У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Проблемы

Здравствуйте! Дело в том, что у меня нету хорошей и близкой подруги. Все они предают или не хотят со мной общаться, вот честно. Я вам сейчас всё подробно расскажу.
У меня есть подруги близкие. Точнее они БЫЛИ. Если я им сама не напишу, то они и в жизни, думаю, не напишут. Мне так грустно из-за этого. Ну сейчас карантин и это не так уж и заметно, но вот когда начнется школа, то я снова буду чувствовать себя одинокой. У меня была подруга очень близкая, но как у нее появился парень, то она разорвала со мной все связи. Я ей писала-она не отвечала (мы учимся в разных школах), главное она ВИДЕЛА, но только со своим парнем ходила и общалась (мне об этом все сказали) и даже ни разу не написала или не перезвонила. Вторая подруга недавно начала меня тоже игнорировать. Я ей пишу, а она отвечает мне только тогда, когда захочет сама. Я то вижу, что она заходит в сеть и т.д., но она читает, думаю, моё сообщение только в разделе чаты, а сама в чат не заходит. Заходит только тогда, когда ей выгодно (когда я поздравляю или если ей чето нужно, НО ЕЙ НИЧЕ И НЕ НУЖНО ОТ МЕНЯ) (она тоже в др школе учится). В пр году перевелась с той подругой, я тоже должна была с ними перевестись, но родители посчитали лучше мне оставаться в старой школе (учеба хорошая, к нам ближе и тд). Есть и подруги ещё со стааарой школы, но они меня не раз огорчали и только одной я всегда пишу, если мне грустно. Сама она может написать только раз в месяц или в два месяца (думаю моя жизнь никому не интересна). Другим из них я не пишу, так как одна вечно игнорит и говорит что не видела, а вторая смотрит на всех свысока (аж раздражает жутко). В школе, в которой я учусь на данный момент, у меня подруг нет. Есть одноклассницы, с которыми я могу иногда общаться (и то в школе), но мне кажется они со мной общаются только из-за того, что они со мной учатся. На каникулах ни одной из них я не пишу и они мне тоже. Только есть одна очень добрая девушка из класса, вот только с ней я общаюсь,можно сказать, почти каждый день. Она очень отзывчивая, но у нее тоже своя компашка и я иногда в школе с ними могу ходить, и то не всегда. Другие девушки очень даже вредные, правда. Пользуясь тем, что я ничего не могу им ответить, они начинают очень грубо со сной разговаривать. Я в свою очередь делаю вид что мне пофиг на них, но придя домой и глубоко ночью очень сильноаоспринимаю близко к сердцу и плачу. Я очень близко всё воспринимаю к сердцу. Подруги хотят разговаривать только тогда, когда им это выгодно.
Вопрос от: ; Возраст: 17

03-04-2020 12:30:06Дополнение от автора
Мама всегда орёт на меня, не зная что у меня в жизни происходит. Братья и сестры есть, но они старше меня на 7-10 лет и у них уже есть своя семья, им не ло моих проблем. Для них хорошо если я буду «примерной девочкой» и убираться дома, готовить, ни с кем не встречаться и видите ли делиться с ними секретами. Я всё это и само-собой выполняю. Но они меня не понимают. Если я им расскажу что-то из своей жизни, то они начнут орать и кричать и говорить, что в моём возрасте они были совсем другими (я помню какими они были и это совсем не так, как они сейчас описывают). Они меня считают ребёнком, смотрят на меня, как на ребёнка. Со многими я пытаюсь быть в хороших отношения ( я имею ввиду друзей), но они в ответ просто вытирают об меня ноги и пользуются этим. Я всегда улыбаюсь, несмотря ни на что, пытаюсь всегда с ними шутить и так далее. Я всё принимаю очень близко к сердцу. Мне страшно остаться одной. Парня у меня никогда не было, пристают, но какие-то не нормальные бабники на мой взгляд, да и думаю парень только отвлекать меня будет от учебы. Я даже думала изменить свой характер, чтобы они со мной дружили, но это не помогает. Я всегда всем пишу, а они игнорируют. В итоге мне кажется, что я осталась униженной. Посоветуйте пожалуйста, что бы вы сделали на моём месте? Может уже перестать им писать и заняться своей жизнью? Но тогда вдруг у меня никого не останется...


