Учора феміністки добили мене

Спробуємо розібратися, в чому саме мене звинувачують. Якщо жінку сприймають виключно як сексуальний об’єкт, це називається словом об’єктивація. Коли дівчина бачить, що її сприймають як сексуальний об’єкт і оцінюють по зовнішності, це може мати негативні наслідки для її психіки й навіть призвести до психічних розладів, таких як анорексія, депресія, а також може розвинутись у схильність до самогубства або ненависть до свого тіла. Отже, якщо я сприймаю дівчину як сексуальний об’єкт та оцінюю її по зовнішності (повністю або частково), я потенційно приношу їй страждання. Навіть якщо для мене лише на 10% важлива її зовнішність, а на 90% — особисті якості, то цими 10 відсотками я потенційно приношу їй страждання, змушуючи думати, що її сприймають як сексуальний об’єкт (об’єктивація), та сприяючи тому, щоб вона хвилювалася про вигляд свого тіла і страждала, коли воно її не влаштовує. Щоб не приносити дівчині потенційних страждань, потрібно ЗОВСІМ не оцінювати її як сексуальний об’єкт і ЗОВСІМ не брати до уваги її зовнішність.

Але навіть це ще не все. Коли я дивлюся порно або еротичні фото, я підтримую розповсюдження контенту, в якому жінки сприймаються як об’єкти, й таким чином сприяю стражданням мільйонів дівчат по всьому світу, змушуючи їх почувати себе об’єктами й хвилюватися про своє тіло. Якщо я не хочу приносити їм страждання, я повинен відмовитися від порно та еротичних фото.

Єдиний спосіб не об’єктивізувати жінок — ЗОВСІМ не сприймати їх як сексуальні об’єкти, зокрема відмовитися від сексуального сприйняття їх тіла (тому що кожного разу, коли я даю дівчині знати, що мені подобається її тіло, я частково об’єктивізую її, роблю її тіло або окремі його частини сексуальним об’єктом). Таким чином, щоб не змушувати дівчину почувати себе об’єктом та хвилюватися про своє тіло (що може призводити до анорексії, депресії та схильності до самогубства), для мене не повинна мати значення її зовнішність. Якщо я можу відчувати сексуальний потяг до неї, то це може бути лише потяг до її особистих якостей, бо як тільки мене починає приваблювати її тіло, я починаю сприймати її як сексуальний об’єкт.

От тільки я так не вмію. Саме тому моя ситуація безвихідна. Можливо, є чоловіки, для яких зовнішність жінки та зокрема її тіло не має ніякого значення для її привабливості. Такі чоловіки мають право на стосунки з жінками. А я не маю права на стосунки з жінками, бо для мене завжди має значення їх зовнішність, отже я завжди сприймаю їх як сексуальні об’єкти, потенційно змушуючи їх страждати. Особисті якості, звісно, важливіші, але якщо жінка не подобається мені зовні, вона не може бути для мене сексуально привабливою.

Також я не маю морального права дивитися порно та переглядати еротичні фото, тому що підтримуючи та розповсюджуючи такий контент, я сприймаю жінок як об’єкти (об’єктивую їх), а отже потенційно змушую їх страждати, а також підживлюю уявлення в суспільстві про жінок, як об’єкти.

Скажіть, як ви витримуєте життя? Мені його дуже важко витримувати. Я не просив, що мене народжували. Це якось навіть принизливо — терпіти такі звинувачення за природні для мене речі. При тому, що ці звинувачення виявляються справедливими.

Щоб ви краще зрозуміли величину мого відчаю, додам ще ось що. Мені дуже подобаються дівчата. Прямо дуже. Я не можу нічого з ними мати через психічний розлад, але я часто відчуваю величезне задоволення навіть від перегляду фото із дівчатами, які здаються мені привабливими. Але виявилось, що це аморально. Тобто виявилось, що те, що мені найбільше подобається, приносить комусь страждання, змушуючи почувати себе об’єктом.

