Чому люди зникають
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Чому люди зникають
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-03-2025 20:52:56 |
Доброго вечора Kate.
Як на мене, причина того що відбувається, може критися у Вашій дуже сильній схильності до "залипання" на стосунках, швидкій прив'язливості, що людей може дуже напружувати. Бо це схоже на підсвідоме "смикання" людей за рукав. А яка буде реакція у відповідь? Правильно, рефлексивно, спробують вирватися. Що мене навело на таку думку? Ваші ж слова з розповіді. Перше, слова про найкращу подругу - "я її обожнюю". Але ж обожнювати можна лише, перепрошую, Бога, а не людину. Отже, може бути схильність до сильних ідеалізацій. Друге - фраза про знайомих "Я була віддана на 100% , а в результаті мене злили. Ось такі відчуття..." Коли ми віддаємося комусь на 100%,, ми однозначно, повністю втрачаємо себе. А людина, яка втратила себе, стає одразу нецікавою, а отже, непривабливою. Інша справа, звідки така тенденція до обожнювання та такої прив'язливості? Що одразу наштовхує на думку про дитинство. Як до Вас ставилися батьки в дитинстві? Чи вистачало Вам любові, тепла, порозуміння, радості, ніжності, турботи від них? Як склалися стосунки між батьками? Відредаговано автором 09-03-2025 20:56:20 
|
| 09-03-2025 21:10:08Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379095 для Алла Григорівна Дякую за вашу відповідь!Можливо я не коректно виразилася, що обожнюю її. Я просто дуже ціную цю людину, нас поєднує дуже багато життєвих моментів і тому такі відчуття. Ваші слова про швидку привʼязаність дійсно є правдивими, я дуже швидко привʼязуюся як до людей, так і до місць. Чи втрачала я себе під час спілкування з іншими людьми, моя відповідь буде- ні. Це більше про те, що я ініціювала зустрічі, підтримувала коли були складні моменти, мені казали « вау, ти так класно відчуваєш людей» , а потім мене просто ігнорують. Одразу виникає негативна реакція, ти запитуєш себе : «чому?» , а , власне, чому не знаю. З батьками у мене чудові стосунки, в дитинстві у мене було все, про що може мріяти дитина і зараз теж ми дуже близькі, часто зустрічаємося. Я насправді їх дуже люблю. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-03-2025 21:31:30 |
Ви пишете "Це більше про те, що я ініціювала зустрічі, підтримувала коли були складні моменти, мені казали « вау, ти так класно відчуваєш людей» , а потім мене просто ігнорують..."
Дуже схоже на "гру в одні ворота", коли віддаєшся повністю навіть тоді, коли, можливо, люди і не дуже просять... "Одразу виникає негативна реакція, ти запитуєш себе : «чому?» , а , власне, чому не знаю"... Є поняття очікування від результату своїх дій. Тобто, це з області міри безкорисливості. І якщо виникає негативна реакція, то, певне, очікування від того, що Ви для людей робили, все ж були і не маленькі... І тоді виникає знову питання. А чому, як і коли формується саме такий принцип побудови стосунків та допомоги? А коли ми очікуємо вдячності? Можливо, тоді коли нам потрібне "погладжування", схвалення нас для відчуття. нашої значимості, самоцінності... І тоді, знову ж таки, потрібно повертатися в дитинство. Адже, саме в дитинстві формується наше спмосприйняття. Ви пишете : "З батьками у мене чудові стосунки, в дитинстві у мене було все, про що може мріяти дитина..." І от з цього місця, якщо можна, більш детально. А про що може мріяти дитина? Наведіть, будь ласка,якісь приклади. Відредаговано автором 09-03-2025 21:32:21
|
| Віталія Юріївна Мельник психолог Харків 09-03-2025 22:17:02 |
Добрий день. Як ви себе поводите, коли дружите? Чи не переходите ви межі у спілкуванні?
