Question

25-03-2020

Я сложно переживаю все потери которие у меня случились,веню себя во всем плохом что происходит,отталкиваю множество хороших людей от себя,часто срываюсь,в плане что я часто плачу,также часто могу наорать на окружающих,я слишком груба со всеми кто мене окружает.Я понимаю что может быть ето все просто из-за переходного возраста,но я прошу о разговоре со специалистом и его оценки происходящего..

Вопрос от: nik93e; Возраст: 15

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

25-03-2020 17:48:03Дополнение от автора

Потери близких мне людей.Первым ушел мой папа,еще когда я била совсем маленькой,но об етом мне с раннего возраста рассказал отчим.Вторим ушел 3-ро юродный брат,для меня сложно прошли похороны и я себя винила и продолжаю винить в том,что перед его смертью не общалась с ним.И последний,самый сложный для меня случай-ето дедушка по маминой линии.Я с детства проводила много времени у них с бабушкой в селе,но когда я узнала о болезни и когда мы приехали его навестить я не осмелилась подойти и поговорить с ним.Перед похоронами я не заходила в комнату где он был в гробу,я не попрощалась..Похорона прошли для меня очень сложно,я все время плакала.Со временем меня отпустило,но при етом я поставила его фотографию у себя в комнате,и как-то он мне приснился,я проснулась вся в слезах и каждый раз когда я вспоминаю о нем я не могу не плакать.Я очень сильно себя виню что не попрощалась тогда,и хотя прошло уже много времени я не могу ето пережить.
О том что происходит сейчас у меня в жизни:я состою в отношениях с человеком который ранее меня бросил,друзей у меня почти нет,я чуствую себя подавлено и одиноко,с родителями никогда не делюсь тем,что происходит,с мамой иногда,но мало что я доверяю кому либо в разговорах.Часто стараюсь погрузиться в учебу.При етом часто сриваюсь.Я часто в последнее время плачу,стала более агрессивна..Также часто могу пропускать приемы пищи и нагружать себя разными физическими упражнениями,от которых мне сложно,но я продолжаю себя так мучать и объяснений етому у меня нету

25-03-2020 19:30:19Дополнение от автора

Друзів у мене майже немає тому,що я не можу повністю довіритись людям.Відштовхую я людей своїм важким характером,я емоційна,навіть дуже.Так,багато хто вважає мене доброю,хорошою,милосердною людиною,але я так ніколи не вважала.Багатьом людям просто важко терпіти те,що я хочу більшість того що відбувається контролювати,щоб усе було правильно,мало кому таке сподобається.У мене є друзі,але навіть їм я не можу відкритись,я не вважаю,що вони близькі до мене,і я не можу бути впевненна,що вони в якийсь момент не предадуть мене,чи не будуть обговорювати позаочі.У мене є 4 близькі подруги які мене завжди підтримують та допомагають.Але та людина яку я зі страхом підпустила до себе(і не "зря"),це був найкращий друг,з яким я познайомилась ще влітку.Ця людина підтримувала мене 24/7,завжди питала як я себе почуваю,що робила вдень,ця людина дійсно піклувалась про мене.Почала я з ним спілкуватись після того як розійшлась з хлопцем.Розійшлись ми по його ініціативі,причину на тей момент він не казав,відносини длились пів року.Преживала розрив я дуже важко.Так як ця людина мене завжди захищала і підтримувала.Коли цієї осені померла прабабуся,він посеред ночі прийшов до мене і до самого ранку сидів зі мною,мені стало легше.Але сам розрив я переживала дуже важко.В сам день коли він мені це сказав,в мене була історика,я дуже довго плакала,але мене заспокоювала деякий час сестра.Потім впродовж 2-ох місяців я щоночі плакала,іноді до ранку,іноді так що просто засинала,а іноді так,що готова була вбити себе.На третій місяць я остила,мені стало легше і сльози стали набагато рідшим проявом,усім хто питав за нього,навіть близьким,навіть собі,я всім запевняла що почуття пройшли і що все чудово.В новорічну ніч,я написала йому привітання,на що він відповів,що до цих пір любить мене і хоче усе повернути,я в це не вірила так,як знала що він п'яний,у нас йшла дискусія в 2 дні,але потім я погодилась усе повернути.Те що він пішов,він обумовив тим що втомився від усього,і його це аж ніяк не оправдовує,і я не знаю чи повністю вибачила його тому,що я часто згадую те,що сталось.Єдиної підтримки я в ньому не шукаю,просто я дуже звикла до цієї людини за тей час поки ми були разом і так і не змогла його відпустити.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Маргарита Древаль (Днепр) · Answer 1 · 2020-03-25 17:31:15

