Чому народження дитини стало причиною конфліктів та зневаги?

У Психолога » Вопрос психологу » Чому народження дитини стало причиною конфліктів та зневаги?
Доброго дня!!!!Надіюсь що ви зможете допомогти у моїй проблемі.Ми із чоловіком живемо разом 3 роки і у нас є маленький син.Із самого початку наші стосунки були дуже гарними,а із народженням сина ситуація в сімї йшла у гіршу сторону.З боку чоловіка та його рідні почали надходити докори,що я не справляюся із хатніми справами та не належно слідкую за дитиною,хоча допомоги з боку чоловіка не було ніякої.Коли до нас приїжали мої рідні,щоб якось мені допомогти,то це ще більше дратувало мого чоловіка.Я неодноразово говорила із чоловіком на цю тему,казала,що мені дуже тяжко,адже крім хатніх справ та маленької дитини я ще і навчаюсь в університеті на індивідуальному графіку за що получаю стипендію,та таким чином також вношу деякі гроші у сімейний бюджет.Але все марно!Житло та машину нам придбали його батьки,а мої допомагають нам продуктами а деколи і коштами.І ця тема також є однією із причин наших конфліктів.А ще моя свекруха завжди старається контролювати все що відбувається у нашій сімї,починаючи від фінансових проблем доходячи до самих відносин,що вже стало просто не терпимо.Вона завжди повторює мені,що якщо б вона не допомогла нам,то б я зараз із своєю дитиною жила на "помойці".Що ранить і дуже сильно мене принижує.Тому прошу вас,підкажіть як мені вирішити цю проблему.
Вопрос задан: ; Возраст: 22


консультация психолога онлайн
Ксения,муж ваш знает о том,что и как вы переживаете?мне так показалось,что,пока вы были бездетными,вы друг друга видели и слушали,вы как будто были в диалоге,были обращены друг к другу.А как появился ребенок - вы оба оказались "включены" в семейную систему - причем у вас эта система - одна(где муж и жена поддерживают и уважают друг друга),а у мужа - другая(где на жене все обязанности,она всем должна,и ни на кого не рассчитывает).Как будто вы не успели еще выстроить свою собственную с ним семейную систему,и каждый "пользуется" тем,что ему ближе - укладом родительской семьи.Сейчас вы могли бы рассказать ему,каково вам?не просто пожаловаться,а как вопрос,который надо как-то решать.Почему мне кажется,что диалог у вас сейчас не налажен - вот вы пишете,что его сильно раздражало,когда ваши приехали помогать.Это значит,что - что вы с ним не обсуждали,или он был против,а вы все равно сделали,или как?

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Ваша ситуація нагадує мені стан заручника, наче ви з дитиною опинились в середовищі ворогів.
Наскільки близькі ваші з чоловіком стосунки?
Якими ви хочете бачити ваші стосунки?
Чи живете ви з чоловіком окремо від інших родичів?

комментарий
рекоммендовать:

18-06-2014 19:55:00Дополнение к вопросу
Я виховувалась у сімї простих людей,де мене навчали пожати людей незалежно від їхньої поведінки,де мені з малечку прививали самостійнісь.У мого чоловіка виховання було зовсім іншим-його матір,ще коли йому було 3 роки залишила його на бабусю та поїхала за кордон,а потім до неї поїхав і батько разом із молодшим братом,а мій чоловік так і залишився жити із бабусею.Тому його виховання із боку батьків відбувалося тільки через телефон,що і продовжується й зараз.Коли вони нам придбали окреме житло,я розмовляючи говорила:"Я вдячна вам за допомогу,але дайте нам шанс самостійно будувати своє життя!"В результаті чого матір чоловіка і надалі його "наповнює" своїм навчанням.Я прагну тільки одного,щоб ніхто не вмішувався у нашу сімю,щоб просто дали нам можливість самим розбиратись у своїх проблемах та відносинах,та щоб у нашій сімї була любов та довіра,підтримка,розуміння як і раніше.А ще хочу,щоб мій чоловік зрозумів,що не головне чиї батьки більше дали фінансово,а головне те,що вони у нас є!

