Психологиня Олена Анатоліївна Самойлова Київ лише онлайн

Вітаю, Тетяно! Прийміть мої щирі співчуття з приводу Ваших численних втрат. Це дійсно важко, коли навалюється одразу багато проблем і бід. Горювання - складний процес, який у кожного протікає по своєму. Але якщо так дуже узагальнити, є два важливих процеси: 1-власне проживання втрати, складних емоцій, горювання і 2- паралельний процес, орієнтований на відновлення. Це робота, спрямована на відновлення звичайного функціонування: щоденні звичайні справи, різні види діяльності, що відволікають від гірких думок. І головне - щоб ці два процеси були присутні, щоб Ви переключались між ними. Тобто, щоб мали місце і "робота горя", прийняття і опрацювання втрати, і в той же час, щоб було і повернення до нормального функціонування. Важливо займатись буденними справами, якщо важко, то розбивати завдання на частини і починати з маленьких кроків. Ще одне важливе поняття - ресурси, те, що Вас підтримує, дає сили, наснагу, енергію, радує. Ви за своє життя вже , напевно, переживали і раніше складні періоди, і якось це долали, якось справлялись. Згадайте, що вам раніше допомагало. Це можуть бути близькі люди. Так, війна розкидала нас кого куди, сама втратила звичне оточення, але з'являються нові зв'язки, знайомства, спільноти, готові надати підтримку і допомогу. Також це можуть бути звичні буденні речі, які насправді можуть дарувати нам маленькі радості. Тілесні: улюблена їжа, напої, прогулянка, плавання, танці, спорт, масаж, обійми рідних. Емоційні: музика, фільми, книги, хоббі. Віра, до того ж у кожного це щось своє. Хтось вірить в Бога, хтось в пермогу, хтось в любов, хтось в силу духа. І також, це наші особистісні якості, які допомагають нам здолати, вистояти і відродитись. І судячи з того, що Ви пишете, у вас є той внутрішній стержень, який дозволяє не просто витримувати удари долі, а ще й бути опорою для рідних. Навіть якщо зараз Ви в це не вірите. Ну і здоров'я напряму залежить від емоційного стану. Вік 40-50 - це ще не про старість. У цьому віці ще можна круто міняти життя, почати займатись новою справою, це вік, коли вже є життєвий досвід, є власні стратегії як справлятись з різними життєвими ситуаціями, ще є сили і наснага і бажання бути корисною. Сама, доречі,відншусьдо цієї вікової категорії. Зараз важко, але це не на завжди. Поступово потроху Ви будете виходити з цього стану. Щоб допомогти собі, дбайте про власні ресурси, кожного дня робіть щось для власного добробуту, хоч маленьку приємність. Будьте з людьми, які підтримують. Насамоті горювати важко. Зараз є різноманітні проекти, фонди, де можна отримати і психологічну допомогу, і приєднатись до групових заходів, і опанувати нову професію і виграти грант на розвиток власного бізнесу. Є волонтерські об'єднання, де можна знайти свою "зграю", бути корисною. Але смак до життя відновлюється поступово, головне дати собі шанс перевірити, а що ж там буде далі, з цікавістю, а не страхом. Щиро бажаю вам відновитись і рухатись далі своїм життям.

Добрый день. Гнев - это нормальная реакция в ситуации, когда по каким-то причинам не удовлетворяются важные актуальные потребности или нарушаются наши личностные границы. Я не знаю подробностей ваших отношений, но из того, что прочитала, похоже, что конфликты возникают, возможно из-за того, что Вы не получаете в этих отношениях чего-то, что Вам необходимо и не можете донести этого парню. Конструктивного решения ситуации не выходит и в результате возникает злость. Поскольку ситуация не разовая, то раздражение копится, и в результате возникают всплески гнева и поступки, о которых сожалеете. В такой ситуации нужно учиться конструктивно выражать гнев и решать конфликты. Мы можем доносить окружающим безконфликтным способом свои потребности. То есть без претензий и требований (они, как правило, вызывают сопротивление). Просто проговаривать что я чувствую, чего бы я хотела и почему для меня это важно. И конкретная просьба к человеку. Но это вовсе не значит, что наша просьба должна сразу же исполняться. Ведь у близкого человека тоже есть свои потребности, которые могут не совпадать с вашими. И тут простор для диалога и поиска приемлемого для обоих сторон решения. Когда вы проговариваете свои эмоции, они уже снижают свой градус накала, и тогда меньше неконтролируемых всплесков. И с другой стороны, когда много не выраженного гнева, сложно проявлять любовь. Если не получается договориться и отношения важны и ценны, можно обратиться за парной консультацией. Специалист, будучи нейтральной стороной, поможет услышать друг друга и найти решение. Но, ещё раз повторю, это мои предположения, поскольку не знаю полностью ситуацию. Если же приступы агрессии бывают часто и по отношению к разным людям и ситуациям, то, возможно, стоит обратиться к эндокринологу, такие состояния бывают при проблемах со щитовидной железой, когда она продуцирует повышенное количество гормонов. Ну и нынешнее обилие стрессов тоже может влиять. Хотя бы у семейного врача проконсультироваться будет не лишним. А гневом научиться управлять можно, есть конкретные техники. Вообще нужен комплексный подход: разобраться с причиной и научиться снижать симптомы. Искренне желаю Вам решить проблему и строить отношения, основанные на любви и взаимопонимании.