Як відпустити образу?

Добрый день.
Я знаю лише один спосіб - працювати індивідуально з психосотерапевтом.
Я чую, що у вас висока готовність закрити це питання. Це, зазвичай, є гарним маркером)

Вітаю, Марія. Скажіть будь ласка, чи звертались ви за допомогою до конкретного спеціаліста-психолога чи намагались самостійно подолати образу на маму? Здається, що ваше ставлення до мами і емоції, які час від часу захлинають у зв'язку з образами, виконують в вашому житті роль чогось важливого. Ніби ви маєте з цих переживань так звану "вторинну вигоду". З таким явищем легше розібратись за підтримки фахівця-психолога.

Здравствуйте! Вы пишите, что ваши детские обиды на маму вспоминаются вами всякий раз, как мама делает вам какое-то замечание. Вы «шаленіете, «Камінь давить на груди», замикаюсь, і ридаю кілька днів, не зронивши слова до неї, а сама прокручую в голові всі образи і біль». Потом вы разговариваете с мамой, плачете, миритесь. А затем все по новой. И так вы ходите по кругу в своих обидах и пишите, что хотите отпустить их (обиды). Поправьте, если я что-то не правильно поняла.
Смотрите, в том, что вы переживаете и как описываете и правда чувствуется замкнутый круг. Что с вами происходит, зачем вам важно сохранять обиды и почему не выходите из замкнутого круга, лучше исследовать и разбирать в индивидуальной терапии с психологом или психотерапевтом. Здесь важны самые незначительные детали ваших воспоминаний, сегодняшний отношений с мамой и с другими людьми, отношений с мужчинами. Важно слышать то, как вы рассказываете, интонацию, тембр голоса. Важно видеть реакции вашего тела, мимику лица и т.д.
Здесь я вам предлагаю обратить внимание на фразу «Мама стала ще більше ласкавіша і дбайлива». Возможно это и есть потребность, которую вы удовлетворяете через воспроизведение сценария «обида-вина». Ведь если вы обижаетесь, мама - виниться. И, похоже, ваша мама сильно виниться и старается, как может, искупить свою вину. И тогда ваша связь будет только крепнуть с каждым новым «кругом». И в этом круге, похоже, нет места сепарации и индивидуации.
Ещё раз повторю - все эти процессы лучше исследовать индивидуально. Потому что наша психика достаточно пластична, подвижна и очень быстро выстраивает защиты вокруг болезненных мест.
С уважением, Елена Мороз.

Доброго дня, Маріє. Я правильно розумію: образ на маму накопилось дуже багато і вони все ще тліють у Вас?

просто зауваження, на яке б інші навіть не звернули уваги, я шаленію. «Камінь давить на груди», я замикаюсь, і ридаю кілька днів, не зронивши слова до неї, а сама прокручую в голові всі образи і біль.

Схоже на те, що всі ці образи подавлені і чекають виходу. І якраз незначні слова мами дають цю можливість. А потім мама відчуває вину (маю здогадку, що Ви від цього отримуєте, можливо, несвідомо свою вигоду), і потім наступає момент примирення і "любові", якої Вам так не вистачало. Ви праві, що ця ситуація носить у Вас з мамою сценарний характер і продовжується по колу.
Якщо не вдається свідомо вийти з цього кола самостійно, то краще звернутись до психолога індивідуально і розібратись з цією проблемою. В форматі форуму, на жаль, цього не зробити.

Доброго дня Маріє! Це просто чудово, що у Вас з мамою зовні налагодилися стосунки, але... Є таке поняття "накопичені образи", коли образи "застрягають" глибоко в підсвідомості... Особливо, якщо вони сталися в дитинстві та підлітковому віці... І простими розмовами їх видалити просто неможливо..Нам здається, що головою ми все вже розуміємо і все давно проаналізовано... Та нашими реакціями на події, нашими емоціями та почуттями керує не свідомість, а підсвідомість! Отже, продовжують керувати нами наші старі образи... Щоб змогти з цим справитися, потрібно пройти етапи прощення та прийняття на рівні моментів, коли ці образи трапилися... Самі Ви з цим не впораєтеся, бо це так звані родові програми... І потрібний їх "перезапис"... До речі, як склалися стосунки Вашої мами та Вашої бабусі - її матері?

Доброго дня!
Для того, щоб відпустити образу, спочатку необхідно прожити усі пов'язані з нею почуття. Схоже на те, що ви їх ще не прожили. Почуття можуть бути різними - злість на маму, печаль, що мама не була тією, якої ви потребували в дитинстві, та інші. Проживши почуття, і засвоївши досвід ваших стосунків із мамою, ви зможете згадувати дитинство без такого сильного болю.
Для роботи із дитячими травмами краще підходить індивідуальна терапія, оскільки проживання і осмислення своїх дитячих почуттів, для яких раніше не було місця - це процес.

Ответ отредактирован автором 12-04-2021 16:28:37