18-06-2014 19:59:39Дополнение к вопросу
Я навіть деколи замислювалась над тим,щоб просто винайняти житло і переїхати туди,почати все спочатку,щоб довести його батькам,що ми зможемо досягти все самостійно,але я знаю,що мій чоловік це не схвалить.А руйнувати сімю і залишати дитину батька не хочу.


консультация психолога
Ксеніє, доброго дня! З одного боку дійсно відчувається, що вам важко: маленька дитина, відсутність допомоги чоловіка, хатні обов`язки, ваше навчання. Дуже багато як для однієї людини. Коли людина втомлена і не відчуває підтримки, то може бути багато злості і роздратування. Чи є вам коли відпочити? Чи є від кого взяти підтримку, тепло, визнання і повагу? Ви пишете, що визнаєте і поважаєте інших людей, а від них (особливо від свекрухи) не отримуєте визнання про те, що ви гарна дружина і мама. Питання не в тому, як змінити свекруху, бо швидше за все, це неможливо, а в тому, де вам брати це визнання і як самій навчитися визнавати себе. На це може бути спрямована робота з психологом. До побачення.

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
"Я прагну тільки одного,щоб ніхто не вмішувався у нашу сімю,щоб просто дали нам можливість самим розбиратись у своїх проблемах та відносинах,та щоб у нашій сімї була любов та довіра,підтримка,розуміння як і раніше."Просто замечательно. Там где двое строят отношения -остальным делать нечего.Зачем ваш муж посвящает других в ваши проблемы?

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Ксения, а Вы распределяли когда либо с мужем семейные обязанности? Попробуйте, очень помогает, можно сесть вдвоем и прописать все на бумаге.
А еще Вы на данный момент переживаете своего рода кризис в семейных отношениях, причиной которого является появление ребеночка. Я думаю об этом и о нарушенных границах вашей семьи можно детально поговорить с психологом.
Удачи Вам

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Ксеніє, мабуть вам дійсно-таки важко, що ви говорите навіть про розлучення.
Ви говорите, що не хочете руйнувати сім'ю, але що для вас у вашій сім'ї є цінним, чого шкода позбавлятись?
Пишете, що не хочете позбавляти дитину батька, але це вам не під силу. Батько у вашої дитини є і де б ви не жили, ваш теперішній чоловік все одно залишиться батьком.
Погляньте з іншого боку. Що, виростаючи, бачить син у вашій сім'ї? Він може всмоктувати свою провину за ваші стосунки, адже до його появи все було добре. Він живе поруч з мамою, яка відчуває приниження від близьких людей, але продовжує ім доводити власну спроможність. Бачить несамостійного батька, який слухається власних батьків, але не прислухається до дружини.
Як вам такий погляд?

