У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Про розуміння себе

Добрий день!

Я знаю, що ми зараз всі переживаємо непростий час і дуже багато негативних емоційний і всередині себе і бачимо навколо. Я зі своїм негативом ніяк не можу впоратися. Можливо, це нормально для часів війни, але я стала дуже дратівливою. Іноді виводить з рівноваги якась дрібниця не залежно від сфери діяльності (робота чи особисте спілкування). Частіше за все мені вдається раціоналізувати (чи не знаю як його написати) цей стан, усвідомити, що таке траплялося і раніше і тоді це сприймалося нормально, тому краще сісти обдумати і зрозуміти певні аспекти ситуації. Та зараз,стикаючись із ситуацією, коли мене хтось повчає (наприклад, чим ти думала раніше? треба було це питання раніше вирішувати? треба було так зробити, а не так?) або виявляє зневажливе ставлення, я реально вибухаю; намагаюся довести людині, що вона не жила моїм життям, хочу якісь приклади навести, закликати до не зневажливого ставлення, але в результаті виходить ситуація, що мій опонент теж тільки сердиться і порозуміння немає. Потім після цього емоційного вибуху я відчуваю почуття провини, думаю про те, що або не варто було так реагувати, або сказати зовсім інші слова. А так в самої на душі паскудно, і незрозуміло, що я отримала (чи отримаю) в результаті, бо я не відчуваю полегшення від того, що не стримала власні емоції. Взагалі, всілякі емоційні вибухи мені не властиві. Зазвичай, я спокійна людина, не люблю конфлікти (я їх або намагалася уникати, або згладжувати, а тут неначе сама провокую). В чому може бути причина? Розумію, зараз багато стресу, невпевненості у завтрашньому дні, сумнівна безпека. Але я хочу себе опанувати, бо в мене реально немає на кого покласти, окрім самої себе. Хочеться бути врівноваженою та сильною, але бачу, що не виходить. Можливо, є якісь вправи, які допоможуть впоратися зцим станом. Заздалегідь дякую.
Вопрос от: ; Возраст: 32


психолог онлайн
Добрый день!
цитата:

Я зі своїм негативом ніяк не можу впоратися

Скажите, пожалуйста, такое эмоциональное состояние возникло из-за войны или было раньше тоже?
И Вы постоянно находитесь в негативном и раздраженном состоянии или бывает все же по-другому?

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
1
Владимир Владимирович Негирев
Добрий день.
цитата:

Та зараз,стикаючись із ситуацією, коли мене хтось повчає (наприклад, чим ти думала раніше? треба було це питання раніше вирішувати? треба було так зробити, а не так?) або виявляє зневажливе ставлення, я реально вибухаю; намагаюся довести людині, що вона не жила моїм життям, хочу якісь приклади навести, закликати до не зневажливого ставлення

Так Ваш гнів є цілком нормальним у цій ситуації, адже Ваші кордони порушуються). Важливо подивитися, як Ви відстоюєте свої кордони.
цитата:

що мій опонент теж тільки сердиться і порозуміння немає.

Ваш опонент має право на власні реакції, інший момент, що Ви дозволяєте йому гніватися, а собі - ні, Чому такі подвійні стандарти?
цитата:

Потім після цього емоційного вибуху

Важливо не доводити до "емоційного вибуху", відслідковувати коли у Вас наростає роздратування і якщо це 5 із 10 б., то відійти від розмови (попередьо попередивши про це) і виконувати техніки для стабілізації (глибоке дихання, побити м'яку подушку тощо) і повернутися до подальшої розмови. Насправді, важливо також детальніше проаналізувати Ваші стосунки з цією людиною (припускаю, що це одна і та сама людина чи люди) і подивитися як Ви подаєте повідомлення і чи вони взагалі ідуть з Вами на контакт з Дорослої позиції, адже не все в комунікації так само залежить від Вас.
цитата:

В чому може бути причина?

Ви вже перечислили деякі:
цитата:

Розумію, зараз багато стресу, невпевненості у завтрашньому дні, сумнівна безпека.

цитата:

бо в мене реально немає на кого покласти, окрім самої себе. Хочеться бути врівноваженою та сильною

Помітно, що до "бути сильною" Ви прирівнюєте подавлення емоцій, а не їхнє правильне перепроживання. Припускаю, що Ваша проблема також у тому, що Ви не дозволяєте собі одразу відреаговувати гнів, коли його відчуваєте, а накоплюєте його, допоки "кришка не вистрілить" перед тиском.
цитата:

Можливо, є якісь вправи, які допоможуть впоратися зцим станом.

Вище я Вам назвала деякі техніки, проте найкраща рекомендація - це почати індивідуальну психотерапію, адже існує багато неврахованих факторів через переписку. У Вас існує своя модель перепроживання емоцій та установок, які важливо пропрацювати через терапевтичні стосунки + проблема з відстоюванням кордонів.

