Question

22-06-2024

Доброго дня.
Виходячи заміж, ми вступаємо в нову родину і будуємо, на мою думку, важливі нові відносини з новими людьми (родичами чоловіка), але часто у дівчат не складається зі свекрухами. У мене інша ситуація: друга мама живе дуже далеко, ми бачились всього-то 2 рази (перший - при знайомстві, другий - на весіллі), я її дуже поважаю, в певній мірі люблю, але ми не спілкуємось майже (тільки коли чоловік телефонуєбатькам). А от з сестрою чоловіка у нашому срілкуванні дійсно проблема.
Спочатку ми з нею були колегами, потім стали подругами (як мені здавалось), а потім вона познайомила мене з братом і приклала максимум зусиль, щоб ми з ним були разом, грворила, що буде рада, якщо в нас все складеться і я стану частиною їх родини. А потім все різко змінилось з незрозумілих для мене причин і обставин. Я намагалась з'ясувати, в чому причина, а вона грворила, що нічого не сталось і все нормально, хоча я дуже просила сказати мені чесно, що відбувається. В першу нашу незрозумілу ситуацію ми перестали розмовляти і вітатись, але я зробила крок назустріч і пішла на ту розмову, домовились надалі говорити одна одній все, що не влаштовує. Наче все надагодилось (але, звичайно, відносини між нами були вже не такими, як раніше; холодніші і менш емоційні. Мені здається ми обидві просто намагались спілкуватись хоч якось, бо мали стати однією родиною і щоб її брат не розривався між двох вогнів). Все було більш-менш нормально, але після весілля знов щось відбулось і одного разу вона просто перестала навіть відповідати на моє "привіт", не говорячи вже про якесь спілкування. Мене це дуже образило, бо я не розумію причини і в чому моя вина. Ми не розмовляємо вже 5-й місяць. Я бачу, що вона на мене агресивно реагує, часами навіть дозволяє собі мене оскорбляти і облаювати нецензурною лексикою в компагії інших наших співробітниць. У декого з них, бачучи таку неадекватну поведінку, просто прорадо бажання з нею спілкуватись, а вона в цьому звинувачує чомусь мене. Чоловік (тобто її брат) почав мене з нею спілкуватись (можливо через мене, а можливо через те, що теж зробив якісь свої висновки - не можу стверджувати, але признаюсь, що я багато разів просила його перестати їй на мене жалітись, якщо щось не так, і не розповідати, що відбувається в нашій з ним родині, бо це - наше життя, а не людей навколо), але вона вважає мене винуватою в тому, що вони тепер майже не спілкуються.
Всі навколо говорять не звертати уваги, відпустити ситуацію, жити щасливо з чоловіком і не думаючи про його сестру (бо ж жити мені наче з ним, а не з сестрою), але мене ця ситуція ДУЖЕ-ДУЖЕ пригнічує...
З одного боку, я не розумію, що відбувається і чому все різко змінилось, а з другого боку, я маю теж свою гідність і самоповагу, не розумію, чому вона дозволяє собі до мене так ставитись. Я знаю, що вона і з мамою (моєю свекрухою) це обговорювала, щось розпоаідала зі своєї сторони (але я можу тільки уявити, як вона висловлювалась в мою сторону, враховуючи те, як вона висловлювалась на роботі), мені б не хотілось, щоб свекруха до мене ставилась якось погано тільки через те, що її донька мене ненавидить.
Мій чоловік (тобто її брат) в ситуацію втручатись не хове, говорить, що ми дорослі дівчата і самі розберемось. Але ж ситуація не з найкращіх... так не має бути в родині!
Різниця в віці у нас з нею всього 8 років.
Я часто порівнюю свої стосунки з дружиною свого рідного брата, то у нас вже 20 років чудових відносин, ми живемо в мирі, злагоді, взаєморозумінні. Чому з сестрою чоловіка не так - не знаю і це вбиває...
Як бути? Що робити (в першу чергу, мабуть, для власного спокою і внутрішньої рівноваги)? Як відпустити цю ситуацію чи не відпускати... Чим далі - тим гірше почуваюсь я сама через це все, це наче виїдає зсередини...

