Як наважитись зробити те, що обумовлено
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Як наважитись зробити те, що обумовлено
| 05-09-2011 17:17:13Дополнение от автора |
| Під "обумовленістю" в даному випадку я розумію відчуття певного шляху, яким мені пропонується пройти. Проте він настільки сміливий і безроссудний, що мені навіть незручно й задумуватись про нього (не те що ділитись з кимось). |
| Александр Валентинович Стецков 05-09-2011 18:51:41 |
Добридень Ростиславу. Те, як Ви описуете свій стан говорить про серйозну і гостру особистісну проблематику. Ви не перший, хто стикається з такими переживаннями. Враження, що стан Ваш погіршується, тому з допомогою не зволікайте. Психотерапія може бути показаною та дієвою. Також рекомендую звернутися на консультацію до психіатра.
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| 05-09-2011 20:27:35Дополнение от автора |
| Я розумію, що мені потрібна допомога, однак те що пропонується — це просто "вирівнювання" під якісь усереднені стандарти норми яких я не поділяю. Мій особистий життєвий досвід завдав мені певної травми, але ж це також можливість бачити реальність у іншій частині спектру. Вважаю,що медикаментозне лікування – поганий вибір. Мені потрібна певна парадигма, ідея, ідеологія і т.д. яка б створила захисний каркас. Хтось може запропонувати мені щось у чому б я не розчарувався, що сприймав би як саме те, що скроєне для мене. |
| Александр Валентинович Стецков 06-09-2011 09:24:49 |
Ростиславу, психотерапія, зокрема психоаналітична, пропонує знаходження особистісного шляху до задоволеності у коханні та праці а не очікування того, хто це зробить для Вас. Психотерапевт супроводжує в особистісному рості а не здійснює його. Але, гадаю, на будь-яку відповідь Ви зможете знайти раціональне заперечення. Виклик для Вас в тому, як я бачу,щоб наважитися, а не сумніватися.
|
| Алина Иосифовна Фирсель 06-09-2011 11:14:26 |
Здравствуйте,Ростислав
Осталось много недопонятого и неясного про ваи и вашу ситуацию,больше вопросов, чем ответов. Еще пока непонятно, чем обусловлено ваше состояние и как складывалась история вашей жизни. Пока никто вам и не предлагает здесь медикаментозную помощь. Все-таки сайт психологический большей частью, а не медицинский. Хотя, не отрицаю, что в некоторых ситуациях она необходима. Я верю и убеждена в том, что граммотно и хорошо простроенная психотерапия, рассчитана НЕ на то, чтобы подогнать вас под определенные стандарты и идеи, а на то, чтобы как раз укрепить ваш уже имеющийся каркас, который, какой бы он ни был, но он у вас есть и он ВАШ. И важно именно укрепить, а не полностью заменить его.
|
| 06-09-2011 17:06:24Дополнение от автора |
|
Дякую вам, Олександре та Аліно за відповіді. Ви точно підмітили, що мені не вистачає рішучості у прийнятті рішень. Саме це й перешкоджає у моєму особистісному рості. Дехто вважає мене незрілим. Моя проблема в тому, що я не надаю такого великого значення сексу та споживанню як це прийнято у сучасному суспільстві. Звідси усі біди. Не бажаючи приймати участі у цій гонці я стаю аутсайдером. Ви могли б сказати, що тоді кращим рішенням для мене був би духовний розвиток. Можливо й так... Але що пропонує суспільство у цьому плані? Монастирське життя? Розширення свідомості наркотиками? Ці варіанти теж не прийнятні для мене! У своїх переживаннях я знаходжу аналогію з героєм фільму “Good Will Hunting” (на жаль не знаю яка була його назва у нашому прокаті). Суть у тому, що мій мозок намагається прорахувати усі “за” і “проти” перед прийняттям будь-якого рішення. А оскільки це дуже часто неможливо здійснити — він (а отже й я) входить у “ступор”. Розуміючи, що особисте життя мені, мабуть, вже не вдасться влаштувати, я шукав розради у роботі. Проте дуже часто я не відчував з боку роботодавців поваги до мене (яка у капіталістичному суспільстві звісно ж повинна вимірюватися у $$$). Вони наче відчували мою залежність від роботи і всіляко намагались мене використати. Після років такої праці прийшло розчарування. Зараз я почуваю себе повністю ізольованим від суспільства (а отже й нещасним) але й повертатися у стійло теж не хочеться. |
| Александр Сергеевич Горобец 06-09-2011 17:37:00 |
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
|
|
Наші психологи