Ответ отредактирован автором 13-04-2022 12:57:49


👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
1
Наталія Крилова
Добрый день!
цитата:

Я знаю, що ми зараз всі переживаємо непростий час і дуже багато негативних емоційний і всередині себе і бачимо навколо. Я зі своїм негативом ніяк не можу впоратися. Можливо, це нормально для часів війни, але я стала дуже дратівливою

Ваше состояние также может быть связано с тем, что происходит сейчас в стране и это накапливается в психике, конечно, Вы можете так реагировать. Скажите, как было до войны?
цитата:

Зазвичай, я спокійна людина, не люблю конфлікти (я їх або намагалася уникати, або згладжувати, а тут неначе сама провокую). В чому може бути причина? Розумію, зараз багато стресу, невпевненості у завтрашньому дні, сумнівна безпека. Але я хочу себе опанувати, бо в мене реально немає на кого покласти, окрім самої себе. Хочеться бути врівноваженою та сильною, але бачу, що не виходить. Можливо, є якісь вправи, які допоможуть впоратися зцим станом.

В Вашем случае было бы хорошо поработать со специалистом, если у Вас будет такая возможность, но, на сегодняшний день, Вы можете постараться отслеживать свои чувства и позаботиться о себе в том, чтобы ограничить доступ информации о войне, пытаться делать все то привычное, что Вам может приносить удовольствие в жизни. Возможно, что, иногда это будет сложно сделать, но важно гулять на свежем воздухе, заниматься физической нагрузкой, отвлекаться от негатива. Что Вам обычно приносит удовольствие в жизни?

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
1
Ольга Владимировна Головченко
Доброго дня!
цитата:

Та зараз,стикаючись із ситуацією, коли мене хтось повчає (наприклад, чим ти думала раніше? треба було це питання раніше вирішувати? треба було так зробити, а не так?) або виявляє зневажливе ставлення, я реально вибухаю

Дивно, якби Ви реагували інакше, адже зневажливе ставлення у нормальної людини викликає гнів та обурення. Проте хочу запитати, яке право мають люди Вас повчати? Чи Ви їм раніше дозволяли, а тепер чините спротив?
Хотілось б побачити, як виглядає Ваш вибух ємоцій, бо іноді людині здається, що він на когось гирчить, а насправді його лайка більш схожа на мявчання кошеняти...
цитата:

намагаюся довести людині, що вона не жила моїм життям, хочу якісь приклади навести, закликати до не зневажливого ставлення, але в результаті виходить ситуація, що мій опонент теж тільки сердиться і порозуміння немає.

От я у Вас запитаю, навіщо Ви це робите? Поясніть, будь ласка.
Припинити зневажливе або повчальне ставлення зазвичай вдається рішучою відповіддю - ПРИПИНІТЬ! В такому тоні і стилі я з Вами розмовляти не буду! А якщо і буду, то лише після вибачення! Все.
цитата:

Потім після цього емоційного вибуху я відчуваю почуття провини, думаю про те, що або не варто було так реагувати, або сказати зовсім інші слова. А так в самої на душі паскудно, і незрозуміло, що я отримала (чи отримаю) в результаті, бо я не відчуваю полегшення від того, що не стримала власні емоції.

Мені здається, Вас пригнічує хибна уява, нібито хороші люди (дівчата) і Ви особисто не має права так себе поводити. Не маєте права на природній спосіб реагування, на ємоцію гніву. Зрозумійте, здоровий прояв агресії нормальний. Завдяки йому кожен з нас захищає власні особистісні кордони, зберігає здоров'я та забезпечує доречний перебіг єнергії в організмі. Інакше заблоковані ємоції залишаються в тілі людини, спричиняючи психосоматичні захворювання.

Що надалі? Пропоную узяти кілька консультацій психолога, щоби розібратись з Вашими переконаннями, образом себе та звичними способами виражати свої почуття.Ответ отредактирован автором 13-04-2022 17:33:57

Ответ отредактирован автором 13-04-2022 17:35:54


👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
1
Ольга Владимировна Головченко
Здравствуйте!
цитата:

в мене реально немає на кого покласти, окрім самої себе.

Очень интересная опечатка. Если класть на себя, то и другие, соответственно, будут класть.
А вы просите этих других поучать вас?

👍 рекоммендовать:

13-04-2022 19:36:46Дополнение от автора
Дякую всім за відповіді!

