Чи потрібні наркології АА?
» Хімічні залежності » Чи потрібні наркології АА?Впевнена, кожному відоме почуття дивування щодо того чому раніше ми не використовували те, чим користуємось зараз, чому раніше ми ще не були готові до вибору, який тепер уже давно позаду, чому були такі категоричні чи навпаки лояльні, тобто чому в минулому ми так довго ходили поруч, але так і не знали того, без чого зараз не уявляємо життя?! Мені, як фахівцеві, теж відоме подібне переживання. На сьогодні маю переконання, без котрих виконувала роботу раніше, проте без котрих не можлива робота теперішня. Мова йтиме про таку потрібну нам, й таку звичну у більш передових країнах співпрацю психолога наркологічного диспансеру й спільноти Анонімних Алкоголіків (АА).
Маючи певний досвід роботи, як психолога з алкоголь-залежними, можу сміло зауважити, що відповіді серед моїх колег на запитання “що таке АА?” будуть полярно-протилежними. Тобто дехто дасть вичерпну відповідь, а дехто й узагалі не знатиме про рух АА. Запитую себе водночас чи допустимим є незнання по вагомість руху АА серед фахівців алкогольної проблеми? Дозвольте тепер пояснити! Ще у середині минулого століття, коли рух АА лише розпочинався маємо беззаперечне визнання цього руху передовими психіатрами, наркологами Сполучених Штатів Америки. Ось слова Уїльяма Д.Силкуорта, доктора медичних наук, лікаря нарколога: “Ми медики, давно розуміли, що алкоголіки дуже потребують будь якої моральної психології, проте труднощі її практичного застосування здавались нам недосяжними. Незважаючи на наші ультрасучасні стандарти, на наш науковий підхід до усього, ми, можливо, не у повній мірі готові примінити ті сили добра, котрі виходять за рамки нашого синтетичного знання…В зв’язку з неймовірним зростанням кількості груп АА, це може означати відкриття нової епохи в історії алкоголізму”. Дане цитування роз’яснює нам існування тісної співпраці наркологічного сервісу із спільнотою АА ще у минулому. Безліч прикладів співпраці відомі мені і з сучасної практики. Зокрема, існування тепер і у Тернополі групи Анонімних Алкоголіків, перші учасники котрої були колишніми пацієнтами тернопільського наркологічного диспансеру. Саме під час лікування цих пацієнтів у нарко-диспансері, терапевтом-психологом були проведені заняття за програмою видужання “12 Кроків” Анонімних Алкоголіків. Заняття тривали 1 годину щоденно. На кожній групі могли бути присутніми як вчорашні чи позавчорашні слухачі, так і нові учасники. Оскільки, щоденно головним завданням терапевта було досягнення усвідомлення пацієнтами вагомості алкогольної хвороби, механізмів її впливу й прояву, врешті сприяння визнанню власного алкоголізму. Саме так і звучить перший крок до видужання із програми “12 Кроків” Анонімних Алкоголіків, “Ми визнали своє безсилля перед алкоголем, визнали, що втратили контроль над своїм життям”. Проте, увесь хід заняття скеровував не лише терапевт, але й усі учасники групи, саме їм надавалася перевага у виступах (розповідають власну алкогольну історію). Це допомагає кожному учаснику групи пережити почуття відповідальності щодо власного алкоголізму, впізнати себе слухаючи інших, якщо самому ще важко зізнатись, відчути певний сором, розгубленість й головне, − бажання змінити життя на краще. “Яким чином, що допоможе вберегти тверезість?”, це питання турбує кожного, хто уже зізнався собі, що хворіє алкоголізмом. Власне знання про способи збереження тверезості, пацієнти засвоюють під час наступних занять із терапевтом-психологом. Метою й завданням котрих є озброїти пацієнтів знаннями про методи утримання тверезості (як духовні, так і практичні). Подібно працює програма “12 Кроків” Анонімних Алкоголіків, де перші 3 Кроки покликані сприяти визнанню алкоголіком власної хвороби, а інші дев’ять на навчання як залишатись тверезим. Кількість занять, що може відвідати один пацієнт наркодиспансеру приблизно є 5-7 занять. Цього вкрай недостатньою для того, аби допомогти людині на довго залишатися тверезою. Адже усі одержані знання й переосмислення з часом втрачають свій емоційний потенціал, витісняються новими життєвими враженнями, часом, а головне, − механізмами самої хвороби, котра по своїй сутті є циклічною. Тобто: рецидив-тверезість-рецедив-тверезість-рецедив-тверезість… Невже людина самотужки може протистояти такій закономірності? Тут необхідні тренування власної свідомості, підтримка інших, і найкраще підтримка тих, кому уже відомі спокуси хвороби алкоголізму і хто вміє їм протистояти. Тобто “тверезих алкоголіків”, так називають себе учасники АА. Звичайно, не можна стверджувати, що усім, хто вирішив тверезіти допоможе виключно лише досвід АА. Це просто пояснюється тим, що ми усі різні особистості, у кожного свій життєвий досвід, власний характер. Хтось знайде у собі ті сили, що вбережуть його тверезість. Проте, алкоголь-залежних, котрим допомогла виключно короткочасна за своєю тривалістю лікарняна терапія, − одиниці!!! Більшість алкоголь-залежних, наче приречені постійно ходити по колу (рецидив, сором, бажання жити тверезо, період утримання, зменшення сили мотиву жити тверезо, знову рецидив…)