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Уважаемая Ксения, Вы очень молоденькая мама, и потому нормально, что в Вашей жизни возникают подобные вопросы. Конечно, лучше было бы обратиться к психологу лично, и разобраться в процессе консультаций. Однако, в Вашем плотном графике это может быть проблематично. Задам Вам вопросы, ответы на которые могут помочь Вам разобраться.
- Вы лично просили свекровь о покупке квартиры, или это был их выбор?
- Тот порядок и уклад жизни, который есть сейчас в Вашей семье Вас устраивает? Если да, то какое имеет значение чужое мнение? Почему Вы на него реагируете? Это Вам помогает? Если нет - посмотрите, что хотели бы изменить и меняйте.
- Кто и что дает право Вашему мужу не уважать Ваше мнение и не ценить Ваши старания? Может быть здесь есть и Ваша доля? Тогда постарайтесь увидеть, какие Ваши действия дают право Вашему мужу обесценивать Вас и Ваших родственников. Найдите в себе уверенность в том, что Ваша семья такая же уникальная, как и его. Если это получиться, Вы найдете способ измениться и, таким образом изменить отношение мужа и его родни к Вам.
- Какие именно моменты больше всего задевают и ранят Вас? В этой зоне есть неуверенность и сомнения - укрепляйте эту зону, находите либо подтверждение правильности своих действий, либо подстраивайтесь под обстоятельства так, чтобы Вас эти вопросы не задевали.
- Вы довольны той атмосферой, в которой растет Ваш сын? Посмотрите, что хотелось бы изменить, обсудите это с мужем, объясните ему, как важно, чтобы ребенок рос в гармоничной и дружной семье. Например, спросите у мужа, хотел бы он, чтобы у его сына были такие отношения в семье, как у Вас и т.д.
На первое время Вам хватит для раздумий. И последний вопрос:
- Кому и что Вы должны? Получаете ли Вы адекватную отдачу? Сколько Вашей энергии уходит на переживание описанных Вами проблем? Вас это устраивает? Куда бы Вы еще могли потратить эту энергию?
Семья, особенно с ребеночком - это большой труд на всю жизнь. Желаю Вам научиться жить в семье с РАДОСТЬЮ!

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Работа с психологом-совместная работа. Без вашей активности, ваших ответов запрос не имеет смысла.

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Знаете Ксения, я читая ваши посты, почему то среагировал напряжением. такое ощущение, что вы конкурируете с его мамой за лучшее "мамское" место. Мужики обычно сами становятся охранниками границ семьи. Важно, чтобы он чувствовал, что он глава семьи. А вот если вы ему рассказываете, как ему быть и кого из семьи спровадить, то вы "наставник молодежи".
Ну и еще, из практики - с рождением ребенка, даже не важно какого пола, мужик чувствует себя брошеным и не важным. И тогда в паре поселяется напряжение, раздражение. Ребенок забирает себе маму на год как минимум.А в неком симбиозе мама - ребенок, мужику не особо место находится.
Кроме того, можно много слов мужчине говорить, но они же сволочи тоже чувствительные: если у вас в душе нет этого признания его как главы семьи, как главного мужчины вашей жизни, в слова не поверит.
Попробуйте обратить внимание в себе - кто он для вас - главный мужчина или обьект для исправления и перевоспитания.

комментарий
рекоммендовать:

20-06-2014 02:11:24Дополнение к вопросу
Я не прагну,щоб чоловік забув про своїх рідних чи зовсім відрікся від них, та стараюсь не тиснути на нього,бо в чомусь навіть його розумію.Я просто бачу ,що у нашій сімї зявились проблеми,можливо вони і не значні,але нам просто не дають у них самостійно розібратись.Получається,що і я немов у тунелі,де не видно світла,та одночасно і він у тій самій ситуації.Я тільки прошу його,щоб він просто поговорив і поясним своїм рідним,що їхнє ставлення до мене,до моїх рідних також напряму торкається і його,а ще більше нашої спільної дитини.Що йому також неприємною є ця ситуація.Що матеріальні ціності,на які вони постійно ставлять акцент не дадуть належного виховання їхньому внукові!!!!Адже мої слова,у порівнянні із його словами для них не мають ніякого значення.Із чоловіком ми цю розмову проводимо кожного дня,наче все він усвідомлює,усе розуміє,але ніяк це їм не пояснить.А чому?Це для мене загадка?І я впевнена на всі 100%,що між нами є любов,розуміння,але чомусь він це не показує.Я не із тих жінок,які хочуть всюди бути лідером,я завжди люблю надавати підтримку,завжди стараюсь зрозуміти,хоча натомість від нього нічого не вимагаю,адже я сама стараюсь справлятись із своїми труднощами.І наша дитина для нас саме насвятіше,що тільки може бути.Ми дуже довго готувалися до появи нашого синочка і морально і фізично,та зараз він для нас найбільша втіха,яка може бути,але це якось все окремо для чоловіка та окремо для мене. Бувають такі миті,де наша сімя виблискує як те сонечко(всі ми дружні,всі ми радісні,всі ми любимо одне одного,підтримуємо одне одного,розуміємо одне одного)і тут один телефонний дзвінок мами,де вона висловлює своє невдоволення,чи якісь її нові установи які мусиш виконати без оскарження-і знову все зводиться нанівець!Хоча моя точка зору є така-я у неї нічого не просила і нічого не вимагала,мені достатньо було і того,що у мене було раніше,у конфлікти із нею я не вступала,хоча вона багато разів мене на це провокувала,я терпіла як могла...а хотіла вона своєму синові допомогти,мала таку можливість-допомогла...за що ми їй вдячні,а я їй не зобовязана ціле своє життя "служити і стелитись перед нею".У допомозі я їй ніколи не відказувала,і поважаю її як людину,як матір свого чоловіка,як бабусю свого синочка,а і я хочу хоча б крихітку поваги від неї.

