ДІТИ В СОЦМЕРЕЖАХ

» Батьки й діти » Діти в соцмережах

В сучасному світі інтернет проник усюди: ним обумовлений наш побут, культура, спілкування, в мережі ми знайомимося, дружимо, закохуємося, сперечаємося, розважаємося і заробляємо гроші, в мережі ж їх і витрачаємо…

І наші діти від нас не відстають: аккаунти в соцмережах є навіть у малюків, а шукати інформацію в пошукових системах вони в середньому вміють вже в першому класі. І у них там - точно таке ж насичене життя, як і у нас: ігри, фільми і мультфільми, блоги і блогери, інстаграм-життя в картинках, обговорення всього на світі, музика, фото - величезний великий світ.

Сучасні діти все гірше вміють спілкуватися в реалі, і все більше переключаються на віртуал - де все можливо, де збуваються мрії, де можна бути таким, як хочеться. А не таким, як вийшло ...

Вчинки тут анонімні, почуття можна і контролювати, і симулювати... У реальному спілкуванні все це нелегко: діти і підлітки все менше мають здатність до емпатії (тобто - до розуміння чужих емоцій), і тому в особистому спілкуванні постійно потрапляють в халепу - ну а в інтернеті виправити можна практично все. Або почати заново – з новим аккаунтом, новими друзями чи фолловерами…

І, оскільки інтернет став невід'ємною частиною життя, марно його обмежувати (заборонений плід солодкий!)

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

Правильніше було б просто зробити так, щоб його використання було безпечним і ефективним, оскільки діти наші «просунуті» в основному в тому, що називається матчастиною, а ось у всьому, що пов'язано з безпекою - як і раніше наївні.

Вони не дуже добре розуміють, що інтернет - велике село, і немає нічого більш прозорого, ніж веб-мережі: в будь-який момент будь-яка розміщена там інформація може потрапити в абсолютно будь-які руки.

Тому найголовніше - відразу обговорити, що і в яких обсягах про життя сім'ї можна розповідати в інтернеті. Причому є ряд тем, які повинні бути без варіантів по забороною (хто б про це не запитував, навіть «адміністратор» чи «кіберполіція», а тим паче – будь-яких інтернет-друг, адже ти ніколи (!!) не можеш знати, хто насправді по той бік екрану.

Отже, зразу домовтеся, що буде ТАБУ: домашня адреса і телефони членів родини і самої дитини, скільки грошей в будинку і де вони лежать, коли в квартирі відсутні дорослі. Не варто давати дітям номера і паролі своїх банківських карт для оплати чого-небудь в мережі - це загрожує непередбачуваними наслідками. Повинні бути і обмеження, що стосуються особистого життя членів сім'ї: не можна, наприклад, викладати фото членів сім'ї в голому, смішному і безглуздому вигляді без дозволу - це як мінімум неетично.

Ну а будь-які інші обмеження - справа кожної конкретної сім'ї, у всіх свої особливості.

Крім того, важливо правильно орієнтувати дитину на інтернет-спілкування з незнайомцями.

Діти безтурботні, легко заводять «друзів» в соцмережах, проте як мінімум половина їх - абсолютно незнайомі люди. Однак це може виявитися хто завгодно: педофіл, домушник, та й просто хтось із батьківських недоброзичливців, які вирішили діяти через дитину. Тому важливо правильно і вчасно пояснити, навіщо потрібен закритий профіль, і чому «дружити» і допускати до особистої інформації в мережі краще тільки (!!!) з тими, кого знаєш в реалі. А якщо зацікавив хтось новий – спочатку хай його доступ до всього контенту профілю буде обмеженим – поки не розберешся, що за людина, найкраще – спитавши поради в батьків.

Наступний важливий момент по безпеці – ні в якому разі не йти на зустрічі та особисті побачення з друзями з інтернету, не повідомивши батьків і не розказавши, що це за людина. Знов і знов пояснюємо: НІЯКИХ гарантій, що це буде та сама мила дівчинка чи симпатичний хлопець з фото профілю.

Якщо дитина отримує погрози, залякування, будь-які ознаки шантажу через інтернет, вона має знати, що треба НЕГАЙНО повідомити дорослих. Якщо немає довіри до батьків – то правоохоронцям чи кризовим центрам, але обов’язково! Навіть дорослі, які задля експерименту приймали участь в подібному спілкуванні, відмічали, що в більшості випадків втрачали контроль над ситуацією. По той бік екрану може бути людина, що має на меті злочин або брудну маніпуляцію і бути дуже досвідченою: це так само, як сісти грати в карти з професійним шулером і наївно розраховувати виграти. Дітям властиве «геройське» відчуття реальності – «я зможу, я справлюся, я крутіше інших», але мало хто знає, скільки в світі зламаних цими словами людей.

Трапляється, що дитина мовчить, бо не звикла довіряти дорослим. Тоді шкода інтернету – вже вторинне зло, проблема зовсім не в ньому, а у тих взаєминах, які побудували батьки з сином чи донькою, які краще потраплять у величезні проблеми, ніж визнають свою помилку або попросять допомоги.

Ну і останній аспект безпеки - це список сайтів, які відвідує в мережі дитина: функція «батьківський контроль» на вашому комп'ютері або комп'ютері дитини - далеко не зайва річ. Це не тільки обмежує доступ до небажаних ресурсів, а й допомагає вести контроль часу.