Питання від: Nevistka; Вік: 40

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

22-06-2024 20:33:10Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367338 для Павел Леонидович

Дякую за змістовну відповідь, Павле Леонидовичу.
Мене це все тригерить, бо я не розумію, що сталось. Я не розкмію причини такої різкої зміни в поведінці і ставленні до мене.
Я з тих людей, які швидео прив'язуються і болісно відпускають.
Якось в моєму житті вже була одна така "подруга", але я тим справилась, бо нас нічого не об'єднувало крім тієї "дружби" між нами двома, а тут є людина (мій чоловік), який любить свою сестру. На початку його риторика була такою, що "ваші непорозуміння - це впше, а у мене з тобою свої стосунки, а з нпю - свої, БО ВОНА МОЯ СЕСТРА, я буду продовжувати з нею спілкуватись, подобається тобі це чи ні", але згодом їх спілкування обмежилось, але винною виявляюсь я.
Колись колега на роботі з нею не привіталась, просто її не потітила, так так їй дуууже голосно заявила "Ти що, із-за цієї конченої (тобто мене) тепер зі мною навіть здороваться не будеш?". Тобто у людини в голові не виникло думки навіть привітатись першою... але знов винувата я.
А щодо мірки, ну то так... я її міряю по собі, бо я теж виступаю в такій ролі - маю таку невістку (братову дружину), але я ніколи не лізла в їх стосунки, коли вона мені жаліламь на брата, то просто вислуховувала, бо розуміла, що людині це треба, але не дозволяла собі навіть щось там радити, бо яке я на це маю право?
Мій брат її обрав, одружився, то Я маю ПОВАЖАТИ його ввибір.Щодо власної травми, то треба розібратись, чи маю її... мабуть, що так.

22-06-2024 20:40:03Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367358 для Наталия Горская

Пані Наталя, щиро дякую за Вашу відповідь.
Мені було складно донести до чоловіка розуміння того, що не варто будь-кому розповідати про те, що відбувається у нас і між нами, тим більше жалітись рідним на мене, навіть якщо я 1000 разів не права. Але у нашій з ним родині діє правило: ми завжди про все розмовляємо і максимально намагаємось чути одне одного.

23-06-2024 01:20:47Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 367388 для Павел Леонидович

цитата:

Найголовніше для такої людини - ВЛАДА. Над іншими. Більше в психологічному сенсі, ніж про керівництво. Якщо хтось їм НЕ підкоряється, не ловиться на гачок - він стає особистим ворогом, бо вдарив таким чином по роздутому хворобливому самолюбству. Таке ними НЕ прощається. Ніколи.

З цим погоджуюсь на всі 100%, бо саме так і є, скоріше за все.
Вона зіграла ключову роль в створенні стосунків між мною і її братом. За її "тиску" і завдяки її "порадам" він прийняв рішення про спільне проживання зі мною в дууууже короький термін.
Щось їй розповідала я, щось зі своєї сторони розповідав він... вона володіла ситуацією і інформацією. Але одного разу настав момент, коли інформація до неї перестала надходити навіть дозовано, бо нам не подобалось, що вона її розповсюджує без нашої згоди. Потім чоловік перестав потребувати її порад, бо в нього вже є я (хоча до моєї появи вона була його чи не найголовнішим радником).
Колись вона мене попросила купити одну річ, бо я саме була в тому магазині, я, звичайно, погодилась, тому що для мене це не складало труднощів та і взагалі, це нормально - задовільняти прохання, якщо можеш... Так от я сказала, що куплю, без проблем, а потім від неї прозвучала фраза, яка мене насторожила спочатку, а потім я її перевела в жарт, вона сказала "треба користуватись тим, що ти ще погоджуєшся і така добрєнька, бо потім ото почнеться...". Хоча я по натурі добра людина і нічого такого в моїх планах не було, навпаки, я уявляла собі дуже теплі стосунки з нею.
Тепер тільки, після Ваших коментарів, розумію, що вона, схоже, не жартувала...
Потім, коли я планувала весілля, вона намагалась мене відмовити від певних дій, але я зробила так, як хотіли ми з чоловіком...
Коли знайомились наші батьки, то вона не приїхала (і я це вважала правильним, бо то був вечір для нас і батьків), але в той день вона мала розмову з моїм чоловіком і сказала так наче з образою "я не приїду, бо мене ніхто не запросив", таким чином, схоже, намагаючись в нього викликати відчуття провини...
То потім був спір, що ми з чоловіком не виставляємо спільні фото в соцмережі (та і не спільні теж), а вона питала, чи й весільні не виставимо. Я відповіла, що ні, то в мене полетіла фраза "тогошо ТИ так сказала?", я їй відповіла, що це наше спільне з чоловіком рішення, на що почула "шо ти мені вчосуєш". І лише моє питання "ти що, думаєш, що твій брат не в стані приймати рішення?" закрив їй рота.

І таких моментів було багато, просто я на них особливо не звертала уваги.

З її розповідей про минуле я чула лише, що вона наче "рішало" в їх родині, без неї прям ніхто нічого зробити не міг, а тут я - яка самостійно може приймати рішення, навіть якщо комусь ці рішення не подобаються.

