Question

26-03-2025

Добрий день. Маю донечку, майже 6 років. В садочок не ходили жодного разу, завжди зі мною, може іноді трошки прогулятися з бабусею. Вперше пішли на гурток в 3 роки, пару занять і стала плакати, забрали, через рік пішли на арт терапію, декілька занять, почала плакати, забрали, потім танці, все те саме, ,і це знов пішли через майже рік, два місяці ходила дуже подобається все получається, пішли на малювання теж радіє дуже подобається. Перехворіли ГРВІ, прийшли на танці сльози плаче, до танцювала, наступного разу плакала дуже сильно, тренер сказала чого плакати мама все одно раніше не забере, це вона мені потім розповіла, і дуже гірко плакала із-за цього, але я у вікно побачила і забрала. Розмовляємо спокійно питаю що лякає, каже я не знаю, я хочу танцювати, я стараюсь пояснити що це для здоров'я, для розвитку треба чимось займатися, добре піду ідемо біля дверей просто жах в очах, але на середину заняття зайшла, кажу бачиш яка ти крута, впоралась, наступний раз знов розплакалась вийшла, плаче така паніка в очах кажу пішли краще додому, ні хочу танцювати зайшла знов плаче, я кажу ми тебе любимо і без танців не треба страждати так, пішли. Прийшли наступного разу на малювання, зайшла знов сльози вискочила, я питаюсь і м'яко і твердо вже казала будеш ходити бо людина має чимось займатись, якщо тут ні підем шукати інші ,якісь гуртки, ні не хочу хочу тут. І просто ужас в очах, я в розпачі. Дитина розумна комунікабельна з дітьми грається з дорослими спілкується, дуже рано почала говорити, в 4 сама почала читати, россуждає як доросла людина, дуже артистична, всьому двору устроює концерти, танцює, співає. Ми живемо в Україні, в країні війна ,але при дитині не пугаємось не лякаємось , вона не знає що таке взриви, не чує, але звісно сказати що все прекрасно не можна і вона може відчувати все одно від батьків страхи але ж наче все намагаємось робити спокійно, повна родина, живемо добре шолома не повишаєм навіть. Я боюсь ,що травмую її якщо вона буде сидіти зі мною скільки ще, має вже займатись з іншими звикати, тому що всього року ще й в школу. А з іншого боку вона так плаче, що я боюсь що дитині стане погано, вона плаче в очах паніка, вся покривається червоними плямами, але я піду за ручку двері береться плаче ще більше, наче там будуть бити зараз . Буду дуже вдячна за допомогу🙏🙏

Вопрос от: Yuliia; Возраст: 37

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

26-03-2025 19:26:47Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 380279 для Алла Григорівна

Дуже дякую 🥰 Панічних атак нічого такого немає, але дійсно тривожність є і стосовно війни і стосовно фінансів переживання внутрішні. І в дитинстві дійсно була дуже прив'язана до мами але відправляли до бабусі навіть пом'ятаю як я плакала.

26-03-2025 19:43:15Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 380280 для Валентина Михайловна

Доброго дня. Не ходила в садок тому що ми з чоловіком вирішили так, в країні війна в садочку в нашому селі укриття немає, вирішили що буде так. Ми ходимо звісно гуляємо спілкуємось з купою дітей в дворі багато друзів. З бабусею трошки тому що бабуся не хоче нянчитись. З батьком прекрасні стосунки, багато гуляють без мене ходять в розважальні центри і всі разом проводимо багато часу. Без доньки не їздимо, тому що ніхто не може залишитись з нею окрім нас. Знаю, що дитина відображає стан мами, але як з цим справитись і не перекладати на дитину свої переживання? Наче і не дуже переживаю, бачу позитивне навкруги, звісно війна наклала відбиток, але намагаюсь не погружатись в то, відволікатись кожні вихідні їздимо в місто гуляєм ,ходимо в театри, кіно, спілкуванням з друзями.