Чим старша дитина, тим краще працюють вже не заборони, а угоди, апеляція до розуму і домовленості (тим більше, що швидше за все, ваше дитя технічно просунутіщше вас мінімум на порядок, і просто почне вас обманювати, - це тим більше ймовірно, чим жорсткіші обмеження). Однак порушення договорів веде назад до включення «батьківського контролю» - це треба обумовити заздалегідь.

Також дуже важлива правильна організація вільного часу. Потрібно чітко зорієнтувати дитину в пріоритетах: урокам приділяється така-то частина часу, додатковим заняттям (спорт, гуртки) - така-то, про прогулянки з друзями також забувати не можна, та й батьки мають право на спілкування з сином або дочкою більше, ніж планшет або ноутбук. Дитина повинна знати, що для віртуального світу виділяється час за принципом «те, що залишилося», - але ніяк не навпаки. Але якщо батьки цього не дотримуються самі – годі чогось чекати від дітей…

Однак, більше половини батьків ніяк не контролюють час і ресурси дитини в мережі, тобто абсолютно не в курсі, яке життя ведуть там їхні діти. Звичайно, це не означає, що кожен крок сина чи доньки повинен бути підзвітний, однак обмін думками, розповіді один одному про те цікаве, що ви для себе знайшли в мережі - це і нормально, і правильно. А от нишпорити по гаджетам дитини, шукаючи компромат – це найгірший варіант. Все одно спалитеся, і тоді довірі – остаточно кінець.

Якщо ж ви бачите, що спілкування дитини в мережі виглядає як залежність, заважає навчанню або звичним заняттям (спортом, захопленнями), а також порушує його дружні контакти в реальному світі - тоді питання про перебування в віртуалі потрібно переглядати і обговорювати те, що відбувається – аж до тимчасового обмеження зовсім. Втім, зважайте, що в перші дні реакція уде як у людини із залежністю в період ломки – без перебільшень! Треба мати волю і послідовність, що дотримати умов – інакше не варто й починати: зламаєтеся – ваші акції (авторитет), так би мовити, обваляться до нуля.

І наостанок хотілося б звернути батьківську увагу на мережеві ігри, особливо ті, які носять жорстокий характер. Потрібно знати, що понад 2 години в день, проведені за іграми з збудливим і жорстоким сюжетом, гарантують дитині затримку і спотворення емоційного і психічного розвитку. Дослідження вчених з канадського Університету Брока доводять, що тривале захоплення мережевими іграми з насильством і жорстокістю викликають незворотні (!!) особистісні зміни. Погляньте на облич своїх дітей під час гри. Нічого не лякає?...

Так, не всі діти готові вбивати або вести себе асоціально в результаті захоплення іграми. Однак якщо підліток має органічні (посттравматичні, постінфекційні) або тим більше конституціональні (вроджені, генетичні) ураження головного мозку, на базі яких розвивається психопатія або просто акцентуація характеру за відповідним типом, то йому достатньо потрапити в сприятливе середовище (батьки або друзі - асоціальні, є традиції жорстокості в сім'ї або в найближчому оточенні), - щоб все погане, що тільки може вирости з його душі, проявилося в повному обсязі. І жорстокі сюжети ігор можуть стати просто пусковим механізмом, не причиною. Здоровій же людині вони можуть бути безпечні, в малих дозах, звичайно - все впирається в інтенсивність і тривалість впливу. А ось у того, у кого в цьому місці «тонко» - обов'язково порветься.

Тобто, якщо підліток асоціальний і психопатичний, якщо його психіка розторможена або ж якщо він і сам є включеним в систему насильства вдома (навіть просто як свідок жорстокого поводження батьків один з одним, - і тим більше, якщо насильство торкнулося його самого) - то будь-який жорсткий сюжет в грі може стати тією кнопкою, яка запускає процес. Мультфільми з ідеєю, що «зуб за зуб» формують світогляд ще в дитинстві, і якщо їх багато і регулярно подивитися, то база буде створена відповідна, і потім дійсно досить будь-якого приводу. А ще більш потужну базу створюють регулярні перегляди з батьками бойовиків і кримінальних новин - особливо коли під кадри жорстокого вбивства на екрані сім'я жує бутерброди.... Коли кров на екрані ллється рікою, але члени сім'ї мило посміхаються і НЕ БАЧАТЬ в цьому «нічого такого, це ж просто кіно», такий ось у них звичний фон життя - чому дивуватися? Тобто жорстокість зводиться в ранг буденності і нормальності, а потім ми дивуємося, звідки що взялося. Ось це - одна з дуже важливих причин, коли начебто і сім'я «благополучна», і раптом... А воно ж не «раптом» ... ..

І пам'ятайте: віртуальний світ затьмарює реальність лише в тому випадку, коли не знаходиться поруч живих людей, які стали б друзями і гідними співрозмовниками. Тому якщо дитина довіряє мережі більше, ніж батькам, якщо приятелі звідти здаються йому цікавіше і надійніше, ніж сім'я, то справа тут не в руйнівній дії інтернету - очевидно, лікування потребує весь сімейний організм.

Тому - будьте к мінімум чуйні і уважні один до одного!

Опубликовано 2020-07-04 в 14:15:47

Опубліковано на сайті 04-07-2020

» Батьки й діти » Діти в соцмережах