Чому народження дитини стало причиною конфліктів та зневаги?

Я виховувалась у сімї простих людей,де мене навчали пожати людей незалежно від їхньої поведінки,де мені з малечку прививали самостійнісь.У мого чоловіка виховання було зовсім іншим-його матір,ще коли йому було 3 роки залишила його на бабусю та поїхала за кордон,а потім до неї поїхав і батько разом із молодшим братом,а мій чоловік так і залишився жити із бабусею.Тому його виховання із боку батьків відбувалося тільки через телефон,що і продовжується й зараз.Коли вони нам придбали окреме житло,я розмовляючи говорила:"Я вдячна вам за допомогу,але дайте нам шанс самостійно будувати своє життя!"В результаті чого матір чоловіка і надалі його "наповнює" своїм навчанням.Я прагну тільки одного,щоб ніхто не вмішувався у нашу сімю,щоб просто дали нам можливість самим розбиратись у своїх проблемах та відносинах,та щоб у нашій сімї була любов та довіра,підтримка,розуміння як і раніше.А ще хочу,щоб мій чоловік зрозумів,що не головне чиї батьки більше дали фінансово,а головне те,що вони у нас є!

Я навіть деколи замислювалась над тим,щоб просто винайняти житло і переїхати туди,почати все спочатку,щоб довести його батькам,що ми зможемо досягти все самостійно,але я знаю,що мій чоловік це не схвалить.А руйнувати сімю і залишати дитину батька не хочу.

Я не прагну,щоб чоловік забув про своїх рідних чи зовсім відрікся від них, та стараюсь не тиснути на нього,бо в чомусь навіть його розумію.Я просто бачу ,що у нашій сімї зявились проблеми,можливо вони і не значні,але нам просто не дають у них самостійно розібратись.Получається,що і я немов у тунелі,де не видно світла,та одночасно і він у тій самій ситуації.Я тільки прошу його,щоб він просто поговорив і поясним своїм рідним,що їхнє ставлення до мене,до моїх рідних також напряму торкається і його,а ще більше нашої спільної дитини.Що йому також неприємною є ця ситуація.Що матеріальні ціності,на які вони постійно ставлять акцент не дадуть належного виховання їхньому внукові!!!!Адже мої слова,у порівнянні із його словами для них не мають ніякого значення.Із чоловіком ми цю розмову проводимо кожного дня,наче все він усвідомлює,усе розуміє,але ніяк це їм не пояснить.А чому?Це для мене загадка?І я впевнена на всі 100%,що між нами є любов,розуміння,але чомусь він це не показує.Я не із тих жінок,які хочуть всюди бути лідером,я завжди люблю надавати підтримку,завжди стараюсь зрозуміти,хоча натомість від нього нічого не вимагаю,адже я сама стараюсь справлятись із своїми труднощами.І наша дитина для нас саме насвятіше,що тільки може бути.Ми дуже довго готувалися до появи нашого синочка і морально і фізично,та зараз він для нас найбільша втіха,яка може бути,але це якось все окремо для чоловіка та окремо для мене. Бувають такі миті,де наша сімя виблискує як те сонечко(всі ми дружні,всі ми радісні,всі ми любимо одне одного,підтримуємо одне одного,розуміємо одне одного)і тут один телефонний дзвінок мами,де вона висловлює своє невдоволення,чи якісь її нові установи які мусиш виконати без оскарження-і знову все зводиться нанівець!Хоча моя точка зору є така-я у неї нічого не просила і нічого не вимагала,мені достатньо було і того,що у мене було раніше,у конфлікти із нею я не вступала,хоча вона багато разів мене на це провокувала,я терпіла як могла...а хотіла вона своєму синові допомогти,мала таку можливість-допомогла...за що ми їй вдячні,а я їй не зобовязана ціле своє життя "служити і стелитись перед нею".У допомозі я їй ніколи не відказувала,і поважаю її як людину,як матір свого чоловіка,як бабусю свого синочка,а і я хочу хоча б крихітку поваги від неї.