Їй не сподобалось, що я почала себе поводити так само, як поводиться вона... Вона не вітається - і я пепестала, вона не говорить - і я не нав'язуюсь... а в результаті вийшло так, що винною виходжу я...

Знаєте, коли ранг наших відносин змінився, у мене був шок, бо таке відчуття, наче пепеді мною була зовсім інша людина. На роботі вона всім посміхається, душа компанії, а вдома, без сторонніх очей - наче знімається маска...

Пазл складається...

Дякую, Павле Леонидовичу, мушу тепер зрозуміти як я маю поводитись з людьми такого типу. Піду штурмувати ютуб

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

05-02-2018 Невістка - чужа кістка

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 1 · 2024-06-22 14:26:39

Доброго дня!
Спілкування з сестрою чоловіка є для Вас вкрай токсичним. Тому що з опису її поведінки вона є деструктивним нарцисом, для якого є характерним: егоїзм, постійний перетин особистих кордонів, звинувачення інших у власних помилках, маніпулювання провиною-стидом тощо, знецінення, ігнор, збір компромату, плітки, заздрість-ревнощі, гадості за спиною та підговорювання інших проти. Це все не може не відштовхувати людей від неї, тому врешті решт самотність – це закономірний і справедливий фінал для подібних. Навіть Ваш чоловік, її брат, який раніше був в неї «на гачку» і несвідомо зливав їй особисту інформацію про Ваші відносини тепер прозрів й перестав це робити.
Але залишається питання до Вас – ЧОГО це все Вас так тригерить? І навіщо намагаєтесь продовжувати спілкування?
Мої припущення:
1) просто не траплялися подібні люди в житті і Ви НЕ розумієте, чому вона себе так веде, тобто міряєте її міркою нормальних людей, якою вона НЕ Є, бо нарцис.
2) самі маєте психологічну травму від схожої на неї людини – так звану нарцисичну травму.
Що скажете?

Відредаговано автором 22-06-2024 14:27:45

Наталия Горская психолог Київ · Answer 2 · 2024-06-22 18:28:04

Коли створюється молода родина, всі інші родичі опиняються ЗА кордонами цієї родини.
Всі ваші і чоловіка родичі НЕ входять в вашу родину.
Це з точки зору теоретичних основ сімейної психології.
Якщо їх почати включати в свою родину, будуть порушені закони існування вашої родини.
Саме тому не варто вважати сестру чоловіка вашою сім'єю.

Щодо стосунків з нею- вважайте, що це стосунки з якоюсь подругою, яка стала себе ось таким чином поводити.
Вам явно некомфортно, що Вас не приймають .
Але так буває.
Є люди, яким Ви не будете подобатись, якою б ідеальною Ви не були.
Не варто витрачати свої сили на розрулення чужих тарганів в голові.
Головне- це ваші стосунки з вашим чоловіком.
Їх бережіть.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 3 · 2024-06-22 22:57:03

цитата:

Мене це все тригерить, бо я не розумію, що сталось. Я не розкмію причини такої різкої зміни в поведінці і ставленні до мене

Не розумієте, бо причина НЕ в Вас, а в ній - в її хворобливій самозакоханості, егоїзмі та викривленому сприйнятті життя та людей. Головне, що Вам треба зрозуміти: людина-нарцис зоасім по-іншому влаштована ніж звичайна людина. Тому вимірювати її можна її ж лекалом - нарцисичним. Треба Вам побільше почитати та подивитись відео різних психологів про нарцисичний розлад. Щоб краще зрозуміти їх психологію.
Найголовніше для такої людини - ВЛАДА. Над іншими. Більше в психологічному сенсі, ніж про керівництво. Якщо хтось їм НЕ підкоряється, не ловиться на гачок - він стає особистим ворогом, бо вдарив таким чином по роздутому хворобливому самолюбству. Таке ними НЕ прощається. Ніколи.

цитата:

Щодо власної травми, то треба розібратись, чи маю її... мабуть, що так

Тоді з цим на індивідуальну психотерапію. Лікувати. Бо інакше подібні маніпулятори будуть Вас "пробивати". Для того та травма й була Вам дана - для вироблення відповідного імунітету. Щоб протистояти маніпуляціям.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 4 · 2024-06-23 22:53:20

Будь ласка, радий був пояснити.
На жаль подібних екземплярів в житті вистачає - їх взагалі за статистикою біля 10%. А це, погодьтесь, досить багато. Десята частина людства! Серед моїх клієнтів майже всі - це постраждалі від нарцисів (батьків, сіблінгів, дідусів-бабусів, тіток-дядьок, чоловіків-дружин) і які через це мають нарцисичну травму, що доволі заважає жити.

Невістка - чужа кістка?