Какие потери случились у вас? что сейчас происходит в вашей жизни?

Світлана Гарольдівна Ломовцева (Тернополь) · Answer 2 · 2020-03-25 17:37:57

Расскажите немного больше о себе. У вас есть папа, мама? Как вы с ними общаетесь? Что за потери вы пережили?

Ольга Владимировна Паничева (Ирпень) · Answer 3 · 2020-03-25 18:58:57

Вам много за свои 15 лет пришлось пережить потерь близких вам людей. Не вините себя в том, что вы не попрощались с дедушкой. Его душа чувствует Вашу любовь и Вы помните о нем. Только не обвиняйте себя в чем-либо. Скажите себе-не смогла-для меня маленькой это было очень тяжело и примите ситуацию. Сожалею, что с мамой Вы не близки. Вам она сейчас нужна как никогда. В период взросления. Поэтому Вы к парню прибились как маленький котенок, чтобы чувствовать родную душу. Попробуйте поговорить с мамой по душам. Скажите ей как она вам нужна. Попытка не пытка. Ну а если и это не получится-Вы в конце концов уже почти взрослый человек. Хвалите себя. Говорите себе чаще-какая ты молодец, умничка. Ты лучшая. И в конце дня старайтесь вспоминать перед сном ХОРОШИЕ события дня. А утром говорите себе-Я СПРАВЛЮСЬ.

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 4 · 2020-03-25 19:09:12

Доброго вечора, nik93e.
Співчуваю Вашим багатьом втратам, помітно як Ви страждаєте. Таке відчуття, що Ви не дозволяєте відчути собі гнів (або сум) і перенапрявляєте його на себе (не харчуєтеся вчасно, перегружуєте себе фізичними вправами). Наче Ви хочете відволіктися від болісних переживань і думок, переключаюсь на щось інше (наприклад, навчання), прагнете знайти підтримку, але, водночас, боїтеся про неї попросити (батьки, відновлення стосунків із хлопцем, який Вас покинув). Ви намагаєтеся зменшити свій психологічний біль через фізичний біль (тяжкі тренування).

Перш за все, Вам потрібно пережити втрату, пройти цілком всі її стадії (заперечення, гнів, торги, депресія та прийняття) під керівництвом психолога, щоб відпустити тяжке минуле та людей, яких Ви любили. Однозначно необхідна додаткова підтримка з-боку інших, близьких Вам осіб (наприклад, Вашої мами). Якщо Вам важко її попросити - пропрацювати цей момент із психологом. Крім цього, варто підвищити Вашу самооцінку та самоприйняття (зазвичай ми відштовхуємо інших людей, бо є невпевненими, що варті любові).

Також мене турбує, що у Вас немає друзів (Чому? Ви зазначили, що відштовхуєте хороших людей. Як саме?) та момент, що Ви знову зійшлися із хлопцем, який Вас покинув. Чому він Вас покинув? Як Ви це сприйняли? Чому Ви знову вирішили із ним зійтися? Можливо Ви шукаєте у ньому єдину підтримку, проте чи справді Ви його пробачили?
Я вірю, що Ви варті кращого і Ви велика молодець, що звернулися за порадою на цей форум.