26-03-2025 20:15:22Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 380289 для Валентина Михайловна

Її них з ким залишити, але гуляє декількох годин з бабусею нормально. На більше мені її залишити нема з ким. Я не знаю наскільки тривожний, як це виміряти?) до подружок не ходе, у нас тут так чомусь ніхто не ходе, спілкуються на вулиці.
Ні, вона була на танцях зі сльозами і танцювала сама все заняття, я забирали тільки коли істерика була така що я бачила зі сторони у вікно що дитина в істериці більше 15 хвилин, труситься, вся в червоних плямах ,тренер займається іншими дітьми, дитина стоїть і труситься, тоді лише забирала. На підготовку до школи не ходе, у нас тут немає підготовки, вона вміє читати сама з 4 років, рахувати складати і т.д.

26-03-2025 20:19:50Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 380279 для Алла Григорівна

Дякую вам дуже 🙏
Мама залишала вже з малих років у бабусі в селі, на все літо. Важкеньки були часи, мама багато працювала , батько мій випивав і рано помер. Мама коли як але зазвичай була спокійно і завжди заспокоювала якщо десь якісь переживання. Нічого такого страшного я з дитинства не пам'ятаю, все було більш менш нормально, не вистачало грошей подекуди.

26-03-2025 21:34:21Дополнение от автора

Я не знаю точно вік, але дуже мала була, помню ці моменти розставання дуже плакала, потім заспокоювала і місяцями була у бабусі. Напевно коли вже в школу пішла то їздила вільно,наче так. Батько випивав щось бурчав але не буянив, не помню особо поганого, можливо сварились,помер вже коли не жили разом батьки, було 11 років, часу не проводив зовсім ніяк ніколи ,тому це не був якийто удар мені, просто так сталось і все.
Так звісно ви праві то виправдення напевно, але зараз де я живу немає тут близьких подруг, а на няню коштів, але ви праві, я переживаю, що дитина буде страждати, напевно це з мого дитинства страхи ,а ще як додалась війна боюсь, що якщо що десь, то дитина злякається без батьків, чужа людина не відомо як себе поведе в стресовій ситуації,тому напевно так. Але з бабусею вони годинами гуляють і нема у мене тривоги, де вони я навіть не знаю. На гуртки приходе я спокійно віддаю її тренеру чекаю в холі, лише коли вона сказала що прийди подивись на мене і почала тоді плакати, і вже від того пішло. Але і інші заняття тепер таке.
Я навіть розумію що мені зараз пішли страхи що в школі в нашому селі нема укриття, є поряд приватна школа, але поки немає на неї грошей і коли я почала про це переживати, дитина одразу від усіх занять відмовилась, і мені думка можливо вона не готова до школи і такий ось мені вихід прийшов не йти значить. Дитина мені получається вирішила проблему. Але я не хочу аби так було😱

26-03-2025 21:55:18Дополнение от автора

Мама працювала,нікому було нянчити, і бабуся забирала з міста в село, там же дитині корисніше. Мабуть ви праві, перенесла на дитину, згадую як я сумувала. З бабусею було дуже добре, вона піклувалась, лише гарні спогади. З чоловіком гарні стосунки, він працює я ні, є переживання за фінанси, я щаслива що я мама, мені з дитиною добре і я не хочу від неї відпочивати, мені не набридає бути з нею. Коли дитина з бабусею переживання є, але не критичні, я займаюсь своїми справами вдома. В основному переживаю щоб не було вибухів, бо бабуся може злякатися і налякати дитину, при нас з чоловіком ми не панікуєм а реагуємо спокійно.

26-03-2025 23:31:53Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 380308 для Ірина Василівна

Дякую дуже🙏

27-03-2025 10:58:48Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 380321 для Алла Григорівна

Дякую. А як же змінюватись не спілкуючись з психологами?

27-03-2025 10:59:57Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 380323 для Александр Федорович

Дуже дякую 🙏🙏

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

30-01-2024 Психологія...