психолог онлайн
Доброго дня, Аліна.
Скажіть, будь ласка, що Ви вкладаєте в поняття "дружба" і як Ви бачите справжні, дружні стосунки?
цитата:

У меня была подруга очень близкая, но как у нее появился парень, то она разорвала со мной все связи. Я ей писала-она не отвечала (мы учимся в разных школах), главное она ВИДЕЛА, но только со своим парнем ходила и общалась (мне об этом все сказали) и даже ни разу не написала или не перезвонила.


Насправді, це цілком природньо, коли подруги починають відділятися і більше проводити часу із хлопцем. Так, в такі моменти починають виникати ревнощі, однак, потрібно прийняти те, що подруга не зможе приділяти Вам так багато часу, як і раніше. Якби Ви обговорили відкрито з нею, що відчуваєте, як Вам сумно без неї і як Ви гніваєтеся через те, що Ви рідше з нею спілкуєтеся (а це свідчить про цінність стосунків), визначили точні дні, години, кількість часу, коли вона буде спілкуватися лише з Вами, тоді цю проблему можна було б вирішити. При цьому, якби вона відмовилася, то це вже точно означало б, що вона не Ваша подруга і з нею не варто продовжувати дружні стосунки.
цитата:

Вторая подруга недавно начала меня тоже игнорировать. Я ей пишу, а она отвечает мне только тогда, когда захочет сама. Я то вижу, что она заходит в сеть и т.д., но она читает, думаю, моё сообщение только в разделе чаты, а сама в чат не заходит.


На жаль, Ви не зможете з точністю знати, чи Ваша подруга Вас ігнорує, поки Ви не запитаєте у неї про це прямо. Іноді люди просто не можуть відповісти тому, що зайняті, або у них якісь проблеми і вони не мають настрою. Вона ж Вам відписує через деякий час? Чи так було постійно, що вона Вам не відписувала? Крім цього, кожна людина має мати свій вільний час і особистий простір. Ми не можемо відразу відповідати в месенджерах, чекаючи на повідомлення. Запитайте себе, чому Ви так реагуєте на несвоєчасність відповіді, можливо це щось ваше (страх неприйняття, прагнення більшої уваги і т. д.). У цій ситуації варто просто відкрито поговорити про свої побоювання і розтавити всі крапки, щоб не було непорозумінь.
цитата:

Есть одноклассницы, с которыми я могу иногда общаться (и то в школе), но мне кажется они со мной общаются только из-за того, что они со мной учатся. На каникулах ни одной из них я не пишу и они мне тоже.


Ключове слово "здається". Ви можете лише припускати, але це не означає, що так і є. Вам ніхто ж не казав, що вони спілкуються з Вами лише через те, що Ви навчаєтеся разом. Я впевнена, що Ваші однокласниці також соромляться написати першими і почнають щось "додумувати". Як наслідок, не можете відкритися ні Ви, ні вони. В такій ситуації спробуйте взяти ініціативу у свої руки і написати, або заговорити першою. Що може найгірше статися? Ну, наприклад, не відпишуть. Але Ви спробували і це показало, що Ви відкрита людина і є готовою до контакту. Ми можемо керувати лише своїми діями.
цитата:

Только есть одна очень добрая девушка из класса, вот только с ней я общаюсь,можно сказать, почти каждый день. Она очень отзывчивая, но у нее тоже своя компашка и я иногда в школе с ними могу ходить, и то не всегда.


Бачите, у Вас вже є подруга, з якою Вам приємно спілкуватися і яка приділяє Вам увагу. Чому Вас хвилює, що у неї є своя компанія? На жаль, ми не можемо повністю "володіти" увагою однієї людини і це, насправді, не правильно тому, що такі відносини перетворюються у созалежні стосунки. Ви повинні вміти отримувати задоволення і від близькості і, водночас, від самотності. Чи пробували Ви спілукватися із компанією цієї дівчини? Попросіть її Вам допомогти та познайомити Вас із ними. Якщо вона Ваша подруга і приємна людина, я впевнена, що вона не відмовить. Розширюйте свої соціальні горизонти!
цитата:

Другие девушки очень даже вредные, правда. Пользуясь тем, что я ничего не могу им ответить, они начинают очень грубо со сной разговаривать. Я в свою очередь делаю вид что мне пофиг на них, но придя домой и глубоко ночью очень сильноаоспринимаю близко к сердцу и плачу.


