Question

21-11-2024

Доброго вечору. місяць тому після сварки чоловік пішов з дому і потім сказав,що у нас пауза в стосунках. Десь за місяць до цього він вже підімав цю тему, але ми тоді вирішили проблему і цього не відбулося. а в цей раз пішов і сказав,що минулого разу не відбулося, а в цей раз от все,край,як то кажуть. у нас складні відносини зараз,але головне те що у нас є дитина і він зовсім не допомагає,бачився з нею 3 рази за місяць,і приніс 1 раз воду для суміші,1 раз сплатив няню,тому що мені дуже потрібно було піти до лікаря(була підозра на проблеми з серцем) і 1 раз запропонував сплатити таксі,щоб поїхати до педіатру. і все. повинна додати,що він служить і в нього лише 1 вихідний на тиждень,в кращому випадку,і з дому йде в 8 годин і в 19-20 годин йде додому,тобто деякий вільний час є. я не могла зрозуміти чому так відбувається і неодноразову підіймала цю тему,але він тільки агресував типу це я вирішила,що так повинно бути. а от сьогодні я нарешті почула хоч щось від нього щодо цього. він сказав,що типу пауза під собою несе повну відсутність спілкування,і допомоги тим паче. на що я відповіла,що так не можна і це егоїстично,адже дитину то на паузу не поставиш,вона хоче їсти,їй потрібна увага,і дуже не чесно на одну людину це все скинути. тому у мене питання як відбувається пауза в парі у якої є дитина\діти?чи справді це типу правильно не допомагати,чи то людина хоче від відповідальності просто відлиняти?
якщо що,прошу вибачення за суржик місцями.

Питання від: Pew17; Вік: 28

подобається запитання?

22-11-2024 00:41:51Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 374278 для Яна Кіркеснер

більшість моїх рідних на окупованій території,або в інших містах,тому про цю ситуацію знають тільки мама і рідний брат,я вирішила нікому з рідних не казати,тому що це пауза,а не кінець,та й тому що коли в мене було розлучення з першим чоловіком підтримки з боку рідних не було,окрім мами. а друзі допомагають,але я все одно зловила нещодавно себе на думці,що я сама і від цього дуже важко...
мені здається,що вся ця ситуація тягнеться з минулого року. тому що коли я завагітніла була важка ситуація.він хотів аборту,а я більше хотіла народжувати,хоча мене також штормило,тому що я розуміла,що війна та й взагалі,коли тобі чоловік від якого ти вагітна в більшості каже,що дитина зараз не потрібна ти теж про це задумуєшся.вийшло так,що я на фоні цих спорів вже згодилась на аборт,але коли ми прийшли в лікарню вже вийшло пізно. було 12 тижнів і 1 день.і офіційно вже не роблять аборт. і він мені пропонував декілька варіантів,щоб все ж таки покінчити з вагітністю. але я вирішила,що буду народжувати,тому що стовідсотково не хотіла небезпеки для свого здоров'я, лікарі ж недарма не роблять пізніше цього строку аборти.і я йому сказала,що я буду народжувати,а ти вирішуй чи зі мною в це все,чи окремо,що я його не буду принижувати за це і не буду щось вимагати аліменти і тощо. він залишився.ми готувалися до пологів,разом були на цих пологах,в мене був екстрений кесерив ростин,бо дочка була в небезпеці. за цей час(з моменту початку вагітності до сьогодні) декілька разів ця історія підіймалась,але не з цілю завершити стосунки. тому мені здається,що через це в нього може бути таке відношення зараз.
Зараз я не знаю чи хочу я повертатися до цих стосунків.тому що, ви праві, довіра пропала. це по перше.та й під час цього періоду, як ми живемо окремо, з його боку були такі вчинки та слова після яких я не впевнена,що хочу бути разом з цією людиною...і зараз він хоче говорити,вирішувати наші проблеми і повертатися,але я навпаки взяла собі декілька днів для тиші,щоб вирішити чи готова я миритись з цим всім,що було за цей місяць. тиждень тому я хотіла його повернення,в нас налагоджувались відносини. але після того як я запитала його коли ти повернешся додому і він сказав ,що "ну я планував місяць,або більше пожити окремо".тобто час важливо,а не вирішити питання. мене так би мовити переклинуло,тому що я дуже хотіла його повернення на той момент,я була готова вирішувати і намагатися домовлятися,хоча цей місяць мені більше показав,наче людина не хоче шукати компромісів,він хоче тільки по його.тобто я на той момент хотіла вкладатися в стосунки. а зараз я не знаю...мені здається,що навіть якщо ми будемо знову разом,то я буду так би мовити "завжди на стрьомі" чекати коли він або вирішить знову піти,чи знову скаже типу ти розслабилась,чи ще щось.і мені здається,що я вже не зможу казати людині про свої емоції,що мені не подобається,тому що зараз відчуття,що людина вважає тільки свою думку за правильну,а мої думки,слова та емоціїї,які я описую від себе(без всяких "ти не приділяєш мені увагу" і тп) не такі.його вірніші...і вийде,що я просто буду закриватися,а потім все ж таки піду. а головне в цьому всьому,що людина вважає,що він все правильно зробив:і паузу,яку я не хотіла і казала про це неодноразово,і що стосується дитини та й інші моменти цього місяця. а я в його очах його ображала та принижувала. так,я досить емоційно інколи казала в його бік,але це не було типу ти дебіл чи щось подібне.я його, наприклад, назвала егоїстом,що стосується доньки. причому нещодавно розписала йому про ці всі "образи",щоб мене нарешті почули,що я не мала на меті образити.але він навіть нічого на це не відповів. тому після цього всього я сама не знаю,чого я хочу. я знаю що я дуже кохаю його,але себе я також кохаю..
вибачте за трохи сумбурне повідомлення.Ви просто,здається, перша кому я так спокійно розповідаю це все і мене не трусе(реакція тіла на всі обставини).

