Чути себе: як і для чого?

інтроспекція Моє ставлення до відчуття і розуміння себе достатньо різко змінилося після мого першого досвіду групової гештальт-терапії в рамках психотерапевтичного навчального проекту.  Психотерапевт озвучила текст, який достатньо сильно в подальшому вплинув на моє життя. Вона сказала щось на зразок: «А зараз прислухайтеся до себе. Відчуйте, як ви хочете розміститися у цьому просторі. Може, ви хочете сісти зручніше, може, поміняти стілець, може, ви хочете пересунути свій стілець в інше місце… А зараз зробіть це. Вам комфортно? Якщо ні, прислухайтеся до себе ще раз.»

Для кращого розуміння важливості слів терапевта, скажу, що зазвичай ця групова психотерапія відбувалася у напрямку психоаналізу, де всі сиділи на стільцях у великому колі. І так, кожен розумів, що може вмоститися зручніше і робив це. Але лише після того, як нас попросили свідомо і дуже уважно прислухатися до своїх відчуттів і потреб, ми розмістилися дійсно зовсім по-іншому.  Коли маленький хаос із переміщеннями закінчився і всі вмостилися так, як хотіли, почалася власне психотерапевтична розмова. Моє самопочуття значно покращилося лише від зміни положення тіла у просторі на маленькому стільці.

І саме тоді, на тій групі, я задумалася, що якщо така дрібниця виявилася достатньо важливою, то що буде, коли я почну більше прислухатися до себе, до свого тіла, до свого розуму, до свого серця?.. 

Звісно, зміни не відбулися за одну мить, іноді я забувала про це, а потім знову поверталася.  Іноді тому, що натрапляла на надпис-нагадування на рожевому стікері, прикріпленому на видному місці: «Прислухайся до себе - як тобі зручніше, як тобі комфортніше і зміни це». 

Змінювати я почала спершу такі елементарні і смішні речі, як те ж положення на стільці; робила маленьку розминку, коли трішки затерпала шия від тривалої роботи за комп’ютером; коли злегка відчувала холод, зігрівалася, а не приймала це, як «та, злегка прохолодно»; коли відчувала легкий голод, перекушувала і т. д.

Далі я почала прислухатися до того, що каже мені моє тіло щодо їжі, яку я їм. Чого воно просить? (Чіпсів і коли точно не тіло просить, а мозок, забитий рекламою). Як воно почувається після прийому тієї чи іншої їжі? А скільки цієї їжі йому треба? Може, йому достатньо і половини тієї порції, що я собі поклала в тарілку?

читайте также:

5 самых горьких сожалений умирающих людей Список наиболее часто выражаемых на смертном одре сожалений. Живете ли вы сегодня так, как действительно хотите?

Прошлое Почему моя жизнь никак не устроится? Почему мой брак разрушился? С такими и похожими запросами обычно обращаются клиенты на консультацию. И я решила более подробно описать, почему это длительный процесс психологической работы. Чтобы понять и разобр

Не майте за мету «доїсти». Під час їжі прислухайтеся, коли ваше тіло каже вам: «Я сите, я задоволене, мені достатньо». Іноді нас обманюють смакові рецептори та мозок, які навіть, коли решта тіла каже: «Мені достатньо», наполягають: «Продовжуй класти цю смачну їжу до рота, щоби продовжити задоволення від смаку». Тут теж надзвичайно важливо прислухатися і зрозуміти, чи про продовження прийому їжі нас просить все тіло, чи лише смакові рецептори? Як можна покращити загальний стан здоров'я чи врегулювати свою вагу? Для початку можна уважніше прислухайтися до себе і чути себе.

Згодом я почала прислухатися до своїх відчуттів, до того, що хочу робити прямо зараз, і намагалася слідувати за своїм відчуттям. (Тут маю на увазі ситуації, коли є можливість зміни діяльності, або принаймні корекції, а не, наприклад, про випадки, коли ми працюємо в офісі, а хочемо вже і негайно опинитися на березі моря із апельсиновим фрешем у руках). Всі ми маємо певний ряд зобов'язань, які взялися виконувати. І, разом з тим, певні корективи внести таки можемо: змінити послідовність здійснення діяльностей, змінити перерви, спосіб виконання тощо. 

Наприклад, ви звикли щоранку спершу приймати душ, а потім снідати. Але йти в душ відразу після прокидання вас неймовірно стресує. Спробуйте, може, комфортніше вам буде спершу спокійно випити кави і поснідати, за той час прокинутися, а потім вже прийняти ранковий душ? А що як ще добру музичку для натхнення поставити? Ну що? Краще? І я про те ж.

Цікавим досвідом для мене були спроби робити ранкову зарядку.  Як же я себе ґвалтувала! Періодично на протязі всього мого життя. А потім вирішила припинити ці знущання. Прислухалася до себе і виявилося, що моє тіло і розум отримують велике задоволення від ранкових танців. Принцип простий: прокидаюся, включаю ще в ліжку якусь добру позитивну музику, під яку хоч якось можна рухатися, і від ліжка далі по квартирі рухаюся впританцьовку. У ванну, на кухню, під час приготування кави, а в особливо добрі моменти просто забиваю на будь-яку діяльність і танцюю так, як душа бажає. І так, збоку то дійсно подібне на танець маленького аборигена, але вся краса того полягає в тому, що: 

  1. достатньо часто я все-таки роблю ранкові фізичні вправи (ну, не кожного дня; ну не всі-всі м’язи і суглоби задіяні, як в зарядці; ну і що?); 
  2. я слухаю чудову музику; 
  3. від музики і танцю я отримую масу задоволення, мій день починається з позитиву, я підготовлюю таким чином своє тіло і розум до легкого, приємного і вдалого дня; 
  4. я себе не ґвалтую ані на мить! Я не витрачаю енергію на самопримус, а, навпаки, підзаряджаюся.