Ответ отредактирован автором 25-03-2020 19:17:19

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 5 · 2020-03-25 21:46:04

Хтось Вам казав, що у Вас "важкий характер"? Якщо так, то хто саме? Хто казав, що Ви всіх контролюєте? Як саме Ви їх контролюєте? Можливо це просто відстоювання своїх кордонів і потреб, що є цілком нормальним. Щодо емоційності: бути емоційною цілком природньо і нормально, такий у вас темперамент і цього не варто соромитися. Прийміть себе такою, яка Ви є і насолоджуйтеся своєю емоційністю. Якщо Ви будете це в собі придушувати, то Ваші емоції потім будуть вибухати із більшою, руйнівною силою, або перетворюватися у невроз чи психосоматику.

Припускаю, що Ви зараз боїтеся близькості через те, що Вам хтось колись зробив боляче.

цитата:

Але та людина яку я зі страхом підпустила до себе(і не "зря"),це був найкращий друг,з яким я познайомилась ще влітку.Ця людина підтримувала мене 24/7,завжди питала як я себе почуваю,що робила вдень,ця людина дійсно піклувалась про мене.Почала я з ним спілкуватись після того як розійшлась з хлопцем.

Напевно це та людина, після якої Ви тепер боїтеся, що Вам зроблять боляче. Що сталося?

цитата:

Те що він пішов,він обумовив тим що втомився від усього,і його це аж ніяк не оправдовує,і я не знаю чи повністю вибачила його тому,що я часто згадую те,що сталось.Єдиної підтримки я в ньому не шукаю,просто я дуже звикла до цієї людини за тей час поки ми були разом і так і не змогла його відпустити.

Те, що Ви це зараз обдумуєте вже говорить про те, що Ви йому не пробачили. Якщо людина втікає при найменших труднощах - це вже перший дзвіночок для обдумування, чи потрібна Вам ця людина в стосунках. Відносини - це не лише періоди злету, але і падінь. А справжня близькість набувається лише при конструктивному вирішенні конфліктів та обопільному подоланні труднощів. Якщо Ви не бачите з боку цієї людини прагнення до серйозних відносин, то це вже не Ваша людина. Так, Ви цілком правильно зазначили, що це може бути звичкою + страхом залишитися одною, але звільніть місце від старого, щоб привнести в своє життя нове і краще.

Варто додати, що втрати бувають не лише у вигляді смерті, але і у вигляді втрати стосунків. Можливо це нашарувалося одне на одне, запустило реактивний лацюг і відтягнуло Вас до старих травм, саме тому Ви так болісно переживали розтавання (і зараз Вам важко відпустити минуле). Також раджу написати листа всим людям, яких Ви втратили. Опишіть детально, що Ви відчуваєте, що б Ви хотіли їм сказати, але не встигли; на що ви, можливо, гніваєтеся на них; за що хотіли подякувати або пробачити їх (раджу не писати всі листи одразу, бо це може бути психологічно виснажливим). Перечитайте ці листи, а потім спаліть їх. Не бійтеся плакати під час процесу. Думаю Вам стане легше.

Я дуже радію, що у Вас є люди, які здатні Вас підтримати (сестра, мама, подруги), скористайтеся цим, спробуйте ризикнути і відкритися, попросивши про підтримку зараз.

Ответ отредактирован автором 25-03-2020 21:48:03

Світлана Гарольдівна Ломовцева (Тернополь) · Answer 6 · 2020-03-26 22:40:36

Сочувствую вашим утратам. Нежно Вас обнимаю. Совершенно согласно с колегой на счет написания письма. Я бы предложила написать Вам письмо вашему папе. Расскажите ему как вам без него. Что чувствуете , за что благодарны, и на что злитесь (как пример, что рано ушел).
А потом сами решите, что вы хотите с этим письмом сделать.
Это поможет освободить вас от чувств, которые тяготят.

Из-за чего зачастую я могу отталкивать от себя людей,бить с ними предельно груба и с собой тоже?

Поради відвідувачів