Психологічна відкритість до нового в собі і навколишньому світі.

» Самопізнання » Психологічна відкритість до нового в собі і навколишньому світі.

«Як ми живемо щодня?» – запитую подумки уявну дорослу людину років так ….та будь яких років як молоду, так і після 35-40? «А як? - відповідає уявна людина, – майже одне й те саме: вирішення особистих, робочих і побутових питань, життєві, економічні та соціальні кризи, вирощення дітей. Якщо всі здорові – то гаразд. І йдемо далі, так по роках. На п-ному колі вже «крутиться голова» від одноманітності та хочеться чогось…».

Хто має зробити ваше життя цікавішим? Президент, Прем’єр, друзі, чоловік, дружина, співаки, пародисти? Та…Ви самі. «Ого! – відповість мені пересічний житель містечка або села, – і як то?»

Інколи молодь, та і дорослі влаштовують вечірки, свята, розважаючи таким чином себе, сім’ю та друзів. Інколи можуть поїхати в гості до близьких родичів. Приємно стає якщо підтримуєш і допомагаєш близьким, друзям. І все. «А що ще?» – запитаєте ви. Є ще сфери життя, які роблять його цікавим, розширюють межі інтересів, допомагають власній справі, дають змогу знайомитись з новими людьми, спілкуватися з новими місцями, і….навіть дізнаватися щось нове про себе: бачити себе, випробовувати себе, спілкуватися з собою через інших людей. Про що я так приховано веду мову? Та про мандрівки.

Пригадався улюблений фільм багатьох поколінь жителів російськорозуміючих просторів – «Бриллиантовая рука» (рос.). Мандрівка до Італії принесла головному герою багато випробувань, як тілесних, так і психологічних. З скромної людини Горбунков (Юрій Нікулін) став ледве не Джеймсом Бондом, сміливим, підприємливим, відданим справі, готовим до випробувань (не виключено, що таке перевтілення стало новиною і для нього самого). Навіть сімейні стосунки, спокійні і передбачувані, стали цікавими, засяяли новими кольорами любові та взаємного інтересу. Звісно, художній фільм використовує перебільшення, прикрашання, пригоди і безліч курйозів для підтримання нашого глядацького інтересу. В звичайному житті, в реальних наших мандрівках таких пристрастей звісно менше, хоча….за бажанням замовника можливо. Це є особливості туристичного сервісу, але зараз я про інше.

Я хочу поговорити про внутрішні та зовнішні перепони, які тримають багато пересічних громадян вдома, у полоні буденності, з мріями перед телевізором про цікаві країни, з фантазіями, як у них добре, а у нас… – ну ви знаєте як. Таких перепон для мандрівок ми можемо вибудовувати дуже і дуже багато.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Серед найпоширеніших внутрішніх є ті, що підживлюються особистісними чинниками, наприклад тривогами перед новим і непередбачуваним («а якщо я не знайду, де зупинитися на ніч»; «загублюся, захворію»; «мене пограбують»; «на кого я залишу домашніх тварин»; «у мене маленька дитина 6 років, як її буде зі мною» тощо). Звісно, що передбачити всі труднощі не можливо не лише в мандрівках, а й взагалі в житті. Психологи називають ці тривоги «нетерплячість до невизначеності, багатозначності». Протилежною особистісною якістю є прийняття невизначеності, яка спирається на спокійне впевнене ставлення до відсутності однозначних відповідей, емоційна рівновага в ситуаціях, коли не зрозуміла суть того, що відбувається і лише в загальних рисах зрозумілий кінцевий результат (або й не зрозумілий), прийняття невизначеності мети і невиразності очікувань. Розвиток цієї особистісної якості не легкий, проте її можна в собі плекати: засобом підвищення самодовіри і самоприйняття, підвищення стресостійкості, розвиток терпимості, готовності до конструктивного вирішення конфліктів тощо.

Наступна розповсюджена причина – прагнення чогось незвичайного, чого немає або й не може бути взагалі («от би виграти в лотерею мільйони, тоді я б поїздив світом, а так - хіба то мандрівки»; «моїй дитині 4 роки хіба з нею відпочинеш, це ж їжа інша, ліжечко треба»), або ще його називають особистісним перфекціонізмом. В цій причині багато всього намішано, проте бажання бути найліпшим, мати найбільше і найкращої якості може вичавлювати всі інші прагнення і добре спотворювати життя неприємними почуттями невдахи, заздрості, ревнощів. І якщо Вам такі почуття ще невідомі, що прагнення бути най-най-най може призвести до них. Часто люди вважають, що насолода від мандрівки залежить від кількості грошей, які в неї вкладаєш. Ця настанова активно нав’язується рекламою, та й знайомими, які з особливою насолодою розповідають скільки грошей коштували вечірки, випивка, катання на різних видах транспорту, вартість номеру в готелі. Тобто виходить отака залежність «вклав багато – отримаєш щастя і задоволення, не вклав – не отримаєш». Проте вона є неочевидною і неоднозначною. Звісно можна купувати саме те, що хочеш і бути щасливим. Важливим є також вміння отримувати насолоду від отриманого не зважаючи на розміру вкладеного капіталу.

