Психолог Уляна Зеновіївна Худяк Ивано-Франковск

Вітаю.
Ви поставили запитання: "Як правильно повести себе в ситуації..." "Правильно" це як? Правильно для кого? Подумайте, повідчувайте, що в цій ситуації Вам ХОЧЕТЬСЯ? Про кого, або про що думаєте найбільше? Вас лякає сам факт розлуки, чи Ви справді дорожите Вашим партером?
Наскільки розумію, Ви самі дещо заплутались, і Вас "накривають" незрозумілі почуття. Що трапилось, коли Ви стали нервуватись і психувати?
І нехай ця пауза принесе Вам багато відповідей, правди і відчуття відповідальності.

Ответ отредактирован автором 18-09-2019 18:26:12

Доброго дня.
Варіантів може бути безліч, але всі вони, мабуть, будуть пов'язані з Вашим відчуттям самоцінності. Чи відчуваєте, що Ви цінна і достойна, не залежно від обставин і думки інших? Чому думка інших така важлива для Вас? Чий голос Ви чуєте у їхніх висловлюваннях (можливо, це критикуючий голос мами, батька, вчительки чи іншої значимої для Вас особи з дитинства)?

Якщо Ви не плануєте почати власної терапії, де змогли б розібратися з причинами і глибоко пропрацювати цю тему, то можете постаратись давати собі більше підтримки за допомогою позитивних афірмацій, листів подяки і визнання собі та інших технік самопідтримки.

Вітаю. Підтримую колег, які просили Вас пригадати, коли востаннє Ви малювали? Які відчуття Вас наповнювали? Також можете відповісти на наступні запитання: "Що сталося такого, або що за період був у житті, коли Ви припинили це робити?
Якщо зараз знову почнете малювати, то що станеться? Що прийде в Ваше життя, чого треба буде додати, а від чого, можливо, відмовитись?
Від чого захищає Вас ваша психіка?

Легкості і сміливості зізнаватись у найсокровеннішому.

Вітаю. Якщо своєчасно не розірвати стосунки з мамою (образно "розрізати пуповину"), то вони можуть перетворитися на токсичні і не дозволять дитині побудувати СВОЄ життя. Про це детально розписує А. Некрасов у своїй книзі "Материнська любов".
Судячи з Вашої розповіді, Ви хочете поїхати на навчання закордон. Тоді в чому суть питання: "Як мені бути?". Ви боїтеся непослуху матері? Тоді уявіть Ваше життя з перспективи часу: що з Вами буде у випадку, якщо цього разу і надалі слухатиметеся матері? Що буде, якщо підете за власним бажанням?
Мудрості Вам.

Вітаю. Ви написали, що у Вас складний період. Що саме маєте на увазі? Якої сфери він стосується? Бо коли людина пише, що переживає "невроз", має проблеми зі сном, то як тоді її організму, тілу, психіці знаходити ще сили, "паливо", щоб цікавитись і будувати стосунки з хлопцями?

Вітаю. Тема самооцінки і самоцінності справді дуже важлива, адже ж Ви, мабуть, не раз чули, що світ, інші люди - це дзеркало того, як ми всередині самі ставимося самі до себе. От, Ви писали, що інші Вас серйозно не сприймають, використовують, не дякують. А Ви себе серйозно сприймаєте, вмієте собі дякувати і себе доцінювати (відчувати свою власну цінність)? Навіть у Вашій розповіді так багато про інших, як їм сподобатись, догодити. Ніби Ви нижча, або менш достойна, а в стосунках (з ким би це не було: з подругами чи хлопцями) зустрічаються двоє ПОВНОЦІННИХ людей.
Ще звернула увагу, що Ви писали слово "Батьки" з великої літери? Чому? Тема батьків дуже громіздка, і в нашому дитинстві закорінено справді багато відповідей на наші нинішні проблеми. Тому це потребує таки індивідуального пропрацювання: як Ви вчилися приймати любов від Ваших батьків, її було замало, достатньо, а, можливо, забагато. Надмірна опіка, можливо, Вас умовно "душила" і не давала самостійно вилаштувати власні межі?
Тому успіху Вам на Вашому шляху здоров"я.

У своіх відповідях на поставлені Вам тут питання Ви висловлюєте побоювання, що можете не знати, чого хочуть жінки. Так, це справді може викликати побоювання і труднощі у чоловіків різного віку і статусу. І тоді що з цим у Вас у житті? Як реалізуються Ваші стосунки з жінками? Друге Ваше зізнання про те, що Вашу дівчину можуть "увести". Кого зі значимих Вам жінок, осіб так забирали у Вашому житті?

Вітаю.
З чоловіком Ви уже 18 років, інцидент відбувся рік тому назад, то чи справді Вас цікавить ця конкретна ситуація, чи щось інше? Ви часто пишете про "накручування" себе і відчуття 9чи то передчуття) зради. Як з цими темами у вас в житті? Коли і де ще з ними зустрічалися/зустрічаєтеся? Що так насправді вас непокоїть?