Дуже Вам співчуваю, як саме вони до Вас звертаються? Дуже часто нас вчать не реагувати, проте, насправді, це не вірна тактика. Ви лише приховуєте свої почуття, накопичуєте їх, а потім це перетворюється на психосоматику або великий емоційний вибух. Коли Вас ображають, відкрито кажіть, що Вам це не приємно і Ви не бажаєте продовжувати цю розмову. Не терпіть таке ставлення, цінуйте себе. Обов'язково обговоріть свої почуття, біль, гнів та сум із тією хорошою дівчиною, мамою, братом і сестрою. Тоді Ви відчуєте, що не є самотньою. Я впевнена, що вони Вас люблять і підтримають у цьому.
цитата:

Мама всегда орёт на меня, не зная что у меня в жизни происходит.

А Ви вже намагалися їй розповісти про свої проблеми? Я впевнена, що вона не буде на Вас за це кричати, а лише буде рада, що Ви відкрилися. І так, вона Вас не зрозуміє, поки Ви не розповісте їй, що з Вами зараз відбувається. Головне заздалегіть узгодити серйозну розмову.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Здравствуйте, Алина!
"Насильно мил не будешь" - это к тому, что как бы Вам не хотелось - заставить другого человека дружить или общаться с Вами невозможно. Ищите других друзей, товарищей по интересам и т.п. Общаться с теми, кто Вас унижает - тоже не выход - ведь Вы от этого страдаете...
К сожалению, так иногда бывает - что с теми с кем раньше дружил, позже расходятся дороги (семья, работа, дети, переезды, разные взгляды и ценности и т.п.) - это жизнь. Вместо прежних - будут другие)
По поводу одиночества - найдите себе хобби.
Поразмышляйте, почему Вы так боитесь одиночества?
Если думаете, что проблема в Вас - попробуйте проанализировать Ваши действия, разговоры, реакции в присутствии других.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Доброго дня), почуття суму і образи викликає історія, хочеться поспівпереживати(( А що для Вас означає "бути самотньою", "дружити"? Для мене перше - це час прислухатись до себе, зрозуміти яка я і чого хочу, реалізувати щось тільки моє, та зрештою просто помріяти)). І ще, на яку відстань Ви підпускаєте до себе інших?

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
цитата:

Но они меня не понимают. Если я им расскажу что-то из своей жизни, то они начнут орать и кричать и говорить, что в моём возрасте они были совсем другими (я помню какими они были и это совсем не так, как они сейчас описывают).


У Вас були раніше такі випадки, що вони на Вас кричали, коли Ви розповідали про свої почуття і проблеми? Можливо це лише Ваші страхи і фантазії.
цитата:

Мне страшно остаться одной.


Це Ваша ключова теза, в якій лежить весь корінь проблеми. Чому Ви боїтеся залишитися одною? Вам важко переживати самотність? Припускаю, що Вам потрібно над цим попрацювати. Почніть більше пізнавати себе, свої інтереси, виокреміть час на себе. Крім цього, хваліть кожного дня себе, бо відчувається, що у Вас проблеми із самоцінністю. Ви варті любові і прийняття. Відкрито просіть у своїх батьків про обійми, компліменти і хороші слова, у цому немає нічого поганого, а, навпаки, Ви лише зміцните ваші стосунки та будете черпати позитивну енергію.
цитата:

Я даже думала изменить свой характер, чтобы они со мной дружили, но это не помогает.

Навіщо себе змінювати? Приймайте себе такою, яка Ви є і не намагайтеся приховувати своє "справжнє Я". Якщо Ви будете вкладати всі сили у підтримання фейкового образу то це, рано чи пізно, Вас виснажить. Крім цього, Ви будете приваблювати у життя людей, які будуть Вас ігнорувати, коли Ви відходите від свого вигаданого персонажа. Якщо Вас не приймають, такою яка Ви є, то це не Ваші друзі. Ми і не маємо всім подобатися, це неможливо. Цінуйте людей, які цінують Вас.
цитата:

Я всегда улыбаюсь, несмотря ни на что, пытаюсь всегда с ними шутить и так далее.


А чому Ви постійно маєте посміхатися? Показуйте весь спект своїх переживань. Люди, яким Ви справді цінні, поважають відвертість у всіх проявах.