11-02-2023 Дитяча психологія

12-02-2022 Психологія відносин

14-06-2021 Психологія... Консультування...

27-02-2021 Дитяча психологія

12-01-2021 Психологія стосунків

26-11-2020 Пам'ять... Психологія....

12-11-2020 Психологія людини...

19-09-2019 Депресія, стрес, сімейна психологія, емоції

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 1 · 2025-03-26 18:02:55

Доброго вечора Yuliia!
Те, що Ви намагаєтеся при дитині не показувати свої страхи - величезний вам респект, насправді!
Але справа в тому, що дитина реагує не стільки на зовнішні прояви батьків, скільки на їх внутрішній стан.
Тобто, дитина має ті ж самі страхи, переживання та тривоги, які мають і батьки. І якщо, наприклад, у когось з вас є, наприклад, прояви високої тривожності чи панічні атаки, або ж хтось з вас в дитинстві був дуже прив'язаний до своїх батьків і важко переживав розставання - те ж саме може передатися і дитині. Бо батьки та діти - це одне ціле і багато в чому повторюють одне одного.
Як Ви самі в дитинстві реагували, коли поруч не було батьків?
Чи прив'язливі до близьких людей? Чи є у Вас схильність до тривожності?

Відредаговано автором 26-03-2025 18:04:33

Answer 2 · 2025-03-26 18:22:05

По какой причине дочка не ходила в садик?
Вы пишите, что дочка всегда с вами, с бабушкой иногда может прогуляться немного. А почему так? Вы не гуляете ни с кем, никуда не ходите, не ездите без дочери?
Какие отношения у дочки с папой?
Какие отношения у вас с мужем?
Проводите ли вы время с ним без дочери?
Часто неспособность ребенка оставаться без мамы, до слез, говорит скорее не про ребенка, а про маму. Тревога, страх оставить ребенка, слияние с ним приводит к тому, что ребенок, по сути, выдает наружу внутреннее состояние мамы.

Answer 3 · 2025-03-26 19:52:43

Про что вы переживаете, если оставите дочку с кем-то?
Война наложила, конечно, отпечаток и тревожность повысила, но дочке 6 лет, война 3 года, поэтому тут скорее первично ваша тревога.
Насколько вы тревожный человек?

цитата:

намагаюсь не погружатись в то, відволікатись кожні вихідні їздимо в місто гуляєм ,ходимо в театри, кіно, спілкуванням з друзями.

Дочка везде с вами?

цитата:

І в дитинстві дійсно була дуже прив'язана до мами але відправляли до бабусі навіть пом'ятаю як я плакала.

В каком возрасте это было?
Когда вы стали спокойно оставаться без мамы?
Что можете рассказать про свое детство?

Правильно ли я поняла, что если вы дочку пробовали оставлять и видели слезы в глазах, то вы ее забирали сразу, не оставляли?
Ходит ли дочка куда-то в гости к подружкам без вас?
Ходит ли на подготовку в школу, поскольку ей осенью в школу идти?

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 4 · 2025-03-26 20:13:11

Дякую Вам за відвертість.
У Вашої дитини, судячи з усього, така ж сама прив'язливість та тривожність, як і у Вас.
Саме тому жодні Ваші гарні слова та вмовляння не допомагають. Бо всі діти транслюють лише внутрішній стан своєї мами. Тому якщо дійсно хочете допомогти своїй донечці стати більш спокійною та врівноваженою, необхідно спокійною та врівноваженою стати саме Вам.
Тобто, потрібно шукати причини такої підвищеної
тривожності саме у Вас.
Це може бути як недолюбленість в дитинстві, так і "спадок" від Вашої мами.
Яким було Ваше дитинство? Чи достатньо було Вам тепла, уваги та любові від батьків? Як реагували батьки, мама, на життєві обставини? Чи була мама тривожною та за все сильно переживала?

