитинства".
Які стосунки були між батьками? Як вони ставилися до Вас? Чи було тепло та порозуміння між вами?

Відредаговано автором 23-06-2024 11:16:33

Наталия Горская психолог Київ · Answer 2 · 2024-06-23 12:37:10

Софіє, нажаль, так буває, що стосунки згасають.
Чи то від відстані, чи то від ваших зауважень, чи від того, що спочатку хлопець дуже старався сподобатись, а потім проявив і інші свої сторони, але зараз це навряд чи можна назвати стосунками.
Хлопець напряму каже, що йому краще самому, дозволяє собі розмовляти грубо, ігнорувати Вас.
Вся ця поведінка про те, що він не цінує стосунки з Вами.

Цілуватися з хлопцем, який не чистить зуби або не миється- жах жахливий.
А Ви чомусь відчуваєте провину, що казали про це.
Чоловік, який так ставиться до поцілунків та сексу , можливо, навіть не розуміє як це, поважати Іншу людину, або, навіть, поважати себе, адже людина навіть не поважає своє тіло, не даючи йому чистоти.

Я б запропонувала Вам дещо зі сторони спробувати подивитись на вашу історію.
Уявіть собі, що дивитесь фільм про
стосунки двох людей.
Як би Вам виглядало таке ставлення з боку хлопця до дівчини?
Щоб Ви порадили головній героїні цього фільму?

Якого ставлення з боку партнера, на вашу думку, Ви гідні?
Чи вірите Ви в те, що у вашому житті можливе насправді гарне ставлення до Вас з боку хлопця?
Чи не "підгризує" іноді думка, що треба триматись за те, що є, щоб не залишитись самотньою?

Наталия Горская психолог Київ · Answer 3 · 2024-06-24 11:05:49

Софіє, в вашому віці нормально вчитись формувати стосунки.
Дуже важливо, що Ви усвідомлюєте про себе так багато глибоких моментів.
Залишилось не просто констатувати факти, а робити висновки та змінюватись.
Вам дуже важливо було б знайти внутрішні опори, щоб страх бути одною не заважав приймати рішення.
Відділитись від батьків важливо саме Вам. "Рука", що витягує, звісно може допомогти на перший час, але може стати новим бар'єром, що віддаляється Вас від Себе.
Вам важливо також розібратися з кордонами, щоб не намагатись рулити на чужій території , але бути уважніше до своєї. Та й проблеми свої щоб не перевалювати на інших/хлопця, (адже Ви пишете, що це має місце у стосунках), а навчитись шляхам їх вирішення.
Це можна зробити в співпраці з психологом вживу у вашому місті, або онлайн.

При цьому важливо розуміти, що будь які ваші внутрішні зміни можуть ніяк не вплинути на теперішні ваші стосунки , адже хлопець- то окрема особистість, яка "пливе своєю течією" і може не захотіти для себе ніяких змін.
Зміни потрібні саме Вам, заради того, щоб Ви змогли в майбутньому формувати гармонічні стосунки з людьми, які того варті.
Те, що навколо Вас багато токсичних людей може бути обумовлене неусвідомленим внутрішнім поштовхом "таки завершити цей сценарій" для себе, дати відсіч, "перемогти ".
Так психіка може "підбирати" оточення,
ніби "дає шанс на перемогу ".
Але "боротися з вітряками"(як Дон Кіхот) не варто, токсичність-це задача для змін тих людей, нехай вони самі з нею розбираються.

Вам не треба "доняньчувати" хлопця, але важливо "доростити" Себе.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 4 · 2024-06-24 21:07:17

Дякую Софіє за відвертість.
Нам здається, що у цьому житті все випадково, тоді як ми дорослішаючи, несвідомо "тягнемо" за собою ті болі та травми, які сталися з нами в дитинстві. І навіть не відслідковуємо, чому саме так чи інакше себе поводимо, чому саме такий чоловік поруч, чому саме такі почуття маємо... Це все іде на рівні поведінкових моделей та установок.
І у Вас це проявляється як постійні очікування від хлопця, які не справджуються, бо на рівні підсвідомості Ви ще й досі перебуваєте у стані конфлікту з батьком "Зазвичай сварки починала я, тому що мені завжди щось не вистачає або не влаштовує у ньому..." Але ж хлопець не батько і ніколи не дасть того, що повинен був дати тато, у нього зовсім інша функція.
До тих пір, поки не пропрацюєте повністю травматичні стосунки з батьком, на превеликий жаль, навряд чи можна очікувати, що налагодяться стосунки з хлопцем ( при чому, не має.згпчення, цей хлопець чи буде інший - відчуття невдоволення та претензій все одно залишиться). Бо батько, то перший чоловік в житті дівчинки.
Вас або кидає в бік агресивної поведінки, або в бік приниженості. А щасливі стосунки бувають лише за умови, що жінка самодостатня ( не плутати з самостійністю).

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 5 · 2024-06-25 14:54:46

Ваш намір попрацювати - багато значить у плані змін, алена превеликий жаль, далеко не все. Більшість наших реакцій від нас не залежить. Мало того, чим сильніше намагатися себе стримувати, тим більш ймовірність, остаточно "зірватися". Адже, реакції формуються на рівні підсвідомості. Саме тому Ви зачасти сама не розумієте, що з Вами відбувається. І щоб їх поміняти, необхідна серйозна трансформаційна
робота за допомогою спеціаліста психолога, щоб мати доступ до рівня установки та поведінкових моделей. Ми знаходимо всередині власної системи. Тому нам дуже складно бачити реальну картину та відсторонюватися
.

Мені складно у стосунках із хлопцем