Чувства и эмоции

Я один, без дружини та дітей. І в душі постійний смуток, що я нікому крім самого себе не потрібен в цьому світі.

Доброго дня, в мене виникла дивна для мене ситуація з моїм племінником. На початку повномаштабної він виїхав закордон, я не бачила його вже майже 3 роки. Я його хресна і тітка одночасно, в мене немає більше племінників поки. Наразі йому вже 20 років. Ситуація така, що він зі мною неспілкується по незрозумілим для мене причинам, з його мамою я спілкуюсь нормально, а з ним чомусь ні, він і до війни не сильно проявляв це бажання, але тоді він був ще підлітком і я списувала все це саме на вік, плюс на родинних святах ми регулярно бачились, а коли він виїхав, то взагалі не писав і не цікавився, як ми тут, я є його близькою родиною, два роки підряд я шукала з ним контакту, вітала з дн, але я в нього скрізь заблокована або я і моя сестра в нього не в друзях, він нас двох регулярно видаляв з соц мереж і від нас никався, цього року він вже навіть не вітав мене з моїм дн, в нас воно в один місяць в різні дати, і я прийняла для себе рішення, що теж більше не буду йому навʼязуватись та шукати контакту, я це написала його мамі, привітала її з іменником і сказала хай сама його від мене привітає і що я більше не буду за ним бігати, що він дорослий хлопець, якщо захоче хай сам мене шукає, коли мої батьки дізнались від мене що я їй написала, їм це дуже несподобалось, вони на мене накинулись,сказали нашо я це писала, що я вісно кудись влізу я поклала слухавку, але я не влізала, а відстояла свої кордони, бо моя сестра скинула мені його вайбер і щоб я йому сама писала, я відмовилась і я для себе більше не бачу в цьому сенсу, більше бігаю за людьми які не шукають зі мною спілкування навіть, якщо це мій поемінник. Коли на мене накинулись батьки, я знову відчула почуття провини незрозуміло на що, на мене поклали давно…. Чому я маю це терпіти?) В мене стався відкат, я почала трохи сумніватись в своєму рішенні, виникло почуття провини і що я хороша дівчинка обідила людей, як мені з цим бути?

Здраствуйте.
Я вам ранее писал может месяцев 5-6 назад вы мне тогда помогли за что я вам благодарен!
Тогда проблема была что ехать за границу и ли нет и я выбрал остаться дома. Сейчас немного улучшилось тем что есть робота. Но проблемы с девушками остались после того как я вам писал я ещё общялся с 3 классными девчёнками но ничего не сложилось все пошли в отказ. Но я уже к этому привык что я не нравлюсь девочкам и врятли когда-не будь понравлюсь.
У меня друг пару месяцев назад периехал в город 1, у него где мы живем тоже ничего не получалось и он уехал и сейчас у него и девушки и робота есть. Я захотел тоже поехать к нему но денег у меня очень мало и я начал откладывать и собераюсь к концу весны переехать в город, а сегодня он меня удивил мы общяемся может раз в неделю. Он сказал что в начале лета уедет учиться в другой город и я сейчас в шоке я хотел с-ним потому что он отлично изучил город, у него начали появляться девушки симпатичные, и теперь я незнаю что мне делать ? Я боюсь переезжать один и жить одному мне не много страшно потому что у меня не друзей и даже знакомых нет что мне теперь сделать что бы побороть страх, просто рано и ли поздно я всеравно уеду от родителей, я понимаю что ничего не умею делать. Теперь я настолько розочеровался что задумуюсь над смыслом своей жизни. А в чём же смысл моей жизни ?.
Я хочу поехать попробывать но боюсь сильно боюсь но и жить тут без девушки не могу очень хочу девушку я просто незнаю что делать. Я насколько сильно растроился наверно впервые за всю жизнь у меня просто опускаються руки и на душе осадок. Мне так плохо ещё не было некогда, а добивает то что я один без друзей и знакомых остаюсь, ведь у меня их почти и не было ниужели я живу зря. И что бы вы делали если бы у вас такое было что руки опускаються.