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Яна Кіркеснер психолог · Answer 1 · 2024-11-21 23:43:07

Доброго вечора.
Хочу зазначити, що ваш чоловік веде себе абсолютно інфантильно та безвідповідально щодо дитини. Турбота про матеріальне та емоційне бгагополуччя маля - задача рівноцінно як мами, так і батька. І ваші стосунки як пари не мали б у нормі впливати на його батьківсько-дитячі стосунки з дитиною. З огляду на ваше повідомлення, він поставив на паузу відносини з вами обома.
Я вам співчуваю, що ви опинились у такій скрутній ситуації. Чи є у вас підтримка з боку рідних, друзів?
Я припускаю, що чоловік такими своїми вчинками позбавив вас почуття безпеки - базового почуття у стосунках. І напевно ви більше не довіряєте йому як раніше, а втративши довіру до людини, повернути її по-справжньому назад надскладна задача.
Чи хочете ви самі повертатись до цих стосунків після паузи, з урахуванням всіх обставин?

Відредаговано автором 21-11-2024 23:44:04

Яна Кіркеснер психолог · Answer 2 · 2024-11-22 01:10:30

Ваші стосунки дуже схожі на співзалежні: емоційні гойдалки, його зневажливе ставлення і ваші виправдовуння там, де ви геть не винні, сходитесь-розходитесь постійно... Вам потрібно або до сімейного психолога задля вирішення цілого вороху проблем у стосунках або розійтись та дати змогу один одному (а ви акцентуйте на собі!) жити своє краще життя. Але будь-яке ваше рішення ніяк не відміняє обов'язків чоловіка щодо дитини, у тому числі фінансових.
Також вам особисто не завадить індивідуальна консультація у психолога. Ви зараз явно у великому стресі через проблемні стосунки, і це все на фоні турботи про маленьку дитину; до того ж не можна виключати фактор війни та все з ним пов'язане. Професійна психологічна підтримка вам піде на користь.

P.S. У психологів є така думка, що у здорових стосунках партнери розвиваються та рухаються вперед, а в нездорових - постійно розбираються із цими самими стосунками.

Answer 3 · 2024-11-22 10:28:23

Доброго ранку!
Як витікає з вашого посту і подальших дописів, проблема набагато глибша, ніж

цитата:

у нас є дитина і він зовсім не допомагає

У вас справді складні взаємини

цитата:

у нас складні відносини зараз

Ви шукаєте не порозуміння, а, скоріше, можливостей змінити один одного. Написавши "ви", мав на увазі вас обох як партнерів.

Ось послання чоловіка

цитата:

що типу пауза під собою несе повну відсутність спілкування

Що він насправді хотів цим сказати? Можливо, ставив за мету спричинити у вас відчуття покинутості, самотності, аби ви оцінили його важливість у вашому житті? Аби відчули безпорадність і переглянули свою точку зору?

Можливо, йому потрібна пауза, щоби переосмислити свою роль у сімейній системі?