Відредаговано автором 26-03-2025 20:15:50

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 5 · 2025-03-26 20:38:03

Так, часи були дійсно важкенькі... Це правда.
Ви пишете "Мама залишала вже з малих років у бабусі в селі, на все літо. Важкеньки були часи, мама багато працювала , батько мій випивав і рано помер..." Співчуваю, що прийшлося, фактично, рости без батька.
На моє переконання, у Вас залишилися глибокі непрожиті дитячі травми, пов'язані як з тим, що мама не могла Вам дати того необхідного тепла та любові, якого Ви дитиною потребували, бо багато працювала. Хоча, до цього можуть бути ще певні компоненти... Так і глибоко почуття незахищеності. Адже, за це відчуття відповідає батько. Це лише він, як чоловік, та батько може бути тою опорою та захистом, яких так потребує дитина і особливо, дівчинка.
Але батько пив а потім його не стало. А якщо пив, атмосфера в родині навряд чи була гармонічною...
Та і питання фінансів набагато глибше і, знову ж таки, родом з дитинства. Це, як правило, певні підсвідомі програми та установки, які передаються, так би мовити, у спадок дітям від батьків...
Розумію, що Вам би хотілося просто почути якусь дієву пораду і все одразу виправити, але... Такі питання одними порадами не вирішуються, на превеликий жаль. Бо потрібно почати працювати саме з Вами, а не дитиною.
Дитина почне себе поводити спокійно, як тільки зніметься внутрішня тривожність у Вас. А це робота з дитячими травмами. Тому потребує індивідуальної консультації

Answer 6 · 2025-03-26 21:01:31

Вы не ответили на эти вопросы:

В каком возрасте это было? Я про то, что вы плакали, оставаясь у бабушки
Когда вы стали спокойно оставаться без мамы?
Что можете рассказать про свое детство?
и
Про что вы переживаете, если оставите дочку с кем-то?
Оставить ее можно с подругой, найти почасово няню.

Вы пишите отец выпивал и рано умер.
Как выглядели его "выпивал"? Это были запои или просто частые употребления спиртного?
Каким он был, когда был пьяный?
Сколько вам было лет, когда отец умер?

Відредаговано автором 26-03-2025 21:01:48

Answer 7 · 2025-03-26 21:41:22

цитата:

місяцями була у бабусі.

Как вам было у бабушки?
По какой причине вы надолго оставались у бабушки?
Месяцами это на сколько?

Почему-то мне кажется, что поскольку вы были без мамы и страдали, то вы свои переживания перенесли на дочь. Как будто, чтобы ее уберечь.

Что вы думаете, чувствуете, когда представляете, что дочка остается без вас с кем-то?
Как вам самой, когда она остается у бабушки?
Какие у вас отношения с мужем?
Как вам быть мамой?

Ірина Василівна Гуральчук психолог · Answer 8 · 2025-03-26 23:18:07

Доброго вечора. Ваші переживання зрозумілі, адже дитині, яка не звикла залишатися без мами, може бути складно адаптуватися до школи.
Причини такої поведінки можуть бути в тому, що дитина була з Вами весь час і її автономність, навичка заспокоюватися самостійно не розвивалась. Може передаватися і Ваша тривожність. Можуть бути інші причини.

Можна також звернутися до психіатра, пройти обстеження щодо можливих порушень, які можуть зумовлювати складнощі з адаптацією, через що вона не може витримувати емоції і заспокоюватися в стресових умовах (нове середовище, нове оточення, відсутність мами поруч) — чи є необхідність у консультації фахівця з психічного здоров'я, мабуть, Вам видніше.

