Я дратую людей

Я дратую людей. В яке б товариство я не потрапив, знаходяться люди, в яких я викликаю сильну негативну емоційну реакцію.

Я неадекватний, принаймні деколи. Я пишу щось таке, що дратує людей. І я не завжди можу зрозуміти, що саме їх може роздратувати. Не можна писати нічого такого, що заряджене емоціями. Але це важко, бо я переповнений сильними емоціями, особливо негативними. Вони наді мною сміються. Наді мною скрізь сміються. Мої друзі у Фейсбуці вважають мене неадекватним. Я більше нічого не пишу у Фейсбуці.

Я не можу знайти роботу. Мені важко зрозуміти, як людям вдається працювати, витримувати 8-годинні робочі дні 5 разів на тиждень. Я нічого не вмію, і я не знаю, що мені подобається. І це у віці 39 років.

У мене ніколи не було нормальної роботи — завжди або якась чорна робота на зразок чувака у супермаркеті чи вантажника або щось із неповною зайнятістю.

У віці 39 років я живу з мамою, тому що у мене нема роботи.

За все життя у мене була лише одна дівчина. Стосунки з нею було нездоровими, хворобливими, травматичними і закінчилися катастрофою. Я досі не можу від них оговтатися.

До мене завжди хтось чіпляється. Постійно знаходиться хтось, хто хоче мене образити чи принизити або битися зі мною.

Я постійно роблю щось таке, за що потім соромно. Я тупий і неадекватний. У мене погано розвинений емоційний інтелект, я погано відчуваю людей.

Деколи я дивлюся в дзеркало і здаюся собі потворним. Часто мене дратує мій голос. У мене жахливі зуби, мені соромно відкривати рота.

Останнім часом мені деколи хочеться плакати, плакати, плакати.

Дякую за увагу.

Можете мені нічого не відповідати. Але я хочу, щоб хтось це прочитав. Хочу, щоб хтось про це знав. Про це знає мій психотерапевт і мій брат (не про все). Але мені цього не достатньо — я хочу, щоб ще хтось знав.