Работа с психологом, психотерапевтом

я вот смотрю и читаю вопросы и ответы. складывается такое ощущение, что психологи тут сверхлюди, и по чужим словам и интепритациях, определяют мотивы поступков других людей, чуть ли не избавлю от запора и доведу до оргазма по фото. не общаясь при этом с самим обьектом обсуждения. при этом (не буду называть имя и фамилию тётеньки) позволяет себе самоутверждатся в процессе ответов с другим психологом:
цитата:
истину знает только он сам.
ответ:
Его истина - это не тайна за семью печатями. Потому что является проявлением его характерологических особенностей и поведенческих паттернов. И безусловно мотивы другого человека отчетливо видны со стороны - но только для тех специалистов, кто учил в университете, как минимум, психодиагностику и психологию личности.
цитата:
Это все догадки.
ответ:
Психология - это наука, а не догадки. В ней существуют свои "законы" и даже формулы. Но конечно же, это всё надо знать.
и т.д. лень искать и пративно читать это.

Возникает один вопрос: А зачем тогда тут психологи? что б посамоутвердаться на фоне чьих то проблем? показать насколько я более опытен или лучше знаю, или лучше зубрил в университете? Зачем это все тому, кто задал вопрос. ему и так хреново, по себе знаю. а тут еще и начинается:
диагнозы разные, длительность терапии выдают, это по одном сообщении.

мне все равно, что вы там не поделили, или в чем соревнуетесь. на мой взгляд некомпетентные люди с образование и статусами не должны отвечать. как правило человек в отчаяньи пишет сюда и тут его принимают не лучше, чем в его среде.

ну это только мое мнение.

Питання таке, що робити якщо немає можливості проходити платні консультації, всі радять звернутися до психолога або психотерапевта.
Проходила одну безкоштовну консультацію у психотерапевта, сказали потрібно записуватися на платні консультації далі, нічого толком не зрозуміла окрім того що мені потрібно пити ліки від тревожності та антидепресанти.
Через погане моральне самопочуття не можу піти на роботу на повну ставку, зараз маю лише підробітки і то не завжди..плюс дитина маленька.
Турбують суіцидальні думки нав'язливі, страшно жити і нічого не хочеться, особливо від думки що без купи грошей ніхто не допоможе (

Добрий вечір!
Вийшло так, що я ходжу до того ж психолога, що і моя мама. Я не дуже хотіла цього спочатку, але..
І ось моя мама закінчила терапію, і коли я вже почала займатись з цим психологом, вона вже не займалась.(інколи брала консультації, коли було потрібно)
Ми нещодавно з нею посварилися і через декілька днів, мама знову взяла консультацію. Я почула, що вона розповідає про мене і нашу сварку. Вирішила підслухати(знаю, що це погано) і почула, що психолог ділиться трішки тим, що я розповіла на консультації. Можливо, це щось незначне, але все одно, мене це трохи стривожило.
Я почула, як психолог каже моїй мамі, що вона не очікувала, що я виявлюсь настільки травмованою і що скоріш за все я ніколи не стану тієї людиною, якій буде легко спілкуватися з іншими, але мені може бути краще і легше.
Не знаю, це якось… вбило мої надії? Мені просто стало погано.
Мені не подобається, що вони обговорюють мене і потім психолог буде спілкуватися зі мною і знати про мене щось те, що розказала мама.

Можливо, варто змінити психолога? Хоча, я займаюсь з нею уже ~3 місяці і вона багато чого дізналася про мене. І мені не сильно хочеться починати все з початку з іншою людиною, але мені неприємно знати, що мій психолог ще психолог моєї мами. І іноді мені незручно «пожалітись» на маму через це.
Буду вдячна за відповідь!