Що значить віддана на 100%? Якшо ви,правда, хочете працювати психологом,вам необхідно почати індивідуальну роботу з психотерапевтом. Тоді теоретичне і узагальнене вже не так буде мати для вас значення,як ваше особисте зростання.
|
| 09-03-2025 22:42:41Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379098 для Алла Григорівна Ви маєте рацію про гру в одні ворота, це так і є.І не те, щоб я очікувала чогось нереального від людей, але ж не ігнорувати когось це елементарно. І так, я відчуваю негативні емоції стосовно цього. (Про дитинство) Я вважаю, що найважливіше для дитини це любов батьків, що в свою чергу є дуже обширним поняттям. Я відчувала любов на 100% . Я дуже любила гарний одяг, і мені завжди купували найкращий, памʼятаю як я сама його обирала. Були різні дитячі забаганки про найнеймовірніші іграшки і завжди у мене все було. Памʼятаю наші походи в кафе, відпочинки, як мені святкували день народження з клоунами і тд. Тоді це було так круто, зараз я дуже рада, що це все було. Навіть спогади про те як ми просто щось готували на кухні разом це дуже цінно. |
| 09-03-2025 22:56:53Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379099 для Віталія Юріївна Дякую за вашу відповідь!Ні, я ніколи не переходжу межі спілкування, навіть коли є якісь проблемні моменти можу змовчати, щоб не робити людині боляче. Віддана на 100% я розумію це, що якщо людина до мене звертається я завжди буду поряд. Тобто це може бути раніше, пізніше, але я завжди даю фідбек. І , якщо чесно, мені і не дуже потрібно , щоб хтось слухав мої проблеми, мені в більшій мірі достатньо просто веселитися з друзями або знайомими, щоб отримувати позитивні емоції і все. Якщо є щось, що турбує, я краще це буду в собі обдумувати. Тобто грузити когось своїми проблемами це не про мене. Я мала досвід роботи з психологом і завершила. Розумію, що в більшій мірі сама можу собі зарадити, але от буває, що інколи хочеться почути думку людини зі сторони. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 10-03-2025 09:36:16 |
Доброго ранку, Kate!
цитата:
ЧОМУ ЛЮДИ ЗНИКАЮТЬ цитата:
Може це буде звучати егоїстично, але я класна дівчина, я розумна і весела, що відбувається? Щодо вашої ситуації, то мене першим тригернула ось ця ДЕКЛАРАЦІЯ - цитата:
Почну з того, що я дуже люблю людей і спілкування. Любити можна не усіх підряд. Можна любити батьків, дідуся й бабусю, коханого/кохану, дітей. І це будуть окремі особистості. А щодо друзів і знайомих, то почуття будуть відрізнятись - повага, турбота, цікавість, симпатія, шанування і т.д. Причому взаємини з плином часу обов'язково будуть змінюватись. Як і дистанція між людьми також - в залежності від конкретних вчинків, зміни пріритетів і зовнішніх обставин. Отже, мені видається, що корінь проблеми криється десь тут - у тому, в якості кого ви сприймаєте людей, чого від них очікуєте і що транслюєте зі свого боку у стосунках з ними(!) Також можу припустити, що ті люди, які зникають, багато чого зчитують з вашої поведінки, слів, інотонацій, міміки, жестів тощо. І те, що вони считують у власних відчуттях, їм не завжди подобається. Що саме? Напевно, їх думки та емоції у контакті з вами. Як результат - вони віддаляються або зникають з горизонту зовсім. Відредаговано автором 10-03-2025 09:38:33
|