цитата:

Я всегда всем пишу, а они игнорируют.


Ви впевненні, що за весь час, який Ви їм писали, ніхто ні разу не відповів? Невже у Вашому житті не було жодного випадку, коли Вам хтось написав першим? Припускаю, Ви кастрофізуєте.

Що я можу додати наостанок? Підлітковий вік - це складний період життя під час якого ми пізнаємо світ і соціум. Ми намагаємося зрозуміти, як правильно будувати комунікації та стосунки. У цю вікову кризу Вам, обов'язково, необхідно отримувати психологічну підтримку з боку (мама, тато, брат і сестра, хороша дівчина, шкільний психолог). У Вас є безліч ресурсів для підтримки і лише Вам вирішувати, чи ними скористатися. На жаль, ми не можемо змусити когось нас любити, однак, лише у наших силах навчитися фільтрувати оточення, цінувати та приймати себе, щоб тебе прийняли і полюбили "обрані". Пізнавайте себе, розширюйте свої горизонти (особистісні і соціальні), не приховуйте себе справжню (характер, почуття і т. д.) і я впевнена, Ви неодмінно знайдете людей, які Вас дійсно будуть цінувати (можливо, вони вже є з Вами). Краще один-два хороших друга, ніж сотня фейкових.

Сподіваюся, що змогла Вам допомогти::smile::


психолог онлайн
Вітаю Аліно!
Справді ситуація неприємна та в цьому підлітковому віці стаються дуже багато не приємних речей, то уроки на майбутнє.
Тому розумію, що це бажання бути угодною всім окрім себе і так разить в інших. Можливо я помиляюсь і потрібно звичайно добра робота та з цього що прочитала таке враження склалось в мене.
В мене те ж син цього віку старший і розумію, що все змінюється ледь не щодня і це процес життєвий.

Бо можна угодною бути усім окрім себе і тоді точно і хлопець і інше буде заважати. Основне зрозуміти, що самій потрібно в житті? Що ж хочеться від себе, а потім і від подруг, друзів, Тоді може стане прозоріше. Успішного втілення або терапії - вона допоможе.

👍 рекоммендовать:

03-04-2020 23:10:49Дополнение от автора
Дружбу я понимаю как помогать друг-другу, интересоваться положением подруги (хоть иногда). Они если я напишу, мне сами первые не напишут. Очень больно из-за этого. Осознавать, что ты никому неинтересна.
Да, я её пыталась спросить и высказать хотя-бы своё мнение, но она мне не отвечает на сообщения, как я ей скажу? В начале (когда мы ещё вместе учились)у нее был тот же парень и она мне всё рассказывала и спрашивала советы. Нет, мне не нужно, чтобы она мне всё это рассказывала. Я вообще не вмешиваюсь в её дела и всегда рада за неё, но дело в том, что наши родители тоже дружили. Они тоже спрашивают о том, встречаемся ли мы. А мне что тогда остаётся ответить?
Да, я пробовала с ними пообщаться, но знаете, я просто чувствую что они не те. А та хорошая девушка понимает в каких-то ситуациях меня и поддерживает. Однажды я спросила у них о том, о чем они разговаривают, чтобы влиться в компанию как-то (они показывали друг-другу картинки и смеялись), то они сказали нет, ничего такого и так и ничего не показали. В итоге я осталась отвергнутой. Или когда я кого-то из них просила со мной сходить в столовку за компанию, то они говорили нет, я не хочу. Или когда у нас в школе был совместный урок и я просила их подождать.
Я им говорила, но они ещё 100 слов говорят, что у меня язык не поворачивается что-то сказать. И ещё, когда я отвечаю кому-то и ругаюсь, то обязательно из моих глаз прыснут слёзы. Мне очень плохо из-за этого. Я не могу просто ответить и поставить этого человека на место, а зочется то как. Я просто начинаю плакать и в итоге все увидят мои слёзы. Поэтому я пытаюсь делать вид, что мне пофиг.
Если я расскажу, то они придут в мою школу разбираться, а мне меньше всего хочется этих разборок. Я как-бы взрослый человек и мне не очень причтно. Они смотрят на меня как на ребёнка. И если я скажу это сестрам и братьям, то потом они всю жизнь будут напоминать об этом, когда мы с ними ругаемся, что в школе я никому ничего отвечать не могу, а с ними ругаюсь и так далее. Они меня не поймут короче говоря.