Згодом я почала прислухатися до себе під час спілкування із різними людьми. О!!! Тут взагалі круто поперло! Як я почуваюся під час спілкування з цією людиною? Про що ми говоримо? Де ми проводимо спільний час? Яке змістове та емоційне навантаження несуть наші розмови? Яким емоційним станом ми заражаємо один одного? Які думки та ідеї в мене виникають під час цих розмов? Як я почуваюся після цих зустрічей? Про що я думаю? Що я відчуваю? Я почала чогось боятися чи тривожитися з якогось приводу? Чи може ця розмова надихнула мене на щось? Може, ми допомогли один одному вирішити якусь складну ситуацію? Може, ми підзарядили один одного позитивною енергією? Чи, може, я чуюся важко і спустошено? 

Коли я почала задавати собі ці та подібні запитання, моє оточення повільно, але абсолютно природнім чином почало змінюватися – з кимось я почала проводити більше часу, з кимось менше; у моє життя прийшли нові люди, а деякі просто зникли... Звичайно, життя іноді цукерка, а іноді підкидає якусь кислинку. Зовсім не означає, що всі розмови мають бути піднесеними і щасливими. Просто з часом виводиш якесь середнє арифметичне, загальне відчуття стосовно тієї чи іншої людини. 

Разом з тим, важливо пам’ятати, що іноді в наших близьких бувають складні періоди і ми можемо їх підтримати, допомогти, вислухати поділитися своїм ресурсом, якщо його вистачає. І все ж, проаналізуйте: це період такий у цієї людини чи, може, це її звичний, комфортний для неї стиль життя? А як вам із цим? На мою думку, цей пункт є надзвичайно важливим, оскільки наше оточення має колосальний вплив на нас і наше життя. Так, звісно, різні люди мають різну піддатливість до зовнішніх впливів, але тим не менше, мають. Саме тому надзвичайно важливо свідомо обирати своє оточення. Не даремно ж кажуть: «З ким поведешся, від того наберешся».

А далі відбувається надзвичайно цікавий феномен: чим довше прислухаєшся до себе у дрібницях, тим легше стає чути себе у важливих і великих речах. У багатьох книгах зі саморозвитку автори закликають відповісти на питання на зразок: «Чим ви хочете насправді займатися в житті? Яку роботу хочете? Якого партнера в житті? Тощо». Ці автори навіть надають розмаїті методики та опитувальники, використовуючи які, читач мав би негайно зрозуміти, а чого ж він насправді хоче у цьому житті? Зазвичай це мене навіть трішки веселить. На мою думку, на все свій час і усвідомлення, того, чого  ми хочемо від цього життя, приходить поступово та може коригуватися чи кардинально змінюватися на протязі всього життя. Усвідомлення того, чого ми хочемо в цьому житті – це не подія, а процес. 

Є чудова приказка: «Не тряси зелену яблуню – коли яблуко дозріє, воно впаде саме». Не треба штучно пришвидшувати процес усвідомлення та змін. Дайте собі час. Нехай це відбудеться у природньому ритмі.  У процесі розвитку особистості, на мою думку, найважливіше не те, як багато і як швидко ви змінюєте, а те, наскільки ви постійні і наполегливі у цих змінах. Тут все впирається у звичку – звичку думати, аналізувати, відчувати, робити маленькі і великі висновки і маленькими чи більшими, але регулярними крочками втілювати зміни.

Тож, виробивши звичку чути себе у дрібницях, ви природнім чином почнете чути себе у глобальному. Ви почнете відчувати, що ось цим аспектом мого життя ви задоволені, а ось це ви хочете змінити. І, виробивши звичку робити зміни у дрібницях, ви вже значно легше зможете робити зміни у глобальному. Не намагайтеся зїсти всього слона за один раз. Цього слона можна з’їсти маленькими шматками та добре пережовуючи (щоб засвоїлося краще) – без напруження, з користю, і не подавившись.

Прислухайтеся до себе. Довіртеся собі. Подбайте про себе. Ви вже знаєте відповіді на всі питання, просто прислухайтеся до себе і почуйте.

У Психолога » Самопознание » Чути себе: як і для чого?
психолог

  нравится публикация?  

Бесплатная рассылка интересностей!

 
статья по психологии samopoznanie Восстановление Связи с Природой и обряды перехода – инициация в природных условиях

Обряды перехода, проводимые в природных условиях, содержат много элементов, направленных на разрушение защитных оболочек Эго и раскрытие сущности человека.

статья по психологии samopoznanie О любви к Себе

Говоря о возрастных особенностях формирования любви к себе, важно вспомнить про уважение к своим индивидуальным особенностям и интересам.

Все публикации раздела Самопознание >>

 
Комментарии к "Чути себе: як і для чого?"

ещё нет комментариев...


Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
qr