20-06-2014 03:29:21Дополнение к вопросу
Дорогі психологи!!!Дякую вам за те що стараєтесь допомогти мені у вирішенні нашої проблеми!!!!Я стараюся максимально чітко відповісти на ваші запитання.
- *Вы распределяли когда либо с мужем семейные обязанности?*
Так ми про це говорили,але все спирається на те,що чоловік тяжко працює і стомлюється.
- *Погляньте з іншого боку. Що, виростаючи, бачить син у вашій сім'ї? Він може всмоктувати свою провину за ваші стосунки, адже до його появи все було добре. Він живе поруч з мамою, яка відчуває приниження від близьких людей, але продовжує ім доводити власну спроможність. Бачить несамостійного батька, який слухається власних батьків, але не прислухається до дружини.*
Саме це мене найбільше лякає!Я боюся,що не вирішення данної проблеми і її запущення просто призведе до неповноцінного виховання дитини,або ж і до якихось психічних травм.Тому я прагну вирішити,а не тікати від проблеми!Якщо ж у мене вже не буде варіантів на спасіння,то вже просто прийдеться так вчинити.Хоч навіть страшно таке припустити!
- *Тот порядок и уклад жизни, который есть сейчас в Вашей семье Вас устраивает? *
ні,ні та ще раз ні,бо при всій моїй витримці,мене на довго не вистачить!
-*Если да, то какое имеет значение чужое мнение? Почему Вы на него реагируете? Это Вам помогает? Если нет - посмотрите, что хотели бы изменить и меняйте.*
Звичайно,від чужих думок,порад я не відказуюсь,але спочатку я це обговорюю із чоловіком,вирішуємо чи це нам потрібно,а далі діємо по ситуації.Інколи це дійсно допомагає,а інколи ні.Але у нашій сімї в більшості присутнім є не тільки поради,але і "накази"-так,і не інакше.мені одній це змінити не під силу!
- *Кто и что дает право Вашему мужу не уважать Ваше мнение и не ценить Ваши старания? Может быть здесь есть и Ваша доля? Тогда постарайтесь увидеть, какие Ваши действия дают право Вашему мужу обесценивать Вас и Ваших родственников. Найдите в себе уверенность в том, что Ваша семья такая же уникальная, как и его. Если это получиться, Вы найдете способ измениться и, таким образом изменить отношение мужа и его родни к Вам.*
Так як я розумію із його слів,та слів його мами,що основна проблема (вони так вважають),що мої батьки не хочуть нам допомагати більше,що їм простіше було мене видати заміж,щоб уникнути додаткових витрат.Але вони завжди нам допомагають,хоча не в таких розмірах...Вони завжди переживають за нас,коли у нас якісь проблеми,але вони ніколи не втручаються бо розуміють,що це тільки зашкодить!
-* Какие именно моменты больше всего задевают и ранят Вас? В этой зоне есть неуверенность и сомнения - укрепляйте эту зону, находите либо подтверждение правильности своих действий, либо подстраивайтесь под обстоятельства так, чтобы Вас эти вопросы не задевали.*
Я вже старалась так робити,всяко переконувала себе,що це просто слова,пусті слова,сказані для того,щоб вивести мене із рівноваги,заставити підченити собі,заставити сумніватись у своїх батьках...Але зрештою,накоплюється така образа,що аж хочеться всіх розірвати на кусочки...
-* Кому и что Вы должны? Получаете ли Вы адекватную отдачу? Сколько Вашей энергии уходит на переживание описанных Вами проблем? Вас это устраивает? Куда бы Вы еще могли потратить эту энергию?*
Питання тільки скільки кому я винна?Я вважаю що своїм батькам я винна подяку за їх виховання,свекру і свекрусі винна повагу за їхнього сина,чоловікові винна любов,повагу,увагу,сину-відповідне виховання!
Я інколи спати не можу,бо в голові у мене висить дана проблема,я тільки і думаю як це вирішити.А чоловік вважає,що ще я роздуваю із мухи слона,і що ніякої проблеми не має!
-*Важно, чтобы он чувствовал, что он глава семьи. А вот если вы ему рассказываете, как ему быть и кого из семьи спровадить, то вы "наставник молодежи".*
Так я це і роблю,я завжди стараюсь і з ним все обговорювати,радитись,приймати разом рішення,навіть коли йому щось не подобається я уступаю.Коли йому потрібна підтримка,я її даю.Я ніколи не вказую,а просто прошу.Прошу дослухатись до мене хоча б зараз,прошу підтримки хоч у цю тяжку для мене хвилину.Чому я можу завжди надати йому допомогу,а мені значить не треба?


