Question

13-08-2021

Мій п'ятирічний син спеціально штовхнув іншого п'ятирічного хлопчика, той впав, розбив губу і вдарився в зуби. Про це мені розповіла інша дитина, але син сказав, шо це неправда. Потім до мене на розмову прийшла мама потерпілого хлопчика. Вияснилося, що мій син дійсно його штовхнув, через те, що не хотів ділитися самокатом. Я почала спокійно розмовляти з сином, читати мораль і він розплакався, я його обняла і думала, що він шкодує про свій вчинок. Насправді він розплакався через те, що я заборонила йому на деякий час гратися в компанії. І він сказав, що йому не шкода і не соромно за свій вчинок. Моїй дитині абсолютно всеодно, а мені страшно за таку поведінку у 5 років, зовсім нема каяття за поганий вчинок. Я не знаю як мені вчинити у цій ситуації, як вплинути на сина, як виховувати.
Моя мама почала мені говорити, що це так я його виховую, бо я читаю книги з виховання дітей і виховую його лише розмовою, і каже, що він з кожним роком буде ставати ще неслуханішим. Каже, що за це треба випороти. Але я не вважає це методом виховання, і рука в мене не підніметься набиту дитину. І тут ще мій батько підключився, що це я така мама, що я його не виховую.
І мені так погано, бо я дійсно з сином справитися не можу, але і не вважаю, що сина не виховую. Як мені достукатися у цій ситуації до дитини, пояснити, що він вчинив погано, і щоб такого більше не повторювалося? І як бути з батьками, які постійно мене критикують за виховання сина?

Вопрос от: Nika; Возраст: 25

понравился вопрос?

13-08-2021 21:53:15Дополнение от автора

Соломія, з батьком дитини розлучена.він бере сина до себе раз в тиждень. Син батька любить. Я після цього інциденту перед сином зателефонувала його батькові, син почав плакати і просити не телефонувати. Але я все таки подзвонила, батько сина мене підтримав, і сказав, що теж прийме міри виховання сина. Але сину знову ж всеодно, вийшов з кімнати і закрив двері.
Але все таки дитина більше часу проводить зі мною, і виховання більше на моїх плечах.
Із приводу батьків, просто теж неприємно постійно слухати від них як я погано займаюся вихованням. Мене це дуже ображає, особливо чути таке від них.
Тільки що поговорила з сином, так як про це написали ви. Але він знову ж таки близько до голови це не взяв, і думає вже про зовсім інше, розмовляє зі мною, як ніби нічого і не сталося.

14-08-2021 15:22:17Дополнение от автора

Валентина Михайлівна, хлопчик хотів покататися на самокаті мого сина, а син не хотів ділитися і штовхнув дитину з свого самокату. Так я розумію, що син штовхнув його не для того аби той впав, а просто хотів відігнати від свого самоката. Я вважаю, що мій син сам вирішує ділитися йому своїми речами чи ні, але якщо не ділиться, то я не хочу щоб він робив це з агресією. Як навчити сина адекватно не ділитися?
Так, мені страшно, шо син завжди буде так агресивно реагувати і не буде відчувати за собою провину. Я йому пояснюю, що могла статися біда через те, що хлопчик впав, що могло статися незворотнє, що хлопчику було дуже боляче. Але син не сприймає цього всерйоз.
Я інколи сумніваюся в своїх методах виховання бо син не завжди мене слухає і буває мені хамить, тому мені здається, що я виховую його занадто м'яко, що моєму сину не вистачає чоловічого виховання. У розлученні я вже 3 роки, живу зі своїми батьками, батьки мені дуже допомагають: відводять і забирають сина з садочку, коли в мене не виходить через роботу, чи коли садочок закривають на ремонт, то я залишаю сина на них. Я була ініціатором розлучення, тому про це не шкодую. Не боюся виховувати дитину одна, але переживаю за те, щоб поставити сина на ноги. З батьком дитини у нормальних відносинах, я з ним не сварюся і сина не налаштовую проти нього. Думаю колишній чоловік теж не налаштовує дитину проти мене.
Я не вважаю мого сина через міру агресивним, але він дратується, коли, наприклад, я скажу йому прибрати іграшки, почистити зуби, чи коли роблю якесь зауваження. З дітьми він товаришує, але буває і свариться, коли хтось із дітей може взяти щось його без дозволу чи коли йому ще щось не подобається.
Син каже, що хотів би щоб тато жив з нами, але я кажу, що ми не можемо з татом жити разом, бо вже жили і в нас не виходило мирно жити, але він завжди може бачитися зі своїм батьком і, що ми його сильно любимо, навіть якщо не живемо з батьком разом.
Я подзвонила батькові сина, бо думаю, що синові не вистачає чоловічого виховання, і хотіла, щоб з сином поговорили по-чоловічому. Вирішила, що якщо мене - жінку син не слухає, то послухає батька.

