Question

30-06-2011

Доброго дня. Звертаюсь до вас із проблемою з якою зіткнулась моя колега і подруга по роботі. Ше у березні місяці за моїми рекомендаціями директор взяв на роботу мою подругу, зараз ми з нею працюємо в одному відділі. Вона дівчина скромна, заміжня, мого віку, тобто 24. Останнім часом директор почав натякати а потім і прямим текстом говорити, а йому доречі вже 60!!! що вона забула "виставитись" за те, що він прийняв її на роботу, додає, а то він і звільнити її може..(говорить з усмішкою). Вона всіляко відговорювалась. А сьогодні взагалі він почав в наглу їй це говорити, та ще додав, то ти як виставишся, то треба з тобою це відсвяткувати! питає, коли ти йдеш додому, можна влаштувати це в обід, ніби ти кудись по роботі поїхала... Я як це від неї почула, то просто була в шоці. Він знає що вона заміжня, часто запитує як у неї стосунки з чоловіком, чи є у них діти.. Вона не знає що робити, чи він жартує так з неї, чи дійсно має це на увазі. Людина поважна, колишній заступник Міністра. Думаємо що у "виставитись" йому не розходиться. Я теж по роботі дуже часто з ним спілкуюсь, навіть набагато частіше чим моя подруга, але у мене жодної такої ситуації (слава Богу) не виникало. Залишається питання, що їй робити далі, ігнорувати чи поговорити з ним,але що в такій ситуації казати? Вона говорить, що нагрубити йому не може, так як він все-таки директор і їй прийдеться з ним працювати. Яким чином прставити його на місце?

Вопрос от: Jouliana; Возраст: 24

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Николай Леонидович Давыдов · Answer 1 · 2011-06-30 22:34:36

Думаю, лучше всего для вашей подруги будет уволиться с работы. у директора "звезда во лбу". С такими людьми нужно либо очень жестко, либо никак. Если она не может поговорить с ним в ультимативной форме, то лучше уйти.

Владимир Витальевич Ланько · Answer 2 · 2011-06-30 23:42:38

Страх и трепет... да, бывший замминистра. Повод ли это, чтобы терпеть то, за что в Америке в суд подают?
Конечно, в нашей стране еще и виноватым окажешься, не то, что правду отстоишь. И тут - важный момент - действительно возникает вопрос.
Почему так получается, что ни к вам, ни к кому другому ваш директор такие слова не обращает. А вашей подруге - говорит? Что в ее поведении такого, что он позволяет себе переходить границу?
Возвращаемся к словам: "уважаемый человек, замминистра" - в этих словах некое преклонение, взгляд снизу-вверх, жертвенная позиция. И он это чувствует.
Но есть еще слова - она замужем, у нее дети. Вместе эти слова звучат как ожидание того, что директор будет себя вести иначе, что он будет ценить и уважать то, что цените и уважаете вы и ваша подруга.
Как это на самом деле - мне трудно сказать, я рассуждаю лишь на основании вашего краткого возмущенного рассказа. И по нему действительно все выглядит так, словно придется либо мириться с нарушением границ, либо отстаивать свои границы вплоть до готовности уволиться.
А параллельно - обратите внимание - возмущенное письме пишите вы, не ваша подруга. Думаю, что было бы хорошо, если бы подруга поработала над своей самооценкой и уверенностью в себе. Чтобы такие "уважаемые" уважали ее границы.

Роксолана Романівна Ортинська-Гривул · Answer 3 · 2011-07-03 19:37:22

Доброго дня, Jouliana!

Парадоксально так, але на Ваш лист відгукнулися саме чоловіки-психологи:)

Повністю погоджуюся з п. Володимиром стосовно самооцінки Вашої подруги і що проблема багато в чому в ній. Я, як жінка, не одноразово була в ситуаціях, коли чоловіки виявляли неадекватну увагу (чоловіки-керівники). Зі свого досвіду скажу, що у більшості випадків діє найкраще варіант гумору. Інколи навіть дещо саркастичного, як ось: "чи є діти?" -- " о, так. Ви би їм сподобались, вони б навіть Вас дідусем почали називати"; "коли будете виставлятися?" -- "о, як тільки дасте премію в кількості подвійного окладу, відразу і хенесі, і чорну ікру організую, а то шпроти якось не пасує на канапки накладати"....Хоча варіант крайнього нахабства ніхто не відміняв, але й на крайні варіанти знаходяться інші контрваріанти. Один з моїй начальників переставав домагатися своїх підлеглих жінок, коли знайомився з їхніми чоловіками (особливо якщо вони були сильніші від нього, тоді він буквально боявся дістати хук). Якщо вже нічого не діє (на суд нема чого надіятись), тоді справді варто міняти роботу. Проблема тільки в тому, що якщо Ваша подруга не розпрощається зі своїм комплексом жертви, то вона буде постійно зустрічатися з такими домаганнями, а то й гірше. Рекомендую індивідуальну психотерапію.
Успіху!

Дивні натяки шефа