03-04-2020 23:26:54Дополнение от автора
Быть одинокой для меня, когда со мной никто не оьщается, не обращает внимания и просто не понимает. Дружбу я упомянула выше. Думаю, я достаточно близко к себе подпускаю людей, я очень открытый человек и могу рассказать первовстречному человеку всё (я считаю что это мой минус). С виду я тихоня, но если общаться со мной, то происходит вышеперечисленное. Родные меня часто сравнивают с другими людьми и с детьми своих родственников, что в итоге это меня очень разочаровывает. Я всегда говорю сама себе, что в дальнейшем, если у меня будет дочка, то я буду с ней как подруга и не буду совершать тех ошибок, которых совершили мои родители говоря мне всякие неприятные слова. Было когда ответили, ну знаете, очень коротко. И плюс они первыми пишут только тогда, когда это им нужно (когда нужно кого-то поздравлять и нужны деньги, когда нужна помощь по уроках и так далее). Поинтересоваться как у меня там дела им некогда. Я спрашивала у моей одной подруги тогда, когда она начала меня игнорировать. Она сказала что у нее очень много проблем в семьеи так далее. Но я же вижу что это не так. Она выставляет фотографии свои и гуляет каждый день, а когда я её спрашиваю, то говорит что не может и у нее там всякие друзья. Я думала сходить к психологу, но мне очень стрёмно рассказывать все эти проблемы вживую. Вряд ли я это в жизни кому-то рассказала бы, а продолжала улыбаться сквозь всю эту боль. Да это так, просто и старых друзей не хотелось бы терять, но если я им неинтересна, то я это пойму:(... Да, теперь буду учиться получать от этого только удовольствие и не стану им писать, с меня хватит думаю:( . Вы правы, спасибо вам всем)


психолог онлайн
Дружіть з тими з ким хочеться дружити, заслуговувати дружбу - не вдячне заняття (навіть якщо це конче потрібно для батьків), а перш за все найкращий друг для себе це Ви). А в стосунках з іншими бувають і злість, і розчарування, а ще задоволення ;). Про мій досвід, пам'ятаю як у психотерапевта, давним давно, похвалилась що маю 3х подруг, він сказав, що я багата)) Зараз, і з друзями спілкуємось дуууууже рідко, робота, дім, сім'я ... з'являється почуття вини(( ну що ж, але така реальність.
Про відкритість, можливо спершу придивитись до людини, прислухатись до себе, які почуття виникають??...
а до психолога зверніться, можливо навіть робота в групі, де є те безпечне середовище для спілкування і довіри, безпеки.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Я Вам дуже співчуваю, помітно, що Ви намагалися покращити стосунки із друзями, але Вас ігнорують. Це справді боляче, проте Ви вже молодець, що доклали зусилля. Це означає, що Ви берете вдповідальність за воє життя і це здорова позиція.
цитата:

Очень больно из-за этого. Осознавать, что ты никому неинтересна.

Я переконана, що Ви є цікавою особистістю, просто не всі здатні це побачити. Більшість підлітків є сконцентрованими на собі, тому не можуть побачити всю багатогранність особистості іншого. В цей віковий період йде перерозподіл соціальний ролей, боротьба за визнання. Проте популярність - це не основа щастя і близьких відносин. Будьте собою, цінуйте і прийміть себе та не бійтеся показувати себе справжньою. Я впевнена, що тоді, Ви зустрінете людей, які Вас дійсно приймуть.
цитата:

Да, я пробовала с ними пообщаться, но знаете, я просто чувствую что они не те. А та хорошая девушка понимает в каких-то ситуациях меня и поддерживает.

Головне, що Ви спробували і це суперово! Якщо Ви бачите, що це не ті люди, з якими Вам цікаво і які Вас не приймуть - не змушуйте себе. Якщо Вам подобається та дівчина, це ще не означає, що Ви маєте спілкуватися із її друзями. Скажіть їй, що Ви б хотіли більше спілкуватися саме з нею і запропонуйте конкретні дні і час, які Ви будете проводити щотижня разом. Зараз, на карантині, напишіть їй, я впевнена, що вона відповість. Рекомендую також розповісти їй Вашу історію - це лише зміцнить Вашу дружбу. Якщо нічого не вийде - Ви зрозумієте, що це за людина і вирішите для себе, чи варто продовжувати із нею спілкування.
цитата:

Я не могу просто ответить и поставить этого человека на место, а зочется то как. Я просто начинаю плакать и в итоге все увидят мои слёзы. Поэтому я пытаюсь делать вид, что мне пофиг.