14-08-2021 18:21:43Дополнение от автора

Валентина, я вважаю, що насамперед треба бути для дитини прикладом правильної поведінки. Ми з дитиною маємо поважати один одного, говорити з дитиною як з індивідуумом, а не власністю, пояснювати. Мені здається, що дитина при такому вихованні буде сприймати мене як маму-друга. Інколи я підвищую на нього голос, суворо розмовляю з ним, якщо він провинився, але у таких ситуаціях він навіть не реагує, не піднімає погляду на мене, або дратується.
У сина з бабусею і дідусем нормальні відносини, вони навіть на маю думку через міру його бавлять (він один онук). Але він теж часто їх не слухає, вони можуть насваритися на нього. Інколи мені здається, що вони перебільшують із його заборонами, і часто роблять мені зауваження, що я дитині багато дозволяю. Наприклад, мій син може взяти мій телефон і зателефонувати своєму батькові і попросити, щоб той взяв його до себе. Син завжди перед тим питає в мене чи можна, я ніколи не забороняю. А мені батьки кажуть, що він не повинен їздити до свого батька, коли йому заманеться. Я так не вважаю, син любить свого тата і я не хочу перешкоджати їхньому спілкуванню.
Мої батьки більш суворіше відносяться до виховання внука, вони вважають, що невдоволення у такому віці це неприпустимо, що дитина не має права не погоджуватися, бо поки він дитина, то має слухати старших. Я м'якша у вихованні сина, але помічаю, що син не завжди всерйоз сприймає моє виховання, інколи я помічаю, що він може мене обманути, коли зробив щось погане, або каже: Мам, це не важливо. Нічого, мам не сталося".
Батьки кажуть мені, що я потім взагалі не зможу справитися з дитиною, бо він буде некерованим, бо знають таких мамів, які виховували своїх дітей лише розмовами і так і не виховали.
Мені неприємно слухати критику від батьків, я починаю їм пояснювати і аргументувати свою правоту, а у відповідь чую, що всі мої методи виховання це маячня, і що дитину інколи треба добре випороти, щоб іншого разу боялася таке робити. Що я нічого не розумію у вихованні дітей, що я погано виховую, що я взагалі не виховую і що дитина в мене не слухняна..

14-08-2021 19:02:24Дополнение от автора

Соломія, я вільно висловлюю невдоволенням своїм батькам, буває просто промовчу, але частіше сперечаюся з ними, бо в нас дуже різні погляди. Так, мені здається, що вони часто бачать в мені дитину, не розуміють, що я вже доросла і в мене є своя дитина, і що я маю слухати їх. Я часто сперечаюся з ними, а потім думаю, навіщо. Що я не повинна їм нічого доводити. Але оскільки я живу з ними і такі сварки бувають часто, то я не можу завжди змовчати.

14-08-2021 19:54:42Дополнение от автора

Дякую, Валентина. Я з вами погоджуюся і вже задумуюся над тим, щоб знайти для себе і сина окреме житло.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Соломія Лехіцька (Львов) · Answer 1 · 2021-08-13 21:34:45

Доброго вечора.
Я думаю, що ви хороша мама і справді дбаєте пол свого сина та його виховання.
Такі прикрі випадки дійсно бувають, це не означає, що ви щось зробили не правильно.
Скажіть, буд ласка, чи є у вашого сина батько і чи займається його вихованням? В ситуаціях про бійки корисною була б чоловіча розмова.

З батьками нічого робити не потрібно. Ви мама дитини і ніхто не може вам вказувати як робити. Вони мають право мати свою думку, а ви маєте право до неї не прислухатися.

Що стосується вашого сина, то якщо чесно, не думаю, що можна тут вчинити якось однозначно правильно. Можливо потрібно буде спробувати по-різному.
Мені здається, що нічого у вихованні не працює краще, як саме життя. Скажіть синові про те, що ви вважаєте його вчинок неприпустимим і дуже засмучені і розсерджені цим вчинком. І скажіть, що оскільки він не жаліє і має намір продовжувати в тому ж дусі, ви не будете більше захищати сина від наслідків його дій. Детально йому розкажіть, що через те, що він б’ється, йому інші хлопці у дворі можуть дати здачі. Тато ображеного хлопця може прийти на захист свого сина і буде розмовляти не з вами, а з ним. Що вам не хотілося б, щоб він зустрівся з такими наслідками, але нехай він сам вирішує за себе.