| 10-03-2025 11:19:03Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379119 для Володимир Анатолійович Доброго ранку!Дякую вам за відповідь, багато слів мені відгукнулося. Насправді, як ви кажете, зникають ті стосунки, в стосунках з якими я дуже зацікавлена і ще ті, де я люблю свій стан, тобто мені елементарно комфортно. Можливо, я не коректно виразилася, що люблю усіх людей, але я дуже люблю своїх рідних і люблю поговорити з чужими людьми, мені це приносить задоволення і це я і мала на увазі під любовʼю до людей) але знову ж таки, як ви сказали є, що до всіх різні емоції любові. Працюючи з психологом, я дійшла до висновку, що у мені є багато позитивних якостей і загалом люблю себе, але дуже часто порівнюю себе з іншими. Часто я бачу ( це не завжди, але буває), що хтось успішніший/ багатший/ кращий. В багатьох ситуаціях мені не вистачає вміння бути самодостатньою. Бо якби я була такою, я б насправді не зважала на оцінку інших і мене б не турбувало те, що люди закінчують зі мною стосунки або втрачають інтерес. «Отже, мені видається, що корінь проблеми криється десь тут - у тому, в якості кого ви сприймаєте людей, чого від них очікуєте і що транслюєте зі свого боку у стосунках з ними(!)» –це повне попадання того, що я відчуваю, це саме так і є. Я думаю, що насправді причиною цього всього є те, що я егоїст? Підсвідомо я хочу, щоб все крутилося навколо мене. Я не знаю це ок, чи не ок. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 10-03-2025 11:34:38 |
1
цитата:
Я думаю, що насправді причиною цього всього є те, що я егоїст? Підсвідомо я хочу, щоб все крутилося навколо мене. Я не знаю це ок, чи не ок. Хочу вам запропонувати дослідити такі явища, як егоїзм і егоцентризм. На мій погляд, егоїст визнає наявність бажань і потреб іншим людей, але нехтує ними на користь задоволення виключно власних. Егоцентрик, взагалі, вважає, що потреб і бажань у інших людей не існує. Тому і поводить себе відповідно. А є ще поняття "здоровий егоїзм". Це коли людина ставить себе на перше місце. При цьому не використовує інших і собою не жертвує заради чиєїсь прихильності. Він може взаємодіяти, налагоджувати конструктивні і теплі стосунки, бо поважає думки, почуття та бажання інших. Він не страждає центропупізмом(!) Відредаговано автором 10-03-2025 11:35:59
|
| 10-03-2025 12:20:32Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379131 для Володимир Анатолійович Ви все вірно підмітили. Дякую! |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-03-2025 13:15:36 |
1
Насправді, та сама схильність до сильного "залипання" може бути зумовлена не лише нестачею любові та уваги в дитинстві, але і, навпаки, надмірною увагою дорослих. Окрім того, саме в дитинстві формується певний світогляд кожної людини. І якщо, наприклад, у батьків та батьків і дитини надчудові, прекрасні стосунки, тоді те ж саме ідеалістичне сприйняття стосунків між людьми може перенестися несвідомо на всіх оточуючих людей вже в дорослому віці. Що, знову ж таки, формує певні внутрішні очікування від того чи іншого спілкування, або тих чи інших наших дій... Тоді, як гармонія - це "золота середина", певне вміння не прив'язуватися до оточуючих, при цьому проявляти увагу та співпереживання. І це вже питання, знову ж таки, світогляду людини, ієрархії внутрішніх цінностей...
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 10-03-2025 18:18:28 |
А что вы вкладываете в понятие "люблю людей"?
Есть ли для вас разница между люблю людей и нуждаюсь в них, потому что не хватает чего-то в жизни, не умею быть одна? Как долго ходили к психологу? С каким запросом? Почему завершили работу? Вы пишите, что все ваши знакомые в какой-то момент пропали? Хочу уточнить. Это были знакомые или друзья? О каком количестве людей речь? Как складывается ваша личная жизнь? Есть ли что-то общее, а также в чем разница между построением отношений с девушками и мужчинами? Были ли у вас длительные дружеские отношения в школе, институте, во дворе в детстве, на работе? Если да, то сколько, как долго и почему завершились? (кроме уехавшей подруги)
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Поради відвідувачів
Висловилося: 1
 askbdb126askbdb126 |
|
|
Наші психологи
Ана, моя любовь / Ana, mon amour (2017)
теми: співзалежність психическое расстройство панические атаки