Ірина 9 хвилин тому: 
Отношения которые на мой взгляд проднлжени не имеют, но надо бы это услышать от кого-то ещё.
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Отношения которые на мой взгляд проднлжени не имеют, но надо бы это услышать от кого-то ещё.
| Ирина Андреевна Терещенко (Киев) 04-03-2021 15:21:29 |
Добрый день
Ситуация конечно непростая и запутанная. Вопросом хочется задать много. Давайте с главного: Какую помощь хотели бы получить от психологов? Чего Вы сами хотите в этой ситуации? Какое для вас ее самое лучшее решение? Есть кто то из близких людей кто поддерживает вас? Родители, родственники? 
|
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 04-03-2021 15:41:35 |
Доброго дня! Те, що Ви намагаєтеся, попри все, зберегти дитину - викликає до Вас повагу! Те, що Ви заплуталися у стосунках з батьком майбутньої дитини - також зрозуміло, бо інакше, як на мене і бути не могло по-іншому. Ви до того як завагітніли, думали про серйозні стосунки? Говорили на цю тему із хлопцем? Т е, що Ви не хотіли дітей спочатку, а він, за словами лікаря, не міг їх мати - Вас "дуже об'єднує" схожими життєвими програмами. Ви зараз знаходитеся у знервованому стані, і це зрозуміло! Приймати рішення у стані емоційної дисгармонії - остання справа! Самі навряд чи Ви розберетися з цим "клубком"... Коли ви почали зустрічатися, хотілося насолоджуватися один одним... А життя, воно таке, дає не тільки насолоду, а потрібно ще вміти справлятися і з труднощами...
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| 04-03-2021 15:45:23Дополнение от автора |
|
Спасибо за ответ! Хотелось бы что бы психолог либо подтвердил что правильное решение, это уходить, не налаживать отношения, не пытаться говорить. Я бы хотела конечно же семью...я хотела бы достучаться, но всё зря.. интересно возможен ли вообще такой вариант как остаться хотя бы в нормальных спокойных отношениях. Хотя он сказал, что общаться после расставания не собирается... вообще не понимаю что хочет. Моя позиция это все таки у ребенка должен быть отец...тем более это его слова... Возможно ли такое далёкое общение, очень ненавижу эту фразу "из-за ребенка" Семью создать уже наверное не возможно, так как хочу этого только я, а принудительно любим не будешь. Так что хочу отношения родителей, людей в которых общий ребенок, пускай помогает, пускай идёт на контакт, пускай интересуется здоровьем, моим, ребенка, пускай не мужем то хоть отцом останется... К сожалению с моей стороны никто не поддерживает...осталась мама и брат, мама очень не рада что все так, и помогать с ребёнком она не будет, это 100%, не любит детей и не хочет. Брат маленький, 16, ему всё равно, но никто не рад, что я беременная и живу дальше одна и как бы ничего не происходит это все замечают и начинаются вопросы, всё ли хорошо...я не могу осмелиться и сказать, что придётся одной воспитовать... В этом деле моя помощь это я сама, поэтому мужчина и нужен был...опора как ни какая...а как всё совмещать я пока не понимаю. Но если я правильно понимаю, ответственность его испугала, мои вопросы и желание всё скорее сделать ещё больше и он решил что мне одной будет проще чем с ним, потому что видишь ли он не справиться) Кажется я очень сильно его выгораживаю, вот стараются так не делать, но оно само... Естественно самый лучший вариант это семья...это поддержка... |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 04-03-2021 15:56:20 |
Знаєте, а от і не згоджуся з тезою, що "Семью создать уже наверное не возможно...". Ми не боги, щоб знати своє майбутнє... А от у чому я впевнена, так це в тому, що якщо вам двом дали дитину, у вас є багато шансів, щоб разом створити отой самий "будиночок щастя" для малюка! Всі життєві ситуації створюються для того, щоб ми не бездумно у втіхах проводили своє життя, а щоб почали розвиватися!. У Вас просто прекрасний життєвий період, бо, перепрошую, дали "золотого пенделя" для руху вперед.. І тепер буде залежати від Вас, що обрати: хаос, страждання, безвихідь, руйнація можливого сімейного щастя... Чи щаслива дорога пізнання себе: розкриття у собі жінки та матері - берегині сім'ї та роду, а не руйнівниці, що залишає за собою тільки згарище...