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 2 · 2021-08-14 14:22:39

цитата:

Мій п'ятирічний син спеціально штовхнув

Я думаю вы преувеличиваете. Чтобы специально, с умыслом что-то делать, нужно уметь осознать, что ты делаешь, какие будут последствия. В 5 лет ребенок просто не способен еще на это. Так что думаю ваш сын просто излишне эмоционально отреагировал. Да и всей ситуации вы не знаете. Просто на просьбу толкнул или тот ребенок пытался забрать, а ваш сын не рассчитал силы?

Такое ощущение, что у вас в голове сложилась уже жуткая картинка, что если сын не раскаивается сейчас, то из него вырастет монстр. Еще и родители подливают масла в огонь, давая абсолютно неадекватные советы. Как можно учить ребенка быть добрым и не драться, лупя его и показывая, что если ты старше и сильнее, то бить можно. Двойные послания, которые разрушают психику, не говоря о самом факте физического насилия.

Мне кажется вам нужно разобраться в том, что с вами происходит - насколько вы уверены в своих методах воспитании, какое ваше состояние в виду того, что вы одна воспитываете ребенка, какие у вас страхи.
Как давно вы развелись? Как пережили это? С кем живете? Как сами воспринимаете тот факт, что растите сына одна? В каких отношениях с отцом ребенка?
Отдельные вопросы по сын - как у него обстоят дела с агрессией? Как ему то, что вы с его отцом не вместе?

Звонить отцу ребенка не стоило. Вы таким образом портите их отношения, делая из мужа палача.

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 3 · 2021-08-14 15:30:24

цитата:

Я інколи сумніваюся в своїх методах виховання бо син не завжди мене слухає і буває мені хамить

А как вы представляете себе правильное воспитание ребенка?
Каким должен быть ребенок при таком воспитании?

Какие отношения у вашего сына с вашими родителями?
Какой у них подход в воспитании?
Позволяется ли вашему сыну злиться, выражать свое недовольство, несогласие дома?
Как вы, как ваши родители реагируют на то, когда ваш сын испытывает эти переживания?

Соломія Лехіцька (Львов) · Answer 4 · 2021-08-14 18:43:51

«Так я розумію, що син штовхнув його не для того аби той впав, а просто хотів відігнати від свого самоката.» - в такому випадку, я думаю, ви зробили достатньо, поговоривши з сином. Мабуть, в даній ситуаціі, батькам постраждалого хлопчика варто пояснити йому, що лізти без дозволу на чужий самокат може бути небезпечно. Ваша дитина вчиться обороняти свої границі. Як він має в майбутньому, наприклад, захищати свою дівчину від хуліганів, якщо зараз не навчиться.
Якщо б ваш син підходив просто до чужих людей і бив їх без причини, то тут треба хвилюватися. А у вас так не сталося.

Іноді дратувалися нормально для кожної людини і дитини також. Скажіть, як ви ставитеся до свого гніву чи дратування? Зараз ви доросла, чи можете ви зараз у своєму віці вільно висловлювати невдоволенння своїм батькам?

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 5 · 2021-08-14 19:22:12

У вас с родителями разные взгляды на воспитание ребёнка, плюс родители часто вас,,воспитывают,,. Ребёнку сложно жить в такой атмосфере, и раздражение, агрессия, нежелание слушать противоречивые послания вполне закономерны.
Обсудите с родителями недопустимость вашего воспитания ими, особенно когда ребёнок дома. Это ваш сын и вы вправе воспитывать его как считаете нужным. И уж тем более нельзя запрещать ребёнку выражать свои эмоции, чувства.
Кроме того, ваши родители показывают своим поведением, что вы маленькая, бестолковая, не уважают вас. То и сын, видя такое поведение и отношение, не будет к вам относиться, как к человеку, на которого можно опереться и кого нужно слушаться. Вы ж такой же ребёнок в его глазах, которому делают замечания, ругают, воспитывают. С чего ребёнок будет слушать ребёнка?
А в идеале нужно жить отдельно. Частые ссоры, и разброд и шатание в том, что допустимо, а что нет, расшатывают психику ребёнка и плохо на него влияют

Ответ отредактирован автором 14-08-2021 19:23:40

Як виховати сина?

Поради відвідувачів