Що робити коли постійно соромишся своїх емоцій?

Добрий вечір!
Вас хтось соромить, зупиняє зараз в колективі, окрім вас?
Що було у дитинстві, коли ви проявляли свої почуття до інших?
Чи була реакція у відповідь від дорослих? Яка була реакція?

але от через деякий час вони втомлювались та починали ігнорувати або зовсім змінювати настрій навколо сімейний атмосфери

Можливо, тут і є першопричина. Бо дитині часто здається, що саме вона - причина переживань дорослих, навіть якщо реально справа в сімейній атмосфері. Тому з'являються думки на кшталт "Я набридаю, я надокучливий, треба бути тихішим, щоб нікому не заважати." Таким чином, "приглушується" внутрішня дитина і людина розучається її чути і проявляти в більш дорослому віці.

Завжди коли я хотіла пересилити свою сором'язливість - ця подруга мене наче зупиняла, та казала, що я надто "не така", і що мені не варто заводити друзів

А це так звана дитяча "токсична дружба", бо подруга, імовірно, ревнувала Вас до інших людей, з якими Ви потенційно можете подружитися, тому і зупиняла від проявів емоцій і комунікабельності.
Проте, Ви праві і тому, що

всі ми люди і повинні виражати себе такими які ми є

в цьому напрямку і варто рухатись, бажано з допомогою психолога.

Доброго ранку, Анастіє!

Чи є якийсь виход з цього стану?

Звичайно, Є(!)
Сором, який змінюється імпульсивною активністю, відійде в минуле, коли в ньому зникне ПОТРЕБА.
Адже насправді, чим спричинений сором, як не сумнівами у ПРАВІ бути СОБОЮ?! Ось це корінь питання.
Тому до коріня треба підібратись і з ним попрацювати у взаємодії з психологом. Відновити почуття самоцінності, розібравшись із обставинами, подіями і почуттями минулого, такими, як, наприклад,

В дитинстві я була тихою та сором'язливою дитиною, мені було складно аби контактувати з дітьми свого віку

я хотіла пересилити свою сором'язливість - ця подруга мене наче зупиняла

кожен раз коли я була емоційно активна поруч з ними (і тільки з ними) їх реакція була позитивною, але от через деякий час вони втомлювались та починали ігнорувати або зовсім змінювати настрій навколо сімейний атмосфери.

Та й не тільки з цими, адже в період дорослішання, напевно, відбувались інші події, що мали суттєвий вплив.

Зазначу важливу деталь - глибока робота з людиною в межах листування на форумі неможлива по суті. Лише ознайомлення, лише припущення, лише пошук напрямків допомоги. Ефективною є індивідуальна співпраця з психологом. З дозволу батьків це можливо і законно, наскільки я знаю.
Також дієвий ресурс - це психологічні групи. Їх відвідування багатьом суттєво допомагає.

Відредаговано автором 18-01-2024 10:33:50

Анастасіє, важливо дійсно бути Собою, проявляти свої емоції.
Але тут може бути ще такий момент.
Ви пишете про колектив.
Але ж колектив, як правило, то достатньо чужі люди.
Можливо Ви відчуваєте недоречність прояву емоцій з цими людьми, бо це дійсно не варто робити?
Колектив в навчанні чи роботі не обов'язково включає людей, перед якими хочеться відкрити свої почуття.
І це нормально.

Важливо, щоб в спілкуванні з тими, кого вважаєте близькими, Ви могли б бути щирою і проявляти свої емоції.
І тут важливо пам'ятати, що навіть якщо близька людина не розділить ваші емоції , або "втомиться"- це зовсім не має "переконати" Вас, що з Вами щось "не так".
Просто люди різні, їх рівень енергії також різний, і це нормально.

Щодо ваших емоцій, то гарною ідеєю щодо виходу їх назовні може бути творчість. Будь яка, яка Вам до душі.

А "гіперактивність" може допомогти в реалізації якихось справ, адже не кожен має високий рівень енергії та швидкості, отже, це може стати навіть вашою перевагою.

А от ваше несприйняття себе важливо опрацювати. Адже це заважає Вам бути Собою і отримувати від цього задоволення.

Доброго дня! Ваші емоції - це ваші різноманітні дитячі стани, це життя, яке б’є ключем. Ви описуєте ситуації, де інші не сильно витримували переживання і у вас сформувалась така сама поведінка до себе.
Сором - це захист, щоб не переживати відторгнення. Від сорому нам хочеться кудись себе подіти і не бути. А вам важливо бути та мати підтримку. Це можна розвивати з психологом, в психологічних групах, де основним дослідженням будуть саме емоції та переживання. Бути живим - це відчувати все і не тільки радощі та ейфорію, а також сум, біль, сором… Вам треба навчитись проживати ці стани і відноситись до них як до погоди, з якою рахуються навіть якщо вона не подобається. За кожною емоцією стоїть потреба і саме наші переживання нас зв’язують з іншими і з собою в тому числі.
Бажаю навчитись користуватись цим даром - почуттів собі та іншим на користь і в задоволення!