Дорогі психологи!!!Дякую вам за те що стараєтесь допомогти мені у вирішенні нашої проблеми!!!!Я стараюся максимально чітко відповісти на ваші запитання.
- *Вы распределяли когда либо с мужем семейные обязанности?*
Так ми про це говорили,але все спирається на те,що чоловік тяжко працює і стомлюється.
- *Погляньте з іншого боку. Що, виростаючи, бачить син у вашій сім'ї? Він може всмоктувати свою провину за ваші стосунки, адже до його появи все було добре. Він живе поруч з мамою, яка відчуває приниження від близьких людей, але продовжує ім доводити власну спроможність. Бачить несамостійного батька, який слухається власних батьків, але не прислухається до дружини.*
Саме це мене найбільше лякає!Я боюся,що не вирішення данної проблеми і її запущення просто призведе до неповноцінного виховання дитини,або ж і до якихось психічних травм.Тому я прагну вирішити,а не тікати від проблеми!Якщо ж у мене вже не буде варіантів на спасіння,то вже просто прийдеться так вчинити.Хоч навіть страшно таке припустити!
- *Тот порядок и уклад жизни, который есть сейчас в Вашей семье Вас устраивает? *
ні,ні та ще раз ні,бо при всій моїй витримці,мене на довго не вистачить!
-*Если да, то какое имеет значение чужое мнение? Почему Вы на него реагируете? Это Вам помогает? Если нет - посмотрите, что хотели бы изменить и меняйте.*
Звичайно,від чужих думок,порад я не відказуюсь,але спочатку я це обговорюю із чоловіком,вирішуємо чи це нам потрібно,а далі діємо по ситуації.Інколи це дійсно допомагає,а інколи ні.Але у нашій сімї в більшості присутнім є не тільки поради,але і "накази"-так,і не інакше.мені одній це змінити не під силу!
- *Кто и что дает право Вашему мужу не уважать Ваше мнение и не ценить Ваши старания? Может быть здесь есть и Ваша доля? Тогда постарайтесь увидеть, какие Ваши действия дают право Вашему мужу обесценивать Вас и Ваших родственников. Найдите в себе уверенность в том, что Ваша семья такая же уникальная, как и его. Если это получиться, Вы найдете способ измениться и, таким образом изменить отношение мужа и его родни к Вам.*
Так як я розумію із його слів,та слів його мами,що основна проблема (вони так вважають),що мої батьки не хочуть нам допомагати більше,що їм простіше було мене видати заміж,щоб уникнути додаткових витрат.Але вони завжди нам допомагають,хоча не в таких розмірах...Вони завжди переживають за нас,коли у нас якісь проблеми,але вони ніколи не втручаються бо розуміють,що це тільки зашкодить!
-* Какие именно моменты больше всего задевают и ранят Вас? В этой зоне есть неуверенность и сомнения - укрепляйте эту зону, находите либо подтверждение правильности своих действий, либо подстраивайтесь под обстоятельства так, чтобы Вас эти вопросы не задевали.*
Я вже старалась так робити,всяко переконувала себе,що це просто слова,пусті слова,сказані для того,щоб вивести мене із рівноваги,заставити підченити собі,заставити сумніватись у своїх батьках...Але зрештою,накоплюється така образа,що аж хочеться всіх розірвати на кусочки...
-* Кому и что Вы должны? Получаете ли Вы адекватную отдачу? Сколько Вашей энергии уходит на переживание описанных Вами проблем? Вас это устраивает? Куда бы Вы еще могли потратить эту энергию?*
Питання тільки скільки кому я винна?Я вважаю що своїм батькам я винна подяку за їх виховання,свекру і свекрусі винна повагу за їхнього сина,чоловікові винна любов,повагу,увагу,сину-відповідне виховання!
Я інколи спати не можу,бо в голові у мене висить дана проблема,я тільки і думаю як це вирішити.А чоловік вважає,що ще я роздуваю із мухи слона,і що ніякої проблеми не має!
-*Важно, чтобы он чувствовал, что он глава семьи. А вот если вы ему рассказываете, как ему быть и кого из семьи спровадить, то вы "наставник молодежи".*
Так я це і роблю,я завжди стараюсь і з ним все обговорювати,радитись,приймати разом рішення,навіть коли йому щось не подобається я уступаю.Коли йому потрібна підтримка,я її даю.Я ніколи не вказую,а просто прошу.Прошу дослухатись до мене хоча б зараз,прошу підтримки хоч у цю тяжку для мене хвилину.Чому я можу завжди надати йому допомогу,а мені значить не треба?