Щоб допомогти дитині вирішити проблему з адаптацією у соціумі, може бути корисною Ваша індивідуальна психотерапія, щоб Ви знали як себе поводити з дитиною і допомогти їй подолати ці труднощі. Бо як Ви помітили на практиці тієї ж арттерапії, дитині це не завжди підходить, і тісна довірлива взаємодія дитини можлива наразі найбільше з Вами. Тобто співпрацюючи з психотерапевтом Ви можете стати по суті психологом для дитини та знайти найкращі шляхи вирішення цього питання.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 9 · 2025-03-27 10:31:53

"Дитина мені получається вирішила проблему. Але я не хочу аби так було😱"
Якщо Ви не хочете, щоб так було, потрібно почати працювати над своїми дитячими травмами та страхами.
А такі речі ніякі переписування з психологами не вирішуються. Це конкретна робота з Вашими травмами та внутрішніми блоками.
Те, що Ваш чоловік працює і Ви займаєтеся дитиною та не працюєте, насправді, прекрасно!
Але...
Якщо Ви хочете, щоб у Вашій родині все було добре з реакціями донечки та фінансами, потрібно перестати тривожитися. Та, як кажуть, легко сказати, а от як перестати, правда?
Ми можемо тисячу разів знати у чому причина, але аж ніяк її не вирішити. Бо це рівень наших почуттів та емоцій, тобто, рефлексів. А рефлекси розмовами не змінюються.
Насправді, я Вам все одразу написала у перших двох коментарях. Кожна людина має право вибору, або все життя "наступати на одні і ті ж граблі", сподіваючись, що якось саме пройде просто поговоривши про проблему, або швидко змінити своє життя.

Відредаговано автором 27-03-2025 10:34:58

score 1 · Answer 10 · 2025-03-27 10:54:11

Доброго дня. На мою особисту думку в Вашому випадку суто проблема сепарації.
Загалом, перебіг сепарації в цьому віці залежить не лише від матері, ситуації в сім'ї та навколо, але й від особливості самої дитини. Одна дитина скаже "Йди, я хочу погуляти сама", інша - не відходить навіть на крок.
Емоційний контакт у Вас з донькою гарний, ви завжди поруч. Ви дуже важлива частина її світу, частина її самої. Тому без Вас, батька, бабусі, вона відчуває себе погано. Крім того, скоріш за все, вона отримує від Вас чи через Вас все, що їй потрібно. Тобто досвіду переживання фрустрації в неї небагато. Але вона дорослішає і відстань, на яку вона може "відійти" від Вас повинна збільшуватися.
Якщо я правий щодо фрустрації, то я пропонував би Вам, дещо штучно, інколи не задовільняти її вимоги. Щоб вона отримала досвід "не отримання бажаного" і навчилася з цим бути, не боячись, що це її зруйнує.
Щодо школи я бачу дві стратегії для Вас.
1. Різкого відходу. Ви залишаєте її на чітко проговорений з нею час десь, де нема Вас, її батька чи бабусі. Наприклад на танцях чи малюванні. І робите так, доки вона не звикне. Це доволі жорсткий спосіб. Можна трохи змягчити, пообіцяв, якщо вона буде добре себе поводити, якісь подарунки. Не обов'язково куплені речі, це може бути прогулянка кудись, чи що Вона любить.
2. Повільного відходу. Ви фіксуєте час, який вона може провести без Вас і залишаєте її кожного разу на більший. Це тривалий процес. Вимагає багато зусиль і контролю за собою від Вас. Але він набагато м'ягший. Я б почав з залишання її в окремій кімнаті, чи в дворі, в тому оточенні, до якого вона звикла. Потім можна підти кудись, де вона теж бувала, наприклад, дитячий майданчик. Не важливо, з якого часу ви почнете - 5 хвилин, чі година. Це вливає лише на загальну довготривалість.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 11 · 2025-03-27 13:00:42

"Насправді, я Вам все одразу написала у перших двох коментарях. Кожна людина має право вибору, або все життя "наступати на одні і ті ж граблі", сподіваючись, що якось саме пройде просто поговоривши про проблему, або швидко змінити своє життя" за допомогою психолога, який вміє працювати з почуттями та рефлексами.