|
| 04-03-2021 16:03:00Дополнение от автора |
|
Доброго дня Алло Грогорівно! Так, до вагітності ми говорили і про дітей, як не дивно і про сім'ю. Звісно знаючи що їх не може бути говорити було легко, але я завжди говорила, що не хочу, а він "ну, як уже буде". Він навіть пропозицію робив! Але натягнуті відносини, сварки, все так заплуталося, що ми більше нічого не хотіли...а потім ні я, ні він, цю тему не підіймали. Ви праві в кожному слові, тому я й стараюся не робити поспішних висновків, але навіть не віриться, що така подія, може повністю перекрити всі почуття, вони десь є, вони вийдуть на поверхню коли в мене затихнусь гормони, а в ньому з'явиться раціональне бачення на ситуацію. Але він не хоче навіть розуміти, що відчуваю я, в якому стані я... Що змінилося в нього? Абсолютно нічого, ходить на роботу, їде додому, лягає спати, все. А про те, що відбувається зі мною він просто не знає...і я вже не хочу говорити нічого...об стіну горохом. Хоча завжди говорив, що після мене він буде сам, звісно це його думки, буде по іншому, але я бачу як просто він відмовляється він мене, від нас, це завжди дивувало. Ревність, любов ніби різні речі , але, в один момент відмовитися від всього. За весь час я мирилася безліч раз з ним, знаючи що ні в чому не винна...він ні разу...не розумію цього відношення, не розумію ставлення, як реагувати, запитувала , чи він радий,ьщо дитина саме від мене, сказав що так. Не повірити, але як тільки я дізналася, що він не може мати дітей, я пообіцяла що подарую йому малечу! Так і сталося, я стримала слово) А тепер людина нічого не хоче...чекати поки народжу, а тоді розмовляти?... Але про що вже, мені здається все котиться дуже дуже глибоко...за 4 місяці вагітності людина один раз доторкнулася до живота...один раз...просто немає слів...так, він не такий ніжний, не такий уті путі, але романтик, але добрий...но гордість, це просто крах всьому...ніколи перший не піде на зустріч, ніколи. Ми народилися з різницею в один день, однаковий гороскоп і навіть карта зірок(робили для себе), навіть в один час доби народилися, хвилина в хвилину, через пів року стосунків дізналися що спільні ті речі, в які важко повірити, старі номери, з різницею в 1 цифру, паролі до банківських карт, на телефоні, дати народження, я мовчу про однакові вподобання в найдрібнішому. Тим не менше, ми дуже різні і в нас є чому повчитися один в одного... Але як, як ще дати йому ту підтримку...що говорити щоб і мене підтримали, мені здавалося про це не завжди й потрібно говорити. Робить приємні подарунки, романтичні більше а не матеріальні що втричі приємніше. Матеріальні проблеми, доречі, я живу за свій рахунок, все що стосується дитини на даний момент я купую, оплачую сама. Я навіть не знаю чи має в тому бути задіяний він. І що потрібно від нього. Я завжди була за те, щоб все разом було...але не виходить... Сказав, що себе і дитину я буду забезпечувати сама, це було сказано при конфлікті, після того, такої розмови не було. Ось що робити...що чекати...час іде...а ми навіть спільної мови знайти нп можемо. І мене дико хвилює те, що я живу його минулим, що все співвідношу... |
| 04-03-2021 16:13:48Дополнение от автора |
|
Алло, я правильно розумію, залежить від нас? Від бажання? А якщо воно з однієї сторони? Моєї? Як виходи з ситуації? Які кроки робити? Мені здається що ця дитина це взагалі якесь чудо...і зрозуміло що не даремно...а от ми про це чудо забули і вже зробити винним його у всьому... Я хочу, щоб все було добре, щоб почалися саме ці сімейні хлопоти, він навіть на родах хоче бути...але ми навіть поговорити не можемо...він не хоче слухати, обговорювати, а я не хочу стояти в стороні і дивитися, як він нічого не робить🤷 Я не хочу руйнувати нічого, куди далі...