Дратівливість та злість для мене не особливо властиві. Це швидше виняток, чим закономірність.
Якщо чесно мене не так бентежить негативна реакція опонента, як моя. Бо особливої користі для себе не відчуваю. Виникає якесь спустошення. Можливо, мені так здається, але вже як є.
Емоційна реакція у мене виникає на різних людей, а не на одну. Але я в принципі здогадуюся в чому причина. Зазвичай, це люди, які своєю поведінкою мені нагадують мого батька. У нього був стандартний сценарій спілкування зі мною - повчання та знецінення абсолютно всього, що я робила. Коли була більш юною, то ображалася. Коли подорослішала, то стала перед ним відстоювати себе. У мене завжди була бурхлива реакція та емоційне спустошення після цього.
Щодо гніву. Раніше я взагалі весь час придушувала негативні емоції. Так склалося, що росла, так званою, зручною людиною: ніколи нікому не відмовляла в допомозі, навіть якщо не хотіла допомагати, взагалі відмовитися, коли мене просили про що-небудь, мені було вкрай складно, коли мене хтось ображав, то я зазвичай мовчала, бо вважала, що сваритися недоцільно, бо тільки наплодиш собі ворогів. Коли виросла зрозуміла, то зрозуміла, що ця модель поведінки абсолютно ніяк не допомагає мені в житті. Швидше невротиком стану, тому у мене був доволі довгий шлях, щоби навчитися розуміти в першу чергу себе, навчитися відмовляти та чогось вимагати. А от небажання конфліктувати у мене залишилося до цих пір. Раніше будь=які наїзди я намагалася погасити констатуванням того, шо треба виходити з поточної ситуації, а не думати, що було б якби; що безвихідних ситуацій не буває. На скажу, що методика мала 100% ефект, але з нею почувалася комфортно; не було відчуття, що я йду проти самої себе. Якось так.
За період війни я найчастіше стала стикатися з повчанням та грубощами саме від малознайомих людей. Можливо, знову-таки, ситуація у війні. Для прикладу, приходить сантехнік, щоби полагодити трубу. Я ж його викликала полагодити трубу, а він починає розповідати, що там роботи непочатий край і де ви були раніше, чим ви думали і все таке. Мені це не подобається. Постфактум я вже розумію, що якісь мої бурхливі пояснення про те, чому я не полагодила трубу раніше, йому були непотрібні, але я реально відчула себе зневаженою через це. Тобто, коли зі мною говорять спокійно, без повчання і грубощів, то я ніколи так не реагую.
Наскільки моє невдоволення гучне в децибелах точно не скажу, я не бачу себе зі сторони. Але голос точно стає гучнішим, та я не волаю на всю горлянку це точно.
Якось так.

13-04-2022 19:37:53Дополнение от автора
Я хотіла написати покластися. Т9 підвів)
А може в цьому є і доля правди. Я вже сама нічого не розумію.

13-04-2022 19:41:00Дополнение от автора
І я ніколи прошу когось сказати мені, мене навчити розуму. Якщо мені потрібна в чомусь допомога, то мені не соромно підійти і спитати. І, зазвичай, я очікую, що мені розкажуть про те, що я просила, а не стануть говорити: "Де ти раніше була? Треба було думати головою"
Не розумію чому люди вважають, що це нормально так говорити.


психолог онлайн
цитата:

Але я в принципі здогадуюся в чому причина. Зазвичай, це люди, які своєю поведінкою мені нагадують мого батька. У нього був стандартний сценарій спілкування зі мною - повчання та знецінення абсолютно всього, що я робила. Коли була більш юною, то ображалася. Коли подорослішала, то стала перед ним відстоювати себе. У мене завжди була бурхлива реакція та емоційне спустошення після цього.

Важно, что Вы осознаете то, что можете переносить что-то из отношений со своими родителями на отношения с мужчиной.
цитата:

Щодо гніву. Раніше я взагалі весь час придушувала негативні емоції. Так склалося, що росла, так званою, зручною людиною: ніколи нікому не відмовляла в допомозі, навіть якщо не хотіла допомагати, взагалі відмовитися, коли мене просили про що-небудь, мені було вкрай складно, коли мене хтось ображав, то я зазвичай мовчала, бо вважала, що сваритися недоцільно, бо тільки наплодиш собі ворогів. Коли виросла зрозуміла, то зрозуміла, що ця модель поведінки абсолютно ніяк не допомагає мені в житті.

Очень важно научиться выражать разные свои чувства, особенно, когда Вы злитесь и не подавлять их, научиться защищать себя
цитата:

Можливо, знову-таки, ситуація у війні

В каком-то смысле, если Вы не умеете выражать свой гнев, то это может переживаться так внутри Вашей психики
цитата:

Постфактум я вже розумію, що якісь мої бурхливі пояснення про те, чому я не полагодила трубу раніше, йому були непотрібні, але я реально відчула себе зневаженою через це. Тобто, коли зі мною говорять спокійно, без повчання і грубощів, то я ніколи так не реагую.
Наскільки моє невдоволення гучне в децибелах точно не скажу, я не бачу себе зі сторони. Але голос точно стає гучнішим, та я не волаю на всю горлянку це точно.

