Терапия при шизоидном расстройстве личности

Шизоїди - відмінні кандидати для психоаналізу і психоаналітичної терапії. Навіть приходячи раз на тиждень до психотерапевта лицем до лиця, шизоїдні пацієнти бувають вдячними, коли терапевт обережно уникає передчасного зближення і вторгнення. Дійсно, шизоїди "ховаються", є великими затворниками, а їх особистісні особливості включають "алергію" на те, щоб бути об'єктом уваги, і крім того, шизоїди бояться опинитися виставленими на загальний огляд як диваки і божевільні. Поведінка, нормальна для шизоїдної особистості, безумовно може імітувати ранні стадії розвитку шизофренії. Марта Калина.

Теорій багато, вони всі по своєму правдиві, тому що групи шизоїдів (наприклад, так звані диваки і оригінали, деякі вчені, колекціонери, витончені естети-художники та інші) надзвичайно різноманітні і напрямки роботи з ними різні. Приймаю думку loginpetra «Підійде по суті будь яка терапія». Дякую за коментар liliya311. А якщо клієнт вибере психоаналітика? Певною мірою ми можемо порівняти ці два підходи, представивши театр. У психотерапії клієнт зі своїми внутрішніми об'єктами знаходиться на сцені, в той час як терапевт сидить в залі і спостерігає за тим, що відбувається. В аналізі ж обидва, і клієнт, і аналітик на сцені, проте основним актором є клієнт. Аналітик знаходиться в більш важкій ситуації, ніж психотерапевт, так як він повинен розуміти і інтерпретувати відносини, в які в той же самий час він втягнутий (можливо у світ фантазій). Крім того, при роботі з шизоїдом аналітику необхідно враховувати частоту сесій, тривалість сесії без обмеження часу і з відкритим терміном закінчення, а також працювати без попередньо визначеного напрямку. Вважаю, що зміни у клієнта залежать у великій мірі від якості внеску самого психоаналітика, представленого його здатністю вибирати правильні моменти свого втручання, тип психоаналітичного втручання і його зміст, а також зрозумілість. ясність цього втручання.

Дякую за коментар, я вас почула. Маєте право на свою думку. З повагою.

Ответ для atyom: психоанализ не относится к гуманистическим направлениям, поскольку гуманистическое направление в психологии выделилось только в начале 60х годов 20 века, психоанализ возник и сформировался гораздо раньше. Конечно, и психоанализ не стоит на месте и развивается, и нынешний психоанализ далек от классического на кушетке. Но!!! Принципы основополагающие мало изменились. Я имею ввиду, что в психоанализе устанавливаются вертикальные отношения терапевт-клиент, что и препятствует установлению глубокого контакта, точнее, исключает его. В отличие от гуманистических направлений, где отношения клиент-терапевт устанавливаются горизонтальные и, как клиент, так и терапевт являются равноправными участниками процесса терапии, что и предполагает, и делает возможным тот самый контакт. Акцент на установление контакта существует в гуманистических направлениях, к которому психоанализ не относится. Могу сказать из личного опыта: у меня много клиентов и знакомых, которые пришли после психоанализа в гештальт и были неудовлетворены психоанализом, как раз, по этой причине - отсутствие глубокого контакта в терапии между клиентом и терапевтом в психоанализе. Поэтому и искали терапевта другого направления.

И современная психодинамическая психотерапия не использует интерпретации "вглубь" для такого рода клиентов, поэтому это абсолютное "уплощение" утверждать, что ПА работает только интерпретациями. Сначала определяется "профиль" проблем клиент, а потом выносится решение о методах работы. В том числе используется и контейнирование и присоединение и на установление "рабочего альянса" так называемого "холдинга" с клиентом. Без установления таких отношений психодинамическая психотерапия является не возможной. Сеттинг, холдинг и контейнирование - это три основных кита работы.