Психологиня Оксана Ярославівна Юрків Львів

Якось учитель з учнем ішли путівцем. Бачать на зустріч їм прямує буркочучи чоловік, увесь розбурханий, мало не плаче.

- Що сталося, друже мій? - запитує учитель.

- Та мене щойно якийсь негідник образив останніми словами і до того ж пусто-дурно! Що я зробив йому?

- Він не міг тебе образити, - відповів учитель.

- Як не міг, якщо образив., - здивувався перехожий.

- Ти ж його навіть не знаєш і мене бачиш уперше. Як ти можеш таке казати?

Учитель відійшов на кілька кроків приглядаючись до землі а потім нагнувся, підніс щось, підійшов до чоловіка і простягнув щось знайдене у кулаку.

- Візьми, - це тобі напевно допоможе.

Той механічно взяв запропоноване, але побачивши, що це жук, викинув комаху.

- Що це означає? - обурився перехожий.

- Вибач, друже, я не хотів тебе злякати. А от мій учень, справді має те, що тобі потрібно.

І звернувшись до учня сказав:

- Дай цьому вельмишановному панові те, що ми знайшли в саду.

- Що саме, - насторожився перехожий, - якщо це також якась гидота, то я не візьму.

Учень розв’язав клунок і дістав яблуко.

Перехожий спантеличено глянувши на гарний соковитий плід і переконавшись, що каверзи ніякої немає, подякував, але брати не став.

- Чому ж ти не береш, а жука взяв?

- Жука я взяв ненавмисне, я ж не знав, що ти мені даси, а яблуко мені просто не потрібне.

- Отак і в житті ми часто беремо непотрібне і навіть огидне просто так не замислюючись. Нам дають, а ми беремо. Якщо хтось ображає тебе, ти маєш вибір – прийняти ці образи і відчути кривду, або відкинути їх, усвідомлюючи, що вони зовсім нам не потрібні. Ось тому я і сказав, що той чоловік не міг тебе образити, ти сам допоміг йому прийнявши образливі слова!