Вітаю. У чому суть питання? Яким чином страх реалізується?

Вітаю. А як Ви відчуваєте цього чоловіка? Що тоді з Вами відбувається? Що Ви тоді переживаєте? І що в цьому такого незвичного?
Чи ж Вас більше лякає те, що Ви "десь не тут" (як Ви самі висловились)? І як тоді переживаєте такий стан?

Вітаю. Переживати сум справді нормально і по людськи. Але от, дуже привернула увагу метафора, якою Ви себе описали: "собака, яка сама до нього прив'язалась, і тепер повідок вирвали з душею і серцем".
Чому любов у Вас асоціюється з прив'язаністю, співзалежністю? Чому дозволяєте себе прив'язати, як собаку, і таким чином віддаєте владу над своїм серцем і душею? Як Вам, коли глибше роздумуєте над цією метафорою у цьому напрямку?

Вітаю. Якщо Ви кажете, що найглибший поріз був у 16 років, а зараз Вам 20, то, як мінімум, уже 4 роки Ви страждаєте нападами агресії та наносите собі порізи. Тому на Ваше запитання, чи варто звертатися до спеціаліста, відповідь: "Однозначно так".
Агресія, як і любов, один із основних інстинктів кожної людини. Можна "здорово" агресувати. Але у Вашому житті, вочевидь, назбиралось чомусь занадто багато її, так, що Ви уже не можете нею контролювати.
У людини є інстинкт самозбереження, тому ми намагаємося вберегти себе від пошкоджень. Коли ж Ви самі собі завдаєте тілесних ран, то значить є ще щось сильніше і нестерпніше, що мучить Вас. Що стало причиною? Коли це почалося? Коли загострюється? Що стає поштовхом? Усе це можна проговорювати, переживати на сеансах психотерапії. Якщо говорити про психотерапію, то це не тільки якісь техніки, "чародійні пігулки". Якщо б так було, то люди б тоді не мали мати проблем. Їм би було достатньо прочитати якусь книжку, чи виконати якусь вправу. Але ж не завжди так є.
Тому вдалого Вам вибору психолога і життя, яке приноситиме Вам радість.

Вітаю.
Чи говорили Ви про це зі своїм хлопцем? Про свої переживання, страхи? Ви написали, що багато про це думаєте, навіть звернулися сюди. Тобто шукаєте відповіді в собі, запитуєте поради в інших, а стосунки - це контакт, взаємодія двох (Я+Я мого партнера). Що з цим контактом? Як Ви можете охарактеризувати Ваші стосунки? На що вони схожі? Можливо, щира і відверта розмова проллє світло для Вас обох.
Також Ви написали, що думали уже розійтися з хлопцем, щоб не мучити ні себе, ні його. Тож як саме Ви себе мучите? Що Вас насправді так турбує?
А коли Ви плачете, то про що ці сльози? Можливо, Ви оплакуєте якусь дійсність у Вашому житті, яка не на пряму пов"язана з Вашим хлопцем. А оскільки це близька для Вас особа, то намагаєтесь вимістити все на нього. У будь-якому разі це лише гіпотези і запитання, які треба перевіряти. І точно, коли розбиретесь із собою, буде легше розібратись у стосунках. Щасти.

П.С. А до психолога завжди є привід, щоб звернутися))) Якщо ми заплутались, не розуміємо, що з нами відбувається; життєва енергія кудись тікає; коли хочемо одних результатів у нашому житті, а "чомусь" ідемо зовсім протилежним шляхом; коли відчуваємо якийсь "застій" і нас переслідує таке враження, що все йде "як по замкнутому колу"...іт.д.

Дуже підтримую попередню думку про те, що Варто таки порозмовляти з батьками, зізнатися і попросити відвести Вас до психолога. По-перше, зменшиться внутрішня напруга, Ви не утримуватимете й не приховуватимете нічого в собі. Зрештою, зараз звернутися до психолога уже не так соромно, як колись. Тепер це стає все більш прийнятною практикою.
А по-друге, навіть якщо тут Вам дадуть якісь рекомендації, то яка ймовірність, що вони теж не перетворяться на нав"язливі "задачки", ритуали, які теж потрібно буде виконувати, бо інакше...
Щасти Вам. І сміливості.

Вітаю.
Тут уже було сказано про те, що Вашому хлопцю справді потрібно розібратися в собі, і то на довготривалій психотерапії.
Але я б хотіла звернути увагу на Вашу особу. У Вас так багато ініціативи щодо життя Вашого хлопця. Ви навіть працюєте за (на) двох. Ви шукаєте йому психолога. А як щодо Вашого життя? Як Вам у стосунках із собою?

Дякую за ділення, глибоко. Ви зачепили дуже багато: гендерність (а отже, антропологію - хто така людина і що її визначає), стосунки, співзалежність... Бажаю здоровості.