Образа – доросле почуття

» Почуття й емоції » Образа – доросле почуття

Прихована, гірка, смертельна…Вона накриває нас з головою і гризе зсередини. Вона говорить: у нас э значимі стосунки, але вони під загрозою! Розглянемо різні сторони цього важкого переживання

Це почуття знайоме кожному з дитинства. І як ми не намагалися його позбавитись, вважаючи недорослим, частіше всього це не вдається.  І не треба! Тому що в образи є свої функції, наша справа – вловити її зміст і почати необхідну роботу всередині себе і в спілкуванні з іншим.

Чи правда, що образа – дитяче почуття? І так, і ні. Образа – складне переживання, яке є у кожного в любому віці. Діти ображаються, надувають губи, відвертаються, уходять. Так вони намагаються отримати бажане. Але це і сигнал для дорослого: мої потреби незадоволені, допоможи мені! Більшість дорослих виражають образу інакше, але це не означає, що вони не ображаються. А в любому віці – образа – не одне почуття, а поєднання декількох, причому різнонаправлених емоцій.  Серед них обов’язково присутні дві основні: біль та гнів. До них можуть домішуватися страх, провина, сором. Тому зрозуміти стан образи так важко і переживати її так тяжко.

І часто говорять: не ображайся… Це марно – ми можемо перестати усвідомлювати свої почуття, витіснити їх у несвідоме, але не можемо не відчувати. Коли я чую від когось «Я ніколи не ображаюся», то я або не вірю, або думаю, що в нього великі проблеми. Якщо би це було правдою, це означало би: в мене ні з ким немає стосунків. Тому що образа виникає тільки в значимих стосунках і особливо в близьких стосунках. На сторонніх ми не ображаємося, а гніваємося, обурюємося.

Образа деструктивна? В цьому є доля істини. І це небезпечно: підміняти частину цілим. Так, в образі є дещо руйнівне – але тільки в тому випадку, якщо ми з нею не працюємо, не приймаємо її повідомлень. Вона виконує сигнальну функцію, як, втім, і люба емоція. Образа –сигнал про неполадки у стосунках. Великі чи маленькі, - які конкретно, треба розібратися і тільки потім щось робити. Не образа шкідлива, а то, як ми поводимося з нею. Якщо працювати з образою конструктивно, вона може бути корисною.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

У чому ж користь образи? Крім сигнальної функції в образи є ще дві функції. Друга – регулятивна. Ми отримали сигнал: щось зламалося. І ми можемо спробувати це зламане полагодити, врегулювати стосунки. Якщо це не вдається, то сильна образа, несумісна з продовженням стосунків, виконає третю функцію: поможе їх припинити. Образа –це реальність. Любий може пригадати безліч своїх образ, причому як раз на тих, до кого він добре ставився.  

Однак образливість неприємна. Давайте розрізняти: образа – переживання, і образа – риса характеру. Звичайно, буває, що привід на три копійки, а реакція на сто гривень: це особливість сприйняття, переживання і поведінки. Таких людей відносно небагато. Але чомусь стало звичним засуджувати: «ображаються тільки дураки», «на ображених воду возять». У результаті людина намагається сховати образу, подавити її, замість того щоб працювати з нею. Але якщо образи тримати у собі, накопичувати, вони з часом дійсно руйнують стосунки. Пишуть: «образи шкодять здоров’ю». Це вірно для образ, які проковтнули, сховали від себе, і для образ, які переживаються, але ховаються від інших.   Люба емоція включає у себе тілесні реакції. Ігноруючи емоції, ми відкриваємо шлях психосоматиці. Ми не можемо і не повинні позбавлятися почуттів: вони допомагають нам бути у контакті з реальністю. Ця реальність не завжди нас влаштовує, і почуття не завжди приємні, але краще приймати гіркі ліки, ніж не лікуватися зовсім. Образа – і є такими ліками. Але не отрута, якщо вірно використовувати.  

До цих ліків немає інструкції… і добре буде цей пробіл заповнити! Нам корисно розбиратися в тому, що з нами відбувається. Адже ми знаємо, що при високій температурі треба приймати аспірин. Те ж саме ми маємо розуміти про свої почуття. Для початку це допомогло би прибрати почуття провини: ображатися неможна, а я образився, отже, винний. Замість цього потрібно розібратися, чому ми образились, це реакція - на що? Інша людина, близька, з ким я в стосунках, зробила щось, що, як я вважаю, робити не повинна була, або не зробила те, що повинна була. Все це впирається у контракт в стосунках.  

Хіба в стосунках є контракт? Неодмінно є! Неписаний, але від того не менш реальний. Завжди є угоди, правила. Це результат взаємного притирання, і на цьому досвіді засновані очікування. Приклад: подруга завжди вітала мене з днем народження і раптом не привітала, нічого не пояснивши. Або: чоловік зазвичай миє посуд, а сьогодні не помив і не сказав «втомився» або «голова болить», а просто пішов з кухні. Я відчула укол: що трапилося? Тут, крім спільних очікувань від близьких стосунків, таких як взаємна підтримка, пріоритет наших стосунків як пари над інтересами сторонніх, є те, що склалося в стосунках. В одних парах прийнято вітатися зранку, а в інших ні. Але там, де прийнято, якщо хтось не привітався, це образливо: одна людина змінює наш танець, котрий ми танцювали вдвох. Крім спільних очікувань та приватних правил є розподіл ролей: хто кому ким приходиться. У мене є образ іншого, і я хочу його зберегти, і якщо до певного часу все було нормально, в мене будуть очікування, що і надалі все піде таким чином.       

