Чути себе: як і для чого?

» Самопізнання » Чути себе: як і для чого?

Моє ставлення до відчуття і розуміння себе достатньо різко змінилося після мого першого досвіду групової гештальт-терапії в рамках психотерапевтичного навчального проекту.  Психотерапевт озвучила текст, який достатньо сильно в подальшому вплинув на моє життя. Вона сказала щось на зразок: «А зараз прислухайтеся до себе. Відчуйте, як ви хочете розміститися у цьому просторі. Може, ви хочете сісти зручніше, може, поміняти стілець, може, ви хочете пересунути свій стілець в інше місце… А зараз зробіть це. Вам комфортно? Якщо ні, прислухайтеся до себе ще раз.»

Для кращого розуміння важливості слів терапевта, скажу, що зазвичай ця групова психотерапія відбувалася у напрямку психоаналізу, де всі сиділи на стільцях у великому колі. І так, кожен розумів, що може вмоститися зручніше і робив це. Але лише після того, як нас попросили свідомо і дуже уважно прислухатися до своїх відчуттів і потреб, ми розмістилися дійсно зовсім по-іншому.  Коли маленький хаос із переміщеннями закінчився і всі вмостилися так, як хотіли, почалася власне психотерапевтична розмова. Моє самопочуття значно покращилося лише від зміни положення тіла у просторі на маленькому стільці.

І саме тоді, на тій групі, я задумалася, що якщо така дрібниця виявилася достатньо важливою, то що буде, коли я почну більше прислухатися до себе, до свого тіла, до свого розуму, до свого серця?.. 

Звісно, зміни не відбулися за одну мить, іноді я забувала про це, а потім знову поверталася.  Іноді тому, що натрапляла на надпис-нагадування на рожевому стікері, прикріпленому на видному місці: «Прислухайся до себе - як тобі зручніше, як тобі комфортніше і зміни це». 

Змінювати я почала спершу такі елементарні і смішні речі, як те ж положення на стільці; робила маленьку розминку, коли трішки затерпала шия від тривалої роботи за комп’ютером; коли злегка відчувала холод, зігрівалася, а не приймала це, як «та, злегка прохолодно»; коли відчувала легкий голод, перекушувала і т. д.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Далі я почала прислухатися до того, що каже мені моє тіло щодо їжі, яку я їм. Чого воно просить? (Чіпсів і коли точно не тіло просить, а мозок, забитий рекламою). Як воно почувається після прийому тієї чи іншої їжі? А скільки цієї їжі йому треба? Може, йому достатньо і половини тієї порції, що я собі поклала в тарілку?

Не майте за мету «доїсти». Під час їжі прислухайтеся, коли ваше тіло каже вам: «Я сите, я задоволене, мені достатньо». Іноді нас обманюють смакові рецептори та мозок, які навіть, коли решта тіла каже: «Мені достатньо», наполягають: «Продовжуй класти цю смачну їжу до рота, щоби продовжити задоволення від смаку». Тут теж надзвичайно важливо прислухатися і зрозуміти, чи про продовження прийому їжі нас просить все тіло, чи лише смакові рецептори? Як можна покращити загальний стан здоров'я чи врегулювати свою вагу? Для початку можна уважніше прислухайтися до себе і чути себе.

Згодом я почала прислухатися до своїх відчуттів, до того, що хочу робити прямо зараз, і намагалася слідувати за своїм відчуттям. (Тут маю на увазі ситуації, коли є можливість зміни діяльності, або принаймні корекції, а не, наприклад, про випадки, коли ми працюємо в офісі, а хочемо вже і негайно опинитися на березі моря із апельсиновим фрешем у руках). Всі ми маємо певний ряд зобов'язань, які взялися виконувати. І, разом з тим, певні корективи внести таки можемо: змінити послідовність здійснення діяльностей, змінити перерви, спосіб виконання тощо. 

Наприклад, ви звикли щоранку спершу приймати душ, а потім снідати. Але йти в душ відразу після прокидання вас неймовірно стресує. Спробуйте, може, комфортніше вам буде спершу спокійно випити кави і поснідати, за той час прокинутися, а потім вже прийняти ранковий душ? А що як ще добру музичку для натхнення поставити? Ну що? Краще? І я про те ж.