Ще одна причина може бути похідною від перфекціонізму, і проявляється у знецінення того захоплюючого, що є поряд («от аби поїхати в пустелю Сахару, або хоча б Єгипет, а що там наші Бірючий острів, чи Мигія на Миколаївщині, Козелець на Чернігівщині»). Чим більше людина прагне чогось такого, ідеального, надкрасивого, тим більше вона знецінює те, що є поряд, яке здається таким маленьким і нікчемним в порівнянні. Тобто виходить така собі карусель, чим вище розгойдуєш тим нижче опускається потім шалька, і тим моторошніше самовідчуття.

Ці різновиди перепон утримують не лише від мандрівок, а й від багатьох інших спроб у житті: нових знайомств, помилок та досягнень в професії, захопленнях. Вони немовби заточують людину в пута буденності, переживаннях реальних чи уявних проблем. Людина топчеться на місці або, тікає від них, а насправді залишається в полоні неприємних емоційних переживань і страждань.

Серед зовнішніх перепон найвагомішими є фінансові: «для мандрівок потрібні достатньо великі гроші, щоб обладнати авто, купити спеціальний одяг, а яка коштовна вартість перельотів, готелів тощо». Так, можна тривалий час готуватися, накопичувати ресурси, а потім насолоджуватися тим, що «дорого і все включено». Після мандрівки з задоволенням спостерігати за реакцією знайомих і колег, які розглядаючи фотографії, зеленіють від заздрощів або розсипаються в захваті. Можна вирушати в мандрівку по рідній країні або закордон з маленькими чи великими туристичними фірмами, які організовують одно-кількаденний відпочинок. І покладатися на їхній смак, залежати від забаганок членів та керівників групи.
А можна планувати самостійно і вирушати інакше.

Для будь яких мандрівок як всередині країни так і за межами, важливо зорієнтуватися в загальних рисах вибраного напрямку. Відсутність необхідної інформації важлива перепона, хоча я б її швидше назвала як «знати де шукати і як розподіляти ресурси». Допомагає в подоланні такої перепони насамперед звичайний пошуковий інтерес. Інтерес взагалі є базовим чинником який стимулює до активності, забезпечує пізнання нового, емоційно заохочує людину. Інтерес - це людське джерело енергії, це той драйв (drive – анг. їхати), що дає сили і розпалює спрагу до життя. Коли є інтерес, то з’являються і бажання прикласти зусилля, щоб знайти, дослідити, виявити, дізнатися, проявити себе. Інтересів бажано мати кілька, щоб вони могли підтримувати і взаємодоповнювати. І тоді, чого б одним з інтересів зробити пізнання себе і світу навколо?

Найпростіший варіант джерела інформації це Інтернет, хоча і не єдиний, до якого додається стійке бажання пошукати щось цікавеньке через інші джерела: журнали, путівники, розповіді друзів чи випадкових знайомих тощо.

І на завершення, не мандрівками єдиними живе людина, проте духовна та інформаційна відкритість може допомагати, знаходити власний життєвий сенс, отримувати внутрішню свободу, творити своє життя і допомагати відкриватися близьким.

Прагнення урізноманітнити свою буденність є нічим іншим як бажанням отримувати насолоду від життя, від будь яких його сторін. Вмінню насолоджуватися і отримувати радість, виявляється, треба вчитися. Російський психолог Володимир Ромек вважає, що відповідальність за нездатність насолоджуватися життям лежить на дефіцитарному чи антигедоністському стилю научання.

Дефіцитарний він розуміє як такий, коли дитина чи дорослий концентрується на браку об’єктів насолоди і коли для повного задоволення чогось все одно не буде вистачати. Вважаємо, що часто така дефіцитарність базується на заниженій самооцінці, пошуку недоліків у оточення, на негативній зворотній оцінці, критиці з боку ближніх.

Агедоністичне научання характеризується через добре сформовані навички страждання, вміння переживати негативні почуття на противагу позитивним об’єктам. Людям з такими навичками звично страждати і не звично радіти. До речі, перевчити таких людей можна, використовуючи ті ж самі методи научання, якими було засвоєно страждання, тільки з позитивним забарвленням.

Опубліковано на сайті 09-09-2009

» Самопізнання » Психологічна відкритість до нового в собі і навколишньому світі.