Question

11-10-2016

Працювала в 10 навч закладах ( за сумісництвом, через проживання в різних містах - такі причини). Стикнулась з проблемою: борюсь за свої права з начальством, не хочу працювати понаднормово (підготовку до занять не враховую, вважаю, що свідомо віддаю цей час як педагог), не терплю хамства, опираюсь недисциплінованості учнів, наполягаю, щоб вчили: даю завдання, пропоную проблемні ситуації, прошу вести словники або листки подій (історію викладаю), пропоную провести журналістське опитування в т.д. В результаті називають непедагогом, людиною, що принижує гідність студентів. Зав кафедрою навантажила додатковою громадською роботою - кожного тижня проводити профорієнтацію в школі, вести звіти, а от написання монографії - не дозволила внести до навчального плану. Постійно каже, що я не маю права розповідати колегам про те, що мені не подобається на роботі. До чого я все описала. Почуваюся принижено, зацьковано, боюсь заходити навіть до студентів, не те що до зав кафедрою. В колективі почали мене потрошки обходити стороною. На жаль, це не тільки на цьому новому робочому місці. Так бувало і раніше. Хоча спливає час і учні дякують за вимогливість, а колеги бачать, що я просто нормально працюю. Підкажіть, яким чином уникнути "іншості", як навчитись вписатись в колектив? Як не робити зауваження студентам, якщо вони не готові до семінарів і просто приходять отримати хоча б бал за присутність? На роботу йти не хочеться, боюсь начальницю. Дякую! І ще. Може, таки змінити професію?

Вопрос задан: Olga; Возраст: 38

понравился вопрос?

нравится: 1 из 1 оценивших
Оценочная шкала: от 0 до 1

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь онлайн (по Скайпу)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается комметариев от неспециалистов.

Answer 1 · 2016-10-11 14:32:39

Здрастуйте, Ольго! Розумію ваші переживання. Бути іншою непросто, це, як , бути білою вороною. Але ж можна не змінювати когось, бо часами це неможливо, а спробувати змінитися самій. Як саме? Думаю, якщо ви 10 років працюєте педагогом, вам варто звернутися на очну консультацію до психолога чи психотерапевта. Серед педагогів дуже поширене професійне вигорання. Можливо, йдеться також про це, і вам потрібно знайти якісь зовнішні та внутрішні ресурси, щоб відновитися. Щодо студентів, то, знову ж таки: хтось приходить за папірцем (дипломом), хтось за знаннями, це - вибір людини. Чи можете ви його змінити, якщо людина цього не бажає? Багато енергії піде на протистояння та боротьбу. Звідси й виснаження. Щодо начальників. Хто їх не боїться? :)))) Страх - корисна емоція, бо страхує від небезпеки (червоне світло світлофора). Також страх може сковувати людину, наче кайдани. ЩО у вас, і як так стається? Ці питання варто обговорити на індивідуальній консультації. Бажаю вам успіхів. В будь-якому разі , рада дпомогти.

Answer 2 · 2016-10-11 16:25:29

Доброго дня, Ольго.
Добре розумію з одного боку ваші почуття, які змушують вас "опиратися системі", адже працюю в Інституті післядипломної освіти для педагогів, крім того, що веду свою приватну практику як психолог. Саме в освітніх закладах є певні стереотипи, які дуже мало піддаються змінам. Наприклад, нести додаткове навантаження безкоштовно, на громадських засадах, не враховувати попередні успіхи (свої та колег), вимагати найвищого результату (від себе та інших). Звичайно, в такому середовищі, людина з часом може відчувати всі ті переживання, які описуєте ви: невпевненість, страх перед начальством.
Однак - це не вирок і не назавжди. Варто почати із індивідуальних консультацій з психологом, які вам допоможуть поглянути на свою роботу та на себе з іншого боку, і трохи знизити рівень негативних емоційних реакцій.
Удачі вам.

Answer 3 · 2016-10-12 01:14:52

Здравствуйте, Ольга!
Буду отвечать на русском языке, так мне удобнее, хотя украинский также уважаю и отношусь с большим уважением. И конечно же, как грамотный специалист, Вы понимаете, что такая вот экспресс-диагностика по интернету не может претендовать на то, чтобы по настоящему глубоко Вас понять и решить вот так вот быстро проблему.
А проблема есть. Похоже, что у Вас разыгрывается всегда один и тот же паттерн в отношениях: кто-то становится критикующей стороной, а кто-то защищается и обижается. Стороны меняются ролями, но само театральное представление разыгрывается в Вашей жизни уже многие годы.
Это позволяет предположить, что в детстве Вы подвергались постоянным упрекам (например, со стороны матери) и могли сами на нее обижаться, считать "нелюдим" или "нематерью". Звучит жестоко, но так могло быть, либо же Вы не озвучивали всего этого, а копили внутри себя (как вариант, это откладывалось бессознательно).
Если мои предположения верны, то для разрешения Вашего паттерну необходимо разбираться с Вашими отношениями с мамой и работать с Вашей бессознательной агрессией на нее.

Як перестати бути перестрашеною "іншою" на роботі? Як навчитися вливатися в колектив, в систему? Працюю педагогом.