сама я теж не можу змусити хотіти мату сім'ю, змусити хотіти бути поряд. От не розумію цього, не тримає і не відпускає, до за чортівня! Чому він мої розмови сприймає як претензії? Чи те, що я хочу розуміти, що ми маємо робити це щось не правильне? Я ж так і не знаю що там в нього в планах, в думках. Я не можу вже говорити з ним...кожна моя розмова, початок розмови наближає нас навпаки до краху..так мені здається, мене не чують, а я в деяких моментах коли розумію про що він, роблю вигляд що не зрозуміла, щоб нп визнавати його слабкість. Залежить від двох, ви праві, а він участі в налагоджені не бере...ну все не так, все не по його...чому не жити разом? Чому зараз не жити разом? Чекати народження а потім вибачте, як коти бігати і на знати що робити? Це ж робиться помаленьку, разом. А він жамає що все саме складеться...як говорив -"от бачиш, я людина далекоглядна, якщо мене не рухати я все зроблю". Я рнзпю його тільки питаннями...мені страшно що все так і лишиться, тому я хочу почути хоча б від нього що все добре буде ..а він тільки злиться... |
| 04-03-2021 16:27:24Дополнение от автора |
|
Чи варто мені мучити себе питаннями, "чому зі мною так, а з іншими в нього було по іншому"? Чи варто взагалі запитувати таке в нього? Теж саме мене хвилює, чому з чужою дитиною він жив, чому взагалі жив з одруженою...чи все таки це все не моє діло і туди не варто лізти...гірше тільки собі...ця цікавість погубить..не розумію в чому причина такого ставлення до різних людей в його житті... Таке відчуття ніби його ворог то я і його мама, дуже в них відносини натягнуті. Сестра то Бог для нього, колишня як колишня, з содою дитиною...і жили ж...до зради...а зараз що. Таке відчуття ніби він після відносин ну дуже ранений, але не забув і ось воно по колу біля нас. Хоча, зауважте, про моє минуле життя, минулих чоловіків він нічого не знає, абсолютно, тому що я давно забула і не повертаюся ніколи до того, а його минуле ну по кругу біля нам((( як миритися з таким...мені дуже хочеться поставити йому запитання, чому в свої 22 він обрав одружену і з дитиною ,молодий, гарний, роботящий і на тобі. І майже кожна була з дитиною, це по причині що дітей не може мати? Я так думаю. |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 04-03-2021 18:09:27 |
Ваш стан дуже зрозумілий, бо кожній жінці, особливо під час вагітності, так потрібні і підтримка і теплі слова... Але можу Вам по секрету сказати, що більша кількість чоловіків, коли дізнаються, що його кохана вагітна, впадають у "ступор". Вони лякаються більше, ніж сама жінка! І це абсолютно нормально! Тому що чоловік повинен взяти на себе величчезну відповідальність... Жінка може собі дозволити і сльози, і капризи - це неприємно, але ніхто її і не засудить! А от чоловік коли так себе поводить (бо він же жива людина!), вже викликає у нас роздратування, осуд, гнів, образи... Тому чоловіки стають "ніби байдужими" - це така реакція самозбереження... У жінок від природи дуже високий поріг і больовий, і психо-емоційний, а у чоловіків немає такої "захисної подушки". Як на мене, у Вас класична ситуація, коли пара не вміє себе правильно поводити, пара, яка елементарно не знає природні особливості чоловіка та жінки (і не дивно, нас же цьому в школі не вчать, на превеликий жаль!). Окрім того, заважає елементарний людський егоїзм, який притаманний абсолютно всім людям, просто в різній мірі! І чим більша ота сама міра, і чим більшим було налаштування лише на отримання щастя один від одного, і чим менше генетично правильних моделей поведінки, що повинні передаватися від батьків до дітей, тим складнішими виявляються стосунки! Але я не вважаю Вашу ситуацію програшною! Все можна, якщо є бажання та налаштованість , насамперед, на власні зміни, а не зміни партнера!
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наші психологи