Бачите - всюди знаки запитання. І вони свідчать про невизначеність. Про відсутність щирого і відкритого діалогу, в якому не обов'язково можна помиритись, однак можна бути почутим іншою стороною.
Так само як і почути іншу сторону, аби визначитись з вибором - як діяти далі, як розпорядитись власною долею.
В такий спосіб проявляє себе дорослість, психологічна зрілість і повага до партнера.

цитата:

в його очах його ображала та принижувала. так,я досить емоційно інколи казала в його бік,але це не було типу ти дебіл чи щось подібне.я його, наприклад, назвала егоїстом,що стосується доньки. причому нещодавно розписала йому про ці всі "образи",щоб мене нарешті почули

Вельми важливий, на мою думку, аспект. Очевидно, чоловік, дійсно, сприймає ваші слова як образи, адже ви давали ОЦІНКУ йому як людині. Ти такий-то. Крапка. Вже "не відмиєшся".
Вважаю, що краще виражати свої почуття у зв'язку з його конкретними вчинками або їх відсутністю, озвучуючи при цьому свої цінності. Власне, те, що для вас важливе, у що вірите. Тоді не виникає навіть натяку на звинувачення і знецінення людини в цілому. Вчинок можна виправити. Дії усвідомити.

Крім того, доцільно прямо висловлювати свої прохання і бажання замість звичного сподівання, що партнер має сам здогадатись.

цитата:

чи справді це типу правильно не допомагати,чи то людина хоче від відповідальності просто відлиняти?

Ну як така поведінка батька може бути правильною, навіть теоретично, скажіть, будь ласка?!
А от щодо мотивів такої позиції - можуть бути варіанти. Однак які б вони не були, всеодно поведінку батька не можуть виправдовувати.

Якщо так

цитата:

я знаю що я дуже кохаю його,але себе я також кохаю..

, то варто йти в діалог, прояснювати розуміння кожним наріжних каменів взаємин. Шукати точки дотику і можливості будувати між вами зв'язок, який обом надасть сили і впевненості.
За бажання варто звернутись до сімейного психолога, аби він допоміг гармонізувати існуючи в кожного з вас моделі близькості. На жаль, поки що деякі розбіжності суттєво ускладнюють ваше життя.

Відредаговано автором 22-11-2024 10:29:55

Answer 4 · 2024-11-22 11:51:46

Грустно читать, потому что нет ощущения безопасности и возможности опереться на мужа.
Я бы рекомендовала вам меньше думать про мужа, и сосредоточиться на том, чего хотите вы?
Готовы ли вы жить с таким человеком?
Устраивает ли вас его отношение к вам и ребенку?
Ощущение сидения на пороховой бочке, когда в любой момент человек способен бросить, в том числе ребенка, и главное, считает это нормальным и правильным.
Почему-то ощущение, что в глубине души вы знаете, чего хотите, но страшно.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 5 · 2024-11-22 12:21:26

Доброго ранку!
Якщо говорити лише в межах Вашого запитання:" ...у мене питання як відбувається пауза в парі у якої є дитина\діти?чи справді це типу правильно не допомагати,чи то людина хоче від відповідальності просто відлиняти?" Тоді відповідь: "Ні, неправильно". Бо за дитину несуть відповідальність і мама, і батько. Які б не були сварки чи конфлікти, чоловік має допомагати жінці, як мінімум, матеріально, бо вона сама поки дитина маленька, працювати не може.
Чоловік може брати скільки завгодно пауз, але гроші має давати. Якщо не хоче робити це з власної волі, тоді подавайте на аліменти. Адже, дитина потребує їсти, пити, памперси і т.д. незалежно від стосунків батьків.
Навіть, якщо Ви неодружені, або навпаки, в шлюбі. Ви одружені з чоловіком?
Що ж стосується самої паузи... Поняття "правильно" чи неправильно" можна розглядати лише індивідуально по відношенню до кожної сімейної пари. Інколи, дійсно, паузи потрібні, щоб трохи відсторонитися, заспокоїтися та розібратися в собі. Але на матеріальне забезпечення це не повинне впливати.

Якщо ж Ви написали не лише заради того, щоб поставити запитання стосовно "правильно" чи "неправильно", а хочете зрозуміти, що відбувається з Вашим життям, тоді потрібно починати, як це не дивно, з першого Вашого шлюбу. Адже, зазвичай, всі невирішені проблеми в попередніх стосунках, перетікають в наступні - це закон стосунків.
І якщо, дійсно, у Вас є бажання розібратися, чому і другі стосунки не складаються, спробуйте написати, що сталося з першими? І хто став ініціатором їх розриву?

Як проходить пауза в стосунках коли є діти?