Тут не тільки відчай, але ще й величезна ненависть. До тих феміністок, які змушують мене почувати себе винним за природні для мене речі. Я розумію, що вони праві, але все одно їх ненавиджу. Моя ненависть до них настільки велика, що вона просто сліпа, тому я ненавиджу їх, навіть усвідомлюючи, що їхні звинувачення справедливі.

До вчорашнього вечора я мало що знав про фемінізм. Я вважав, що це боротьба за права жінок, і загалом підтримував це, хоча мав про цю боротьбу дуже загальне уявлення. Тепер я бачу, що, крім боротьби за права жінок, фемінізм ще й займається обвинуваченням чоловіків. У цій ідеології я ніби за промовчуванням винний, тому що належу до статі, яка дискримінує іншу стать. І обурюватися я не маю права, тому що я ж належу до статі, яка ображає жінок. Навіть відкрити рота не маю права. Я розумію, що їхні звинувачення справедливі, але ніхто не відбере в мене права їх ненавидіти.

Можете мені не відповідати. Мені важливо було написати це десь і знати, що хтось прочитає.

Надіюся, коли я почну дратувати, модератори мені про це скажуть.

Також я натрапив на статтю під назвою "Єдиний хороший чоловік — це чоловік, який себе ненавидить". У ній автор (чоловічої статі, до речі), стверджує, що сучасні чоловіки постійно, на кожному кроці роблять щось таке, що дискримінує, утискає жінок або якось змушує їх страждати. Він стверджує, що дискримінаційне і зверхнє ставлення до жінок запрограмоване в самій сутності світогляду і світовідчуття сучасних чоловіків. І прямо пропонує чоловікам ненавидіти себе.

Цитата (мій переклад з англійської):
Особливий відчай, на межі з бажанням померти, викликає у мене уривок, в якому він описує сцену з дитинства, в якій він дивився на свою подругу і йому подобалась її шкіра. Як я зрозумів, він вважає це чимось ненормальним або аморальним. Він вважає, що якщо чоловікові подобаються якісь аспекти жіночої зовнішності, то це одна із тих речей, за які чоловік повинен себе ненавидіти.

Мабуть, я не читав у своєму житті нічого більш деструктивного, ніж ця стаття. Я без перебільшення не хочу жити. Відчуваю, що все посипалось. Виходу нема.

Посилання на статтю: https://archive.ph/WqtJy

↩ Реакція на пост від robocop

Почему Вас так волнует тема ,что Вы кому-то приносите страдания , и почему Вы не ориентированы на свои чувства,то что Вам нравится, а на чувства других в приоритете. Где в Вашей жизни вы встречали насилие? Запреты?

↩ Реакція на пост від viktorypsy

Ну если мои чувства кому-то приносят страдания, то какое я имею на них право? У моєму житті було багато насильства. Усе життя я постійно з кимось б’юся. Точніше до мене постійно хтось чіпляється. Є щось у мені таке, що змушує агресивних людей до мене чіплятися. І постійно доводиться відбиватися. Навіть на кікбоксинг ходив через це. Тут для справедливості треба сказати, що у дорослому віці, і особливо після закінчення університету цього стало менше (мені зараз 30+). Але все одно знаходячись серед людей, я живу у постійному страху, що до мене може хтось вчепитися і захотіти зі мною битися. Запретов каких-то особенных не было.
Ну, мама в дитинстві час від часу щось забороняла, але це не було чимось надмірним, мені здається.

А чому ви про це питаєте? Як саме насильство і заборони у моєму попередньому житті можуть бути пов’язані із цією проблемою з фемінізмом?

↩ Реакція на пост від robocop

Вітаю!
Жінки теж мають повне право сприймати чоловіків як сексуальний об'єкт або джерело задоволення. Якщо вам не подобаються жінки з феміністичними поглядами - не спілкуйтеся з ним. Впевнена, що є достатньо дівчат та жінок, які готові бути для чоловіка сексуальним об'єктом.