Question

22-06-2017

Доброго дня. Мабуть мені потрібна порада і тут. Ситуація наступна. У мене стосунки (3,5 роки) із одруженим. Дуже прошу без осуду і цькувань. Так вже сталось. Обіцянок було багато. Про мене його дружина дізнавалась не один раз. Ставила ультиматуми. Він наче обирав сімю, але повертався до мене. Він боявся втратити сина(у нього був вже один шлюб та старший син, який не зміг простити розлучення з мамою, не спілкується з татом. Йому це дуже боляче). Два роки тому ми вже мали бути разом. Але так сталось,що ми сильно посварились, а потім я дізналась що вона завагітніла. Я в той час сильно тиснула на нього, підганяла, і тут така новина. Я потрапила в лікарню із нервовим зривом(від розчарування, відчаю, болю, бо самій не вдавалось завагітніти). Ми не спілкувались місяць. Потім поговорили. І все знову відновилось. Знову запевняв, що будемо разом. Справа в тому, що я досі думаю, що дитина не його (є підстави так вважати). Через півроку вона знову дізналась, що є я і прогнала. Спершу він жив зі мною. Але вмить помінявся: став чужим та холодним. Наче планував знімати житло разом, а потім вирішав зїхати від мене в хостел, наче, щоб подумати. Але так як вона на останніх строках вагітності, я прекрасно розуміла, що зі мною він зараз точно не буде. Так і сталось, за замовчуванням він повернувся наче, щоб помагати з дітьми. Але мене запевняв, що це нічого не міняє і скоро ми будемо разом. Потім знову ультиматум, і він мене таки покинув. Потім повернувся. Не питайте, чому я погодилась. На той момент я настільки зневірилась в собі і не мала сил жити і рухатись, що мені було вже байдуже. Загалом останні 9 місяців пройшли чудово. Я знайшла своє покликання, ми почали разом рухатись до здійснення нашої мрії (відкриття курсів), знайомились із спільними друзями, я перестала зациклюватись на своєму статусі. І ось він прийшов до мене сам.

Вопрос от: Лія; Возраст: 32

понравился вопрос?

22-06-2017 11:35:33Дополнение от автора

Спершу все наче було добре: замовляли меблі, шукав для нас будинок. Але він дуже часто їздив до дітей, дуже багато часу проводив там. Я почала пиляти, щоб включав мене у графік. Я хотіла тут і зараз. Він просив не давити, бо йому потрібен час звикнути. Я не розуміла, бо ж 3,5 роки було достатньо. Він кілька разів залишався на ніч, бо нічим було виїхати з дачі, де зараз діти з дружиною. Я істеричила і переживала, бо уявляла страшні картини, я була впевнена, що вона його заманюватиме назад. По-перше, бо ж двоє дітей на руках, по-друге, зі злості. Тим паче, що вона його просила поїхати разом у відпустку і до матері в гості і тд. Я цього не розумію, а він каже: це ж для дітей!! Він запевняв, що вони з дружиною все обговорили і остаточно не будуть разом і мені нема про що хвилюватись. Я трохи заспокоїлась. Але діти почали хворіти. І він почав холонути до мене. Перестав дзвонити протягом дня, міг залишитись на ніч на дачі, а мені не подзвонити. Збирався після роботи їхати до мене, а раптом поїхав на дачу. І ось він прийшов минулого тижня і почав вести мову про те, що мабуть кохає нас обох, що вона його то відштовхує, то манить назад, що він заплутався, що не здатен для сімї, що поживе окремо, що поки він не забуде її, то зі мною нічого не вийде. Я звісно була в шоці, але не перечила. Сказала: добре, хочеш йди. Потім далі обговорювали ситуацію. Я признала, що мої пиляння таки давили, що розумію, що йому важко, і хочу аби йому було добре. Він часто повторює, що любить свободу. Я йому про це нагадала, порадила поїхати самому до друзів, відволіктись, а ще, що я поїду у свою відпустку, то він зможе три тижні жити сам. Він дуже зрадів моїй реакції, що я не плакала і не кричала, що я його розумію. Знову почав будувати наші спільні плани. Так було два дні. Потім він поїхав до дітей (де і вона), і знову змінився. Ось уже тиждень, як він зі мною холодний. Наче приїздить ввечері до мене, але сумний. Я нічого не питаю. Прийняла тактику спокою і посмішки. Не пристаю із розпитуваннями, першою не дзвоню протягом дня. Але мені страшно. Я спершу думала, що мені байдуже. Я не можу його силоміць заставляти. І ультиматуми не допоможуть. Він повинен сам усвідомити, що все вже сталось, що йому треба визначитись. А як визначиться, то зможе зі мною щось будувати, і там зможе сказати ні. Він каже, що її все влаштовує, що вона його не кохає і не хоче щоб він повернувся. На мої запитання «тебе це задіває?», каже, що ні. Те, як вони жили, про що вона мені всі ці роки писала, як вона його обзивала тут писати не буду. Я б із ним не була, якби не була переконана, що його там не кохають. Просто він страшенно любить своїх дітей, йому з дитинства привили почуття вини, і жити з цим йому важко. І так! Він мені потрібен. У нас було багато планів, я бачила його дії. І він таки прийшов до мене. Що з ним зараз робиться?Підкажіть, будь-ласка, як мені себе поводити? Нічого не питати, не провокувати на розмови, не питати, чи кохає мене? Чи все ж шукає собі житло? Створити умови комфорту? З іншої сторони, мені здається, що я можу його якось виговорити. Адже та розмова (тиждень тому) йому допомогла. Я боюсь спровокувати ще сильніше закриття від мене в панцир, але і сидіти осторонь та спостерігати теж страшно. Бо вона його постійно щось просить, пише вночі (я не знаю про що і не питаю). Може вивести на відверту розмову? Може сказати, що він народжений не для страждань, нагадати як ми мріяли бути разом? Чи вигнати геть? Як мені себе поводити, підкажіть, будь-ласка.

