Щастя на роботі? Хіба це можливо?

» Робота й кар'єра » Щастя на роботі? Хіба це можливо?

Нещодавно мав честь виступити на конференції з питань профорієнтації. Тема мого виступу була “Особливості характеру і профорієнтація. Як бути щасливим на роботі.”

Формат конференції вносить певні обмеження, що не дозволяли поділитися більш особистими думками з цього приводу. Тому зроблю це тут)

Робота і щастя. Чому саме така тема і взагалі чи можливо бути щасливим на роботі?

По-перше, мені справді є що розповісти про щастя і нещастя на роботі. У свою професію я прийшов, якщо так можна висловитися, далеко не з першої спроби.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Тому, насправді, знаю що відчуваєш, коли поспішаєш на роботу «як на свято». І знаю, що таке маленький, проте щоденний восьмигодинний мікросуїцид на роботі яку ненавидиш.

Знаю як це коли година-півтори психологічної консультації пролітає немов хвилина, і знаю що таке дивитися як повільно повзе секундна стрілка на годиннику в офісі. І лише коли ця стрілка доповзе до заповітних 18 або 19 годин от тоді і розпочнеться життя. Життя з його смаком, кольорами, енергією; з насправді цікавими подіями і емоціями. Це як впустити свіже повітря у приміщення, в якому вже немає чим дихати.

І справа не в тому, що робота була погана. Робота нормальна була. Просто не моя.

У будь-якій компанії, де я працював були люди, які кайфували від тієї самої роботи. І кайфуючи вони заробляли хороші кошти на відміну від моєї «середньої на ринку праці» зарплатні. Так, в тих самих продажах є «вовки», що отримують і великі гроші і задоволення від роботи. А є офісний планктон. Причому роль планктону прийдеться грати довічно, без шансу на дострокове звільнення. Хіба що бігати палити кожну годину або бухати немов безсмертний. Це неусвідомлена аутоагресія, це для того щоб якомога швидше це «довічне позбавлення волі» скінчилося.

А хіба може бути інакше? Щастя? На роботі? Ні, то – казки, так не буває.

Буває, просто треба обрати свою професію. Буде і щастя і гроші будуть. І жодної містики в цьому немає. Просто людина, що працює у «своїй» професії, щиро хоче зростати. І не тому, що так треба: заради грошей, або статусу (хоча й це ніхто не відміняв), а тому що…цікаво.

Щастя на роботі це не про «лежав на пічці 33 роки, а потім підвалило». Це про «пахати», про «вкалувати», про постійно вчитися - але із задоволенням. Задоволенням не лише від результату роботи а й від самого процесу.

Така людина навчається, зростає в професії сама а не «з під палки» роботодавця. Вона підписана на цілу купу розсилок і каналів з фаховою інформацією. Ця людина прагне спілкування з більш досвідченими колегами. Тому що це – цікаво!

І так, мимоволі, у процесі, така людина стає фахівцем у своїй справі. Кращим фахівцем ніж була вчора, позавчора, рік тому. До нескінченості… Теж довічно, але добровільно і з радістю. А те, що рівень кваліфікації працівника корелює з рівнем його заробітку, я гадаю, сумніватися не доводиться.

Як же її знайти ту омріяну професію? Щоб відповісти на це запитання треба відповісти ще на одне: Чим зазвичай керуються, обираючи професію? Найпоширеніші відповіді: престижність, високі заробітки у цій сфері, куди батьки запхнули, універ поруч з домом, маленький конкурс, родинна династія у професії і т. ін. І десь на останньому місці (якщо взагалі береться до уваги) особливості характеру, темпераменту. А про те щоб взяти до уваги якісь глибиннопсихологічні моменти на кшталт підсвідомих прагнень чи обмежень я взагалі мовчу.

Зараз дуже модна і престижна IT сфера. Але якщо туди піде вчитися, а потім працювати, наприклад, людина з демонстративною або афективно-лабільною акцентуацією характеру – буде біда. Буде вовком вити на роботі і все життя пил протирати з комп’ютерів за мінімальну зарплатню. Буде заздрити успішнішім колегам за якими полюють рекрутери іноземних компаній.

Здавалося б, у мережі безліч тестів з профорієнтації. Але серед них дуже часто трапляється відвертий шлак. Ворожіння на кавовій гущі дасть точнішій результат ніж ці «тести». Не є рідкістю є випадок коли навіть хороші і валідні тести викладені в інтернеті з помилками у тексті або у підрахунку результатів.

І навіть якщо все в порядку, на хороших сайтах червоними літерами пишуть «Увага! Результати та інтерпретації, отримані без участі фахівців, не слід сприймати надто серйозно. Діагностичну цінність мають тільки дослідження, проведені професійним психологом.»

Чому? Тому що стандартизовані методики – вони такі стандартизовані))) Не завжди вони враховують індивідуальні особливості того, хто тест проходить. Дуже багато тонких нюансів «виходять на поверхню» під час роботи з проективними методиками, провести які зможе лише психолог.

Розкажу як відбувається профорієнтація у мене та моїх клієнтів. Це проходить у три етапи:

Перша зустріч: клієнт заповнює бланки стандартизованих тестів. Друга зустріч: безпосередньо «живе» інтерв’ю, проективні методики. Третя зустріч – оголошення та обговорення результатів.

Отже якщо ви або ваші діти чи онуки стоять перед вибором майбутньої професії – звертайтеся до психолога. Якщо ви вже працюєте, але щось не складається, пам’ятайте:

Стати щасливим ніколи не пізно!

Опубликовано 2021-03-13 в 02:03

Опубліковано на сайті 03-03-2021

» Робота й кар'єра » Щастя на роботі? Хіба це можливо?