консультация психолога онлайн
"Питання тільки скільки кому я винна?Я вважаю що своїм батькам я винна подяку за їх виховання,свекру і свекрусі винна повагу за їхнього сина,чоловікові винна любов,повагу,увагу,сину-відповідне виховання!"

Уважаемая Ксения, вопрос был поставлен несколько иначе: - Кому и что Вы должны?
Все, что Вы перечислили только в Вашей голове. Все, что сделали для Вас Ваши близкие - это их выбор, они хотели так сделать. А может не хотели, не планировали специально, но по каким-то СВОИМ причинам сделали. Причем здесь Ваше "ВИННА"? Вы можете выбирать БЫТЬ БЛАГОДАРНОЙ за те блага и отношения, которые кто-то Вам дал, но Вы никому ничего не ВИННА. Пока Вы переживаете состояние долженствования, Вы будете не спать ночами, думать, искать возможности "отдать долг". Только какой валютой Вы собираетесь рассчитываться с родителями, с мужем и т.д.? Придет время, и Вам будет предъявлен счет самой жизнью, когда пожилые родители будут нуждаться в Вашей помощи, муж в поддержке, а его родители в Вашем уважении и прощении (возможно). Вот тогда и будете отдавать. А сейчас спокойно, без чувства вины, с благодарностью принимайте любую помощь и поддержку, которую Вам дают близкие и дарите им в ответ Вашу любовь, признание, уважение, понимание, в конце-концов, что они такие, какие есть и надо их (свекровь и свекра) воспринимать в контексте их семейного уклада. Обижаться и "сливать" обиду мужу на его родителей - путь, по меньшей мере, не продуктивный. Вы ставите мужа "между молотом и наковальней". Самой обижаться тоже нет смысла - это Вам ничего не даст. Найдите в себе способ внутренне примириться с МАМОЙ (а не свекровью) своего мужа - такой, какой он ее любит и принимает. Тогда и в Вашей семье наступит мир и гармония. Удачи

комментарий
рекоммендовать:

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Вы не авторизированы! Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным на портале. Автору придёт ссылка на Вашу страницу пользователя, откуда он сможет отправить Вам сообщение.


Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается комметариев от неспециалистов.
qr