То есть Вы чувствуете, что, когда Вам кто-то делает замечание, то это переживается как обесценивание

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Обычно, человек, который поучает или обесценивает другого, автоматически ставит себя выше, тем самым повышая свою самооценку. Часто это происходит бессознательно, то есть без умысла.
Если я вас правильно понял, вы просите психологов вернуть вам способность подставлять другую щеку, как в Библии написано, и чувствовать себя при этом хорошо.
Вот спросите, например, у Ольги Владимировны Головченко, которая выше вам писала, что она ответит сантехнику, если он скажет ей: "Чем вы думали и где были раньше?".

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
1
Владимир Анатольевич Тарасенко
цитата:

Бо особливої користі для себе не відчуваю. Виникає якесь спустошення.

ОК, тоді як має виглядати "користь"?
цитата:

щоби навчитися розуміти в першу чергу себе, навчитися відмовляти та чогось вимагати. А от небажання конфліктувати у мене залишилося до цих пір.

Але ж, по суті, конфлікт - це зіткнення інтересів. Без нього неможливо відстояти себе, сказати ні. Інший момент, якщо конфлікт переростає у сварку (негатив заради самого негативу), але це також не залежить лише від Вас, але і від іншої людини. По суті, та "зручна дівчинка" і досі живе всередині Вас і вона проявляє себе трохи по-інакшому, ніж можливо раніше.
цитата:

Постфактум я вже розумію, що якісь мої бурхливі пояснення про те, чому я не полагодила трубу раніше, йому були непотрібні, але я реально відчула себе зневаженою через це.

І це нормально, що Ви розгнівалися, адже Вам почали нав'язувати почуття провини. Інший момент, що Ви не поставили йому чіткі кордони і, по суті, не виразили гнів ("Я гніваюся коли Ви говорите..., будь ласка, припиніть це. Ви прийшли лагодити трубу"), а почали пояснювати щось (як, скоріш за все, Ви намагалися це зробити з батьком, адже десь всередині плекали надію, що рано чи пізно він Вас почує і зрозуміє).
цитата:

Не розумію чому люди вважають, що це нормально так говорити.

Бувають різні люди, з різними установками та бекгараундом. Тут скоріше завдання у тому, щоб Ви фільтрували своє найближче оточення від токсичних людей, а якщо ці токсичні люди і приходять у Ваше життя - то ставили перед ними чіткі межі.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Доброго ранку!
цитата:

А може в цьому є і доля правди. Я вже сама нічого не розумію.

Спробуйте не додавати більше розгубленнсоті, там де її і так достаньо.
Невже питання психологів не дозволяють набагато цілісніше сприймати ситуацію? Краще розуміти свої мотиви? Потреби? Бажання?
цитата:

я в принципі здогадуюся в чому причина. Зазвичай, це люди, які своєю поведінкою мені нагадують мого батька. У нього був стандартний сценарій спілкування зі мною - повчання та знецінення абсолютно всього, що я робила. Коли була більш юною, то ображалася. Коли подорослішала, то стала перед ним відстоювати себе. У мене завжди була бурхлива реакція та емоційне спустошення після цього.

Вважаю, це дуже зручний і цікавий момент для розбору. Відстоювати себе, а потім відчувати емоційне спустошення. В чому тут річ? Чому спустошення, а не повага за себе, адже змогли відстояти себе?
цитата:

А от небажання конфліктувати у мене залишилося до цих пір. Раніше будь=які наїзди я намагалася погасити констатуванням того, шо треба виходити з поточної ситуації, а не думати, що було б якби; що безвихідних ситуацій не буває. На скажу, що методика мала 100% ефект, але з нею почувалася комфортно; не було відчуття, що я йду проти самої себе. Якось так.

Я особисто рідко зустрічав людей, які БАЖАЛИ конфліктувати, кому це приносило задоволення. Проте є ж реальні ситуації, у яких конфлікту просто не уникнути. То чому, виявляючи свої переконання, думки, позицію, ємоції, з'являється відчуття, ніби йдете проти себе? Що означає це - "йти проти себе"?

👍 рекоммендовать:

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Похожие онлайн консультации

Психологічний аналіз творів
Сериал «Притворство» (2019)
фільмСериал «Притворство» (2019) теми: інваліди родители и дети созависимость
«9 1/2 тижнів» (1986)
фільм«9 1/2 тижнів» (1986) теми: сексуальність кохання співзалежність
Дорога перемен (2008)
фільмДорога перемен (2008) теми: кохання семья жизненные ценности
qr