Про вагомість продовження терапії після лікування у наркодиспансері, наголошує Стефані Браун, автор оригінальної моделі лікування алкоголізму, так званої “моделі розвитку”, засновниця першої у світі клініки подальшої терапії залежних. Вона порівнює необхідність щоденної роботи алкоголіка над своїм духовним світом, наприклад із вірою кожного християнина в Бога, котрий не зупиниться на одержаних знаннях, а щоденно практикує свою віру, або ж хворий на діабет чи інфаркт не може обмежитися усвідомленням своє хвороби, а щодня повинен жити по новому. Точно те саме стосується алкоголіка зауважує, Стефані Браун. “…Більше того, тверезий алкоголік не може цілковито позбутися реакцій та поведінки, набутих за роки зловживання спиртним, вони приспані але не знищені”, зауважує Стефані Браун. с.80
Ми уже згадували про новоутворено групу АА у Тернополі, перші учасники котрої були колишніми пацієнтами наркодиспансеру. У 2010 році, коли у Тернопільському наркологічному диспансері проводились заняття психологом, кілька пацієнтів зацікавились для себе можливістю подальшої терапії. Оскільки найближчі зібрання АА були у м.Львові, вирішено було знайти у м.Тернополі приміщення й спробувати організувати власну групу взаємодопомоги. На початках група була визначена як група взаємодопомоги із присутністю психолога, котрий навчав принципам групової роботи й самій програмі видужання “12Кроків”. Через Інтернет ресурс група повідомила про своє існування спільноту АА й ті, час від часу відвідували тернопільську групи з метою підтримки й наставництва. На сьогодні, тернопільська група продовжує існувати не як уже група взаємодопомоги з керуючим психологом, а як спільнота Анонімних Алкоголіків, що безумовно лише на краще для самих учасників групи. Адже користь АА представлена у світі більш як 2мільйонами тверезих людей. Жодна терапія у світі, що застосовувалась у лікуванні алкоголізму не може похизуватись такими досягненнями.
На жаль, на сьогодні відомі випадки непорозумінь, неприйняття АА з боку офіційної медицини. Проте, я все ж переконана, що більшість медиків діють лише із найщирішими мотивами, а заперечення ними користі АА є наслідком їх невірного трактування ідеології АА, або ж незнанням цієї ідеології. “Анонімні Алкоголіки не шукають джерел хвороби, не випитують чому хтось п’є, не роблять операцій не виписують таблеток. Вони не обіцяють зцілення хворого через щось або когось “ззовні”. Для них хвороба є суб’єктом лікування, і не лікар повинен полагодити “його, а він сам має себе змінити, а лікар чи терапевт − допомогти йому в цьому”. С4. Дане цитування належить Віктору Осятинському відомому терапевту узалежнень, що працює у Польщі. Ці слова точно й лаконічно передають основну з ідей АА. А власне, єдиним відповідальним за видужання є сам алкоголік. Тверезість не залежить лише від хорошої кваліфікації лікаря, налагодження особистого життя алкоголіка чи від вдалого працевлаштування, а саме від НЬОГО САМОГО! Тобто не життєві події допомагають залишатись тверезим, а зміна внутрішнього світу алкоголіка, його духовне зростання. Ймовірно, саме це відштовхує лікарів, що часто не бажають співпраці із АА. Можливо, вони інтуїтивно починають себе відчувати не тими всемогутніми лікарями, блискучими фахівцями котрими прагнули стати. Поруч з’являються інші, що виконують лікарську роботу із тим же успіхом, та ще й колишні алкоголіки!!! Погодьтесь, це може бентежити! Проте, у всіх випадках, де співпраця медицини й руху АА були побудована на засадах взаємної довіри й солідарності, дала блискавичні результати! Прикладом є уже згадувана група АА у Тернополі. Окрім, Спільнота АА є багаті цікавою, унікальною літературою, авторами котрої є самі алкоголіки. Звідти можливо дізнатися усе про духовний світ алкоголь-залежного, для власної роботи терапевти-психологи можуть використати цікаві методичні вказівки по збереженню тверезості, цитувати своїм пацієнтам розповіді людей, що пройшли алкогольне пекло й тепер уже довгі роки залишаються тверезими. Цю літературу неможливо купити, лише дістати на форумах АА, що відкриті для усіх зацікавлених. Вважаю простим для виконання й дієвим, із власного досвіду роботи, дозвіл дирекції кожного наркологічного осередку на розмову членів АА із пацієнтами. Виступи, котрі учасники АА практикують уже багато років.
Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.
Опубліковано на сайті 13-03-2013
» Хімічні залежності » Чи потрібні наркології АА?
