Чому стосунки змінилися?

Здравствуйте, Катерина!
Людям свойственно меняться со временем. И под воздействием обстоятельств и по своим внутренним закономерностям. Это обычное дело. По этой причине заканчиваются крепкие дружбы и даже распадаются семьи - когда люди сильно изменились, каждый в свою сторону, и теперь их интересы перестали совпадать, вплоть до того, что и поговорить теперь не о чем.
А вот почему сама эта ситуация Вас триггерит - вот это важный вопрос.
Может потому что в потере доверия и контакта между вами Вы вините себя? Или все же сестру?
Или это и позиция родителей такая? Мол, "вы - сестры, должны дружить, а вы..."

Відредаговано автором 14-06-2024 00:30:35

Доброго дня.

Втрата попереденьої форми стосунків з такою близькою людиною, може бути дуже не простою. Прикро, що зараз між Вами з*Явилась така дистанція, але навряд її можна пояснити просто "роз*їхались і завели сім*ї"? Не кажу, що це не вплинуло, але чи тільки це?

наші діалоги якісь такі поверхневі..

- а в якій обстановці Ви зустрічаєтесь? Для свята родини, чи одна для одної? Як Ви самі оцінюєте, на який рівень близькості готові зараз? Що самі кажете "глибшого"?
Я не знаю, як до цього ставиться Ваша сестра, але Ви заявляєте про бажання відновити близькість - тоді хтось з Вас має показати, що готовий на неї. Як можна чекати зближення, не відриваючись самостійно.

коли знаходжуся з нею вживу мені якось некомфортно і хочеться вийти з кімнати.

- як давно така реакція у Вас? і що емоції тоді? Чому некомфортно?

Також, важливо розглянути а що Вас с=зближувало раніше - які теми, цінності, погляди, відношення до інших.
Може бути так, нажаль, що нічого спільного із життя до - не залишилось. І це прикро. Але це не означає, що не можна вистроїти нові стосунки з новими, нинішніми цінностями.
Тільки треба розуміти - для чого Вам ці стосунки? Для формальної близькості? Для теплої дружби? В память про старі стосунки?
Важливо прояснити це для себе і тоді стане ясніше і бачення Ваших сестринських відношень

Моя проблема в тому, що я тримаюся за той минулий образ людини, з якою мені було дуже добре і я ніби боюся визнати, що так більше не буде.

- власне так і є. І коли уявлення та очікування розбігаються з реальністю - важко це сприймати і можна отримати дуже енприємний досвід.

От і думаю можливо все ж варто зрозуміти, що ми виросли

- в першу чергу, що Ви і сестра змінились. Спробувати побачити її і себе сьогоднішнім поглядом. Що є спільного зараз, які погляди різні, у чому категорично не погоджуєтесь, а де можна примиритись.
І чи потрібні близькі стосунки з тією сестрою, якою вона є зараз? Чи можливі вони, без відчуття дискомфорту для Вас? Чи можливо, з нинішніми обставинами - бачитись на свята є достатнім.

Прояснивши відкрито дял себе ці моменти, думаю можна буде поглянути на себе та неї по іншому і сформувати нову позицію. .якщо будут труднощі, можна провести все це з підтримкою психолога

Доброго дня!

"Моя проблема в тому, що я тримаюся за той минулий образ людини, з якою мені було дуже добре і я ніби боюся визнати, що так більше не буде. От і думаю можливо все ж варто зрозуміти, що ми виросли"

Вот вы сами и ответили на свой вопрос.
Вы выросли - изменились - и да такое бывает... что люди больше не чувствуют близости или родства.
Что ковид - что война - это сильнейшие стрессовые испытания - который каждый проходит по своему - и дает свой отпечаток у каждого по разному - люди через такие события могут сильно трансформироваться и изменится.
И это их право! Вам тяжело принять ее право на кардинальные перемены - и на отказ с вами общаться.
Вам хочется, чтоб было все как раньше - но оно уже врядли таким будет...
Так что, наберитесь мужества - и признайте факт реальности - и вы и сестра изменились - уже все.
Такая данность.
Вас она триггерит - возможно из того, что вы уже не может контролировать ситуацию?
И что вас она перестала принимать?
Неприятно же когда не принимают...
Или триггер пошел - потому что и вы тоже изменились - за эти 5 лет?
И просто пока этого не замечаете!
Хотя многое понимаете!
Лучше всего с психологом такие глубинные темы проработать.