Іноді вираження наших емоцій є кращим засоб повідомлення, ніж слова. Чому Ви боїтеся, що хтось побачить, як Ви плачете? Вираження суму через сльози - це цілком нормальна реакція і її не варто соромитися. Таким чином Ви психологічно очищуєтеся, не накопичуючи всі образи в собі + повідомляєте людині, яка Вас образила, що її поведінка є неприпустимою. Сльози - це не слабкість, а, навпаки, сила. Ви не втікаєте від своїх почуттів і відкрито про це заявляєте - це мистецтво самовираження. Якщо Вас хтось дуже розгнівав або засмутив обов'язково, скажіть, які саме дії це викликали (наприклад, "Я зараз сумую тому, що ти сказав...."). Цінуйте своє психологічне здоров'я, не тримайте це в собі, а давайте відпір кривдникам. Чим більше Ви даєте конструктивний відпір - тим менше, в майбутньому, вони будуть Вас зачіпати.
Боїтеся, що з Ваших сліз хтось буде сміятися, дражнити? Якщо хтось так робить, то це лише через те, що вони бояться власних почуттів, або намагаються зробити боляче Вам, щоб зменшити власний біль та ненависть до себе. Якщо Ви почали плакати, а хтось так почав робити, скажіть: "На відміну від тебе, я не боюся проявляти свої почуття! Мені шкода, що ти настільки ненавидиш себе, що хочеш, щоб я себе ненавиділа. Ти робиш зараз мені боляче, щоб зменшити свій біль. Але, незаважаючи на твої кпини, я завжди буду себе цінувати".
цитата:

Думаю, я достаточно близко к себе подпускаю людей, я очень открытый человек и могу рассказать первовстречному человеку всё (я считаю что это мой минус).

Відкритість - це не Ваш мінус, а, навпаки, плюс ::smile::

05-04-2020 05:23:51Дополнение от автора
Хорошо, спасибо вам большое))). Я запишу и учту все все ваши советы.
У меня ещё одна проблема, я боюсь ещё общетсвенной критики. И всегда,когда что-то пытаюсь сказать, то запинаюсь или не так говорю и в итоге все меня думают глупой. Или когда я хочу что-то сказать, то боюсь, что меня раскритикуют. Такое много раз было. И поэтому незнаю, я стала очень тихой. В прошлом году я перешла в новую школу и там я выразила те слова и мысли, которые я выражала ещё в прошлой школе. Они меня восприняли не так и после этого я стала очень тихой. Я веду себя тихо и боюсь общаться с людьми в школе. Вне школы я не такая, а вот именно в школе, где я увидела грубых детей, которые при малейшем слове грубят и делают из моих слов шутку и шутят для своего же удовольствия. Я пытаюсь не общаться там со многими. Общаюсь только с теми одноклассницами и ито редко, только из-за того, что с ними приходится учиться (многие из них грубые). Например, когда я чето говорю, то они всячески неправильно понимают и шутят, в итоге ранят меня и сами того не заметив (я сейчас про мальчиков), в прошлой школе мои одноклассники не были такими,ну они тоже так делали, но я их слова воспринимала как шутку и не принимала близко к своему сердцу и тоже шутила с ними и у нас всё было хорошо.Ещё в моей старой школе меня почти пол школы знало и я тоже всех и там не было все так плохо с одноклассниками, но со школой и учителями всё было конкретно плохо. Один раз в новой школе я даже тогда расплакалась, но девочки меня успокоили (из-за шуток дебильных парней). Есть такие девочки, которые с ними дружат и они не говорят им такие плохие слова. Есть такие девочки, с которыми они прям дружат и мне так иногда хочется оказаться на их месте и тоже вот так уметь дружить со всеми мальчиками и девочками. Когда я впервые пришла в новую школу, то чуть ли не расплакалась от другого коллектива и осознания того, что больше никогда не будет теперь моих старых друзей со мной. Но потом привыкла,подружилась, но эти друзья как я написала выше-ушли. Теперь вот так вот живу с раной, на карантине мне дома очень хорошо, не хочется даже чиобы оно заканчивалось. Но я рада, что перешла в новую школу и поменяла коллектив, так как я научилась менять своё окружение и научилась вести себя с другими при новом знакомстве. К сожалению в этой новой школе я не знала как себя вести, но в дальнейшем я уже усвоила для себя урок и не буду такой тихой и позволять всем грубить мне в дальнейшем (например, в универе). Но вот сейчас в школе я тихоня и может поэтому меня не воспринимают, считая что я слишком скучная? Очень боюсь окружающей критики и в соц сети ничего не выставляю, хотя хочется то как. Все из-за моих мыслей, что надо мной будут насмехаться и издеваться. Как справиться с этой боязнью окружающей критики?