Але очікування не завжди реалістичні… Це завжди моє сприйняття контракту, ролей. Чи не приймаю я це бажане за дійсне – це питання! І почавши його прояснювати, я можу виявити, що, виявляється, це я віталася зранку, а мені ніхто не відповідав і нарешті я це зараз помітила. Але в більшості випадків ображаються за реальне порушення контракту. Ми не завжди добре розуміємо один одного, і контракт у живих стосунках потребує постійного перегляду, якщо ми хочемо ці стосунки зберегти. У нас завжди є очікування, а з очікувань виникають надії. Другий варіант – коли ми несвідомо вписали в наше розуміння контракту надію отримати то, чого раніше не мали.

Наприклад: дружина думає, що, коли народиться дитина, чоловік буде допомагати. В її уявленні він повинен проводити більше часу вдома, проявляти більше турботи. Це не такі вже нереалістичні очікування, так буває, але у неї все як було так і залишилося, тому що в картині світу чоловіка дитина нічого не змінює. І дружина ображається: її надії не виправдалися. Якщо вони з чоловіком обговорять ситуацію, є шанс знайти рішення. Якщо чоловік скаже: «Ні, я не можу проводити більше часу вдома», то варто договоритися про щось інше, що відновить баланс. Але обов’язково потрібно щось, що підтвердить: для нього їх стосунки дійсно цінні.

Але раптом він скаже: «Це дурниця»? Може бути. « Ти все вигадуєш», «не роби з мухи слона», або «я не хочу говорити про це». Це «вторинна» образа, коли зворотній зв'язок відкидають, ігнорують або у відповідь нападають: «ти сама винна», може бути набагато сильніше першої. Ми зчитуємо це як «ти не маєш для мене значення» і почуваємо себе одинокими і беззахисними. І тоді вже потрібно з цього робити висновки. Для відновлення балансу в стосунках, можливо, варто збільшити свою відстань з цією людиною і навіть задуматися над життєздатністю таких стосунків.   Якщо вести себе ніби нічого не сталося, або конфліктувати, стосунки поступово, але неминуче руйнуються.

А бувають взаємні образи? Бувають. Але кожен сприймає свою так, ніби інший надірвав якусь ниточку, що нас з’єднує. Далі виникає відчуття, що у мене відібрали щось цінне, я переживаю біль і хочу цю цінність повернути. Але дуже швидко з’являється гнів на іншого: він порушив контракт, це неправильно. Свій гнів суб’єктивно сприймається як справедливий, він нас спонукає щось зробити для відновлення справедливості. Біль образи підтверджує, що є «ми». А гнів і протест спонукають до руйнування цього «ми». Як відцентрова і доцентрова сили – і вони розривають нас на частини.  

Яка одержить перемогу? Коли залишиться тільки гнів, образи вже немає. Це функція, пов’язана з розлукою. А біль спонукає нас до примирення, відновлення стосунків, можливо, на іншому рівні. Але стосунки після образи неминуче стають іншими. Якщо я відчуваю, що наш емоційний зв'язок надірвано, то, щоб перестати страждати, мені потрібно зробити крок від іншого, тоді ми опинимося в рівному положенні. Потім я намагаюся розмовляти, щоб відновити ту цілісність нашого «ми», яка порушена. Чим більше я вклала у наші стосунки, у «ми», тим більше я від них залежна, тим сильніше я страждаю. Якщо у мене нічого немає, крім цих стосунків, то я буду переживати образу як крах.

Як пережити такий крах і відновитися після нього? Тут два шляхи: або за рахунок відновлення стосунків, коли відновлюється «ми», яке стало частиною мого «я», або за рахунок їх фізичного і внутрішнього припинення, - тоді я буду відновлювати цілісність свого «я» вже окремо – і це складне завдання, але його можна вирішити.

Що нам робити з образою?

Ми відчули удар або укол після якоїсь події.

1. Перше, що треба сказати собі: «Я образився» замість «Я не ображаюся». Тобто визнати свої почуття.
2. Другий крок – спитати, про що ці почуття сигналізують. Про стан значимих для мене стосунків, про мої вразливі місця – все це можна розглядати як завдання для подальшого зростання.
3. Трете – розібратися в ситуації. Який вчинок іншого викликав образу? Що саме мене зачепило? Чи відповідають мої очікування негласним правилам стосунків, чи це моя мрія про те, якими вони могли би бути? Образа може говорити не про те, що інший став до мене гірше ставитися, а про те, що я помилився в оцінці стосунків.
4. Четверте – прийняття відповідальності. Інший відповідає за свою поведінку, а я відповідаю за свій аналіз ситуації та за готовність піти на примирення. Якщо мені недостатньо інформації, то моє завдання – поговорити з іншим, щоб цю інформацію отримати.
5. П’ятий крок – поговорити з іншим, з’ясувати, як він бачить ситуацію. Це непорозуміння або ми стикнулися з розходженням у наших цінностях і уявленнях про близькі стосунки?
6. Шостий крок – внесення поправок у контракт, відновлення стосунків на іншому рівні. Тут можливо нове зближення, якщо той, хто образив, підтвердить значимість стосунків. Тому, хто визнав, що наніс образу, не обов’язково просити пробачення – потрібна готовність прийняти переживання другого і бажання змінити непідходящу для нього ситуацію. Якщо готовності немає, неминуче збільшення дистанції.

Опубликовано 2019-05-10 в 15:15

Опубліковано на сайті 10-05-2019

» Почуття й емоції » Образа – доросле почуття