Цікавим досвідом для мене були спроби робити ранкову зарядку.  Як же я себе ґвалтувала! Періодично на протязі всього мого життя. А потім вирішила припинити ці знущання. Прислухалася до себе і виявилося, що моє тіло і розум отримують велике задоволення від ранкових танців. Принцип простий: прокидаюся, включаю ще в ліжку якусь добру позитивну музику, під яку хоч якось можна рухатися, і від ліжка далі по квартирі рухаюся впританцьовку. У ванну, на кухню, під час приготування кави, а в особливо добрі моменти просто забиваю на будь-яку діяльність і танцюю так, як душа бажає. І так, збоку то дійсно подібне на танець маленького аборигена, але вся краса того полягає в тому, що: 

1. достатньо часто я все-таки роблю ранкові фізичні вправи (ну, не кожного дня; ну не всі-всі м’язи і суглоби задіяні, як в зарядці; ну і що?); 
2. я слухаю чудову музику; 
3. від музики і танцю я отримую масу задоволення, мій день починається з позитиву, я підготовлюю таким чином своє тіло і розум до легкого, приємного і вдалого дня; 
4. я себе не ґвалтую ані на мить! Я не витрачаю енергію на самопримус, а, навпаки, підзаряджаюся.

Згодом я почала прислухатися до себе під час спілкування із різними людьми. О!!! Тут взагалі круто поперло! Як я почуваюся під час спілкування з цією людиною? Про що ми говоримо? Де ми проводимо спільний час? Яке змістове та емоційне навантаження несуть наші розмови? Яким емоційним станом ми заражаємо один одного? Які думки та ідеї в мене виникають під час цих розмов? Як я почуваюся після цих зустрічей? Про що я думаю? Що я відчуваю? Я почала чогось боятися чи тривожитися з якогось приводу? Чи може ця розмова надихнула мене на щось? Може, ми допомогли один одному вирішити якусь складну ситуацію? Може, ми підзарядили один одного позитивною енергією? Чи, може, я чуюся важко і спустошено? 

Коли я почала задавати собі ці та подібні запитання, моє оточення повільно, але абсолютно природнім чином почало змінюватися – з кимось я почала проводити більше часу, з кимось менше; у моє життя прийшли нові люди, а деякі просто зникли... Звичайно, життя іноді цукерка, а іноді підкидає якусь кислинку. Зовсім не означає, що всі розмови мають бути піднесеними і щасливими. Просто з часом виводиш якесь середнє арифметичне, загальне відчуття стосовно тієї чи іншої людини. 

Разом з тим, важливо пам’ятати, що іноді в наших близьких бувають складні періоди і ми можемо їх підтримати, допомогти, вислухати поділитися своїм ресурсом, якщо його вистачає. І все ж, проаналізуйте: це період такий у цієї людини чи, може, це її звичний, комфортний для неї стиль життя? А як вам із цим? На мою думку, цей пункт є надзвичайно важливим, оскільки наше оточення має колосальний вплив на нас і наше життя. Так, звісно, різні люди мають різну піддатливість до зовнішніх впливів, але тим не менше, мають. Саме тому надзвичайно важливо свідомо обирати своє оточення. Не даремно ж кажуть: «З ким поведешся, від того наберешся».

А далі відбувається надзвичайно цікавий феномен: чим довше прислухаєшся до себе у дрібницях, тим легше стає чути себе у важливих і великих речах. У багатьох книгах зі саморозвитку автори закликають відповісти на питання на зразок: «Чим ви хочете насправді займатися в житті? Яку роботу хочете? Якого партнера в житті? Тощо». Ці автори навіть надають розмаїті методики та опитувальники, використовуючи які, читач мав би негайно зрозуміти, а чого ж він насправді хоче у цьому житті? Зазвичай це мене навіть трішки веселить. На мою думку, на все свій час і усвідомлення, того, чого  ми хочемо від цього життя, приходить поступово та може коригуватися чи кардинально змінюватися на протязі всього життя. Усвідомлення того, чого ми хочемо в цьому житті – це не подія, а процес. 

Є чудова приказка: «Не тряси зелену яблуню – коли яблуко дозріє, воно впаде саме». Не треба штучно пришвидшувати процес усвідомлення та змін. Дайте собі час. Нехай це відбудеться у природньому ритмі.  У процесі розвитку особистості, на мою думку, найважливіше не те, як багато і як швидко ви змінюєте, а те, наскільки ви постійні і наполегливі у цих змінах. Тут все впирається у звичку – звичку думати, аналізувати, відчувати, робити маленькі і великі висновки і маленькими чи більшими, але регулярними крочками втілювати зміни.

Тож, виробивши звичку чути себе у дрібницях, ви природнім чином почнете чути себе у глобальному. Ви почнете відчувати, що ось цим аспектом мого життя ви задоволені, а ось це ви хочете змінити. І, виробивши звичку робити зміни у дрібницях, ви вже значно легше зможете робити зміни у глобальному. Не намагайтеся з’їсти всього слона за один раз. Цього слона можна з’їсти маленькими шматками та добре пережовуючи (щоб засвоїлося краще) – без напруження, з користю, і не подавившись.

Прислухайтеся до себе. Довіртеся собі. Подбайте про себе. Ви вже знаєте відповіді на всі питання, просто прислухайтеся до себе і почуйте.

Опубліковано на сайті 08-06-2017

» Самопізнання » Чути себе: як і для чого?