психолог онлайн
Вітаю Аліно!
Дякую за доповнення і спостерігаю, що ви можете тут свої думки висловлювати і робите це із задоволенням і сподіваюсь без остраху. Розумію, що ті переживання і тихість ваші є наслідком спілкування з соціумом. Спершу, то сім'я була потім школа і зараз коли важливий етап в спілкуваннні з однолітками важкувато зрозуміти себе і їх.
Тут потрібна робота дуже з психологом і бачу готовність про дещо вже відомо і можу запропонувати сесію безкоштовно в рамках карантину - вийде то вийде ні то ні! Вибір за вами!

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Я розумію, чому Ви боїтеся критики з боку соціуму: негативний досвід + підлітковий вік (поява страху осуду та підлітковий егоцентризм), і це цілком нормальна захисна реакція для переживання меншої кількості травм у майбутньому. Звичайно, уникнення спілкування є хорошою стратегію на початку, однак надалі вона лише буде заважати і доставляти Вам більше труднощів. Коли Ви уникаєте контакту, Ви не лише здобуваєте можливість себе захистити, але і, водночас, втрачаєте можливість отримувати задоволення від спілкування.
цитата:

Но вот сейчас в школе я тихоня и может поэтому меня не воспринимают, считая что я слишком скучная?

Припускаю, що в новій школі до Вас таке ставлення через потрапляння в "пік пубертату" та вливання у новий колектив із вже перерозподіленими ролями ("зірки", "аутсайдери" і т. д.). Це ніяк не пов'язано із тим, що Ви нецікава. Ви просто замкнуті у собі і боїтеся показати себе справжньою через страх критики і осуду (вичікувальна позиція). Водночас, в класі вже є "найпопулярніші", яким не потрібно відкриватися заново і які "зайняли своє місце під сонцем" і вони не хочуть його ні з ким ділити. Поки Ви адаптуєтеся до нового середовища, групки починають Вас критикувати, щоб Ви так і не відкрилися, бо бояться втратити свої позиції. Новий аутсайдер їм лише наруку. Чим скоріше Ви почнете відстоювати себе, тим краще це буде для Вас (не варто відкладати процес до універитету). Коли Ви почнете коструктивно захищатися, Ви автоматично перервете це коло булерства і Ви швидше будете готові впустити в своє життя людей, які справді заслуговують Вашої дружби (Ви дозволете їм побачити Вас).
цитата:

Все из-за моих мыслей, что надо мной будут насмехаться и издеваться. Как справиться с этой боязнью окружающей критики?

Щоб не боятися критики з боку оточуючих, перш за все, необхідно підвищити і усвідомити свою самоцінність. Ви маєте приймати себе, незалежно від думки оточуючих і будь-яких зовнішніх факторів, цінувати себе за те, що Ви просто є. Коли у вас буде сильний внутрішній ресурс - ніяка критика Вас не зачепить, а думки про можливу критику з боку оточення з'являтися не будуть. Вам варто навчитися любити себе, це поступовий процес, який потребує не лише самодисципліни, але і позитивного підкріплення з боку (тому і потрібен психолог).

👍 рекоммендовать:

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Похожие онлайн консультации

Психологічний аналіз творів
Сериал «Патрик Мелроуз» (2018)
фільмСериал «Патрик Мелроуз» (2018) теми: залежності порушення ідентичності травма
50 оттенков Серого
фільм50 оттенков Серого теми: сексуальність кохання отношения
Похороните меня за плинтусом
qr