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

22-06-2017 13:09:49Дополнение от автора

Галино Іванівно, дякую за відгук. Читаю і погоджуюсь. Але й описати все тут важко. Я не постійно у болю живу. Я завжди купалась у його ніжності і увазі. Особливо останніх пів року, до Того як прийшов. А любов для мене - це повага, взаєморозуміння, не намагання змінити, тим паче під себе, надання можливості розвиватись і підтримка в цьому, а також розуміння, коли коханій людині важко. Тому я зараз його розумію, для цього й стараюсь не давити. Він казав, що й мене розуміє, що вимучив мене за минулі два тижні, я бачу наче старається, але в нього погано виходить. І так, я підозрюю, що якби хотів, тл давно був би зі мною. І я намагалась пояснити свої почуття і відчуття від його поведінки, але мабуть не підходящим чином, лише відштовхнула. У мене є робота, додаткова робота, купа хоббі, я б не сказала, що повністю ним поглинута і залежна. Просто мені болить, коли коханий сумний, болить, що віддаляється. Може в чомусь і моя вина?

22-06-2017 13:38:00Дополнение от автора

Щиро дякую, Вам, Галино Іванівно! Так, я вірю, що він сам має і повинен справитись. Бо вирішування за чоловіків приносить одні проблеми. А йому я завжди кажу: тобі вирішувати. Лише можу свою думку висловити чи порадити щось. Тому й залишу його в спокої. Ще раз дякую)))

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

07-12-2011 Як мені себе поводити?

01-10-2011 Поясніть будьласка,як мені зрозуміти її та помиритись,як себе поводити?

Галина Ивановна Резник (Хмельницкий) · Answer 1 · 2017-06-22 12:53:46

Добрий день, Лія!
Сумну історію Ви описуєте, яка викликає не осуд, а співчуття до Ваших страждань. Просто зараз Ви знаходитесь в такому стані, що нічого і нікого крім нього не бачите. Навіть себе. Всі думки про нього. Таке враження, що всі чоловіки кругом вимерли. Ви знаходитесь від вашого мужчин в глибокій психологічній залежності. Все що ви можете зробити на даний момент, це перестата виконувати для нього роль психолога і думати не про те, як Він себе почуває, а про те, що Ви відчуваєте в даній ситуації. Ще б я порадила Вам проаналізувати, що для Вас є любов, бо склалося враження, що любов для Вас = біль, а не радість. Є така думка, що мужчина, який хоче залишити родину, робить це одразу, або не робить цього ніколи. Рецепту, як його притягнути немає. Ви ж кажете, що він холодний, коли живе з Вами.
З повагою, Резнік Галина!

Галина Ивановна Резник (Хмельницкий) · Answer 2 · 2017-06-22 13:23:35

Лія, немає Вашої вини ні в чому. Навіть з вашого листа видно, наскільки Ви терпеливі. Допомогти Ви можете йому тільки тим, що повірити у те, що Він мужчина сильний і сам справиться зі своїми проблемами.

Як себе поводити